Виступ на педагогічній раді "Технології підвищення професійної компетентності педагога в умовах Нової Української Школи"

«ТЕХНОЛОГІЇ ПІДВИЩЕННЯ

 ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА

В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ»

                                                Виконала:

                                                Шарий Вікторія Андріївна,

                                                заступник директора з навчально-виховної роботи

                                                Вищетарасівського ЗЗСО

                                                Мирівської сільської ради

                                                Нікопольського  району

                                                Дніпропетровської області

2021р.

ПЛАН

Вступ.

І. Трансформація  ролі  вчителя від «джерела та передавача знань» до нових

     ролей.

ІІ. Корпоративне навчання кадрів як оперативне формування професійних

     компетентностей.

       1.Характерні ознаки та пріоритети корпоративного навчання.

       2. Методи корпоративного навчання.

ІІІ. Механізм підвищення кваліфікації вчителів з 2020 року.

 Висновок.

Література, інтернет-джерела.

Мета та завдання:

• підвищити рівень знань  про сучасні вимоги до професійних й особистісних якостей педагога та його нової ролі в організації навчання;
• ознайомити із методами корпоративного навчання дорослих;
• презентувати нові методи та стратегії навчання здобувачів освіти  в умовах Нової української школи;
• допомогти усвідомити роль керівника в професійному зростанні педагогів закладу;
• спонукати педагогів до професійного й особистісного самовдосконалення.

Вступ

Сучасне суспільство визнає якість освіти найважливішим фактором стійкого розвитку країни, а професіоналізм та компетентність педагогічних працівників мають вирішальне значення для модернізації освітньої системи.

Головним завданням сучасної системи освіти стає перехід на концепцію неперервної освіти, а одним з найважливіших завдань є формування нової інформаційної культури та інформаційно-комунікаційної компетентності особистості, яка є необхідною умовою її успішної соціалізації в суспільстві знань.

Сучасний учитель має постійно працювати над собою, швидко вчитися, опановувати нові технології, миттєво змінюватися, щоб відповідати швидкоплинним вимогам суспільства. Тому сьогодні Міністерство освіти і науки вже не просить, а вимагає від учителів бути відкритими до змін.

Окрім того, серед вимог до професійних й особистісних якостей освітян нормативні документи визначають вмотивованість, компетентність, творчість, гнучке мислення, відповідальність за результати власної діяльності та здатність до саморозвитку. Чи важко відповідати цим вимогам? Так, непросто! Проте варто зусиль.

 Звернімося до досвіду передових країн світу: там вчитель постійно перебуває у творчому пошуку, відкритий для навчання та конструктивної критики.

Так, у Японії, наприклад, звичною є спільна підготовка педагогів до уроків, а також взаємовідвідування заходів. Це дає можливість отримати конструктивну пораду колег, актуальний і якісний зворотній зв’язок.

 Учителі Естонії мають спеціально визначений проміжок часу у своєму робочому графіку для підвищення кваліфікації.

 А педагоги Сингапура на курси підвищення кваліфікації витрачають щорічно до 100 годин…

ІІ. Трансформація ролі вчителя

Отже, завдання шкільної освіти не зводяться до засвоєння конкретних знань, вмінь і навичок, а полягають у формуванні загальних соціальних умінь і якостей, необхідних для розвитку особистості здобувача освіти в цілому. Нові освітні завдання вимагають трансформації ролі вчителя від «джерела та передавача знань» до нових ролей:

−контент-менеджер предметних знань – відбирає наукову та актуальну навчальну інформацію для здобувачів освіти на основі вільного володіння змістом навчальних предметів, формує освітній контент; адаптує зміст з урахуванням до постійних змін програмних та технічних засобів ІКТ;

−організатор пізнавальної активності учнів – сприяє формуванню особистісних мотивів здобувача освіти до навчання, до пізнання, до самовдосконалення і самовираження; підтримує інтерес до навчання використання нових інформаційно-комунікаційних технологій; сприяє самореалізації ;

−конструктор навчання – аналізує цілі навчання, відбирає зміст навчання відповідно до вікових особливостей здобувачів освіти; проектує результати навчання; вибудовує основні змістові лінії вивчення навчального матеріалу; добирає методи, форми та засоби відповідно до цілей і змісту навчання; удосконалює навчальну програму та методику (або розробляє власну); враховує вже наявний досвід здобувачів освіти і знання, які вони можуть отримати із зовнішніх джерел; формує освітнє середовище;

−керівник спільної проектної діяльності – розробляє та реалізує навчальні проекти з метою формування предметної та ключових компетентностей здобувачів освіти; залучає їх до спільної проектної діяльності; формує в них уміння роботи в команді та відповідальності за результат, навички дослідницької діяльності; здійснює підтримку та науково-методичний супровід освітніх ініціатив;

−фасилітатор – створює умови для розвитку здобувачів освіти, заохочує їх до рефлексії та творчості; спільно з ними  розробляє персональні освітні траєкторії; формує вміння самостійно визначати освітні цілі; допомагає визначитися з майбутньою професією;

−ініціатор змін – ініціює запровадження сучасних інноваційних технологій  в освітній процес та управлінську діяльність навчального закладу; пропонує нові методи та форми організації освітнього  процесу; координує міжпредметну інтеграцію;

−консультант-координатор – надає консультації колегам та адміністрації закладу з питань доцільності й ефективності використання інноваційних технологій в освітньому процесі; надає консультації здобувачам освіти, батькам з приводу інформаційної безпеки та підтримки навчальної діяльності дітей; розробки, побудови та забезпечення функціонування єдиного інформаційного простору закладу, інформаційного зв’язку школи з іншими освітніми установами;

−експерт – здійснює експертизу освітніх ресурсів з предметів, аналізує отримані результати та корегує процес досягнення навчальних цілей; визначає шляхи удосконалення власної професійної діяльності;

−споживач професійної інформації – орієнтується в тенденціях розвитку інноваційних технологій; самостійно опановує нові  з метою використання в професійній та повсякденній діяльності;

Усі ці ролі взаємозв’язані, і зміна однієї з них обумовлює зміни інших. Як новий зміст навчання вимагає нових форм його організації, так і нові ролі вчителя  вимагають змін в системі підвищення кваліфікації .

Український педагог теж повинен розуміти, що навчатися потрібно. У  Законі України «Про освіту» (ст. 59) зазначено, що професійний розвиток педагогічних працівників передбачає «постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання».

Також у документі зазначено, що «підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах) та в різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві)).

Окрім того, в прикінцевих положеннях акцентовано, що загальна кількість годин для підвищення кваліфікації впродовж 5-ти років не може бути меншою за 150 годин.

ІІІ. Корпоративне навчання кадрів

Ми живемо в інформаційну еру, коли зміст, обсяг і технології опрацювання інформації змінюються та розширюються в геометричній прогресії. Це саме стосується й професійних знань і вмінь.

Тому ключовою ознакою системи методичної роботи з педагогічними кадрами має бути принцип не «Навички про всяк випадок» (just in case), а принцип «Навички вчасно (за потребою)» (just in time).

Як засвідчує світова практика, як освітня так і виробнича, для досягнення ефективності, гнучкості та своєчасності найбільш дієвим є корпоративне навчання кадрів. Пріоритетом такого навчання є не отримання великого обсягу «найкращих знань», а набуття актуальних знань, умінь і навичок для підвищення ефективності діяльності будь-якої установи, у нашому випадку — освітнього закладу.

Метою корпоративного навчання є оперативне формування професійних компетентностей, що передбачає максимальну їх реалізацію в реальній освітній ситуації й виражається в зміні поведінки вчителів, підвищенні якості та продуктивності їх праці.

Зазначена мета визначає завдання інноваційної діяльності та пріоритети корпоративного навчання:

• розвиток інноваційного мислення;

• формування професійних компетенцій;

• генерування нових знань;

• корекція організаційної культури навчального закладу відповідно до

           нової стратегії;

• гнучкість і конструктивність рольової поведінки.

1. Характерні ознаки та пріоритети корпоративного навчання.

• до системи корпоративного навчання залучено всіх членів освітнього  закладу.

Організації, як і люди, розрізняються здатністю вчитися та розвиватися. Відсутність в організації цієї здатності негативно впливає на її конкурентоспроможність. Функціонування в умовах ринкової економіки потребує від освітнього закладу (навіть державної форми власності) постійно розвиватися, удосконалюватися.

• корпоративне навчання має випереджальний характер стосовно структурних змін й оновлення.

Стрімкий розвиток науки й техніки, динамічність соціальних змін і функціонування в період системного реформування призводять до появи нових сфер діяльності, яких раніше не було, виникненню бар’єру між накопиченням знань, підготовленістю педагогічних і керівних кадрів до їх впровадження й ефективного використання. Подолання такого бар’єру можливе лише за умови, що навчання випереджує потреби практики.

• Корпоративне навчання є мотивованим і спрямованим на формування потреби оволодіння новими знаннями, навичками, здібностями, на усвідомлення необхідності саморозвитку та самореалізації.

Підвищуючи кваліфікацію й здобуваючи нові навички та знання, педагоги отримують додаткові можливості для професійного зростання, як у межах своєї організації, так і поза нею. Професійне навчання також сприяє загальному інтелектуальному розвитку людини, зміцнює впевненість у собі.

• Корпоративне навчання неперервне — як у набутті професійних компетентностей, так і в соціально-культурному розвитку.
• Система корпоративного навчання гнучка й мобільна, здатна адаптуватися до постійних змін, що відбуваються в суспільстві, економіці, на виробництві.
• Корпоративне навчання інноваційне або креативне.

В основі такого інноваційного за формою й змістом навчання є ідея командного підходу до процесу навчання. Команда має такі характеристики:

• члени команди зорієнтовані на спільну мету або завдання;
• здійснення цієї мети вимагає співпраці членів команди й координації їх зусиль;
• взаємодія членів команди здійснюється регулярно.

Можливість самостійно обирати зміст і форму цих заходів змінить ставлення наших вчителів до післядипломної освіти та перетворить прикру вимушену необхідність на професійну потребу.

Хочу акцентувати вашу увагу на найпоширеніші й на методах , і технологіях навчання дорослих, які «перекочували» до нас із бізнесу, економіки, юриспруденції: секондмент, баддінг, коучінг, шедоуінг, менторство, фідбек .

2. Методи корпоративного навчання.

За даними світових аналітичних компаній із 2008 р. більше половини організацій США використовують той чи той вид соціальних медіа для навчання своїх співробітників й обміну знань між ними, у Великобританії цей метод розвитку використовують 52% компаній (дані Інституту розвитку персоналу (CIPD)).

Серед сучасних технологій і методів  електронного навчання (e-learning) виокремлюють :

• мобільне навчання (m-learning),
• соціальні мережі (social networks),
• онлайн коучинг (e-coaching),
• корпоративні блоги,
• корпоративні онлайн -бібліотеки (wikis).

Результати досліджень дають підстави стверджувати, що 92% опитаних учителів мають персональні комп’ютери; 38% — смартфони, 27% — власні планшети. 76% опитаних педагогів мають вільний доступ до мережі Інтернет. І хоча за твердженнями респондентів Всесвітня мережа допомагає підвищувати професійну компетентність, сприяє саморозвитку та самовдосконаленню особистості, педагоги наших навчальних закладів недооцінюють можливості онлайн-освіти.

Зверну Вашу увагу на різноманітні освітні платформи. Це й відома нам EdEra, де зібрано сучасний освітній контент.

І новостворена платформа Нової української школи, на якій розміщено корисні методичні матеріали не лише для педагогів, що впроваджують новий Держстандарт, дистанційний курс для вчителів початкової школи, які навчаються  за новим Стандартом з 2018 року. Цей курс  складається із всього спектру методик, які треба застосовувати для компетентнісного навчання.

Стане в пригоді й платформи масових відкритих онлайн-курсів «ВУМ», «Прометеус», яка сьогодні набирає особливої популярності.

Цікаво, що один із засновників українського «Прометеусу» 25-річний історик Іван Примаченко вважає, що саме онлайн–освіта дозволить «масштабувати» найкращих викладачів на всю країну й зробить навчання доступним кожному.

Статус суб’єкта підвищення кваліфікації набуло і Цифрове видавництво MCFR, що  надає право пропонувати співпрацю педагогічним працівникам у сфері підвищення кваліфікації. 

Значення компетентнісного та діяльнісного підходів до навчання дітей можна проілюструвати таким прикладом:

• «Вам можна показувати велосипед і розказувати, як на ньому класно їздити, які там колеса, з чого гума зроблена. А ви сядете — і впадете. А коли дали вам кілька разів покататися — буде зовсім інший ефект».

Або уявіть, що ви виграли в лотерею автомобіль, а їздити не вмієте. Прийшли до автошколи, а ваш учитель щодня просить вас прочитайте, запам’ятайте, перепишіть, виберіть, вставте. Минає 3—4 місяці, а ви отримуєте одні й ті ж репродуктивні завдання, а машина й досі стоїть у дворі.

Яке питання до вчителя у вас виникне? (Коли ж я сяду за кермо? Коли будемо вчитися їздити?)

У цьому й полягає різниця між навчанням сьогодні та навчанням, яке передбачено Новою українською школою.

ІІІ. Механізм підвищення  кваліфікації учителів з 2020 року.

У Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України  від 21 серпня 2019 р. № 800  узаконили різноманіття форм підвищення кваліфікації. Тепер можна вчитися заочно, дистанційно та у формі вечірніх занять. До того ж усі ці форми підвищення кваліфікації можна

поєднувати. Навчання педагогів можуть проводити не лише заклади освіти, а й будь-які інші юридичні чи фізичні особи. Зокрема, державні, громадські та інші організації.

Керівники закладів освіти після затвердження кошторису на рік оприлюднюють загальний обсяг коштів, передбачений у цьому році на підвищення кваліфікації.

Протягом наступних 15 календарних днів з дня отримання зазначеної інформації кожен педагогічний та науково-педагогічний працівник, який має право на підвищення кваліфікації за рахунок зазначених коштів, подає керівникові пропозицію до плану підвищення кваліфікації на цей рік з інформацією про:

• тему (напрям, найменування) відповідної програми (курсу, лекції, модуля );
• форми;
• обсяг (тривалість);
• суб’єкта (суб’єктів) підвищення кваліфікації;
• вартість підвищення кваліфікації (у разі встановлення) або про безкоштовний характер послуги.

Педагогічна рада закладу розглядає та затверджує план підвищення кваліфікації на відповідний рік у межах коштів, затверджених у кошторису закладу освіти за всіма джерелами надходжень на підвищення кваліфікації на цей рік.

На підставі плану підвищення кваліфікації керівник закладу освіти (уповноважена ним особа) забезпечує укладання договорів між закладом освіти та суб’єктом (суб’єктами) підвищення кваліфікації про надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації на відповідний рік.

У договорі сторони можуть прописати, де та як саме організовується підвищення кваліфікації:

• за місцем провадження освітньої діяльності суб’єкта;
• та/або за місцем роботи педагогічних та/або науково-педагогічних працівників;
• за іншим місцем (місцями);
• та/або дистанційно.

У Порядку визначено, що саме можна вважати підвищенням кваліфікації. Зокрема:

• розвиток необхідних для роботи компетентностей;
• удосконалення та набуття нових вузькопрофільних, пов’язаних з викладанням певної шкільної дисципліни компетентностей;
• отримання нового  практичного досвіду.

З  1 січня 2020 року вчителі можуть використовувати виділені державою кошти на підвищення кваліфікації. Загалом впродовж 5 років вчитель має пройти не менш як 150 годин підвищення кваліфікації. При цьому він зобов’язаний підвищувати кваліфікацію щорічно, незалежно від того, вичерпав 5-річну норму чи ні – це обов’язкова умова атестації.

Безперервний професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних працівників передбачає набуття нових і вдосконалення раніше набутих компетентностей на основі здобутої освіти й практичного досвіду. Безперервного професійного розвитку педагоги набувають за трьох форм освіти: формальної неформальної інформальної. Накопичення визнаних результатів навчання у формальній, неформальній та/або інформальній освіті буде підставою для присвоєння професійних (зокрема, часткових) та здобуття повних освітніх кваліфікацій.

 Здобуті у формальній освіті кваліфікації зараховуть як підвищення кваліфікації, тому їх не потрібно окремо визнавати чи підтверджувати. Визнання різних видів підвищення кваліфікації

 Традиційний вид підвищення кваліфікації — це навчання в закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою.

Таке навчання: передбачає набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій не потребує окремого визнання і підтвердження його результатів.

Накопичення визнаних результатів навчання у формальній, неформальній та/або інформальній освіті буде підставою для присвоєння професійних (зокрема, часткових) та здобуття повних освітніх кваліфікацій.

Висновок

      Узагальнюючи сказане, можна зазначити, що головною метою підвищення кваліфікації вчителів є розвиток та удосконалення їх інформаційно-комунікаційної компетентності, а цілі та завдання підвищення кваліфікації сучасного педагога підпорядковані цілеспрямованому поглибленню та розширенню знань, практичних умінь та навичок, набуттю професійного досвіду, що обумовлений особливостями освітньої діяльності вчителів та потребами інформаційного суспільства, загальної педагогічної підготовки як основи професійної компетентності педагогічних працівників, фахових знань і вмінь, необхідних для реалізації сучасного змісту загальної освіти.

       У контексті неперервного професійного розвитку подальшого дослідження потребує запровадження інноваційних технологій навчання, технологій дистанційного навчання та організаційних форм неформальної освіти в неперервну педагогічну освіту, створення інформаційно-освітнього середовища підвищення кваліфікації вчителів.

В сучасних умовах розвиток інноваційних технологій навчання відбувається в напрямі пошуку дидактичних і методичних механізмів поєднання базової (основної, опорної) технології з іншими, які в цьому контексті є допоміжними, тому загальним критерієм для визначення найбільш перспективних технологій навчання для забезпечення інноваційного розвитку післядипломної педагогічної освіти має бути їх спроможність забезпечувати ефективну комунікацію і самостійність.

Література

• Василенко Н. В. Компетентнісний підхід в освіті: реалізація теорії та практики. Харків: Основа, 2017 (Б-ка журналу «Управління школою. В. 9).
• Вчитися з дому: онлайн–курси для вчителів. Школа. 2017. № 2. С. 28—31.
• Кішман М. В. Інноваційні технології розвитку професійної компетентності вчителів. Завучу. Усе для роботи. 2017. № 15—16. Серпень. С. 27—44.
• Кішман М. В. Інноваційні технології розвитку професійної компетентності вчителів. Завучу. Усе для роботи.2015. № 17—18. Вересень. С. 29—48.
• Кирилишин В. Професійний стандарт нового покоління: Індикатори та вимоги професійних функцій. Управління освітою. 2017. № 9. С. 29—40.
• Олійникова С. Професійна компетентність педагогів: управління процесом удосконалення. Школа. 2017. № 7. С. 12—21.
• Самоосвіта вчителя, або Навіщо педагогу вчитися.Школа.2017. № 7. С. 2—40.
• Чельтер Н. Співпраця, а не диктатура: система методичної роботи як складова позитивного іміджу навчального закладу.Завуч.2017. № 13. С. 6—10.
• Хобзей П. Професійна підготовка педагогічних кадрів в умовах змін.Управління освітою.2016. № 12. С. 36—39.
• Що педагогам варто запозичити в підприємців?Школа.2016. № 9. С. 10—13.

Інтернет—джерела

• Закон України «Про освіту». URL: http://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19
• Концепція Нової української школи. URL: http://mon.gov.ua/Новини%202016/12/05/konczepcziya.pdf.
• Нова українська школа: порадник для вчителя. URL: http://qoo.by/3OF8
• Бабушко С. Р. Корпоративні університети — сучасний засіб навчання персоналу. URL: http://qoo.by/3OFd
• Вчитель з власною планетою. Як Паул Пшенічка закохує дітей у фізику і готує до міжнародних перемог. URL: http://qoo.by/3OF5;
• https://www.pedrada.com.ua/article/2355-kontsept-pdvishchennya-kvalfkats-vchitelv