Візьми до уваги! Читаємо із задоволенням щодня
У цьому складному процесі беруть участь зір, мислення, мовлення, сприйняття, пам’ять, уява, слухові та зорові аналізатори.
Дітям непросто поєднувати водночас зорове сприйняття букв, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи технікою читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює текст, швидко стомлюється. Тому розвиток техніки цього вміння та розуміння прочитаного – слів, словосполучень, речень - взаємопов’язані і мають здійснюватися одночасно. Читання настільки складний процес, що його важко визначити однозначно. Адже видів читання є дуже багато. І кожен з цих видів потребує вмінь, навиків, вправляння. А щоб набути ці навички, необхідна систематична, цілеспрямована, продумана робота вчителя на кожному уроці, незалежно від того, чи це урок читання, мови, математики чи природознавства.
Резерви навчання читанню
Не довготривалість, а частота тренувальних вправ. Людська пам’ять краще пам’ятає те, що з’являється періодично, час від часу, а не постійно перед очима. Саме це створює подразник і запам’ятовується краще. А тому щодня, через певні проміжки часу, необхідно проводити невеликі за об’ємом вправи. Тобто тренуватися в читанні часто, порціями, по кілька хвилин краще, ніж читати 1-2 години без відпочинку.
Напівголосне читання (читання-гудіння). Саме воно було основним елементом навчання читанню в школі В. Сухомлинського. Учні класу читають вголос, але так, щоб не заважати товаришам.
Поурочні п’ятихвилинки читання. Будь-який урок починається з того, що діти відкривають книгу і 5 хв. читають в режимі читання-гудіння, а потім проводиться звичайний урок. Такі поурочні п’ятихвилинки дають тижневий тренаж об’ємом 120 хвилин.
Читання перед сном. Це може бути невелике оповідання чи вірш. Останні події дня фіксуються емоціональною пам’яттю, і час, який людина спить, допомагає зберегти, зафіксувати останні події дня. Ось чому добре, коли читання є останньою подією дня.
Режим помірного читання. Після певного часу, коли дитина читала, їй необхідно дати перерву. Не забувати про відпочинок для очей, губ та язичка.
Читання у темпі скоромовки. На кожному уроці відводиться час, коли діти вчаться читати скоромовкою. Саме тоді розробляється мовний та артикуляційний апарат, працюють на повну силу органи дихання, язик, губи. Від дитини вимагаємо читати чітко правильно.
Проведення самозамірів читання. Під кінець читання залишати 2-3 хв., щоб провести самозаміри читання. Учень читає у своєму темпі, напівголосно, самостійно підраховує слова, записує їх кількість у таблички, які зберігаються у щоденнику.
Використання цих резервів допоможе вчителеві навчити кожного учня читати швидко. Але не можна ставити показник швидкості читання понад усі інші якості, як виразність, емоційність, плавність, зв’язність. Читати – це значить прагнути зрозуміти текст, зуміти виділити в ньому найголовніше.
Сам процес читання є складним, взаємопов’язаним процесом між чуттєвим сприйманням тексту та розумовими операціями, що дають змогу бачити графічні символи, розуміти написане. На швидкість читання впливають багато факторів: рівень мовленнєвого розвитку, кут зору читця, вміння артикулювати, постановка дихання, характер тексту (зміст, легкий чи складний, цікавий - нецікавий), образ слова (шрифт, чіткість друкування), розвиток антиципації (вміння передбачати наступні літери, слово). Якщо послідовно приділяти увагу цим факторам, то швидкість читання збільшується на 50-100%.
Вправи на удосконалення техніки читання
1. Розширення кута зору. В процесі читання очі рухаються стрибкоподібно.
Сприйняття тексту відбувається в мить зупинки очей.
Хто читає добре, швидко – потребує менше зупинок, ніж той, хто читає повільно.
Це пояснюється різною величиною кута зору.
Вона визначається кількістю слів, сприйнятих читачем за час однієї фіксації: у гіршому випадку – 1-2, у кращому – 5-6 слів.
а) вправи з точкою. В основі таких вправ завдання: дивитись, не зводячи очей на певну точку, намагаючись побачити те, що поруч з точкою. Наприклад : МИ* ТИ ВО*НА
2.
3 * 8
5
б) картки з пірамідками.
в) Учень читає вголос простий, не знайомий йому текст. Учитель дає команду заплющити очі. Учень із заплющеними очима проговорює ті слова, які він встиг побачити наперед, коли пролунала команда.
г) Вправи з числовими таблицями Шульте. Показати олівцем розташовані в таблиці числа з наростанням натурального ряду за 25 сек. Час поступово скорочується до12 сек.
2. Вправи на миттєве розпізнавання слова під час читання (картки-блискавки).
3. Постановка дихання. Розучування скоромовок, дихальні вправи (чергування швидкого вдиху через ніс із повільними видихами ротом; таке ж чергування при звуках [л], [р] та ін.)
4. Зорові і слухові диктанти.
a) Зоровий диктант сприяє зіркості і уважності, необхідні для швидкого читання. Проводити 1-2 рази на тиждень. Текст записується на дошці, причому кожне наступне речення на 1-2 букви більше від попереднього. Відкривати по одному реченню на певний час (короткий). Діти повинні уважно і швидко прочитати речення, повторити його про себе, а потім записати.
b) Слуховий диктант. Проводиться аналогічно зоровому диктанту, тільки речення сприймаються на слух. Чергувати із зоровими диктантами.
Проводити 1-2 рази на тиждень.
5. Вправи на подолання регресій.
a) Попереднє пояснення і читання важких слів;
b) Закривати лінійкою попереднє прочитане слово;
c) Читання у „віконці”, в якому видно 5-6 рядків.
d) Ритмічне постукування олівцем в ході читання.
6. Розвиток антиципації. Розвивати в дітей антиципацію необхідно з 1 класу. Для цього корисно практикувати читання слів, тексту з пропущеними буквами, потім – речення з пропущеними словами. Наприклад: ма..а, пар..а; Випав сн... . Петрусь ловить ... .
7. Вправа „Фініш”. Ця вправа для розвитку швидкості читання і вміння виділяти основну (задану) інформацію. Вчитель називає текст для мовчазного читання і зказує слово або групу слів до якого діти повинні якомога швидше дочитати текст. Дочитавши до заданого слова, піднімають руку.
8. Дидактичний засіб „Решітка”. Служить для розвитку перед- угадування при частково перекритому тексті. Решітка являє собою комплект чотирикутників з міцного паперу 16O10 см. В кожному чотирикутнику вирізані віконця розміром 6O1 см. решітки розрізняються шириною перегородки. В решітці №4 усі перегородки між віконцями - 4 мм, в №5 – 5 мм, в №6 – 6мм. Решітка накладається горизонтально на частину сторінки, яка читається і поступово здвигається донизу. Тренування читання з решіткою проводжується не більше 5 хв. і змінюється читанням без решітки протягом 2-3 хв. Решітку №4 змінюють на №5, якщо з’явиться відчуття легкого читання.
9. Робота з картками-таблицями комбінацій приголосних.
10. Багаторазове читання невеликого уривка з фіксуванням часу.
11. Читання слів, в яких переставлені склади, букви.
Види читання , що впливають на розвиток швидкісного читання:
· Читання учнями вголос.
· Напівголосне читання.
· Мовчазне читання.
· Вибіркове читання.
· Вибіркове читання за малюнками.
· Вибіркове читання за питаннями.
· Читання в особах.
· Читання ланцюжком.
· Дати повні відповіді на питання до тексту, зачитати їх.
· Читання на одній ноті.
· Чергування голосного і мовчазного читання.
· Читання із зміною темпу.
· Читання-гудіння.
· Читання виду „Пташиний базар”.
· Зачитати питальні (окличні) речення.
· Читання тексту з першою закритою буквою у слові.
· Читання тексту з пропущеними словами.
· Читання за смужкою.
· Емоційне читання зі зміною голосу.
· Відшукування рядків та їх читання за даним планом.
· Читання в темпі скоромовки.
· Читання під музику.
· Читання абзацами.
· Читання діалогів.
· Читання слів з певною буквою (наприклад з буквою і).
· Читання тексту з відривом від тексту.
· Читання напіввідкритого тексту.
· Читання з відстукуванням ритму.
Поряд з класичними прийомами удосконалення техніки читання в сучасному навчанні ефективно використовую види читання із застосуванням мультимедійних технологій:
· Читання слів та складів-блискавок;
· Гра “Пеньочки”;
· Вставитти пропущені букви або склади;
· Аналітичні вправи на злиття букв і склади;
· Читання “втікаючого” тексту;
Техніка читання
Також важливою складовою формування швидкісного читання є систематична перевірка техніки читання. Я перевіряю її наприкінці кожного місяця, діти люблять такі перевірки, сприймають як свято, порівнюють зі своїм попереднім результатом, захоплюються тими учнями, що читають найбільше. У класі у нас є палац читання, в якому кожна дитина переміщується з поверха на поверх, в залежності від темпу читання. Також використовую програму EXEL, складаю діаграми особистого росту, та діаграм-порівняння себе зі своїми однокласниками
Методика класного читання. Види, якості і способи читання в початкових класах
Маємо удосконалити набуті навики читання. При цьому маємо звернути увагу на:
1) темп (швидкість);
2) правильність читання;
3) свідомість читання;
4) результат читання.
Уроки читання мають складніші завдання:
1) формулювати культурного читача, який би сприймав у єдності змісту і форми;
2) удосконалювати навики свідомого, виразного і правильного читання;
3) розвиток мислення;
4) виховання дітей.
Види читання:
1) голосне (контроль, свідомість);
2) мовчазне.
Форми голосного читання:
1) індивідуальне;
2) ланцюжкове читання (виробляється увага, контроль індивідуального читання);
3) хорове читання (всі разом);
4) читання в особах (коли діти добре вміють читати);
5) вибіркове (коли аналізуємо твір).
Різні прийоми голосного читання:
1) виразне читання тексту вчителем (емоційне значення);
2) читання мовчки (застосовується тоді, коли діти навчилися вже читати, здійснюється поетапно:
І етап: після голосного трактування йде мовчазне;
ІІ етап: без попереднього читання, але після проведеної роботи (вступна бесіда про твір, завдання і питання до читання);
ІІІ етап: читання без підготовчої роботи: (коли читаєте додатковий текст).
Переваги мовчазного читання:
1) швидкість;
2) кожна дитина індивідуально сприймає прочитане.
Види читання застосовуються паралельно : 2 – 3 класи – голосне; 4 клас – мовчазне супроводжуючи голосним.
Якості читання:
1) свідомість (уміння переказати і висловити свою думку);
2) правильність читання полягає в дотриманні орфоепічних норм (вимова голосних і приголосних, правильне наголошення слів, злита вимова службових слів з повнозначними словами);
3) швидкість – повинно відповідати темпу усного розмовного мовлення;
4) виразність (для голосного читання): темп, тембр, логічний наголос, паузи, інтонація.