Виступ на педагогічній раді "Особливості організації освітнього процесу в школі ХХІ століття

Сучасна освіта має готувати майбутні покоління до тих завдань, які ще тільки з’являться у майбутньому – тоді, коли сьогоднішні школярі і студенти стануть фахівцями і основними виконавцями суспільних завдань. Відповідно, крім надання наявних сучасних знань, до чого була завжди спрямована освіта, нині особливо гостро стоїть питання про формування у тих, хто навчається компетентностей, які дадуть змогу успішно опановувати тими знаннями, яких сьогодні ще немає, але які неминуче з’являться у недалекому майбутньому.

Реформа системи шкільної освіти – одна із найважливіших реформ, які впроваджуються в Україні протягом останніх років. А зміни у системі середньої освіти в Україні є хорошим прикладом того, як орієнтація на європейські стандарти може стати поштовхом до давно необхідних Україні змін.

Чому Фінляндія, Данія та Швейцарія очолюють Світовий рейтинг щастя, а Україна в ньому 110-а? (дані на 2021 р.) Відповідь слід шукати у школі

Школу, як частину суспільства, можна розглядати як один з інструментів, що формує ці соціальні показники, але в цілому це комплексна проблема, що стосується усіх сфер життя країни. 

Як з цим пов'язана школа?

•                                  Формування соціальних навичок:

школа  сприяє формуванню соціальних навичок, толерантності та емпатії, які є важливими для міцних соціальних зв'язків.

•                                  Підготовка до ринку праці:

якісна освіта допомагає краще підготуватися до ринку праці, що впливає на дохід та кар'єрний розвиток.

•                                  Формування громадянської позиції:

 школа  виховує активних громадян, які довіряють суспільним інститутам і прагнуть їх покращувати.

•                                  Виховання цінностей:

 через освіту можна формувати такі цінності, як повага до прав людини, чесність та відповідальність, що в кінцевому підсумку впливає на суспільні показники.

Спадок Радянського Союзу був суттєво закорінений у системі освіти. Відмовитися від нього і створити нову національну систему освіти стало великим викликом для України. Розробка українського освітнього законодавства — це величезний обсяг  роботи. З 2004 року, у результаті Помаранчевої революції, ми обрали чіткий курс на євроінтеграцію, що теж вплинуло на освітнє законодавство.

Перш за все, варто зазначити, що структури ЄС мають лише формальні вимоги щодо реформ середньої освіти для вступу України до ЄС. Так угода про асоціацію лише проголошує, що Україна та ЄС “вивчають можливості розвитку та співробітництва” щодо шкільної освіти.

Втім, реформа середньої освіти, яка розпочалась в Україні 2016 року із прийняттям нового закону про освіту та концепції НУШ (“Нової української школи”) орієнтувалася на базові принципи сучасної освіти у країнах ЄС. Оскільки її ідеологія багато в чому покладалась на підходи та практики, поширені у країнах Європи

Перш за все, варто зазначити, що немає єдиної усталеної системи середньої освіти у країнах Європейського Союзу. За ними залишається право самостійно визначати, як саме надавати своїм громадянам освітні послуги. Тому система освіти у різних європейських країнах може суттєво відрізнятись. До прикладу, одним із ключових принципів освіти у скандинавських країнах є ідея рівних освітніх можливостей для будь-якої дитини незалежно від походження чи місця проживання. Результатом цього є рівномірне фінансування шкіл. Натомість, у Великій Британії залишається поширеною традиція платних елітних шкіл і закритих шкіл-інтернатів. У Німеччині та Бельгії популярні вузькопрофільні школи, які готують дітей до певних спеціальностей. Натомість у Фінляндії, навпаки, намагаються навчити дитину максимально широкому переліку предметів.

Разом з тим, для Європейського Союзу важлива побудова спільного освітнього простору, який надасть можливість за потреби продовжити навчання в іншій країні ЄС, а випускникам європейських вишів бути однаково затребуваними у різних країнах.

Для того, щоб краще зрозуміти як змінилися освіта  завдяки впровадження шкільної реформи, пропоную порівняльну характеристку підходів до навчання.

1. Структурні зміни в Україні

•                                  2000 рік: В Україні діяла 11-річна система середньої освіти.
•                                  2025 рік: Відбувається перехід до 12-річної системи середньої освіти за концепцією Нова українська школа (НУШ), що передбачає поділ на початкову (1-4 кл.), базову (5-9 кл.) та профільну старшу школу (10-12 кл.) з можливістю вузької спеціалізації. 

Отже, освіта 2025 року є більш гнучкою, технологічною та орієнтованою на практичні навички, тоді як освіта 2000 року була більш стандартизованою та традиційною.

2. Доступ до інформації та ресурсів

•                                  2000 рік: Основними джерелами інформації були підручники, фізичні бібліотеки та вчителі.
•                                  2025 рік: Завдяки інтернету та цифровим ресурсам, доступ до знань став майже необмеженим та миттєвим («навчання будь-коли, будь-де»). Широко використовуються відкриті освітні ресурси (OER), онлайн-курси (MOOCs) та освітні додатки. 

3. Інтеграція технологій

•                                  2000 рік: Технології в класі були мінімальними, зазвичай обмежувалися комп'ютерними класами з рідкісним доступом до інтернету або застарілими комп’ютерами. Навчання було майже виключно очним, а доступ до інформації за межами бібліотеки був обмежений.

2025 рік: Технології є невід'ємною частиною освітнього процесу. Використовуються персональні пристрої (ноутбуки, планшети), інтерактивні дошки, а штучний інтелект (ШІ), доповнена та віртуальна реальність (AR/VR)

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ УЧНІВ?

•                                  2000 рік: : Переважало традиційне навчання, орієнтоване на вчителя, з акцентом на запам'ятовуванні фактів, пасивному сприйнятті інформації та універсальних програмах для всіх учнів.
•                                  2025 рік: Акцент зміщується на учня, на розвиток компетентностей 

Ключова зміна для учнів стосується підходів до навчання та змісту освіти.  Адже мета НУШ – виховати інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини.

Замість запам’ятовування фактів та понять учні набуватимуть компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, а також цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи у професійному та приватному житті.

Список компетентностей, яких набуватимуть учні, уже закріплено законом «Про освіту». Він створювався з урахуванням «Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя» (від 18.12.2006 р.):

•                                  вільне володіння державною мовою;
•                                  здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
•                                  математична компетентність;
•                                  компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
•                                  інноваційність;
•                                  екологічна компетентність;
•                                  інформаційно-комунікаційна компетентність;
•                                  навчання впродовж життя;
•                                  громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
•                                  культурна компетентність;
•                                  підприємливість та фінансова грамотність.

Державні стандарти можуть розширювати цей список.

Спільними для всіх компетентностей є так звані наскрізні вміння читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Щоб набувати компетентностей, школярі навчаються за діяльнісним підходом – тобто частіше щось роблять замість того, щоб просто сидіти за партами і слухати вчителя. Концепція НУШ пропонує також впроваджувати інтегроване та проєктне навчання. Це сприяє тому, що учні отримують цілісне уявлення про світ, адже вивчають явища з точки зору різних наук та вчаться вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.

Нова модель оцінювання

2000 рік: Увага на результат (кількість помилок) Надання фактичних знань та заохочення більш успішних учнів

2025 рік:  Оновлена модель ґрунтується на формувальному оцінюванні, яке дає можливість зробити висновки саме щодо процесу навчання, а не тільки результату (кількості помилок) та поступу учня.

ЩО ЗМІНИЛОСЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ?

2000 рік – чітко визначена кількість годин на начальні предмети

2025 рік: - свобода дій у виборі навчальних програм, можливість вибору кількості годин на навчальні предмети у межах освітньої галузі

Учитель – це людина, на якій тримається реформа. Без неї чи нього будь-які зміни будуть неможливими, тому один з головних принципів НУШ – умотивований учитель. Це означає професійне та особистісне зростання, а також підвищення його соціального статусу.

Щоб навчати по-новому, вчитель повинен отримати свободу дій – обирати навчальні матеріали, імпровізувати та експериментувати. Цю свободу дає новий закон «Про освіту».

Міністерство освіти і науки пропонує типові навчальні програми, проте будь-який учитель чи авторська група може доповнювати їх або створювати свої. Учитель тепер обмежений лише Державним стандартом. У цьому документі окреслено результати: що мають знати та вміти учні, закінчивши певний етап навчання. Натомість, як дійти до цих результатів, учитель визначає сам.

Учитель, який отримав свободу навчати, має отримати й свободу навчатися. І ця свобода теж передбачена реформою. Має запрацювати принцип «гроші ходять за вчителем»: педагоги зможуть підвищувати кваліфікацію за державні кошти не лише в Інститутах післядипломної педагогічної освіти, а й в обраних самими педагогами організаціях. Є лише дві вимоги: за п’ять років підвищення кваліфікації має скласти 150 годин, а навчання має відбуватись щорічно.

ЩО ЗМІНИЛОСЯ ДЛЯ АДМІНІСТРАЦІЇ ШКІЛ?

2000 рік: централізоване управління

2025 рік: автономія у кадровій і організаційній політиці, свободу розпоряджатись власними фінансами

НУШ – це відповідальна школа, тому навчальні заклади повинні отримати більше свободи дій. Адже відповідальність та свобода йдуть пліч-о-пліч. Втім, на практичному рівні шкільна автономія знаходиться на перехідному рівні. Тепер директор школи може самостійно призначати своїх заступників, приймати на роботу та звільняти педагогічних працівників.

ЩО ЗМІНИЛОСЯ ДЛЯ БАТЬКІВ?

2000 рік: відсутність впливу батьків на освітній та виховний процеси

2025 рік: педагогіка партнерства

Один із принципів Нової української школи – партнерство, у тому числі – між школою та батьками. Батьки можуть створювати свої органи громадського самоврядування, а отже – впливати на освітній та виховний процеси.

Відтепер батьки можуть контролювати фінанси школи. Усі навчальні заклади, які отримують публічні кошти (це, наприклад, благодійні внески), зобов’язані оприлюднювати інформацію про витрати. І батьки тепер можуть здійснювати перерахування благодійних внесків цілеспрямовано на школу, а не збирати готівкові кошти, які дуже складно обліковувати.

Співпраця між усіма учасниками освітнього процесу – учителів, учнів, адміністрацій та батьків – наріжний камінь, який допоможе досягти всіх інших результатів. Адже тільки так можливо втілити головну мету: змінити освітнє середовище, впровадити навчання для життя. І врешті – зробити українську школу відкритою, цікавою та сучасною.

Навчання в школі в наші дні, звичайно, не може просто відкинути традиційні завдання, що ставилися перед закладом в  минулому. Учителі, як і раніше, повинні давати своїм учням базові знання, формувати в них предметні навички і вміння, виховувати  й розвивати. 

Формування у школярів навичок ХХІ століття не суперечить базовим навичкам і змісту існуючих навчальних програм. Однак прагнути до встановлення балансу між традицією і новаторством потрібно вже зараз.

Якщо в минулому столітті соціальне становище та матеріальне благополуччя робили людину успішною, то в ХХІ столітті основою статусу стане не власність, а талант і розум, уміння опрацьовувати і критично оцінювати інформацію, вирішувати складні інтелектуальні завдання і творчо підходити до побутових проблем.

А вчителі повинні стати їх друзями, партнерами і провідниками