|
Готовність дитини до навчання зумовлює успішну адаптацію до вимог шкільного життя.
Існує 3 рівні адаптації першокласників до школи:
Високий ( адаптується на протязі 1-2 міс.)
Середній ( тривалість адаптації проходить до 6 міс.)
Низький ( ще більш тривалий час адаптації).
Діти з високим рівнем адаптації позитивно ставляться до школи;вимоги сприймають адекватно, навчальний матеріал засвоюють легко, глибоко; уважно слухають рекомендації вчителя; виконують доручення без зайвого контролю, виявляють зацікавленість до самостійної роботи.
Діти з середнім рівнем адаптації також позитивно ставляться до школи; Вони розуміють навчальний матеріал, якщо вчитель викладає його емоційно, наочно. Зосереджуються тільки тоді, коли займаються чимось цікавим, доручення виконують добросовісно.
Діти з низьким рівнем адаптації (як правило, діти з неблагополучних сімей) байдуже ставляться до навчання, спостерігаються порушення дисципліни. Їм важко працювати самостійно, , їм необхідний постійний контроль; близьких друзів не мають. Ці діти потребують індивідуальної уваги з боку класовода . Особливу у вагу потребує батьків . В перршу чергу це їх зацікаавленість.Та Постійні консультації шкільного психолога
Таким чином класоводу та практичному психологу загальноосвітніх навчальних закладів бажано свою діяльність щодо психологічної адаптації першокласників до навчання в школі проводити протягом року.
З якими труднощами в перші дні шкільного життя зустрілися діти?
Далеко не всі вміють зосереджуватися і уважно, не відволікаючись, слухати вчителя. Це пов’язано з особливостями нервової системи, і з недоліками фізичного здоров’я . Є діти, яким бракує впевненості, вони весь час потребують підтримки. Деякі з першокласників не привчані до самоорганізації. НЕ вміють ні скласти портфель, одяг, зошити, підручники валяються скрізь, не привчані слідкувати за своїми речами. Застібати ґудзики, завязувати шнурки. А головне не вміють чекати. Перші п’ять днів шкільного життя – перший етап адаптації – діти знайомляться з однокласниками, школою. І саме в ці дні починає формуватися позитивне чи негативне ставлення до школи. .Не день, не тиждень неохідні для того, щоб освоїтися в школі по-справжньому. Це тривалий процес, пов’язаний з напруженням усіх систем організму. І вже перший місяць спостережень за першокласниками показує різницю входження дітей у шкільне життя.
Перший місяць роботи з першокласниками – серйозний період і для дітей, і для класовода, адміністрації школи, шкільного психолога, медсестри. Вивчається історія розвитку дитини, що дає змогу вирішувати питання наступності дитячого садочка і школи, І важливо в цей період створити ефективні умови адаптації, визначити зону активного розвитку. Адже подальший успіх кожного учня залежить від того, чи враховуються закономірності фізичного, психологічного розвитку першокласників. Труднощі у школі виникають навіть у дітей, які успішно навчаються. Це залежить від того, яка психологічна готовність до шкільного життя. Основною метою визначення психологічної готовності до шкільного життя є профілактика шкільної дезадаптації. Які ж ознаки дезадаптації?
Ознаки дезадаптації:
- труднощі у навчанні, стійка неуспішність;
- порушення стосунків з однолітками, батьками, вчителем;
- небажання відвідувати школу;
- соматичні прояви (головний біль, порушення сну, апетиту, біль у животі);
- пригнічений настрій, підвищена стомлюваність, глибокий спад працездатності в кінці дня;
- підвищена тривожність, плаксивість, невміння будувати стосунки з дорослими, дітьми;
- відставання у навчанні;
- емоційні порушення;
- прояви дефіциту уваги, неготовність до тривалого спілкування.
Отже для вчителя в цей період Важливо налагодити довірливі стосунки з дитиною. Вчинки дітей не слід засуджувати або схвалювати, їх треба аналізувати й розуміти, не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнювати її з іншими однолітками. І Щоб у дитини не сформувався комплекс неповноцінності через низку невдач, протягом першого року навчання старанність першокласників і їх успішність оцінюється виключно у словесній формі без застосування
бальної системи.
Батьки в цей період мають більше уваги приділяти своїм дітям. Їх режиму дня. Підпорядкувати режим дня ( в першу чергу) під дитину в першу чергу, а не під себе. Звернути увагу на соматичний стан дитини і при потребі звернутися до лікарів. І головне почати виховувати своїх дітей, розказати їм чого їх привели до школи та проконтролювати, що ж вони навчилися, якщо не навчились, то чому. Почати навчити їх поважати дорослих та однолітків. Обовязково слідкувати за своїми власними вчинками, мовою. Бо дитина – дзеркало батьків. Вона вбирає як модель поведінки, так і вчинки. Я вважаю, що в першу чергу дітей повинні виховувати батьки, а ми, вчителі тільки підкоректовуємо, те що , упустили вони.
І батькам Я завжди говорю: Ваша дитина, це не робота, яку треба виконати, Це не проєкт, який треба весь час вдосконалювати, ваша дитина це людини, з якою треба будувати стосунки. Мала , чи велика – не важливо. Важливо те, що людина.
Тільки спільно, Батьки, діти , класовод, шкільний психолог, учителі - предметники, шкільна медсестра.
Тільки всі разом,
ми подолаємо труднощі адаптації дитини.
Отже, Повсякденні турботи і проблеми не мають закривати те головне, заради чого повільно чи швидко, але завжди без зупинок, рухається наймолодша у всесвіті планета на ймення Школа. Сімя
Використана література:
1. Г. О. Цукерман, М. К. Поливанова. Введення в шкільне життя.
2. О. Я. Савченко. Дидактика початкової школи.
3. Олександр Кочерга. Психофізіологічний розвиток перед школою.
4. Л. О. Богуславська, Л. О. Кондратенко. Особливості психофізіологічного розвитку дітей шестилітнього віку.
5. О. Я. Савченко. Навчання і виховання учнів 1 класу. ТОВ «Видавництво «Початкова школа». – 2002 р
|
