Тема:

Вишиванка вміє промовляти

Мета:

Ознайомити дітей з народною легендою про вишиванку; розширити і поглибити знання дітей про рушник, його призначення, ознаки візерунку і кольору, народні традиції, пов’язані з рушником, виховувати почуття національної гордості,любов, повагу до праці до праці людей, розвивати естетичний смак дітей.

Клас:

3

Матеріально-технічне забезпечення: комп’ютер, проектор, мультимедійна дошка.

Дидактичне забезпечення: презентація, відео ролик «Вишиванка»,  пісня «А мати вишивала рушник», муз. А.Дубини, сл. В.Вихруща,  пісня «Два кольори» сл. Дмитра Павличка, муз. О.Білаша.

Використані джерела:

1.  Методична скарбничка вихователя  ГПД. Вишиванка вміє розмовляти – 224-228 с.

2.  У світі вишиванок [Електронний ресурс] / виховна година – режим доступу: https://vseosvita.ua/library/konspekt-vihovnoi-godini-u-sviti-visivanok-176406.html

3.   Легенда про вишиванку [Електронний ресурс] / легенда – режим доступу: https://f-yanina.jimdofree.com/%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96/%D0%BB%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%B2%D0%B8%D1%88%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%83/

Попередня робота: бесіди, вивчення віршів

Складова моделі  успішного випускника: громадянин, творча особистість

Орієнтир:.формування почуття патріотизму, відданості Батьківщині

Форма проведення: бесіда

Хід гри

Вихователь:

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми та мети заходу

У запису звучить пісня «Вишиванка», демонструється відео ролик «Вишиванка»

Вихователь:

З вечора тривожного аж до ранку

Вишивала дівчина вишиванку.

Вишивала дівчина, вишивала,

Чорну і червону нитку клала. (Слайд 2)

Вихователь:

Які чудові вишиванки ми розглядали! А яка ніжна та чарівна пісня про неї звучала. І сьогодні наша розмова буде про вишиванку.

ІІІ. Робота над темою заходу

Вихователь:

Україна здавна славиться своїми вишиванками. І вишивка так міцно увійшла у наше життя, що немає жодної оселі,де не було б вишиваних речей.

Вихователь:

Колись українських дівчат навчали вишивати ще з дитинства. Моя бабуся розповідала, що вишивали дівчата та жінки вечорами, аж до пізньої ночі. Вишивали зазвичай вдома, але могли збиратися і в одній хаті, тоді, вишиваючи співали жінки пісень про життя та долю українського народу. (Слайд 3)

Вихователь:

Матусі, які виховували доньок, вихвалялися своїми вишиванками. Вони вивішували вишивку «провітрюватися» на своєму подвір’ї на передодні великих свят,що усі люди бачили ту красу.

Вихователь:

Коли господині приходили одна до одної, то обов’язково показували свої вишиванки. Майстерність вишивання передавалася від матері до доньки, від бабусі до онучки.

Вихователь:

Прийшла до нас вишиванка з далеких літ, з минулих літ, з минулих поколінь. Ось що старовинна легенда розповідає про вишиванку.

Вихователь:

Легенда

       Був час, коли почали на землі люди дуже вмирати від невідомої хвороби. Отак йде людина і враз упаде, почорніє, спіниться і немає людини.
Уже й до лісу люди тікали. Та за ними гналася й хвороба. Не жалувала ні дітей, ні стареньких. Наступав час, що вже й ховати померлих не було кому...

      А жила в селі біля Дністра бідна вдова Марія. Забрала хвороба у неї чоловіка і дітей. Лише найменша Івaнкa ще залишилась. Береже мaтіp дочечку, як скарб найдорожчий. Але не вберегла... Почала хворіти Івaнкa, не їсть, а тільки п’є, блідніє, тане просто на очах. А ще просить мaмy:
- Врятуй, мамо, я не хочу вмирати! І так ті очі благають, що бідна жінка місця собі не може знайти. Одного вечора до хати прийшла якась бабуся стара. Як і коли прийшла, Марія не чула. - Слава Богові, - привіталася.
-Слава. - Що, помирає остання?  А могла б жити! Аж кинулася Марія:
- Як? Бабусю сердешна, як Бога прошу, спаси, порятуй наймолодшу. Не лиши одну на стapість!

      Взяв стару за серце той плач і сказала: - Розповім я тобі таємницю тієї злощасної хвороби. Але обіцяй, що не проговоришся. Дитиною присягни! - Присягаю... Донькою!

       - Знай, послав цю Смерть Господь Бог. Грішних багато на Землі. Сказав Бог робити мертвими усіx, на кому немає хреста. А чортяки потішилися і всіx, на кому не видно хреста, умертвляють. Що їм до людських душ? Ото і вмирають праведні з грішними разом... Ти тяжко перенесла смерть дітей. Дам тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і повсюди хрести. Та ший їх чорні або червоні, щоби далеко чорти бачили... Але не кажи нікому, бо смерть донечки побачиш...
Вже за годину червона і чорна мережки оперезали дівочу сорочечку. Є на завтра до сонця і хрести, і хрестики. І собі понашивала. А дочечка міцнішала щодень і просила матінку: - А виший іще терен... А калину...
     Дуже люди тому вишиттю дивувалися, то казали, що збирається йти в ліс самітницею. Хрести ж треба на благословення Боже і проти поголосу.
        З тим вже дочка  Івaнкa здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від туги, як бачить, що знову понесли покійника на цвинтар.
    Якось вся у сльозах прибігла Івaнкa і потягнула матінку за рукав на сусідів двір. У домовинці виносили з хати двох хлопчиків, Іванчиних ровесничків.
      Помарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує донечку, а думи все в голові: - Боже милий, та ж то моя надія! ...А діти вмирають...
- Господи! Та ж я не переживу її смepті! ...А люди мруть... Не втрималася. Від хати до хати бігла: - Шийте, шийте хрести... Вишивайте... Виживете! Рятуйтеся!
       Люди замикались в xaтах. Вважали, що прийшла пора і  Марії.
Марія побігла в дім, взяла на руки Івaнкy і пішла до церкви. Забила з усієї сили в дзвін. За хвильку уже усі позбігалися. Поцілувала Марія доньку і сказала до людей: - Не вірите! Думаєте, що здуріла? Та хай так буде, діток мeні ваших жаль..., - на тому зірвала з Іванки сорочку вишиту. Дитина на очах почорніла і померла.

    - Вбивці! Шийте, вишивайте сорочечки дітям і собі, - так і впала мертвою біля донечки...

       Від тоді відійшла хороба за ліси, за моря. А люди носять вишиванки. Матері навчають дочок вишивати, а дочки – своїх дочок. І вже ніхто не обходиться без вишиванок. Радощі та болі життя заливають жіночі руки у своїх вишиванках. (Слайд 4)

Вихователь:

Діти, що ж можна побачити на вишитих сорочках? (Відповіді дітей)

Вихователь:

Вірно, на сорочках вишивають калину, листя дуба, пташок, різні квіти.

Вихователь:

А чи знаєте ви, що вони означають? (Припущення дітей) (Слайд 5)

Вихователь:

Калина – дівоча краса, листя дуба – сила, птах – щастя родини.

Вихователь:

В Україні, за народною традицією, в кожній хаті повинен бути вишитий рушник.

Вихователь:

На вишитий рушник клали немовля, щоб було щасливе. На щастя долю давали мати рушник, коли виряджала сина в далеку дорогу. У день весілля наречені стають на рушник, щоб життя було щасливим. На весіллі почесних гостей-старостів перев’язують рушниками. (Слайд 6)

Вихователь:

Багато пісень складено про вишитий рушник. Пропоную вам послухати одну з них.

Звучить пісня «А мати вишивала рушник», муз. А.Дубини, сл. В.Вихруща

Вихователь:

У чарівну силу рушника вірили, як у доброго чудодія. Сила рушника, діти, в його візерунках. Слід тільки розумітися у цих візерунках. Рушник, виявляється,можна читати. Якщо на рушнику є краєчки, їх ще називають «вужики», «кривульки» - це знак води. А де вода – там і життя. А ще на рушниках вишивають ромби і квадрати – це символи сонця та поля. Візерунки вишивок бувають дуже різні – це і геометричні фігури, і лінії, і квіти, і калина, і птахи. (Слайд 7)

Вихователь:

І вишивають люди різними кольорами. Але найперші кольори на вишивках – це чорний та червоний.

Вихователь:

Що означають ці кольори?

Учень:

Чорний колір – це колір землі, яка годує кожного з нас, а ще туга за рідними, журба.

Учень:

Червоний колір – це любов до рідних, один до одного, до Батьківщини. А ще – це колір калини, улюбленого куща нашого народу.

Звучить пісня «Два кольори» сл. Дмитра Павличка, муз. О.Білаша

Вихователь:

Діти, а які кольори вишивок подобаються вам? (Відповіді дітей)

ІV. Підсумок

Вихователь:

Кожна українська дівчина повинна вміти вишивати. Тож навчайтеся, дівчатка вишивати, вишивайте з чистими думками, світлою душею, гарними бажаннями і обов’язково з піснею, щоб наші вишивки передавались з покоління в покоління. (Слайд 8)

Вихователь:

Вишивка – це найкращий дарунок. Вона розповідає своїми кольорами, лініями та квадратами про високі гори, про ясне сонце, про красу дівочу, про поле родюче та життя минуле. Бережімо, шануймо вишиванку!