Методична доповідь “Традиційні та інноваційні методи викладання економічних дисциплін”

“Традиційні та інноваційні методи викладання економічних дисциплін”

 

ЗМІСТ

 

Вступ

1.  Традиційні методи навчання: їх переваги на недоліки

2. Проблемне навчання економіки

3. Особистісно-орієнтоване навчання

4. Метод проєктів

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В умовах ринкової економіки значну роль відіграють знання з економічних дисциплін, без яких неможливо ефективно керувати підприємством.

У практиці навчання економіки найважливішим є не тільки розкрити зміст економічних категорій та концепцій, але знайти ефективні форми знань, домогтись їх засвоєння на рівні мислення та поведінки людини.

Центральне місце у методичній підготовці викладача економічних дисциплін відводиться загальним принципам, формам і методам навчання, що відображають керівні положення навчального процесу у закладах фахової передвищої освіти.

Метод навчання в дидактиці розглядають як спосіб оснащення здобувача освіти знаннями, вміннями, навичками. Метод передбачає спільну діяльність здобувача освіти та викладача.

Універсального методу навчання, який би гарантував здобувачеві освіти набуття та засвоєння необхідних знань не існує. Водночас, слід відзначити, що набуттю економічних знань, розвитку економічних вмінь та навичок сприяє застосування викладачем інноваційних  методів у навчанні — методів, за якого ідеями інновацій просякнуті всі форми навчальної роботи: лекції, практичні заняття, індивідуальні та самостійні роботи.

Інновації  (італ. іnnovatione - новизна, нововведення) - нові форми організації діяльності і управління, нові види технологій, які охоплюють різні сфери життєдіяльності людства.

Під час викладання дисциплін економічного циклу застосовуються різні види  інноваційних  технологій,  зокрема:

- особистісно-орієнтоване навчання;

- нетрадиційні форми і методи навчання;

- індивідуальний диференційований підхід у навчанні;

- метод розв’язання проблем;

- метод проєктів;

- інформаційно-комп’ютерні технології.

За даними американських учених, під час лекції студент засвоює лише 5% матеріалу, під час читання – 10%, при роботі з відео/аудіоматеріалами – 20%, демонстрації – 30%, у ході дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли студент навчає інших чи одразу застосовує знання – 90%

1. Традиційні методи навчання: їх переваги на недоліки

Традиційні методи навчання ґрунтуються на інформаційно-ілюстративній діяльності викладача (розповідь, демонстрація, лекція) і репродуктивній діяльності здобувачів освіти. Знання даються в «готовому» вигляді, тому у здобувачів освіти переважно працює асоціативна пам'ять. Головний недолік традиційних методів навчання — отримання  знань-копій, які швидко забуваються і не пов'язуються із застосуванням їх у майбутньому.

    Розповідь — вид усного викладу навчального матеріалу педагогом або здобувачами освіти, під час використання якого акцентується увага на конкретних фактах, їх взаємозв'язку і взаємозумовленості. Це мобілізує слухове сприймання і уяву.

    У процесі розповіді відбувається не тільки засвоєння фактів, а й оволодіння вмінням послідовно викладати матеріал. Провідна функція розповіді — навчальна, супутні —розвивальна, спонукальна і контрольно- корекційна.

    Ефективність розповіді як методу навчання залежить від уміння педагога викликати інтерес здобувачів освіти, привернути їхню увагу. Розвивальний зміст розповіді полягає в тому, що вона приводить у стан активності психічні процеси уявлення, пам'яті, мислення, уяви, емоційних переживань.

   Бесіда — діалогічний метод навчання, під час якого викладач через постановку ретельно продуманої системи запитань підводить здобувачів освіти до розуміння нового матеріалу або перевіряє засвоєння ними уже вивченого. Це єдиний метод традиційного навчання, в якому знання не подаються у "готовому" вигляді.

  Лекція відрізняється від розповіді тим, що використовується для розгорнутого теоретичного повідомлення, аналізу та обґрунтування складних і розлогих питань.

   Зазвичай лекція складається із трьох частин: вступної, основної та заключної. У вступній частині зазначають мету, тему й актуальність матеріалу лекції. Основна частина дає всебічний аналіз питання. У заключній частині коротко аналізують розглянуті під час лекції проблеми, формулюють висновки і визначають завдання для самостійної роботи.

 Використовуючи лекційний метод подачі матеріалу, викладач усно передає інформацію групі, кількість якої може коливатися від кількох осіб до кількох сотень або навіть тисяч осіб. При цьому викладач може застосовувати і наочні засоби навчання, зокрема класну дошку, плакати або показ слайдів.

     Основним недоліком лекції є те, що комунікація переважно одностороння (за винятком, коли лектор відповідає на запитання слухачів).

  Засвоєння матеріалу значною мірою залежить від характеристик досліджуваного матеріалу (зміст, складність, структурованість) і від того, наскільки широко під час лекції використовують наочні засоби.

 

Навчальна ефективність лекцій визначається: особистісними якостями лектора; обізнаністю викладача; умінням викликати інтерес слухачів до теми, що вивчається; здатністю чітко і зрозуміло викласти матеріал.

 

Переваги лекційної форми навчання: викладач повністю контролює зміст і послідовність викладу матеріалу; можливість охоплення великої аудиторії; відносно низькі фінансові витрати на одного здобувача освіти (особливо за умови великої кількості слухачів).

 

Недоліки лекцій: низька активність слухачів, відсутність зворотного зв'язку; незмога врахувати освітній рівень і досвід усіх слухачів; високі вимоги до майстерності лектора.

 

Наочні методи навчання – це показ малюнків, схем, слайдів, навчальних фільмів, інформаційних відеороликів, мультимедійних презентацій тощо.

      Наочні методи використовують одночасно два органи чуття – слух і зір. Це підвищує ефективність сприймання і запам’ятовування навчального матеріалу.

     Наочні методи вимагають від викладача дотримання технічних прийомів і правил. Наприклад, об'єкт, що демонструється, має бути розміщений так, щоб він був доступним усім здобувачам освіти, його потрібно заздалегідь підготувати. Не варто перевантажувати заняття наочністю. Кожен об'єкт має з'являтися тоді, коли є потреба.

До наочних методів навчання належать: демонстрування, ілюстрування. За допомогою наочних методів навчання здобувачі освіти набувають знань в результаті зорового сприйняття окремих процесів і явищ або їх зображень.

Ілюстрування та демонстрування — це наочні методи, які передбачають показ конкретних предметів та явищ у вигляді зображень.Метод ілюстрування передбачає показ здобувачам освіти ілюстративних посібників: плакатів, таблиць, графіків, логічно-опорних схем (ЛОС) та структурно-логічних схем (СЛС), моделювання ситуацій з використанням комп’ютерних засобів тощо. Наприклад, при вивчені теми «Економічний вибір» учні розглядають можливі комбінації використання ресурсів для виробництва двох благ, які подані утаблиці, і їх графічне відображення у вигляді кривої виробничих можливостей.

Підвищенню ефективності засвоєння знань сприяє також використання на уроках економіки ЛОС та СЛС, які є різновидами схематичної наочності. У ЛОС подається схематичне зображенняпевної частини теоретичного матеріалу з виділеними логіко-дидактичними зв’язками між його елементами в уявній формі. СЛС -це своєрідний графічний конспект, в якому структурно подається найістотніша інформація з конкретної теми або розділу. Схематична наочність може бути використана як під час вивчення нового

матеріалу, так і під час повторення чи закріплення вивченого матеріалу.

У процесі аналізу ілюстрацій учні не тільки сприймають матеріал, а й проводять з ним певну розумову роботу: пояснюють зміст ілюстрацій, порівнюють їх, роблять узагальнення. На відміну від ілюстрування, демонстрування передбачає показ матеріалів в динаміці. У процесі вивчення окремих тем курсу економіки доводиться демонструвати кінофільми. Так, програмою передбачено ознайомлення  здобувачів освіти зі змістом виробництва та його основними елементами, продуктивністю та інтенсивністю праці тощо. Вивчення цих питань за допомогою плакатів чи JIOC не створює в здобувачів освіти повного уявлення про виробництво, а провести екскурсію на виробництво мають змогу не всі викладачі. Саме тому в таких випадках доцільно використати навчальне кіно.

 

Застосуванню кінофільму на уроці передує підготовка вчителя, який проглядає його і, виходячи з поставленої дидактичної мети, вирішує, як найкраще вписати кінострічку в канву уроку. В одних випадках фільм стає джерелом нових знань, в інших допомагає учням зрозуміти матеріал, викладений учителем, або узагальнити його. У зв’язку з цим можуть бути різні форми поєднання слова вчителя з демонструванням кінофільму.

 

     2.  Проблемне навчання економіки

   Проблемне навчання є необхідним елементом сучасної системи освіти. Головним засобом здійснення як дослідницького, так і частково-пошукового методів навчання є проблемні завдання. При цьому виконання проблемних завдань передбачає знаходження не тільки нових знань, але й нових шляхів пошуку цих знань і може розглядатися як найважливіший елемент проблемного навчання.

Також одним з ефективних методів навчання при викладанні економічних дисциплін є метод розв’язання проблем (проблемне навчання). Замість того щоб «транслювати» студентам факти та їх взаємозв’язок, можна запропонувати їм проаналізувати ситуацію (проблему) і здійснити пошук шляхів змінення даної ситуації до кращого.

Необхідно показати логіку, методику, продемонструвати прийоми розумової діяльності студентів. Під час підготовки до заняття спочатку проводиться аналіз і відбір основного ключового матеріалу, підбір основних проблем і трансформація їх в проблемні ситуації.

Вміння розв’язувати проблеми необхідні людині в будь-якій сфері його діяльності та повсякденному житті. Якщо студенти володіють вмінням швидко та ефективно вирішувати проблеми, їх цінність для в професійній сфері багаторазово зросте, крім того, вони отримають навички, які знадобляться їм протягом всього життя.

Проблемна ситуація відрізняється від звичайної тим, що традиційна має відоме студентам рішення (або варіанти рішень). При вирішенні проблемної ситуації необхідно висунути ряд гіпотез її вирішення і шляхом аналізу кожної обрати оптимальний варіант вирішення стосовно конкретної ситуації.

Проблемна ситуація визначається як стан інтелектуального утруднення, явно або не зовсім усвідомлене суб’єктом, шляхи подолання якого потребують пошуку нових знань, нових способів діяльності. Виникнення проблемної ситуації означає, що в процесі діяльності людина зіткнулась з чимось не зрозумілим. Якщо в ході аналізу проблемної ситуації людина усвідомлює той її елемент, який викликав утруднення, і приймає його до рішення на основі тих знань і умінь, якими він володіє, саме тоді проблемна ситуація перетворюється на проблему. Таким чином, проблема представляє собою проблемну ситуацію, усвідомлену й прийняту суб’єктом до вирішення.

Проблемна ситуація характеризує визначений психологічний стан здобувача освіти, що виникає в процесі виконання завдання та вимагає нових знань про предмет або способи й умови виконання завдання.

Джерелом проблеми є протиріччя між наявними знаннями і новими фактами. Отже, головний елемент проблемної ситуації - невідоме, нове, те, що має бути відкрито для правильного виконання потрібної дії. При цьому необхідно, щоб, з одного боку, проблемне завдання базувалось на тих знаннях і вміннях, якими володіє учень, а з іншого - містило невідоме, те, що потрібно відкрити, те, що, власне, становить характерну ознаку досліджуваного об’єкта абозагальний спосіб дій, які потрібно засвоїти. Проблемну ситуацію можна розглядати як початковий момент активного розумового процесу. Як відомо, мислити людина починає, коли в неї з’являється потреба щось зрозуміти, розгадати; в останньому випадку мислення починається з подиву або здивування. У дуже спрощеному вигляді проблемне завдання можна порівняти із загадкою. Своїм змістом вона часто заводить  в глухий кут, примушує думати, шукати відповідь, знайшовши яку, учень набуває нехай невеликого, але нового досвіду.

Прикладом такої ситуації може бути фрагмент лекції на тему: «Підприємство як суб’єкт господарювання». Викладач ставить перед здобувачами освіти проблемне запитання: «Як створити підприємство через дефіцит капіталу?». Для підготовки здобувачів освіти до розв’язання різних ситуацій з даної проблеми викладач підкреслює, що досить часто трапляються ситуації, коли для реалізації ідеї потрібні значні оборотні кошти, а в підприємства їх немає.У цьому випадку можливі два варіанти дій: взяти в діло компаньйонів і скористатися їхніми грошима, або звернутися в банк з проханням надати кредит. Здобувачі освіти залучаються до розв’язання двох ситуацій.

Найважливішою складовою проблемного навчання є знаходження нового змісту. Це відбувається під час уявної апробації сформованого у здобувачів освіти стереотипу досвіду поводження, що вичерпує його можливості на певний момент; потім - у дискредитації колишніх смислів унаслідок виявлення протиріч і, нарешті, у набутті нового досвіду, а й іноді й принципів поводження.

     3. Особистісно-орієнтоване навчання

Особистісно зорієнтоване навчання — це освітня технологія та педагогічна концепція, що ставить у центр навчально-виховного процесу особистість здобувача освіти, його самобутність, самоцінність та суб’єктний досвід. Метою такого навчання є не стільки засвоєння суми знань, скільки розвиток індивідуальних пізнавальних здібностей кожного здобувача освіти, формування у них ключових компетентностей та здатності до самоосвіти й самореалізації.

Використовуючи  особистісно-орієнтоване навчання при вивченні економічних дисциплін, студенти вивчають  соціально-економічні зміни в нашому суспільстві, розвиток ринкових відносин, розвиваючі при цьому індивідуальні пізнавальні здібності, що допомагають їм самовизначитись та самореалізуватись, сформувати в них культуру життєдіяльності, яка дає змогу продуктивно будувати своє життя.

 Впровадження інтерактивних технологій на уроках економiки у контексті особистісно-орієнтованого навчання

Впровадження інтерактивних форм навчання –один із найважливіших напрямів удосконалення підготовки студентів у сучасному професійному навчальному закладі. Інтерактивне навчання –це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка враховує конкретні та прогнозовані цілі. Наприклад, мета: створення комфортних умов навчання, за яких студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним безпосередній процес навчання.Переваги інтерактивних методів навчання для професійної підготовки студентів у галузі економічних дисциплін визначаються такими пріоритетами: студенти засвоюють новий матеріал як активні учасники процесу навчання; майбутні фахівці здобувають навички володіння сучасними технологіями обробки інформації; виробляється вміння самостійно вивчати та аналізувати законодавчі та нормативні документи, відстежувати внесені до них зміни; оперативність та актуальність отриманої інформації: студенти вирішують складні практичні ситуації, що мають місце у практичній діяльності.

Під час лекції з дисципліни «Основи економічної теорії»  в контексті теми «Попит і пропозиція. Ринкова рівновага»   для кращого засвоєння, закріплення і перевірки знань студентів можна використати одну з інтерактивних форм навчання у співпраці – ділову гру. Адже ділові ігри досить гнучкий інструмент. Їх можна використовувати повністю і частинами, пристосовуючи до цілей навчання, а також доповнювати і творчо змінювати. Методика проведення заняття з використанням такої інтерактивної форми навчання як ділова гра передбачає наявність штучно створених умов, що імітують реальну життєву обстановку, для вироблення послідовності дій, рішень. Основними атрибутами ділової гри є розподіл ролей, визначення порядку та умов гри і правил, підготовка матеріалів і документів, які будуть використовуватися під час гри. Заняття, що проводяться у формі ділової гри, викликають інтерес у студентів, оскільки дозволяють в ігровій формі виконувати різні ролі, часто недоступні у житті, моделювати форми поведінки у складних ситуаціях, приймати рішення, отримати досвід роботи у команді. 

 Проводити ділову гру можна за допомогою різних методів, серед яких, на мою думку, цікавість викликає проведення ділової гри за методом «шести капелюхів». Метод «шести капелюхів» – це один з найефективніших прийомів з організації мислення, розроблений англійським письменником, психологом і фахівцем в області творчого мислення Едвардом де Боно.  У своїй книзі «Шість капелюхів мислення» Едвард де Боно описує прийоми, що допомагають структурувати як колективну, так і особисту розумову діяльність, зробити її більш продуктивною і зрозумілою. Метод «шести капелюхів мислення» дозволяє розвинути гнучкість розуму, креативність, відмінно допомагає подолати творчу кризу і допомагає правильно прийняти рішення. Особливо добре він підходить для оцінки незвичайних та інноваційних ідей, коли важливо врахувати будь-яку думку і розглянути ситуацію під різними площинами. В основі методу Едварда де Боно знаходиться концепція паралельного мислення. Як правило, те чи інше рішення виникає при зіткнення думок, у дискусії і полеміці. При такому підході перевага часто віддається не найкращому з варіантів, а найуспішнішому, з огляду на обґрунтування, в полеміці. При паралельному мисленні (конструктивному, по суті) різні підходи, думки та ідеї співіснують, а не протиставляються і не стикаються лобами.  До речі, багато міжнародних корпорацій, такі як British Airways, IBM, Pepsico, DuPont і багато інших, давно взяли на озброєння цей метод.

Червоний капелюх. Червоний колір характеризує вогонь. Червоний капелюх пов’язаний з емоціями, інтуїцією, почуттями і передчуттями. Тут не треба нічого обґрунтовувати. Ваші почуття існують, і червоний капелюх дає можливість їх викласти.

Жовтий капелюх. Жовтий колір наводить на думку про сонце та оптимізм. Під жовтим капелюхом ми намагаємося знайти чесноти і переваги пропозиції, перспективи та можливі виграші, виявити приховані ресурси.

Чорний капелюх. Чорний колір нагадує про мантію судді і означає обережність. Чорний капелюх – це режим критики і оцінки, які вказують на недоліки і ризики, й пояснюють, чому щось може не вийти.

Зелений капелюх. Зелений колір нагадує про рослини, зростання, енергію, життя. Зелений капелюх – це режим творчості, генерації ідей, нестандартних підходів та альтернативних поглядів.

 Білий капелюх. Білий колір наводить на думку про папір. У цьому режимі ми зосереджені на тій інформації, якою володіємо або яка необхідна для прийняття рішення: тільки факти і цифри.

Синій капелюх. Використовується на початку обговорень, щоб поставити завдання мислення і вирішити, чого ми хочемо досягти. Це режим спостереження за самим процесом мислення і управління ним (формулювання цілей, підведення підсумків і т.п.).

За методом шести капелюхів можна провести ділову гру  зі здобувачами освіти економічного напрямку підготовки під час вивчення дисципліни «Економіка підприємства» під час вивчення теми «Інвестиції».

Етапи ділової гри :

1. Оголошення теми, мети і завдань ділової гри. Ознайомлення студентів із загальною концепцією «шести капелюхів мислення».

2. Постановка проблеми ділової гри у вигляді життєвої ситуації:

Ситуація 1: уявіть, що ви хочете створити власний бізнес. Для цього ви заощадили 100 тис. грн. У вас є можливість вкласти ці гроші у різні види підприємницької діяльності: створення дитячого майданчика в центрі міста; відкриття квіткового магазину; відкриття бібліотеки; купівля споруди для подальшої здачі приміщень в оренду; взагалі відмова від складання коштів в об’єкти, а відкриття депозиту у банку.

Ситуація 2: Студен й інвестор-початківець Максим вирішив взяти на себе ризик і вкласти всі свої заощадження у криптовалюту, очікуючи фінансового успіху. Ціна на криптовалюту зростає й Максим думає про те, щоб покинути коледж, тому що скоріше за все, на його думку, професія йому вже буде не потрібна.

 Вам слід довести за методом «шести капелюхів», що обраний вами вид підприємницької діяльності найпривабливіший.

3. Студенти поділяються на групи, кожна з яких отримує капелюх певного кольору.

4. Далі кожна група обговорює обрану позицію (відповідає лідер групи), залежно від кольору капелюха.

Група «білих капелюхів» розглядає всі наявні факти, цифри, статистичні дані щодо варіантів запропонованих умовою гри;

Група «чорних капелюхів» – всі наявні дані обговорює з негативного боку, і навіть якщо пропозиція вигідна, ложка дьогтю в бочці з медом, як правило, завжди є. Її і треба побачити.

Власники «жовтого капелюха» знаходять всі позитивні моменти ситуації.

Розглянувши питання з усіх боків, слово надається групі з «зеленими капелюхами», креативній стороні, яка спробує знайти щось нове, вийшовши за рамки наявних пропозицій.

5. Підведення підсумків проведеної гри здійснюється за принципом віддання переваги не тій групі, що обрала найкращий з варіантів, а тій, яка була найуспішнішою в полеміці.

Можна виділити такий метод, як PRES-формула (від англ. Position –Reason – Explanation or Example – Summary), який спрямований на розвиток і закріплення навичок аргументування, обґрунтування та захисту власної думки або позиції в дискусії, діалозі, під час ділових зустрічей. У цій формулі запрограмований алгоритм логічно послідовних дій: Позиція (думка) – обґрунтування – приклад – висновок (наслідок), що дуже важливо для майбутніх фахівців з економіки. Цінність цього методу полягає в тому, що він дозволяє студентам коротко висловити власну позицію з вивченої теми. Може використовуватися при написанні есе, при організації дебатів, дискусій.

     Наприклад під час вивчення теми «Заробітна плата» можна запропонувати використати даний метод, сформулювавши дискусійне запитання «Погодинна форма оплати праці має переваги у порівнянні з відрядною»

PRESS погодинна форма

PRESS відрядна форма оплати праці

1.Point (теза): Погодинна форма оплати праці має переваги у порівнянні з відрядною 2.  Reason (причина): для малого бізнесу це більш простий спосіб обліку робочого часу працівників за допомого простих таблиць або програм; 3.Evidence (доказ): 60% малих підприємств вважають, що погодинна форма спрощує облік заробітної плати.     4. Summary (підсумок): впровадження погодинної оплати дозволяє бізнесу точніше контролювати свої витрати та оптимізувати робочі процеси.

1.Point (теза):Відрядна форма оплати праці має переваги у порівнянні з погодинною 2.  Reason (причина): працівник зацікавлений у збільшені виготовлення одиниць продукції за одиницю часу.   3.Evidence (доказ): 25% працівників при погодинній формі оплати праці не відчувають необхідності у підвищенні продуктивності, на відміну від тих, хто працює за відрядною   4. Summary (підсумок):збільшення мотивації для зростання продуктивності праці

 

Також ефективним методом навчання студентів можна назвати метод кейс-стаді, або метод навчальних конкретних ситуацій (НКС). Кейс-метод (case study) (від англ. сase – випадок) – техніка навчання, що використовує опис реальних ситуацій, їх аналіз, виявлення суті проблеми, вироблення можливих рішень і обрання найкращих з них. При даному методі навчання студенти вчаться самостійно приймати рішення й обґрунтувати його. Принципово заперечується наявність єдиного правильного рішення.

Кейс-метод ставить за мету максимально активізувати кожного студента та залучити його до процесу аналізу ситуації та прийняття рішень. Тому група поділяється на мікрогрупи з 3–5 осіб. Кожна команда обирає спікера – на ньому лежить відповідальність за організацію роботи мікрогрупи, розподіл питань між учасниками та прийняття рішень. Після завершення роботи спікер робить доповідь у межах 10 хвилин про результати роботи своєї групи.

Цей метод розвиває у студента ініціативність, творчий підхід до розв’язання економічних проблем, готовність до дії в різних умовах та вміння гнучко реагувати на них

Наприклад, при вивченні теми «Фінансова системи» можна запропонувати наступне завдання:

Які з правил управління особистими фінансами не було дотримано у кожній з наступних ситуацій? Які рекомендації ви б надали щодо необхідних дій, щоб вирішити проблему та уникнути її повторення в майбутньому?

1. Вікторія поїхала у відпустку і використала швидкий кредит. На жаль, вона не оцінила ризик, і тепер їй потрібно взяти ще один кредит, щоб погасити попередній і відсотки за нього.

Правила фінансової грамотності, який не було дотримано:

Рекомендації:

2. Сусід Юрія запропонував йому придбати свій котедж за неймовірно низькою ціною. На жаль, у Юрія не було заощаджень, а банк відмовився видати йому позику через безвідповідальну кредитку історію.

Правила фінансової грамотності, який не було дотримано:

Рекомендації:

Метод навчання «Перевернутий клас» (Flipped Class) являє собою різновид змішаного навчання, головною особливістю якого є те, що домашнім завданням для здобувачів освіти є робота в онлайн-середовищі: перегляд навчальних відеоматеріалів або інформаційних ресурсів для опрацювання нового навчального матеріалу або закріплення вже вивченого. Натомість під час аудиторної роботи здобувачі освіти під керівництвом і за допомогою викладача виконують практичні завдання до тієї теми, яку засвоїли вдома.

4. Метод проєктів

Для більшої зацікавленості студентів у вивченні економічних дисциплін та їх самоосвіти використовують метод проєктів.

Метод проєктів - педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових (часто шляхом самоосвіти). Активне включення студентів у зміст тих або інших проєктів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі.

    Німецький педагог А. Флітнер характеризує проєктну діяльність як навчальний процес, в якому обов'язково беруть участь розум, серце і руки ("LernenmitKopf, HerzundHand"), тобто осмислення самостійно добутої інформації здійснюється через призму особистого відношення до неї і оцінку результатів в кінцевому продукті.

    Дидактична функція проєктування передбачає розвиток у студентів вміння конструювати свої знання, презентувати результати своєї роботи, формує навички самоорганізації, забезпечує ознайомлення їх з різними способами опрацювання інформації

    Загальні поради до структури проєкту:

1. Вибір теми проєкту, його типу, кількості учасників.

2. Обмірковування викладачем можливих варіантів проблем, які важливо дослідити в рамках наміченої тематики.

3. Розподіл завдань по групах, обговорення можливих методів дослідження, пошук інформації, творчих рішень.

4. Самостійна робота учасників проєкту за своїми індивідуальними чи груповими дослідженнями, творчими завданнями.

5. Обговорення отриманих даних у групах

6. Захист проєктів.

7. Колективне обговорення, експертиза, результати зовнішнього оцінювання, висновки.

 

ВИСНОВКИ

 Економічна освіта – це засіб для розвитку економічного мислення здобувача освіти, що реалізується у формі економічної поведінки людини. Метою сучасного економічного виховання та освіти (економічного мислення й поведінки) є розвиток підготовки людини до економічного життя і забезпечується оптимальним поєднанням фундаментальної освіти та практичної підготовки при яких знання перетворюються у переконання, а  уміння і навички дозволяють швидку адаптацію особистості в житті, яке невпинно трансформується та використання власного потенціалу для самореалізації й навчання впродовж життя.

     Заняття, які включають інноваційні форми їх проведення, сприяють не тільки систематизації і поглибленню теоретичних знань, але й залучають студентів до активної та творчої діяльності, розвивають уміння узагальнювати, відстоювати свою точку зору, закріплюють розуміння основних термінів і понять дисципліни. Водночас формується пізнавальний інтерес до дисципліни, студенти вчаться логічно мислити, розвивають творче мислення, інтуїцію, вміння працювати в команді. З’являється зацікавленість навчальною дисципліною, прагнення самостійно поглиблювати знання з предмету.  Перспективним у цьому плані є застосування інформаційно-комунікативних технологій при вивченні економічних дисциплін, що сприяють швидкому засвоєнню матеріалу, формуванню фахової компетентності студентів, розвитку сучасного економічного мислення.  

Використання активних  методів  навчально-пізнавальної  діяльності   вбудованих в інноваційних  технологіях навчання дозволить  підвищити  якість  підготовки  учнів, сформувати нову генерацію економічно грамотних підлітків, які зможуть самостійно приймати важливі економічні рішення, прагнути подальшої економічної самоосвіти.

 

 

 

Список використаної літератури

1. Бистрова Ю. В. Інноваційні методи навчання у вищій школі України. Право та інноваційне суспільство. 2015. № 1. С. 27–33. URL: http://apir.org.ua/wpcontent/uploads/2015/04/Bystrova.pdf

2. Вища освіта України і Болонський процес : навч. посіб. / М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук та ін. Тернопіль : Навчальна книга «Богдан», 2004. 242 с.

3. Гай О. М., Захарова Є. Ю. Інтерактивні методи викладання економічних дисциплін у вищих навчальних закладах в контексті забезпечення якості підготовки вітчизняних фахівців. Наукові праці Кіровоградського національного університету. Серія «Економічні науки». 2015. Вип. 27. С. 36–42. URL: http:// economics.kntu.kr.ua/pdf/27/6.pdf

4. Інноваційні методи викладання економічних дисциплін та їх використання в процесі підготовки бакалаврів і магістрів з економіки : навч.-метод. посіб. Харків : Видавництво Іванченка І. С., 2019. 162 с.

5. Інноваційні технології та методи навчання // Туркот Т. І. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. Київ : Кондор, 2011. 628 с. URL: https://pidruchniki.com/ 10470406/pedagogika/innovatsiyni_tehnologiyi_ metodi_navchannya

6. Теслюк В. М., Якимовська А. В. Напрямки вдосконалення викладання економічних дисциплін. Научные труды SWorld. 2016. Т. 4. № 2. С. 15–20. URL: https:// sworld.education/konfer43/35.pdf

7. Застосування інтерактивних методів та технологій при викладанні економічних дисциплін – досвід університетів-партнерів проєкту TOPAS. URL: https://nubip.edu.ua/node/71474