Виступ на тему: "Діяльнісний підхід як необхідна умова розвитку умінь та навичок учнів, застосування здобутих знань у практичній діяльності"

Діяльнісний підхід як необхідна умова розвитку умінь та навичок учнів,

застосування здобутих знань у практичній діяльності.

Освіта ХХІ століття -  це освіта для людини. Її основна мета – виховання особистості, яка здатна до самоосвіти, саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння у практичній діяльності. Тому важливо, щоб на кожному уроці учень переживав радість відкриття, щоб у нього формувалась віра в свої сили.

Діяльнісний підхід в освіті – це методологічна основа, на якій будується система розвиваючого навчання.

Діяльнісний підхід — це метод навчання, коли дитина не отримує знання в готовому вигляді, а здобуває їх сама в процесі власної навчально-пізнавальної діяльності.

Діяльнісний підхід включає в себе:

     Створення ситуацій, що дають змогу поєднати можливості різних предметів для формування комплексу знань та умінь.

     Застосування різноманітних методів спонукання учнів до праці та активної участі в процесі засвоєння знань.

     Навчальний процес спрямований на розвиток пізнавальної діяльності учнів та її активізацію.

     Спонукання учнів до творчої самостійної роботи по здобуванню знань та формуванню умінь і навичок.

Навчати діяльності – це означає:

- робити вчення мотивованим;

- вчити самостійно ставити перед собою мету і знаходити шляхи досягнення;

- допомагати сформувати в себе вміння контролю і самоконтролю.

Виділяють такі типи уроків з використанням діяльнісного підходу:

• уроки відкриття нових знань;
• уроки – тренінги;
• уроки контролю;
• уроки рефлексії.

Структура уроку з позицій системно-діяльнісного підходу:

    учитель створює проблемну ситуацію;

    учень приймає проблемну ситуацію;

    спільно виявляють проблему;

    вчитель керує пошуковою діяльністю;

    учень здійснює самостійний пошук;

    обговорення результатів

Метод діяльнісного підходу здійснюється шляхом створення проблемної ситуації на уроці. Для розв’язання проблемної ситуації виникає необхідність у проблемному діалозі. Проблемний діалог підводить учнів до відкриття нових знань.

Головні компоненти проблемно-діалогічного навчання:

     потреба учня у новому знанні або способу дії («хочу дізнатися…, навчитися…»);

     невідоме знання, яке учень повинен засвоїти;

     відомі знання і сформовані уміння (можу сам, без вчителя)

Дидактичні принципи діяльнісного підходу:

•         Принцип творчості (креативності) - передбачає максимальну орієнтацію на творчий початок у навчальній діяльності школярів, придбання досвіду творчої діяльності. Формує здатність самостійно знаходити рішення нестандартних завдань.

•         Принцип варіативності - передбачає розвиток в учнів варіативного мислення, тобто розуміння можливості різних варіантів вирішення проблеми, формування здатності до систематичного перебору варіантів і вибору оптимального варіанту.

•         Принцип мінімакса - школа повинна запропонувати учневі зміст освіти з максимального рівня, а учень повинен засвоїти це утримання з мінімального рівня.

•         Принцип безперервності - означає таку організацію навчання, коли результат діяльності на кожному попередньому етапі забезпечує початок наступного етапу. Безперервність процесу забезпечується інваріативної технології, а також спадкоємністю між усіма ступенями навчання змісту і методики.

•         Принцип цілісного уявлення про світ - у дитини повинно бути сформовано узагальнене, цілісне уявлення про світ (природу - суспільство – самого себе), про роль і місце кожної науки в системі наук.

•         Принцип діяльності - формування особистості учня та просування його в розвитку здійснюється не тоді, коли він отримує готове знання, а в процесі його власної діяльності, спрямованої на «відкриття» ним нового знання.

•         Принцип психологічної комфортності - зняття по можливості всіх стресоутворюючих факторів навчального процесу, створення в школі і на уроці такої доброзичливої атмосфери, в якій вони відчувають себе "вдома“

Застосовування у навчанні діяльнісного підходу сприяє здійсненню циклу пізнавальних дій учнем, а саме:

•         сприйняття навчального матеріалу;

•         його усвідомлення;

•         запам’ятовування;

•         застосування на практиці: повторення – поглиблення – міцніше засвоєння.

Результати діяльнісного підходу:

     Розвиток креативних здібностей;

     Творче застосування знань;

     Вміння працювати, як самостійно, так і в команді;

     Розвиток навичок мислення на більш високому рівні;

     Формування навчально-пізнавальної компетентності;

     Підвищення інтересу до навчання.

Потрійний ефект використання діяльнісного методу навчання:

     більш якісне засвоєння знань;

     потужний розвиток інтелекту, творчих здібностей;

     виховання активної особистості

Отже, необхідними засадами реалізації діяльнісного підходу є: введення дітей у зміст нового навчального матеріалу шляхом відкриття знань, а не їх подавання; створення умов для використання на уроці наукової інформації, здобутої поза школою; передбачення певних інтелектуальних труднощів під час опанування навчального матеріалу; активізація пізнавальної діяльності з використанням проблемно-пошукових методів.

«На сьогоднішній день вчитель – це наставник, він направляє діяльність учня. Допомагаючи йому, де це необхідно, та залишаючи його діяти там, де він це може зробити самостійно.»