Віртуальна подорож «З різдвяною зірочкою від міста до міста, з країни в країну…» традиції святкування Різдва у країнах Європи та у різних регіонах України

Віртуальна подорож«З різдвяною зірочкою від міста до міста, з країни в країну…»6-А клас Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 125

Святвечірній стіл у Польщі не обходиться без оплатка – дуже тонкого коржика, який готують з пшеничного борошна і води, без дріжджів. Найчастіше він виходить білого кольору

У Святвечір смажений короп є на столі в кожному польському домі.

Ялинку на Різдво у Польщі традиційно прикрашають яблуками.

Традиції італійського Різдва

Символ італійського Нового року – феєрверки. Їх запускають всі і звідусіль. Вважається, що салют відганяє злих духів, тому майже кожен італієць вважає своїм обов'язком запустити феєрверк у новорічну ніч.

Італійське застілля у святвечір не включає в себе м'ясо – тільки рибу і солодощі. Традиційні страви: капітоні – смажений вугор, баккала – в'ялена тріска, смажена у фритюрі, вонголе – паста з тунцем або молюсками. І, звичайно, традиційні італійські пироги: панеттоне – брикет, схожий на паску, і panforte – пиріг з мигдалем, сухофруктами і ягодами.

Існують певні традиції святкування, що відрізняються в різних регіонах України. У гірських регіонах переддень Різдва називають Корочуном. Така назва сформувалася під впливом Угорщини. Окрім традиційної куті тут обов’язковою стравою є святковий калач, який має також назву корочун (або ще крочун).

Цікавим фактом є те, що в низинних районах Закарпаття куті не варять. А роблять бобальки — кульки з тіста, які запікають, а потім ще тримають на пару. Коли вони готові, то їх посипають маком чи горішками. Саме з них і починається Свята вечеря.

На Гуцульщині (сучасні регіони Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей) Святвечір в давнину розпочинався дуже містично. Господар зі старшим сином або дружиною брали хліб, ложку меду, кутю, ладан і свічку й обходили свою домівку тричі за сонцем. Після обряду обсипали територію довкола дому маком, а біля порога клали часник і сокиру. Це робилося для того, щоб вберегти будинок від злих духів.

А в деяких районах Львівщини й досі плетуть солом’яних павуків і підвішують над входом або перед іконою. Вважалося: якщо жінка не має дітей, то вона має постояти під цими павучками. Тоді наступного року діти обов’язково з’являться.

Солом’яний Дідух – символ Різдва в Україні. Згідно із традиціями, дідух — це останній обжинковий сніп. Овес, жито, пшениця, льон - його основні складові. Солом'яний оберіг — це дух предків, дідів, збереження традицій і пам'яті родини. Це символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі. Традиція ставити в оселі на покуті дідуха походить ще з дуже давніх часів.

На Буковині (західна частина Чернівецької області) за стіл сідають дуже рано, щоб після Святого вечора діти не боялись ходити колядувати. Перед вечерею господар просить у молитві те, чого не вистачає сім’ї. А тарілку з-під першої страви, яку з’їли, колись перевертали, щоб квочки добре несли яйця.

Кутю в Східній Україні варять з рису. А ще на столі тут обов’язково мають бути пироги (вареники).

На Півдні України досі збереглася традиція відносити святу вечерю своїм хрещеним. Зазвичай у кошику несуть трохи куті, калачі, цукерки. Ті, в свою чергу, дають діткам гроші й солодощі. Окрім того, раніше на Півдні України була ще й така різдвяна традиція: заможні люди відвідували притулки й робили подарунки бідним.

Слобожанщина (Харківська, Сумська, Полтавська, Донецька області)У східних областях України кутю використовували для ворожіння. Перед тим, як приступити до вечері, її ложкою тричі підкидали до стелі та дивилися, чи прилипне. Якщо кутя прилипала, значить рік буде добрим. Також кутю використовували дівчата, гадаючи на нареченого. Незаміжнім молодим дівчатам давали скуштувати кутю, після чого відправляли на вулицю «слухати долю». З якого боку буде звук, з того боку і нареченого чекати.