Виступ учителя на тему "Голодомор 1932-1933рр."

Далекий тридцять третій рік,

Та в пам’яті ще ніби вчора

Він горем земляків пропік,

Душа ним безнадійно хвора

 Так писав про Голодомор 1932-1933років поет Олекса Ющенко . Сьогодні виповнюється  86- річниця з часу найстрашнішої трагедії українського народу. Історія українського народу знала чимало трагічних подій, але те, що сталося в Україні, в 1932 – 1933 років не має аналогів в історії цивілізованого людства. Без війни, без епідемій, без стихійного лиха гинули мільйони ні в чому не винних людей.

 І, сьогодні, світ потерпає від землетрусів, повені, ураганів, але це можна виправдати – бо це природні явища.

 Голодомор 1932 – 1933 р. – ніякому виправданню не підлягає. Це був терор – терор проти українського народу. Терор голодом і Великий терор 1937 – 1938 років – були застосовані владою для вирішення внутрішніх проблем. Але якщо Великий терор мав індивідуальний характер і також був спрямований проти партійної номенклатури – і як результат були знищені ті, хто так заповзято чинив Голодомор на Україні. Косіор, Каганович, Чубар – ось головні винуватці голодомору на Україні – і вони отримали найбільшу дяку від Сталіна – смерть, а від народу – забуття. Терор голодом 1932 – 1933 років – не мав персональних справ, які заводились на кожну конкретну людину, а бив по площі, не розрізняючи дітей, жінок,старих.

Цей злочин був спрямований не лише на фізичне , а й на духовне знищення етнічних українців. Українці завжди були великою проблемою, вразливим місцем держав до складу яких вони входили. Але ніхто, крім сталінсько- комуністичного режиму, так жорстоко не вирішував цю проблему.              Влада вже випробувала метод голоду на Україні, це було в 1921-1923 роках , застосує його в 1932-1933роках, а також і після війни в 1946-1947 роках.

Голодомор був цілеспрямованою політикою сталінського керівництва, крок за кроком, влада прирікала народ на голодне вимирання:

• Непосильні хлібозаготівельні плани, які забирали в селян все зерно,навіть посівний фонд;
• Жорстокі розправи з дорослими і навіть з дітьми, які хотіли так вижити і змушені були зрізувати на полях колоски,що залишились на полях.

7 серпня 1932року був прийнятий Закон про охорону соціалістичної власності,відомий в народі як Закон про п’ять колосків і передбачав розстріл або 10 років ув’язнення.

• Створення спеціальних бригад, які забирали в селян все,що залишилося на прожиток.
• Введення натуральних штрафів ,що означало вилучення в селян всіх харчів.
• Запровадження «чорних дощок» і як наслідок, частина сіл потрапляли в повну ізоляцію і приречені були на повне вимирання.
• Заборонялося навіть українцям виїздити за хлібом  за межі України. Їх знімали з поїздів, били, скидали в машини напівживих і вивозили на сміттє – звалище.

У той час, як від голоду вмирали мільйони українців ,влада продовжувала вивозити зерно за кордон.

Сталін знав, що тільки за умов абсолютного голоду селянство не виступить проти влади. Українців, які Богом, наділені почуттям волі, гідності, честі перетворювали на німих, безвольних рабів.

І таким народом керувати легко, бо він прагне лише хліба, але не волі. І влада цього досягла, і доказом може бути факт того, що в 1934 році – столиця з м. Харкова знову була перенесена до м. Києва. І можлива втрата України більше не лякала Сталіна.

 Голодомор 1932 – 1933 рр. приніс значні втрати генофонду української нації, знищена була його найкраща частина.

Гинуло все : душа народу, пісня, звичаї, етика, традиції, працелюбство, безмежна любов до землі і як наслідок сформувалось покоління перерваної пам’яті, яке протягом багатьох років боялося навіть в думках згадати про страшні 30-ті роки.

 Наслідки Голодомору трагічні і безповоротні від 3 – до 7 млн. життів. І ось сьогодні, важко навіть уявити, яку біль було завдано нашому народу. Серце людини не з льоду і воно страждає навіть від закономірної смерті однієї людини, а скільки страждань витерпіло воно від смерті безлічі невинних: близьких, сусідів, жінок, чоловіків, дітей в 30-ті роки. І цей біль хилить нас до землі, але водночас робить сильними, заради майбутнього.

Голодомор 1932-1933рр. –це був штучний голод і це доведено. В Законі про Голодомор 1932-1933рр. вказано, що це був  геноцид українського народу.

Історичні факти свідчать, що від цього злочину найбільше постраждали території заселені етнічними українцями і не лише в межах Української РСР, від голоду масово вимирали українці Кубані, Білгородщини, Курщини, Воронежчини.

 Світ визнає, все більше країн визнають Голодомор 1932-1933рр. – актом геноциду українського народу.

 Але є такі, що говорять що не слід ворушити минулого, але ми повинні озиратися, щоб згадати, щоб поплакати, і щоб більше така трагедія не повторилась в майбутньому.

 Сьогодні ми запалимо свічку пам’яті. Це знак – що зігріє душі померлих. Це знак того,що ми українці живі ,у нас є пам'ять ,гідність.

Україна пам’ятає,шанує.