Виступ на педагогічній раді «Виховання у дітей доброти, милосердя, співчуття до чужого болю, любов до рідного краю, турботливого ставлення до свого здоров’я »

«Виховання у дітей доброти, милосердя, співчуття до чужого болю, любов до рідного краю, турботливого ставлення до свого здоров’я »

  Проблема виховання милосердя у дітей шкільного віку – одна з актуальних проблем сучасної педагогіки. Педагогічною наукою доведена необхідність теоретичної розробки цієї теми і реалізації її через практику виховання й навчання майбутнього покоління. Необхідність формування милосердя у кожній зростаючій особистості (дитині) не потребує доказів і на це повинні бути спрямовані спільні зусилля педагогів, психологів та батьків.

Почуття людини – це ставлення його до світу, до того, що він випробує і робить, у формі безпосереднього переживання. На сьогодні тема формування такої моральної якості як милосердя  є недостатньо розробленою. Виховання милосердя в дітей старшого  віку є сьогодні нагальним педагогічним завданням.  Милосердя є освітньо значимою інтегративною моральною якістю, що представляє собою жалісливу й діяльну любов, яка є основою для розвитку здатностей людини до співпереживання, співчуття, щиросердної щедрості, безкорисливого надання допомоги оточуючим .

 Вихованню милосердя у дітей сприяють такі  умови:

 – орієнтація на здатність школярів до  переживань, почуттєвих проявів милосердя;

– реалізація аксіологічного, емоційного, пізнавального й поведінкового компонентів милосердя з урахуванням раціонального використання виховного потенціалу навчального матеріалу й індивідуально-особистісної орієнтації змісту виховання милосердя;

– здійснення взаємодії педагогів і батьків на основі співробітництва й наступності у вихованні милосердя.

 Реалізація даних умов на практиці сприяє розширенню уявлень учнів про милосердя, формуванню досвіду милосердної взаємодії з людьми, оволодінню різноманітними способами прояву участі й жалю до оточуючих.

 Значну роль у цьому відіграє середовище, в якому щодня знаходиться і збагачується дитина, зокрема освітнє. «Позитивізація» освітнього середовища визначається тим, що дітям   мають бути відомі прояви милосердя, взаємодопомоги, турботи про інших. Спочатку ці знання обмежуються досвідом їх власного безпосереднього спілкування, а прояви милосердя носять здебільшого конкретно-ситуаційний характер, представляють початкові форми співпереживання, сприяння тим, хто потребує допомоги. У дитини починає формуватися ставлення до себе як до суб'єкта й об'єкта чужої радості, відбувається розвиток емпатійних процесів, що передбачають входження в положення іншого, ідентифікацію з ним. Базовим і в той же час найважливішим компонентом милосердя є емоційний стан дитини.

 Основним напрямком виховання милосердя у дітей є актуалізація їх моральних уявлень, почуттів і вчинків. Цінність милосердя для дитини доцільно представляти у конкретній формі, а засвоєння даної якості – у доступній діяльності, підпорядковуючись загальним закономірностям функціонування емоційних процесів, оскільки сприйняття світу через емоції й почуття для школярів є випереджальним.

 Важливе значення при вихованні милосердя в дітей має реалізація виховного змісту навчального матеріалу, що цілісно впливає на інтелектуальну, емоційну й вольову сфери дітей. Такі навчальні заняття, які пов’язані з вивченням навколишнього світу, розвитку мови сприяють знайомству дітей з мотивами й потребами милосердної особистості, формують почуття вимогливості до себе при відчутті чужого страждання, як власного. На заняттях з дітьми наші педагоги Власенко Л.П , Романюк С.М. , Мандибура І.В.Копайгородська Л.П.,Харітонова Л.І. враховують загальні гуманітарні принципи: – комбінації універсальності навчання з диференційованим підходом, – комбінації раціонального й емоційного. При цьому вони  дотримуються певної послідовності переходу від одних провідних компонентів, що входять у поняття «милосердя» до інших, по мірі усвідомлення своєї сутності .

 Усі учні ліцею залучаються до загальношкільних ярмарок,заходів,акцій, «добрих»справ: «Повір у себе», «Подаруй радість ближньому», «Криниця доброти», «Допомога на передову», «Захистимо ліси», «Добродар», «Праця красить людину», «Якого кольору толерантність?» , «Здоровим бути здорово», «Моя родина-Україна» .Саме такі заходи здружують дітей, виховують любов до рідного краю ,співчуття до чужого болю.

 При організації морально-пізнавальної діяльності дитини класні керівники Мотрук Л.П.,Стеранчук І.П.,ЗаволовичО.В. ,Горбатюк В.В.,Горобець І.В.  ефективно використовують  такі методи й прийоми роботи, як включення дітей у вирішення уявлюваних і реальних проблемних ситуацій, створення спеціальних ситуацій морального вибору, моральний приклад, педагогічна оцінка, проведення сюжетно-рольових, творчих ігор, драматизацій, педагогічних майстерень тощо.

 Сьогодні, коли в суспільстві гостро відчувається дефіцит дбайливого й турботливого ставлення один до одного, більшість із нас розуміють важливість необхідність формування в наших дітях таких якостей, як доброта, чуйність, милосердя. Психологи відзначають, що дитина  розуміє, як високо цінується людьми здатність до співчуття й підтримки. Вона може підібрати кошеня й щиро пожалкувати його, але вона же здатна і на зле бешкетництво. Дитина може порадіти за успіхи товариша, але вона може й позаздрити йому.  Часто  класні керівники Чорнопищук О.В.,Смагло В.В.,Проданець Н.Ф.,Горобець І.В.обговорюють у класах, як це внутрішнє протиріччя впливає на процес виховання в дітей здатності до жалю і співпереживання. Тут слід звернути увагу на те, що існування в нашій душі добра і зла, їх зіткнення й боротьба сприймаються як головна трагедія людини, у той же час освоєння неминущих духовних цінностей дає можливість перебувати в гармонії і з природою, і з соціумом, і з самим собою. Добро – це не раз і назавжди існуюча даність, а результат важкого шляху.

Важливою складовою виховання у дітей милосердя є навчання їх милосердного ставлення до своїх матерів. Адже необхідність матері та виконання нею своїх материнських функцій відноситься до низки вічних цінностей. З боку матері важливим є любов, ласка, доброта, співчуття, визнання дитячої гідності.Тому педагоги ліцею (особливо це спостерігається у початковій ланці) проводять індивідуальні бесіди,виховні години,години добра,виховуючи у дітей шанобливе ставлення до матерів.

Вчителі української мови та літератури,зарубіжної літератури,історії  (Жураховська І.В.,Курдибаха О.В.,Власенко Л.П.,Горбатюк В.В.,Чорнопищук О.В.,Мотрук Л.П.) виховують у дітей почуття милосердя, повагу до людської особистості, пробуджують свідомість морального обов’язку,бо якщо  дитина  навколо себе і в особі матері замість поваги до особистості побачить зневагу , замість рівноправності, за якої асоціюється свобода кожного, – свавілля одних і принизливу покору інших, то це рано чи пізно призведе до негативних виховних наслідків. Тільки та сім’я може благотворно впливати на моральний розвиток дитини, в основу життя якої покладений милосердний принцип «сімейного альтруїзму». Усі класоводи та класні керівники щомісячно проводять з батьками бесіди батьківського всеобучу ,щоб тісно співпрацювати з батьками ,котрі ,в свою чергу,дослухаючись до порад батьків, прагнутимуть вдосконалювати загальнолюдське життя і в цьому знаходитимуть для себе вищу мету .

Утвердження культури  поведінки в духовному житті дітей – культу, в якому повага пройнята глибоким розумінням і розуміння надихає повагу, пошану, любов – вимагає від педагога мудро й піднесено говорити з дітьми про високі гуманістичні цінності. Чутливим і співчутливим, здатним по-справжньому любити, піклуватися про ближніх  може лише те дитя, яке знає не тільки радість,але і переживання.

 Милосердя є інтегративною моральною якістю, що представляє собою жалісливу й діяльну любов, яка є основою для розвитку здатностей людини до співпереживання, співчуття, щиросердної щедрості, безкорисливого надання допомоги оточуючим. Милосердя – це і почуття, і вчинок.

Саме у милосерді полягає «позитивізація» освітнього середовища, яка визначається тим, що дітям  мають бути відомі прояви гуманності, взаємодопомоги, добропорядності, турботи про інших.Саме про ці риси і розмовляють з дітьми педагоги на виховних годинах(Мандибура І.В. «Ваше здоров’я-у ваших руках»,Копайгородська Л.П. «Криниця доброти», Стеранчук І.П.  « Даруй радість людям», Мотрук Л.П. « Гуманізм та його риси» , Горбатюк В.В. «Рука допомоги ближньому»). Важливе значення при вихованні милосердя в дітей має реалізація виховного змісту навчального матеріалу, що цілісно впливає на інтелектуальну, емоційну й вольову сфери . 

Також для дітей  корисними є спеціально розроблені навчально-виховні заходи, свята, приурочені вихованню досліджуваної якості. Варто відзначити у цьому напрямку і роботу учителів –предметників Горобець І.В., Заволович О.В., Стеранчук І.П. , Мотрук Л.П., Курдибахи О.В., Чорнопищук О.В. Власенко Л.П.,які на уроках  та позакласних заходах виховують в учнів почуття доброти, милосердя, любові до рідного краю. Завершуючи, варто згадати староіндійський афоризм, в якому мовиться «Співчуття править світом». Тобто важливо, щоб серця наші не зачерствіли, і ми відчували біль близьких нам людей, особливо коли вони від нас залежать.  Тому залишається достатньо не розроблених аспектів, пов’язаних з вихованням милосердя у дітей .