«Вишивка хрестиком на уроках трудового навчання у 5 класі»

 

 

ЗЗСО"Березновільська гімназія"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «Вишивка хрестиком

    на уроках трудового навчання у  5 класі»

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                              вчитель  трудового навчання

                                                                                              Якимець Тетяна Василівна

 

 

 

2018

ЗМІСТ

ВСТУП……………...........................................................................................................……  4

РОЗДІЛ І. НАРОДНЕ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО ЯК

ЗАСІБ ВИХОВАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ УЧНІВ……..........................6

1.1. Впровадження художніх народних ремесел на уроках трудового навчання….......…6

1.2. Вишивка як основний вид декоративно-прикладного мистецтва, її роль 

у художньо-естетичному вихованні учнів……………………..................................................7

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ТЕХНІКИ ВИШИВКИ «ХРЕСТИКОМ»

НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ В 5 КЛАСІ……………………………………....13

2.1. Вимоги до уроків трудового навчання під час вивчення вишивки…………………….14

2.2. Техніка вишивки «хрестиком» на уроках трудового навчання………………………...17

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………….……27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...…………....….28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Значення уроків трудового навчання у сучасній школі не можна применшувати. Вони покликані виконувати наступні завдання: розвивати уявлення про техніку та художньо-прикладну творчість, основи сучасного виробництва, закріплювати та поглиблювати знання та вміння, набуті в попередніх класах. Навчаючись на уроках трудового навчання, учні вчаться конструювати, розробляти технологічні процеси, виготовляти різноманітні композиції.

На уроках трудового навчання важливу роль відіграє декоративне мистецтво – широка галузь мистецтва, яка художньо-естетично формує матеріальне середовище, створене людиною. До неї належить один із видів декоративно-прикладного мистецтва – вишивка. Вишивка в Україні – світ краси й фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки й почуття людини, світ натхненних образів, що сягають давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків.

У вишивці яскраво й повно розкрилася душа народу, споконвічне прагнення до прекрасного, високорозвинене почуття ритму, композиційної міри в побудові орнаменту, гармонії кольорових поєднань. Це давнє і вічно молоде мистецтво. Секрет його молодості в єдності людини з природою, в умінні протягом століть зберігати і примножувати красу, дарувати людям радість зустрічі з прекрасним.

Навчаючись  художньої вишивки учень знайомиться з історією рідного краю. Опрацювання народознавчого матеріалу дає змогу усвідомити, емоційно пережити дух українського народу. Поступово, через процес ідентифікації, такі риси, як працелюбність, почуття гідності, почуття прекрасного стають власним надбанням дитини. Це дозволяє більш вдало розв’язувати проблеми сьогодення та прогнозувати майбутнє.

Ознайомлення учнів загальноосвітніх шкіл з творами декоративно-прикладного мистецтва вирішує не лише завдання естетичного виховання, а й вносить значний вклад у формування у школярів зацікавленості, творчого ставлення до праці.

Учитель трудового еавчання стимулює дітей до самостійної праці, що потребує роботи душі, розуму та рук. Від його зацікавленості у творчому процесі та здатності зрозуміти дитячу душу залежить майже все, оскільки він спроможний як назавжди закохати дитину в процес вишивки так і навіяти відразу. Адже здавна відомо, що особистість може виховати лише особистість.

Відомо, що дітям спочатку хочеться лише роздивлятись ці дивовижні речі, слухати історію розвитку мистецтва художньої вишивки від сивої давнини і до сьогодні. І чим більше вони будуть вдивлятися у вимережені квадратики та ромби, трикутники та зірочки і одночасно слухати розповідь вчителя про те, що вишивка є результатом, як матеріально-практичної так і духовної діяльності людини, має естетичну й пізнавальну функції, то все з більшою зацікавленістю поринатимуть у світ мистецтва. Їм стає відомо, що орнаменти та сюжети – це стан душі майстра і на створення їх йде певний період, що кожен знак чи символ зовсім не випадково вимережений на полотні. Адже вишивка розглядається, як один із видів живописного мистецтва, у ній втілені чудеса народної фантазії – геометризований метод зображення краси землі, природи, сонця, людини. І коли ця краса заполонить душу дитини, у неї виникне потреба самостійно щось творити, щоб з першого заняття практичної роботи дитина не розчарувалася, не зникла впевненість в тому, що і вона може досягти певного рівня майстерності – прості узори (квіти, тварини, птахи, геометричні фігури) схематично намалювати на папері. Дитина переконається, що вона може повторити в малюнку подібні схеми, варто лише докласти старанності, акуратності, терпіння. Далі учні ще більше захопляться мистецтвом, з новою силою виникне бажання перенести змальовану схему на полотно.

Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, росту його національної самосвідомості, що в значній мірі залежить від відповідної системи навчання й виховання дітей та молоді, а саме через народне декоративно-ужиткове мистецтво, зокрема, українську народну вишивку.

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

 

 

РОЗДІЛ І. НАРОДНЕ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИХ СМАКІВ УЧНІВ

1. Впровадження художніх народних ремесел на уроках трудового навчання

Ручна художня праця – це діяльність, мета якої створення матеріальних і духовних цінностей образотворчими, конструктивними І декоративними засобами. Гурткова робота учнів з ручної художньої праці відповідає потребам І можливостям підростаючого покоління. В процесі її діти починають розуміти природу і сутність народного мистецтва.

Заняття ручною художньою працею сприяє самостійності в роботі. При виготовленні виробів виникає необхідність в опануванні новими прийомами, поглибленні знань, закріпленні вже набутих навичок. Це розкриває перспективу для розвитку розумової дії, гартує вольову сферу особистості, надає можливість творити, сприяє виникненню нових задумів, конструкцій, планів відносно модернізації відомого. Під час розумової діяльності поглиблюються пізнавальні процеси і виникає потреба в творчому втіленні власних ідей. При самостійній роботі учні зустрічаються з невідомими для них явищами, прийомами оздоблення виробів, сполучення кольорової гами. Ці чинники викликають необхідність включення в роботу мозку для того, щоб розкрити і опанувати невідоме. Виходячи з цього, можна стверджувати, що в процесі самостійної роботи при занятті ручною художньою працею розвиток розумових здібностей проходить поступово. При цьому школярі використовують максимально знання, вміння та навички, які вже отримали на заняттях з художньої ручної праці та в процесі навчання в майстернях.

Психологи, досліджуючи особливості розвитку конструктивно-технічного мислення учнів, стверджують, що при роботах з виробами, – їх оздобленні, конструюванні певної форми, – праця позитивно впливає на розвиток особистості. Перш за все, це характеризується конкретизацією образу виробу, що виготовляється. Вчені І.Сєченов, Б.Ломов, А.Ярмоленко дійшли висновку, що уявлення про майбутній продукт праці є специфічним регулятором трудового процесу. Тому, при відродженні народних ремесел засобами позакласної роботи серйозну увагу необхідно приділяти підбору об'єктів праці.

Творчий характер народно-декоративно-прикладного мистецтва, досвід естетичного сприймання виробів, виготовлення їх та оздоблення надає можливість переживати та емоційно сприймати красу виробів народних майстрів-умільців. Все це дає можливість підростаючому поколінню любити свою національну, притаманну тільки українському народу, культуру. Справа в тому, що художньо-естетичний смак формується і виробляється як компонент людської діяльності і свідомо розвивається в процесі творчої діяльності над виробами. Звичайно, рівень розвитку художньо-естетичного смаку і потяг до ручної художньої праці багато в чому залежить від педагогічного впливу на почуття, потреби, інтереси, смаки, ідеали з боку безпосередньої дії вчителів і батьків. Любов до України, до її культурної спадщини сприяє емоційному сприйняттю виробів декоративно-прикладного мистецтва.

На уроках трудового навчання повинні використовуватись ті види народного декоративно-прикладного мистецтва, які несуть у собі розвиваючі функції, діючи на особистість. Перш за все, це практична цінність виробу, по-друге,

–  максимальний зв'язок виду декоративно-прикладного мистецтва з трудовим навчанням. Учні повинні не тільки вдосконалювати свої знання, уміння та навички, а й набувати нових у процесі заняття   ручною   художньою   працею, по-третє,  –

–  доступність  матеріалу,  з яким учень буде працювати (метал, дерево, лоза, глина тощо), по-четверте,

–   роботи  повинні  відповідати фізичним і розумовим здібностям.

Поступове залучення учнів до традиційних ремесел буде завжди результативним. Виховним наслідком використання декоративно-прикладного мистецтва є повага до людей праці, любов до праці, вплив на формування емоційного стану особистості, морально-етичний бік розуміння краси народного декоративно-прикладного мистецтва.

 

2. Вишивка як основний вид декоративно-прикладного мистецтва, її роль  у художньо-естетичному вихованні учнів

 

Починаючи у 5 класі вивчення розділу «Технологія виготовлення вишитих  виробів»,  я  значне  місце  приділяю  історії   розвитку  української   вишивки.

Знайомлю  учнів  із  тим,  як  виникло  вишивання  у  глибоку  давнину,  за  часів  первісної  культури  людства,  і  що  було  воно  пов`язане  з   появою  першого  стібка  при   виготовленні  одягу  із  шкур  тварин.  Знайомлю  з   матеріалами   для  вишивання ,  які  використовували   люди  в  ті   часи.  А  також  із  тим,  як  високо  цінувалося   мистецтво   художнього  вишивання  за  часів  Київської  Русі.  Що  в  Києві  виникла   одна   з  перших   вишивальних  шкіл. Заснувала  її  княгиня  Анна – сестра   Володимира  Мономаха,  тут   дівчата   вчилися  вишивати   золотом  і  сріблом.  Розповідаю  про  те,  що  раніше  вишивали  тільки  сировими,  тобто   невибіленими,  та  вибіленими   нитками,  які  залишалися  після  ткання  полотна.  І  як  з  часом   навчилися  їх  фарбувати   рослинними   барвниками:  корінням  і  корою,  квітами  й  листям  дерев,  чагарників  і  трав. 

Звертаю  увагу  на  те,  що  упродовж  сторіч  побутувало  оздоблення  одягу   та  предметів   побуту  в  різних  верствах  населення.  Вишивали  в  монастирських  та  панських  майстернях,  в  палацах  і  селянських  хатах.  Голкою  з  ниткою   ніби  малювали  на  тканині  пишні  та   скромні   узори,  вкладаючи   в  роботу   свої   думки   й  мрії.  А  під  час  роботи  складали  й  співали  пісень.

Узори  та  вишивальні  шви   в  селянському  і  міському  одязі  різнилися   технікою  виконання  та  кольорами.  Ми  з  вдячністю  згадуємо  тих   невідомих  майстринь,  які  залишили   нам   свої   вироби.

Також  звертаю  увагу  на  те,  що  збереженню  чудових  зразків  народного   мистецтва  ми  завдячуємо   багатьом  етнографам – аматорам,  які  збирали  їх  по  селах  та  містах    і   популяризували,  влаштовуючи  виставки  не  тільки  на  батьківщині,  а  й  далеко  за  її  межами.  Ці   колекції   поповнили   фонди   етнографічних  музеїв   нашої  країни.

Пояснюючи  цей   матеріал,  я  показую  дітям   фотографії  вишитих   виробів  наших  пращурів  з  етнографічних  музеїв,  а  також   рушники,  серветки,  сорочки,  які   вишивали  майстрині   минулого.

Всі  ми   любимо  милуватися  гарними  виробами – майстерно  виконаними   і  прикрашеними.  Великою  мірою  вигляд   речей   залежить  від  матеріалів,  з   яких  вони  зроблені,  та  інструментів,  якими  користувалися  в  роботі.

На першому  ж  уроці   знайомлю  з  матеріалами,  інструментами   та   пристроями.  Перш  за  все  знайомлю  з  тканиною.  Розповідаю  про   те,  що  для  вишивання  по  вільному  малюнку   можна  використовувати   будь-які   однобарвні   кольорові   тканини.  Але   частіше  застосовують  спеціальну  тканину – канву,  яка  буває   різної  густоти.  Також  пояснюю,  які   нитки  та  голки   краще   брати  для  вишивання.  Знайомлю  з  іншими  інструментами:  як  шпильки,  наперсток,  ножиці,  п`яльця;  та  функціями,   які    вони   виконують.

Особливу увагу слід приділити добору кольору ниток для вишивання. Усі кольори повинні сполучатися між собою і з кольором тла – тканини. Для цього потрібно знати й брати до уваги закони кольорознавства.

Коли у 5 класі починаємо  вивчати  гами  кольорів  та  символічне  значення   кольору,  я  розповідаю   дітям    чому  таке   велике  значення  має  колір  у   вишиванні.

Характерна  кольорова  гама  для  всієї  України – червоні   та  чорні  відтінки.  Це  пов`язано  з  історією.  Існує   багато  легенд.  Легенди,  розказані  дітям  на  уроці,   підвищують   їхній  інтерес  до  вишивання.

У рукоділлі  рекомендується використовувати не тільки чисті кольори спектра, але й проміжні відтінки кольорів. Такі поєднання більш м’які, спокійні, краще сприймаються.

Гармонійне поєднання кольорів вишивки часто полягає в урівноваженості теплих і холодних, темних і світлих тонів. При цьому слід пам’ятати, що при створенні композиції всі кольори підбираються або в теплій, або в холодній кольорових гамах. А їх поєднання виконується дуже обережно, щоб не створити візуального дисонансу в малюнку. Ознакою теплої кольорової гами є уявне додавання жовтого (теплого) кольору до всіх кольорів гами, ознакою холодної є уявне додавання синього кольору до всіх кольорів гами.

Один і той самий орнамент може набувати нового звучання від зміни кольору ниток у вишивці. Слід пам’ятати, що на світлому тлі краще виділяються, виступають темні тони, а світлі губляться, а на темному тлі більше виступають світлі й яскраві тони, а темні зникають. На світлому тлі всі світлі тони ниток здаються темнішими, а ці самі тони на темному тлі здаються світлішими.

Пояснюю  дітям,  що  колір  зорово  може  видозмінювати   форму  й  розмір  виробу.  Світлі  й  теплі  кольори  здаються  ближчими,  ніж  темні  й  холодні.  Тому  теплі   кольори  ніби  збільшують  виріб,  а  холодні  зменшують.

У вишиванні поряд з одноколірними візерунками широко використовують дво- й триколірні візерунки, а також багатоколірні.

Добре поєднуються в композиціях такі кольори:

Червоний – із чорним, жовтим, сірим, коричневим, бежевим, жовтогарячим, синім, білим;

Синій – із сірим, блакитним, бежевим, коричневим, жовтим, рожевим, золотавим;

Жовтий – з коричневим, чорним, червоним, жовтогарячим, сірим, блакитним, синім, фіолетовим;

Зелений – з темно-жовтим, лимонним, салатним, сірим, жовтим, жовтогарячим, коричневим, чорним, кремовим.

Щоб вишивка була на вигляд гарною, необхідно правильно її розмістити на виробі (серветці, доріжці тощо), а форми й розміри її повинні гармоніювати з формою й розмірами виробу. Узор вишивки має бути пропорційним (не занадто маленьким і не дуже великим), розміщувати його потрібно насамперед на тій частині, яка більше привертає до себе увагу. Якщо узори симетричні, то не можна допускати зміщення елементів вгору чи вниз, ліворуч чи праворуч.

Художня довершеність вишивки залежить не тільки від створення досконалої орнаментальної композиції, а й, значною мірою, від вибору технік виконання. При оздобленні виробів народною вишивкою найчастіше використовується не один шов, а декілька.

Дуже  важливо,  щоб  з  перших  уроків  вишивання  дівчата  навчилися  добирати   та  поєднувати   кольори  залежно  від   призначення  речі,  розміру  й  розташування  узору.

Узори  часто  дуже  подібно  відтворюють  дійсність,  проте  звичайно  при  створенні  узорів   мотиви   й  образи  реального  світу   піддають  декоративному  узагальненню,  перетворюючи  їх  в  елементи  узору.  Якщо  елементи  узору розташовані  симетрично  і  ритмічно   повторюються,  то  такий   узор   називають  орнаментом.

Народні  майстрині  ніколи  сліпо  не  копіювали  узор,  який  сподобався.  Вони  доповнювали  той  чи  інший  візерунок   новими  мотивами  та  орнаментами.  Слово  орнамент   походить  з  латинської  мови   і   в  перекладі  означає  «прикрашати».  Що  ж  таке   орнамент?  Це  візерунок,  створений  з  повторення  й  чергування  його   елементів.  Він  може  створюватися з  одного  декоративного  елемента  (простий)   і  з  двох   і  більше  елементів (складний).

Вивчаючи тему  «Орнаменти»,  знайомлю   учнів  з  тим,  що  орнаменти  поділяються  на  кілька  видів.

Геометричний  ( від  грецького  гео – земля  та  мірю – наука   про   форми  тіл ) – найпоширеніший   у  народному  мистецтві – складається   з  прямих  та  ламаних  ліній,  квадратів,  трикутників,   ромбів,  багатокутників.  Прямі  та  криві   лінії  у  різних  сполученнях  з  окремими    фігурами  і  ритмічним  їх  повторенням  створюють  безліч  орнаментальних  мотивів.

Меандровий   (  від  назви  річки  Меандру,  тепер  великий  Мендерс ) – один  з  різновидів  геометричного  орнаменту  у  вигляді  ламаної  лінії  різних  форм.  У  народному  мистецтві  цей  орнамент,  дещо  змінений ,  має  назву  „ безконечник”.

Рослинний,  або  фітоморфний  (  від  латинського  фіто – рослина  та  грецікого – морфе – вид,  форма  ).  Орнамент  складається  із  рисунків  стилізованих,  тобто  спрощених,  квітів, плодів,  листя,  гілок  та  ін..

Пташиний,  або  орнітоморфний  ( від  грецького  орніс – птиця ).  Цей  орнамент  складено  з  фігур  птахів.

Людиноподібний,  або  антропоморфний  ( від  грецького  антропос – людина ),  в  якому  переважають  стилізовані  фігури  людей.

Тваринний,  або  зооморфний (  від  грецького  зоо – тварина,  жива  істота ),  де  здебільшого  фігури  звірів,  тварин  та  комах .

Назви  орнаментів  дуже  часто  походять  від  найбільш  розповсюджених  та  повторюваних  у  ньому  елементів,  від  схожості  на  предмети,  які  оточують  людину,  від  місця  розташування  їх  на  виробах.

Серед  назв  рослинних  орнаментів  зустрічаються  такі,  як  овес,  хмелик,  шишки,  огірочки  і  т. д.. У  назвах  тваринних  орнаментів  є  баранчики,  курячий  брід,  оленячі  ріжки,  жабки,  павуки  та  багато  ін.  Деякі  мотиви  орнаментів  нагадують  предмети  домашнього  вжитку,  споруди:  вітряк,  млин,  грабельки,  гребінці  тощо.  Жіночі  фігурки  в  орнаментах  називали  по-різному   в  кожній  місцевості – кукли,  ляльки,  баби.

У  народних  вишивках  майстрині  досить  вдало  поєднували  різноманітні  мотиви,  створюючи  все  нові  й  нові  орнаменти.

Разом  із   створенням  орнаментів  історично  розвивалися  і  складалися  прийоми  їх  розташування  на  одязі   та  в  побуті.

Вдягаючи  сучасний,  прикрашений  вишивкою  або  бісером  одяг,  мало  хто  з  учнів  знає,  що  в  ті  часи,  прикрашаючи  верхній  одяг,  взуття,  головні  убори  враховувалися  обов`язково  вік  людини  і  стать:  найбарвистішим  і  ошатним  був  одяг  дівчат  і  парубків,  молодих  жінок.  З  віком  він  ставав  скромнішим,  зменшувалася   кількість  узорів  та  кольорів.  Цікаво  учням  дізнатися  і    про  те,  що  у  народному  одязі  орнаменти  не  тільки  прикрашали  окремі    його  частини ,  а  й  оберігали  від  злої  сили,  підкреслювали  форми  людської  фігури  і  форми  виробів.  Вони  завжди  розташовувалися  на  видному  місці:  на  рукавах  і  поділках,  на  комірі  й  манжетах,  на  фартухах.

Розташування  орнаменту  завжди  визначалося  призначенням,  формою  й  розмірами  виробу.

Від  матері  до  дочки,  від  бабусі  до  онуки  переходили  у  спадок  орнаментальні  мотиви,  їх  композиційні  рішення  та  розташування  на  виробах.

З  давніх – давен   жила  ця  традиція  серед  народу,  її  коріння  губиться  ще  в  дохристиянських  культурах. 

Про  це  свідчать  археологічні  знахідки,  а  також  символічне   значення  вишитої  тканини  та  її  орнаментики.

Найбільше   поширення  орнамент  дістав  у  народній  творчості,  де  його  творці   завжди  зверталися  до  навколишньої   природи,  але  не  копіювали  її ,  а  переробляли,  спрощували,  стилізували.  Ще  в  глибоку  давнину   люди   навчилися  складати   прості  візерунки  з  умовних  знаків – символів.  Кожен  знак  мав  своє  значення  і  допомагав  спілкуванню  людей   між   собою.  Окремі  ознаки – символи    не   тільки  прикрашали  житло,  одяг  та  предмети  побуту,  а  й  повинні  були  охороняти,  захищати,  оберігати  від   злих  духів,  приносити  щастя. Тому  називали  їх  оберегами.

На  своїх  уроках  я  знайомлю  дітей   із  знаками-символами.  Так,

• пряма  горизонтальна  лінія   означала  землю;
• хвиляста  горизонтальна – воду;
• вертикальна  хвиляста – дощ;
• трикутник – гори;
• дві  схрещені  лінії – вогонь  і  блискавка;
• коло – сонце   й   місяць;
• птахи – посланці   сонця,  символи  щастя  й  радості;
• кінь   і  олень – благополуччя  в  домі   та  сім`ї;
• ромб  з  подовженими  сторонами – ознака  будівлі;
• квадрат,  розділений  на  чотири  частини  з  крапками  в кожній – ознака  садиби  та  засіяного  поля;
• жіноча  фігура – образ   Матері – землі;
• східнослов`янське   божество  Берегиня – покровителька води, господарства,  сімейного  вогнища   та  рукоділля;
• дерева  з  розлогим  гіллям – символ  родючості  землі.

На  деяких  символах   я   зупиняюся   поглиблено.  Так,  наприклад,  у  5  класі   при  вивченні  обрядової  символіки  у  вишиванні  я   зупиняюсь   на  одному  з     найпопулярнішому   символі – це  квітуча  рослина  у  вазоні,  або  дерево,  яке  символізує  життя.

Показуючи  дітям  зразки  вишитих  рушників  і  таблиці  з  видами  цього  символу,  я  розповідала   про   те,  що  «Дерево   життя»   це  символ  продовження   роду,  безсмертя.  Що  цей  символ  дуже  широко  застосовували  при  вишиванні  рушників.   «Дерево  життя»   здебільше  зображається  стилізовано  з  обов`язковим   поділом  на  три  яруси.   Нижній  ярус – коріння,  що  входить  під  землю,  часто   подається  у  вигляді  трикутника,  горщика.  Тут  містяться   змії,  риби,  водоплавні  птахи,  бо  низ  дерева – не  лише  підземний  світ,  а  й  море,  річка,  всяка  вода.  Середній  ярус  розміщений    у   зоні   землі,  реального  світу:  біля  дерева  стоять  великі   тварини (бики,  коні,  олені)  та  люди.  Верхня  частина – крона   світового   дерева  піднімається  у  безмежну  височінь – до   Бога,  у  верхів`ях  селяться  птахи,  бджоли.

Після аналізу декількох  зображень  символу  «Дерева  життя»,  учні  малюють   ескіз  символу,  який  вони  хотіли би   вишити  на  своєму   рушничку.  Потім  переводять  малюнок  на  рушничок.  Вишивають    його,  використовуючи   декоративні  ручні   шви,  які  ми   вивчали  на  попередніх   уроках.

Живучість  традиції  вишитої   тканини,  це  використання  рушників  в  інтер`єрі   житла,  в  обрядах  (рушником  підперізували  молоду,  в  нього  сповивали  немовля),  певною  мірою  пояснюється  її  зв`язком  з  релігійними  віруваннями  стародавніх  слов`ян,  за  якими  рушники  виконували   охоронну  функцію,  запобігаючи  впливу  ворожих  людині  сил.  З  плином  століть  магічне  значення  вишитої  тканини   вивітрилося  з  народної  пам`яті  і   в  її  використанні  стали   переважати  естетичні  функції.

Коли  в  старших  класах  вишиваємо  з  дівчатами  рушники,  то  я  обов`язково  звертаю   увагу  на  композиційну  побудову  оздоблення   рушників.  Найчастіше  їх  кінці  прикрашають  кількома  смугами  витканих  або  вишитих  орнаментів.  Цей  звичай  пов`язаний   з  тим,  що  у  наших  далеких  пращурів  існував  магічний  ритуал  очищення  водою:  вранці – від   нічних  страхів,  а  увечері – від   денних  клопотів   та  втоми.  В  цей  обряд  входило  й  утирання  рушником.

Вранці    утирали  лице   ніжнім    кінцем,  де  узори,  найчастіше   ромби,  складали   композицію  сходження  сонця:  спочатку  знизу  йшла   широка  смуга,  потім  більш  вузькі  смуги  до  найвужчої.  Ввечері,  навпаки,  утиралися  верхнім  кінцем,  де  композиція  мала  дзеркальне   відображення  і  символізувала  захід  світила – від  найвужчої  до  більш   широких   смуг.

У  наш  час  з`явилося  безліч  нових  варіантів  розташування  узорів.  Вони  залежать  від  форми  майбутнього  виробу  і  його   призначення,  розмірів,  колориту,  від  смаку  й   фантазії   майстра,  його  відчуття  народної  спадщини.

Отже,  під час уроків з вишивання необхідно з’ясувати з учнями, що правильно дібрані матеріали й інструменти істотно впливають на якість і швидкість виконання роботи, тому їх слід добирати ретельно й відповідально. А правильний добір ниток за колірною гамою створює певний колорит виробу, може значно підсилити враження, яке справляє вишивка. В цілому ескіз малюнка для вишивання повинен створюватись за всіма правилами і вимогами: гармонійне поєднання кольорів, форма та розмір візерунка, розташування вишивки на виробі зроблять композицію привабливою та довершеною.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ТЕХНІКИ ВИШИВКИ «ХРЕСТИКОМ» НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ В 5 КЛАСІ

2.1. Вимоги до уроків трудового навчання під час вивчення вишивки

 

У ході навчально-виховного процесу викорис­товується варіативність програм, яка орієнтована на розвиток творчого потенціалу, обдарованості дітей.

Є кілька моментів, які необхідно враховувати в роботі з дітьми. По-перше, учні через свої вікові особливості не можуть і не повинні виконувати вправи з оволодіння тим чи іншим технологічним прийомом. Тому для закріплення технологічного прийому необхідно підбирати 2-3 приблизно однакових за складністю вироби.

По-друге, при підготовці до уроків особливо необхідно враховувати таку важливу обставину, що діти прагнуть отримати готовий виріб відразу, їм складно чекати кілька днів. Тому треба так підбирати виріб і величину матеріалу, щоб за одне, максимум два заняття у всіх дітей воно було б готове.

По-третє, необхідно враховувати те, що для дітей гра є головною рушійною силою розумового і психічного розвитку. Вироби, які можна використовувати в іграх, знаходять відгук у серцях дітей. У результаті розуміння дітьми технологічних прийомів відбувається швидше.

По-четверте, з огляду на психологічні особливості учнів і знаючи, що вони вже вміють робити, якими прийомами володіють, можна для них підбирати більш складні вироби.

На уроках трудового навчання ознайомлюю учнів з принципами єдності естетичного й утилітарного, залежності характеру декоративного зображення від функціонального призначення виробу, від матеріалу і технології його обробки.

Заняття з елементами декоративно-прикладного мистецтва будуються на загальних дидактичних вимогах і методичних прийомах і відповідно, є ефективним засобом формування в учнів моральних якостей та художньо-естетичного смаку.

Залежно від змісту навчального матеріалу і поставлених завдань у педагогічній практиці застосовувались наступні методи навчання: усний виклад навчального матеріалу (пояснення, розповідь, бесіда), робота з книгою, письмові та графічні роботи, спостереження, демонстрації, вправи, лабораторні та практичні роботи.

Найбільш часто на уроках трудового навчання, зокрема і під час вивчення вишивки  застосовую наступні методи:

1) пояснення (будови інструментів, технологічного процесу чи його частини);

2) демонстрація в процесі пояснення (об’єкта техніки, технологічної операції або трудової дії);

3) інструктаж з самостійного виконання практичних робіт;

4) вправи (на використання знарядь праці і виконання трудових дій);

5) самостійні лабораторні і практичні роботи.

Як засоби навчання використовую наочні посібники (карти, плакати, моделі, макети, навчальні прилади), зразки робіт учнів, реальні об’єкти (предмети), технічні засоби (комп’ютер). На мою думку, інтеграція сучасного мультимедійного обладнання в навчально-виховний процес трудового навчання, використання глобальної мережі Інтернет  дозволяє активізувати навчальну діяльність учнів, сприяє розвитку їх творчих здібностей.

Новий крок у розвитку ініціативи і художньої творчості на уроках трудового навчання можна здійснити за допомогою комп’ютерної графіки - нового виду художньої діяльності. Створення зображень в графічних редакторах здійснюється комбінуванням точок, відрізків, ламаних ліній, прямокутників, ромбів, кіл і овалів. Рисунки в процесі роботи можна багаторазово копіювати й переносити, повертати, відображати відносно осі, замальовувати окремі фрагменти, одержувати інвертоване (обернене) за кольором зображення. Відкриваючи необмежений простір фантазії, графічні редактори дають змогу значно прискорити розробку композицій, які передують вишиванню виробу.

Таким чином, комп’ютер може виступати в ролі інструмента художника. Машина суттєво полегшує роботу творця, зводячи до мінімуму рутину його діяльності, відкриває нові можливості. Стандартна програма Paint дає можливість, вибравши відповідний масштаб, розбити  робоче поле  на сітку і в ній створювати композиції для вишивки лічильними техніками: хрестиком, точною гладдю, занизуванням. Розробляючи композиції для виробів більшого розміру (рушників, скатертин), комп’ютер дає можливість побачити, як буде виглядати композиція на готовому виробі. 

Для того, щоб самостійно створити малюнок (схему) для вишивання хрестиком та іншими швами можна також користуватися комп’ютерною програмою Pattern Maker. Ця програма призначена для створення і перегляду схем для вишивки хрестом. З її допомогою вподобана вами картинка легко перетвориться на схему для вишивки хрестом. Крім того, програма включає безліч всіляких корисних функцій: вибір видів стібків, кольорів ниток різних фірм-виробників, редагування на свій смак кольору елементів композиції.

Сьогодні під час вивчення художньої обробки матеріалів зосереджується неабияка увага на проектуванні виробів декоративного мистецтва. Наголошується, що проект, який би він вдалий не був, без втілення його в матеріал втрачає зміст і значення. Водночас зробити цікаву річ без попереднього проекту практично неможливо.

Приступаючи до проектування, учням наголошую на те, що знання композиційних основ проектування недостатньо. Важливо знати, які властивості має той чи інший матеріал, як він «поводить себе» в руках виконавця. Зосереджую увага на послідовності операцій при роботі над проектом. Тільки з урахуванням визначеного порядку виготовлення виробу можна найбільш раціонально вирішити завдання, які обов’язково присутні в кожному проекті, вибрати найбільш вдале місце для декорування, підібрати спосіб оздоблення поверхні матеріалу. Всі ці моменти мають важливе, а подекуди й головне значення в художньому оформленні виробу.

Як якісно новий вид проектної діяльності розглядає художню працю В. Тименко. За його переконанням, в ній поєднуються елементи технічної і художньої творчості, трудового навчання й образотворчого мистецтва. Дослідник пропонує навчати декоративно-прикладного мистецтва за допомогою методу проектів, у зміст якого покладені три структурні складові: формування творчого задуму (мовленнєво-творчі дії); графічне зображення проектного зразка (образотворчі дії); виготовлення пошукового макета з різних матеріалів (художньо-трудові дії). На думку автора, творчі художні задуми пробуджуються пластикою матеріалу, ліній, кольорових плям тощо.

Різні види вишивки можна об’єднати у дві основні групи:

• перша – вишивка, яка виконувалась на тканині за розрахунком ниток;

• друга – вишивка за намальованим контуром.

Згодом учнів ознайомлювали з матеріалами та обладнанням (різні види тканин, голки, ножиці, нитки і т. д.). На практичних заняттях школярі засвоювали найпростіші прийоми перенесення малюнка на тканину за допомогою копірувального паперу, пізніше виконували візерунок відповідними швами. Під час виконання роботи користувалися інструкційними картками.

 

Отже, уроки трудового навчання з тем «Народна вишивка» проводяться за такою схемою:

Ознайомлення: з ілюстраціями і схемами, старовинними зразками вишивок, знаками, символами. Дослідження кольорової гами.

Вивчення: Етапи послідовності початку роботи над об’єктом праці. Зображення символів, їх значення. Поєднання різних технік та способів вишивки водній картині.

Робота за схемою.

Закріплення: Опрацювання теоретичного матеріалу. Творча робота над об’єктом праці.

Захист роботи.

Обов’язковою умовою успішної роботи на уроках трудового навчання є проведення що­річних персональних виставок учнів, участь кращих твор­чих робіт у районних, обласних виставках, конкурсах з декоративно-прикладного мистецтва. Такі форми роботи – не самоціль, а важливий фактор, що сприяє кращому засвоєнню знань учнів про себе і навколишній світ, допо­магає відчути радість, насолоду від своєї творчості.

 

2.2. Техніка вишивки «хрестиком» на уроках трудового навчання

 

Для української народної вишивки характерним є застосування великої кількості швів вишивання. Шви, які виконують на суцільній поверхні тканини, не висмикуючи або вирізаючи ниток, називають поверхнево-нашивними. Наприклад, хрестик, гладь, занизування, штапівка тощо. Однією із найулюбленіших і найпоширеніших в Україні є техніка вишивання хрестиковими швами. Нею досить легко оволодіти, узори можна складати самому або перезнімати за допомогою клітинок чи міліметрівки.

Зараз цей шов дуже поширений в оздобленні скатертин, диванних подушок, килимів, сумок, панно, серветок. У різних регіонах України ця техніка має свої особливості колірної гами, композиції розміщення на виробах. Так на Слобожанщині хрестики вишивали червоними та чорними нитками або червоними та синіми. На Заході України вишивки хрестиком багатоколірні – чорними нитками в поєднанні із зеленими, коричневими, вишневими, помаранчевими. Хрестиком краще за все вишивати по канві, можна також по рахунку ниток на тканинах полотняного переплетення, по витягнутих уздовж і впоперек нитках так, щоб утворилися квадрати. Починають освоювати цю техніку з найпростіших узорів, поступово переходять до складних, багатоколірних.

Техніка хрестика часто імітує традиційні шви як більш легкий і доступний засіб зображення. У зв’язку з цим з’явилась «обманна мережка», її називали «фальшиве вирізування», ця техніка широко побутувала. Вона справляє враження ажурної наскрізної техніки, яка полягає в тому, що на півхрестиком зашивається тло узору через один, а сам узор залишається білим і сприймається як орнамент. Рослинні узори, виконані цією технікою, втрачають натуралістичне трактування й набувають легкості й ажурності.

Хрестиком краще вишивати на тканинах полотняного переплетення. Якщо вишивають на тканинах іншого переплетення, то використовують канву, яку видаляють після завершення роботи, висмикуючи послідовно нитки, після чого на основній тканині залишається вишита «хрестиком» площина.

Виконуючи всі види вишивання хрестиком (лічбою ниток тканини, по канві або по нанесеному рисунку), необхідно дотримуватися таких правил: 1) вершини всіх хрестиків, які стикаються, мають збігатися так, щоб на просвіт вишивки видно було дірочки;                          2) верхній на півхрестик по всій вишивці повинен мати один напрямок.

«Косий хрестик» – найпоширеніший шов у сучасних українських вишивках.

Цей шов однобічний, утворюється з двох діагонально перехрещених стібків. Виконують його за два прийоми: в горизонтальному; вертикальному; діагональному напрямах.

Косий хрестик утворюється від схрещення двох діагональних стібків у квадраті (мал. 1). Виконують його на кількості ниток 2 х 2, 3 х 3, 4 х 4, 5 х 5, але коли нитки основи тонші, то для вирівнювання розмірів хрестика їх беруть більше або менше. Краса цього шва залежить від точності та порядку накладання стібків. Шов має три варіанти виконання — по горизонталі, по вертикалі, по діагоналі.

Мал. 1. Графічне зображення шва «косий хрестик»

Шов «косий хрестик» по горизонталі має два способи виконання – в один хід і в два ходи. При виконанні хрестика в один хід одразу отримаємо повний хрестик, але розхід ниток при цьому в 1,6 разів більший, ніж при виконанні хрестика в два ходи.

Вимоги та особливості виконання шва «косий хрестик» в один хід

1.  Щоб точно вишити узор, необхідно правильно лічити нитки.

2.  Шов виконується справа наліво і відразу вишивається цілий хрестик.

3.  На виворітному боці шва має бути два ряди паралельних горизонтальних стібків (мал. 2).

4.  Перетяжки на виворітному боці не можуть бути більшими 1 см (якщо більші, то можуть обриватися).

5.  Кінці ниток ховати з лицьового боку під загальним настилом стібків. Для цього голку з ниткою провести під рядом стібків на кілька сантиметрів, виколоти й обрізати нитку.

6.  Вершини хрестиків, що стикаються, мають збігатися в одній точці.

Послідовність виконання шва «косий хрестик » в один хід

1.  Закріпити нитку в т. 1 (див. мал. 2).

2.  Прокласти стібок по діагоналі квадрата знизу вгору, зліва направо та вколоти голку в т. 2, а виколоти в т. 3. Якщо вишивати за цифровою послідовністю, то перший стібок можна записати так: 1-2-3.

3.  Поверх першого стібка виконати другий діагональний стібок, так само, зліва направо, але тепер – згори вниз:. 3-4-5. Отримаємо цілий хрестик.

4.  Далі прокласти стібки: 5-3-6, 6-1-7, 7-6-8, 8-5-9, 9-8-10, 10-7-11...

Мал. 2. Послідовність виконання шва «косий хрестик» в один хід

Вимоги та особливості виконання шва «косий хрестик» у два ходи

1.  Необхідно стежити, щоб верхні стібки хрестика перехрещували нижні в одному напрямку.

2.  Перетяжки на виворітному боці можуть бути лише на 3 хрестики (якщо на 4 – почати вишивати знову).

3.  На виворітному боці шва має бути ряд вертикальних стібків.

4.  Кінці ниток ховати з лицьового боку під загальним настилом стібків.

Послідовність виконання шва «косий хрестик» у два ходи. Існують варіанти виконання хрестика у два ходи: по горизонталі, по вертикалі та по діагоналі.

Послідовність виконання шва «косий хрестик» у два ходи по горизонталі

1-ий хід:

1.  Закріпити нитку у т. І петлею. Замість закріпки можна зробити 3-4 дрібних стібки з лицьового боку в напрямку наступного вишивання (мал. 2). При подальшому вишиванні ця закріпка зверху закриється хрестиками і її не буде видно.

2.  Зробити перший стібок знизу вгору, зліва направо по діагоналі квадрата: виколоти голку в т. І, вколоти в т. 2 та виколоти вниз по стороні квадрата в т. З:1-2-3 (мал. 3).

Мал. 2. Прокладання закріпки та виконання першого діагонального стібка шва «косий хрестик»

3.  Далі так само виконати наступні стібки до кінця ряду: 3-4-5, 5-6–7, 7-8-9, 9-10-11,11-12-13.

2-ий хід:

1.  Рухаючись у зворотному напрямку справа наліво, прокласти верхні стібки хрестика. Для цього виколоти голку в точці 13, вколоти в т. 10 та вколоти в т.11: 13-10-11.

2.  Далі так само виконати наступні стібки до кінця ряду: 11-8-9, 9-6-7, 7-4 5, 5-2-3, 3-0-1 (див. мал. 3). На лицьовому боці виходять повні хрестики, а на виворітному боці буде ряд вертикальних стібків (мал. 4).

Мал. 3. Виконання першого та другого ходів шва «косий хрестик»

Мал. 4. Шов «косий хрестик», виконаний у два ходи по горизонталі

Закінчуючи останній хрестик, у кінці першого ряду роблять перехід на другий нижній ряд. Другий і всі наступні ряди вишивати так само як перший ряд (мал. 5).

Мал. 5. Вишивання другого ряду шва «косий хрестик» у два ходи

Послідовність виконання шва «косий хрестик» у два ходи по вертикалі 1-ий хід:

1. Закріпити нитку в т. І петлею або зробити 3-4 дрібних стібки з лицьового боку в напрямку наступного вишивання.

2. Виконати перший нижній стібок знизу вгору, зліва направо по діагоналі квадрата. Для цього виколоти голку в т. 1, вколоти її в т. 2 та виколоти в т. 3:1- 2-3 (мал. 166 а).

3. Наступний стібок виконати знов по діагоналі квадрата, але згори вниз, справа наліво. Так вишивати далі до кінця ряду, при цьому на звороті будуть утворюватися тільки вертикальні переходи: 3-4-5, 5-6 7, 7-8-9, 9-10-11, 11-12-13, 13-14-15,15-16-17.

Мал. 6. Вишивання косим хрестиком по вертикалі в два ходи

2-ий хід:

1.   Рухаючись у зворотному напрямку зліва направо, згори вниз по діагоналі прокласти верхній стібок хрестика. Для цього голку виколоти вт.17, вколоти її вт. 14 та знову виколоти в т. 11: 17-14-11.

2.  Далі виконати стібок справа наліво, знизу вгору: виколовши голку в т. 11, вколоти її в т. 16, а виколоти в т. 13. У цифровій послідовності це буде так: 11-16-13.

Мал. 7. Орнамент для вишивання швом «косий хрестик»

3.  Виконати аналогічно наступні стібки: 13-10-7, 7-12-9, 9-6-3, 3-8-5, 5-2-0, 0-4-1. На лицьовому боці виходять повні хрестики (мал. 6 б), а на виворітному боці буде два ряди вертикальних стібків (мал. 6 в). Деякі елементи орнаменту зручно вишивати саме таким способом, як наприклад на малюнку 7. Окремі фігури у кілька рядів виконуються справа наліво (мал. 8).

Мал. 8. Схема вишивання хрестиком кількох рядів по вертикалі

Послідовність виконання шва «косий хрестик» по діагоналі

Існує два основних способи виконання цього шва: 1) в один хід у два ряди; 2) у два ходи.

1  спосіб – в один хід у два ряди:

1. Закріпити нитку в т. 1 і зробити перший стібок зліва направо, знизу вгору по діагоналі квадрата. Для цього необхідно виколоти голку в т. 1, вколоти в т. 2 і знову виколоти її в т. 3: 1-2-3 (мал. 9 а).

2.  Зробити другий стібок поверх першого стібка справа наліво, знизу вгору по другій діагоналі квадрата. Для цього, виколовши голку в т. 3, вколоти її в т. 4 та знов виколоти в т. 1: 3-4-1. Отримаємо повний хрестик.

3.  Далі виконувати стібки шва за цифровою послідовністю по схемі: 1-5-6, 6-7-8, 8-9-10, 10-7-8, 8-11-12, 12-13-14, 14-15-16,16-13-14 і т. д. За такого способу вишивання шва на виворітному боці будуть лише вертикальні стібки (мал. 9 б).

Мал. 9. Послідовність та графічне зображення вишивання косим хрестиком в один хід у два ряди по діагоналі

Швом «косий хрестик» в один хід у два ряди по діагоналі можна вишити багато геометричних узорів (мал. 10).

Мал. 10. Узори для вишивання швом «косий хрестик» у два ряди по діагоналі

2 спосіб – у два хода (мал. 11).

1 хід (мал. 11 а):

1. Закріпити нитку без вузлика в т. 1, прокласти діагональний стібок знизу вгору, зліва направо: виколовши голку в т. 1, вколоти її в т. 2 і знову виколоти в т. 3. Цифрова послідовність буде такою: 1-2-3.

2. Другий стібок прокласти згори вниз по діагоналі, зліва направо: виколовши голку в т. З, вколоти її в т. 4 й виколоти в т. 5 (3-4-5).

3. Наступні стібки повторювати у такій цифровій послідовності: 5-6-7, 7-8-9, 9-10-11,11-12-13.

2 хід (мал. 11 б):

Повертаючись назад, необхідно перекрити половинки стібків. При цьому голка з ниткою або вкриває верхній стібок, або проходить під ним, щоб зберегти однаковий напрямок верхнього стібка. Цифрова послідовність буде такою: 13-10-14, 14-15-9, 9-616,16-17-5, 5-2-18,18-19-1.

Мал. 11. Послідовність вишивання косим хрестиком у два ходи: а – перший хід; б – другий хід у зворотному напрямку

Якщо шов «косий хрестик» у два ходи виконано без помилок, то на виворітному боці будуть тільки вертикальні стібки (мал. 12).

Мал. 12. Графічне зображення шва на виворітному боці

Шов «прямий хрестик». На відміну від косого хрестика, цей шов вишивається взаємно перпендикулярними стібками за один або два ходи (мал.13).

Мал.13 Послідовність та графічне зображення вишивання прямим хрестиком

Подвійний (болгарський) хрестик. Цей шов складається з чотирьох стібків — двох діагональних і двох взаємно перпендикулярних. Спочатку вишивають «косий хрестик», а потім виконують вертикальний стібок, який покривають горизонтальним зліва направо. Таким швом вишивають подушки, панно, килими.

Під час вивчення техніки вишивки «хрестиком» пропоную учням практичну роботу.

Вправи з вишивання шва «косий хрестик» на папері та на тканині

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, простий олівець та олівці або фломастери двох кольорів, тканина для вишивання розміром 15x15 см, нитки для вишивання, голки, наперсток, ножиці.

Послідовність виконання роботи

1.  Із вивчених варіантів обрати спосіб вишивання швом «косий хрестик»: в один хід; у два ходи по горизонталі, в два ходи по вертикалі, в два ходи по діагоналі.

2.  На папері в клітинку накреслити майбутні стібки, проставити цифри послідовності їх виконання. Для одного хрестика брати розмір квадрата зі стороною 2 клітинки.

3.  Обережно, щоб не порвати папір, вишити ряд стібків відповідно до схеми та послідовності.

4. Перевірити правильність виконання з виворітного боку.

5.  Дотримуючись такої самої послідовності, прошити ряд швом «косий хрестик» на тканині. Перевірити якість виконання на лицьовому та виворітному боці.

Шви «косий хрестик» в один та два ходи, перетяжки.

1. Які ти знаєш вимоги до виконання шва «косий хрестик»?

2.  За якого способу вишивання «косим хрестиком» – в один чи два ходи, потрібно більше ниток і чому?

3.  На яких тканинах краще вишивати технікою «косий хрестик»?

Роздивіться запропоновані на малюнку орнаменти. До яких з них краще підходить техніка вишивання шва «косий хрестик»: в один хід; у два ходи по горизонталі; в два ходи по вертикалі; в два ходи по діагоналі. Які з цих орнаментів можна вишити, поєднуючи різні способи вишивання шва «косий хрестик»?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Історією визначена особлива роль вишивки в духовному житті людини, створені естетичного середовища у праці, відпочинку, святкуванні. Вишиті одяг, рушники, скатертини, завіси тощо, які організовують інтер’єр житлових і ритуальних споруд, супроводжують свята, обряди, несуть в собі не тільки матеріально-практичну, а й духовно-естетичну функції. З давніх-давен і до сьогодні вишивка виступає як естетичне духовне самовираження народу, його морального етикету, як утвердження краси земного життя. Вишивка – мистецтво всенародне і інтернаціональне за своєю суттю. У ній через віки пронесене і збережена колективна народна мудрість, художня пам’ять, естетичні ідеали краси. Любов до шиття і вишивання, привита дітям з раннього віку часто зберігається на все життя. Політехнічні знання, отримані під час вишивання, розширюють світогляд, збагачують уявлення про культурні традиції свого краю, відомості з народознавства та українознавства.

Як елемент національного виховання, вишивка є важливою художньою цінністю, що виконує численні функції – естетичну, пізнавальну, комунікативну.

Вишивання формує художні здібності, мислення і естетичне сприймання творів декоративно-прикладного мистецтва, розвиває і удосконалює трудову культуру, вміння планувати і організовувати свою роботу. До того ж, при сьогоденному втрачанні народної культури, саме вишивка є єдиним шляхом збереження та передачі наших традицій.

Вишивання – як процес виконання вишивки є дуже захоплюючий, привабливий. Заняття вишиванням розвиває творчий підхід до праці, естетичні смаки, привчає до акуратності і працелюбності, формує в учнів звички і вміння, що їм дуже пригодяться в практичній діяльності. Можливо, захоплення вишивкою переросте в необхідність творчо працювати і зв’язати своє життя з вишивкою так, що вона стане основним видом трудової діяльності.

Використання видів декоративного мистецтва на уроках трудового навчання мають за мету – залучити учнів до активної праці, прищепити любов до народноі культури, збагатити духовний світ дітей, навчити їх розуміти прекрасне, цінувати його, створювати самим, розвивати нестандартне, композиційне, об’ємно-просторове мислення, почуття форми, руху, матеріалу, кольору, розвивати конструктивні вміння, виховувати бережливе ставлення до предметів і засобів праці.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Воронецька І. В. Рукоділля в школі : навч. посіб. для 5-9 кл. / авт.-упоряд.                                        І. В. Воронецька. – Київ : «Поліграфкнига», 2008р. – 176с.
2. Захарчук-Чугай Р. В. Українська народна вишивка Західних областей УРСР /                                 Р. В.Захарчук-Чугай. – Київ : Наук. думка, 1988р. –156 с.
3. Знаки 155 стародавніх українських вишивок. – Київ : Соняшник, 1992р. – 71 с.
4. Кара-Васильєва Т. В. Українська народна вишивка / Т. В. Кара-Васильєва,                                    А. О. Заволокіна. – Київ : Либідь, 1996р. – 94 с.
5. Кузан Н. Зміст викладання української народної вишивки на уроках трудового навчання / Н. Кузан // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2011р. – № 5. –                     С. 13–16.
6. Кулинич-Стахурська О. Мистецтво української вишивки. Техніка і технологія /                             О. Кулинич-Стахурська. – Львів : Місіонер, 1996р. – 156 с.
7. Левицька Г. Українська вишиванка. Перше знайомство / Г. Левицька // Позашкілля. – 2009р. – № 12. – С. 13–16.
8. Ми вчимося вишивати // Позакласний час. – 2009р. – № 23/24. – С. 115 –129.
9. Наніашвілі І. М. Українська вишивка. Рушники. Вишиванки. Обереги. Вишиваємо хрестиком та гладдю / І. М. Наніашвілі. – Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2012р. – 192 с.
10. Трудове навчання. 5-9 класи : навчальна програма [Електронний ресурс] . – Текст. дані. – Режим доступу : http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html (дата звернення: 20.10.2015 р.). – Назва з екрана.
11. Попивщая С. Искусство вишивки: курс обучения / С. Попивщая. – М. : Изд-во Эксмо; СПб., 2004р. – 240 с.
12. Радкевич В. О. Технологія вишив­ки : підручник / В. О. Радкевич, Г. М. Пащенко;  за ред. Н. Г. Ничкало. – Київ : Вища шк., 1997р. – 303 с.
13. Чумак А. Відродження художніх народних ремесел засобами ручної художньої праці / А. Чумак // Рідна школа. – 2014р. - № 4. – С. 57-58.
14. Шевчук А. М. Особливості вишивки на Волині / А. М. Шевчук // Народна творчість та етнографія. – 2010р. – №5. – С. 18–24.