Виступ "Школа Бойового гопака. Володимир Пилат"

Виступ

Роками вірою та мечем виборювали свободу українські козаки, а ще – вмінням давати відсіч ворогові без пістолів та шабель. Бойове мистецтво в Україні наразі перетворилося в реальність тільки для спортсменів, військових, бійців спецназу та невеличкої групи ентузіастів. Більшість молодих людей України втратило інтерес та прагнення до покращення стану свого тіла і саме тому країна сьогодні не може в достатній кількості набрати здорової молоді до Збройних сил.

Відвідавши цього річ ювілейне свято 370 тої річниці Пилявецької битви, я була вражена майстерністю та козацьким вишколом наших ровесників – членів «Труханівської Січі», «гопаківців» з різних регіонів України, які демонстрували свої вміння бойового мистецтва. Мене зацікавила історія виникнення бойового гопака та  його розвиток в Україні. Я почала задумуватися, що пізнавального, розвивального несе цей танець для сучасної молоді? А також мене надихнули учні нашої школи – команда «Характерники», що стала переможцем обласного етапу та учасником всеукраїнського етапу конкурсу-гри «Сокіл «Джура». Все це мене спонукало до написання наукової роботи на тему «Козацьке лицарське мистецтво - бойовий гопак»

  На першому етапі нашої роботи спробувала дослідити історію виникнення бойового козацького мистецтва – «Бойовий гопак». Дане питання висвітлено в працях ……………………..

Український танець Гопак у кожній країні світу знають як візитівку України. Нема і в Україні фольклорного танцю­вального ансамблю, в репертуарі якого б не було знамени­того Гопака чи людини, яка б його хоч раз не бачила.

Та далеко не всі, дивлячись на козацький запальний танець, здогадуються, що у традиційних рухах збереглася не тільки духовність і містика глибини тисячоліть, а й гармоній­на система древнього військового мистецтва наших пращу­рів.

Виникнення гопака пов’язують із козаками Запорізької Січі 16-18 ст. Спочатку у ньому брали участь виключно чоловіки. Танець виконувався козаками, які танцювали переважно у парах. Їхній танець – своєрідний діалог, в якому вони демонстрували свій характер, а також силу, мужність. Козаки-танцюристи ставали в коло виконуючи довільні рухи, а їхні товариші підтримували їх вигуками «Гоп», «Гей». Вважається, що звідси і походить назва танцю.

Львівянин Володимир Пилат − засновник і Верховний Учитель Бойового Гопака. Першими вчителями Володимира були його батько, який досконало володів боротьбою, і дід, який був особистим охоронцем австрійського цісаря Франца Йосифа II, вибраний один із сотні, а також вчителі Східних бойових мистецтв. Перш ніж почати роботу над відродженням Бойового Гопака В.С. Пилат впродовж сімнадцяти років вивчав кіокушин карате, з них вісім років був сенсеєм. Паралельно з кіокушином Володимир Пилат  вивчав такі стилі, як: годзю-рю, соне, шотокан карате, кік-боксинг, джиу-джитсу, айкідо.

В селі Завидовичі біля Городка, звідки родом його роди­на, і де свого часу стояв табором Богдан Хмельницький, зав­жди була школа, в якій вчили дітей боротися. Такі школи були практично в кожному селі, і завжди в них був майстер, що вчив дітей битися, боротися, розвивати в собі силу і захищати себе та своє село від нападників. В нашому народі ніколи не згасала передача знань, які усно і на практиці переходили від покоління до покоління.

Роботу по відродженню Бойового Гопака Учитель розпочав у 1985 році. В цьому ж році ним була започаткована експериментальна школа по дослідженню Гопака, як бойово­го мистецтва. Від самого початку народження Бойового Гопака вже було видно, що є велике зацікавлення молоді до відродженого козацького лицарського мистецтва. Дійсно, чим українці гірші, скажімо, від корейців, які завдяки своїй боротьбі − тейквондо, піднятої урядом до рівня національної, стали відомі цілому Світові. З 1990 року розвиток Бойового Гопака відбувався під егідою фольклорно-спортивної асоці­ації „Галицька Січ", яку створив і очолив В.С.Пилат. ФСА „Галицька Січ" стала першою організацією, яка офіційно розпочала поширення Бойового Гопака в Україні, тоді ще УРСР. Слід врахувати, що Україна стала незалежною тільки в 1991 році, тому вся праця Учителя по відродженню національного бойового мистецтва була надзвичайно небезпечною та й ризикованою для його кар'єри і життя. У 1992 році Вчителю почали допомагати його учні, які згодом організували і свої групи (Юрій Кечур та Володимир Шміло). Так у  2001 році було створено і зареєстровано Міжнародну Федерацію Бойового Гопака, яка займається поширенням Бойового Гопака за межами країни.

Цікавим є і той факт, що Бойовим Гопаком досить сильно цікавляться українські дівчата. Це обумовлено історичною спадщиною. Не секрет, що в Україні в прадавні часи на території Приазов'я проживало войовниче плем'я жінок, яких в свій час Геродот називав Амазонками. Багато історій і легенд є про княгинь і козачок, жінок отаманів, які відзначалися своїми знаннями в військовій справі, своєю неймовірною сміливістю і мудрістю.

Для продовження славних традицій минулого і відродження жіночого бойового мистецтва Центральна Шко­ла Бойового Гопака у 2002 році вирішила відкрити експери­ментальну школу з українського жіночого бойового мисте­цтва „Асгарда". Це мистецтво базується на техніці Бойового Гопака, але в ньому враховуються анатомо-фізіологічні можливості жінки. Тут дівчата вивчають боротьбу, техніку і тактику ведення бою, володіння різними видами зброї і систему самозахисту. Допоміжними засобами є знання народ­ної медицини, раціонального харчування і суто жіночих вмінь ведення господарства.

В Школі Бойового Гопака утверджено чотири напрямки розвитку Бойового Гопака: оздоровчий, фольклорно-мистецький, спортивний і бойовий.  У Бойовому Гопаку відпрацьована навчально-виховна система, в якій утверджено сім рівнів майстерності. Перші три рівні майстерності учнівські: Жовтяк, Сокіл і Яструб, проміжний Джура, та мистецькі − Козак, Характерник і Волхв. Затвердженими є п’ять різновидів змагів: Однотан, Тан-Двобій, Забава, Борня, Герць

Основною метою Бойового Гопака як нащадка давніх українських лицарських мистецтв є єдність духовно-фізичного та морального формування сучасного молодого покоління українців.  Внесок у виховання підростаючого покоління прискорить розбудову могутньої української держави. Національне бойове мистецтво – шлях до цілісної людини, цілісного українця.

Внесок мистецтва Бойового Гопака у виховання підростаючого покоління прискорить розбудову могутньої Української держави. Віриться, що національно-патріотичне виховання молоді набере нових форм і реально втілиться у життя.