"Віртуальна екскурсія"(за повістю З. Мензатюк «Таємниця козацької шаблі»)" Чи знаєш ти архітектурні пам’ятки України? "

 ДІБРОВА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

Віртуальна екскурсія

(за повістю З. Мензатюк «Таємниця козацької шаблі»)

Чи знаєш ти архітектурні пам’ятки України?

Учням пропонуються картки з QR-кодами. Треба розшифрувати коди, знайти за їх допомогою зображення замків і співвіднести їх із фрагментами з тексту, де вони описуються.

1.     Замок стояв у самісенькому центрі, доглянутий і напрочуд  мирний. Його оточував широкий рів, по дну якого вилася  мальовнича стежка; над ровом   височіли сиві мури, увінчані дерезою, мов густими зеленими чубами; над  в`їзною брамою  красувався старовинний герб, а під її склепінням  тулилися численні  ластів`ячі гнізда.

   Замковий двір дихав спокоєм і літом. Ним вешталися численні туристи, й екскурсоводи  розказували їм усілякі дива.

                             Замок у Дубно

2) На кручі розкинулася сонячна галява, краєм якої вилася не то стежка, не то стара дорога. Але форту… не було. Довкола стояв тільки ліс, тільки пагорби, зарослі акаціями  й чагарями. Наталочка розгублено ступила стежкою, минула пагорб і… не повірила власним очам: по той бік у пагорб були вмуровані  двоповерхові каземати! Так ось він який, цей форт Тараканівський! Вритий у землю, мов кротяча нора, замаскований, наче засідка хижого звіра!

Уздовж казематів колись, певно, вела вулиця, а тепер тільки стежка ледь  виднілася серед кропиви. Обабіч здіймалися грандіозні руїни, схожі на мертві міста серед джунглів, які Наталочка бачила в кіно. Пощерблена цегла, арки, склепіння, чорні ніші підземних ходів, а над тим – зелена колонада лісу, хміль і дикий виноград, буйство бруслини й ожин. І – тиша, незрушна тиша, від якої ставало моторошно.

                                                                                        Тараканівський форт

3) Перед входом до заповідника тягнулися довжелезні ряди легковиків і туристських автобусів, що з’їхалися зі всієї України. Машку теж прилаштували в одному з рядів. Всюди снували люди у вишиванках, продавалися жовто-блакитні прапорці, значки, морозиво,  патріотична література, шапки – мазепинки; гурти чоловіків  сперечалися про політику; пеклися свіжі ковбаси, кипіли в олії пампушки, димували шашлики, а огрядна куховарка  припрошувала скуштувати поліської юшки  з в’юнами  й часником. Наталочці покотилася слинка, але батьки квапилися на оточений муром пагорб, з якого линув церковний спів. Богослужіння ще не скінчилося. Безліч людей стояли на майдані, бо правилося тут же, надворі. Тато з мамою, запаливши свічки, й собі стали за людьми, поважні й урочисті, як то й личило статечному подружжю.

   А Наталочка повільно пішла навкруг майдану, озираючись на всі боки. Тут було гарно! У зеленому вінку ясенів здіймалися дві церкви: старенька дерев’яна, в якій козаки молилися перед битвою, і велика церква – пам’ятник, змурована над останками загиблих. Ото перед нею і правили Службу Божу.

Козацькі могили  в Берестечку

4)Нарешті вони побачили елегантний замок – палац, обведений муром. 

   Замок стояв тихий і безлюдний, із зачиненою брамою, на якій видніла  табличка  з застережливим надписом: «Іде ремонт. Стороннім вхід заборонений».  Замість примар обабіч алеї, що вела до брами, зеленіли акуратно підрізані грабчаки з покрученими стовбурцями, а величезний крислатий осокір біля входу весело мерехтів срібним листям.

                                        Підгориці

5) Машка вискочила на трасу, і перед мандрівцями розгорнулася  чудова картина: неозору долину ще сповивав ранковий туман, а  з туману, мов з піни морської, здіймався сліпучо-білий замок.

  Це й було Олесько – нарешті таки воно. Нарешті увійшли до замку. За кованою брамою містився кам’яний дворик з гарматами, бійницями, з сувенірною крамничкою й касою, в якій продавали вхідні квитки.

                                   Олеський замок

6) У Кам’янець – Подільський Руснаки запізнилися. В музеї закінчився робочий день, і фортеця стояла замкнута. Вони не могли розпитатися, чи сватав якихось дівчат пан Володийовський та чи влучно він стріляв, тому не були певні, чи правильно відгадали Антипкову загадку. Повештавшись перед зачиненою брамою, вони зайшли повечеряти в ресторанчик коло Турецького мосту. Фортеця видніла звідси, як на долоні, - грандіозна, незборима твердиня, справді горішок над горішками. Її вежі стриміли, мов стрункі гордовиті панни, проте Наталочка даремно вишукувала на них поглядом які-небудь оздоби.

7) Вони забулися про Хотин, Хотинську фортецю, а саме там колись розігралася  велетенська битва, в якій смертельно поранили Петра Сагайдачного, славетного гетьмана, знаменитого стрільця з лука – сагайдака, тобто там був і горіх, і стрілець, ну і так далі…

Фортеця стояла не на горі, а нижче, на пагорбі над водою. Напрочуд ошатна, струнка фортеця: вежі, мов панни в дахах – капелюшках, між ними високі акуратні зубчасті мури.

- Гляньте… В узорах жупани! – аж засміялася Наталочка й показала на мур.

Хоча вже посутеніло, але не настільки, щоб Руснаки не розгледіли  узорів, викладених червоною цеглою на світлих стінах.

- Фортеця, мов у вишиванці… Гарно, - замилувалася мама.

  Все було точнісінько як у загадці. Все співпадало: і загадка, і привидова підказка.

Загадка Антипка про Хотинську фортецю:  Не горіх, а тверде; не панни, а в узорах жупани; стрілець їх сватав, та й голову склав.