Виховний захід «Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став»

ХТО ШЕВЧЕНКА ПРОЧИТАВ, ТОЙ БАГАТШИЙ СЕРЦЕМ СТАВ

Дитина (звертається до матері) (фон – музика 01)

Люба  мамо, мила мамо!

Ти скажи, навіщо хату

Рушниками ми прибрали,

Ніби в свято великоднє?

День який у нас сьогодні,

Що квіток отак багато?

Мати 

Так, у нас сьогодні свято!

Дитина

Мамо, що ж за свято нині?

Мати

Та Тарасове, дитино!

Знай, колись, моє серденько,

Був у нас Тарас Шевченко.

Дитина

Хто ж він був нам, люба ненько?

Мати

Наймиліша всім людина

І найкращая перлина,

Яку має Україна,

Наша рідна країна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Танок з віночками

(Ніна Матвієнко Квітка-душа)   музика - 02

 

 

 

Учень         Красиво і світло в нашій світлиці,

             Квіти на вікнах стоять весняні.

             Сьогодні у нас – Шевченкове свято,

             І хочеться всіх привітати мені.

Учень         Сьогодні на зустріч прийшли ви до нас,

              Ми радо і щиро вітаємо вас,

              А мову ми тут поведемо

              Про творчість Кобзареву.

 

Учень  У перші березневі дні ми знову згадуємо ім'я великого генія словесності, талановитого худож­ника Тараса Григоровича Шевченка. Талант приходить у світ, щоб допомагати людям у пізнанні дійсності. І Тарас Григорович Шевченко допомагав вогненним словом, яскравими фарбами, рішучими вчинками.

Учень У цьому році минає 204 роки з дня народження славного сина України. Але Шевченко й досі з нами. Його полум’яне слово закликає нас любити свою землю, рідну мову, дбати про розквіт і славу держави.

1 -й учень

Він був борцем,

Борцем живе між нами

І вічно житиме, крокуючи піснями

Через кордони і крізь даль віків.

2-й учень

Який потрібно мати

В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотню літ.

3-й учень

Хай же промінь твоїх думок

Поміж нами сяє,—

«Огню іскра великого»

Повік не згасає!

4-й учень

Гомоніла твоя кобза, батьку,

Гучною струною,

В кожнім серці одбивалась

Чистою луною.

5-й учень 

Ти слухав Кобзаря?

Ти чув його печаль,

Що піснею лилася

З- під струн.

Горіла, мов, зоря, і сяяла, як жар,

Висока пісня Кобзаревих дум.

 

 

 

Відео. «ДУМИ МОЇ, ДУМИ…»

 

 

 

 

 

Фон – музика 03

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. )

(До жінки, яка принесла свічку підходить хлопчик)

Мати:         Хай палає свічка…Хай палає…

              Поєднає нас вона в цей час.

              Друзів голоси нехай лунають,

              Пісня й слово хай чарують вас.   

Хлопчик: -Матусю, а правда. Що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: -Так, синку правда.

( Жінкасідає на лаву, хлопчик – біля неї, кладе голову на коліна матері. Звучить «Коли­скова».)

А-а, а-а, а-а, а! Рости, сину, не гни спину

Пішла мати жито жати, Та на чужій ниві,

Та не собі — пану, А-а, а-а, а-а, а!

А-а, а-а, а-а, а! Добудь життя, моє дитя,

Мале дитя без сповиття То будеш щасливий,

Не має талану, А-а, а-а, а-а, а!

А-а, а-а, а-а, а!

 

 

 

Хлопчик:  -А чому так багато зірок на небі?

Мати:  -Бо коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусю, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо, коли людина зла, заздрісна, скупа, її зірочка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить  людей, світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя зірочка світила найясніше.

Мати:   Старайся мій хлопчику.        (Гладить його по голові)

Хлопчик:  Кобзарем його ми звемо

         Так від роду і до роду.

         Кожний вірш свій і поему

         Він присвячував народу.

Мати:  Кожну матір і дитину

   Він прославив серцем чистим,

   Всю осяяв Україну

   Поглядом він променистим.

 

Справжня   БАНДУРА

 

Учень: 9 березня 2018 року в Україні та світі відзначають 204-ту річницю від дня народження Т.Шевченка. Вагу великого Кобзаря для України неможливо переоцінити. Із його творів весь світ дізнався, що є така чудова країна – Україна, з працьовитим, щирим, доброзичливим, гостинним народом, з солов’їною мовою, з трагічної і героїчною історією.
Учень: У ранніх творах Шевченка яскраво змальовано картини народного горя, незабутні образи  знедолених, скривджених жінок і дівчат. Багато з цих творів покладено на музику.  В Україні знають і люблять їх.

Учень:  Усе своє багатостраждальне життя Шевченко присвятив боротьбі за волю українського народу. На повен голос пролунав його заклик у славнозвісному «Заповіті»:

Вставайте, кайдани порвіте,

І вражою злою кров’ю волю окропіте.

1-й учень

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

2-й учень

У росяні вінки заплетені суцвіття,

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.

3-й учень

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами — сльозами.

 

 

 

(Інсценізація фрагменту про дитячі роки Т. Шевченка)

Козак. Здоров був, хлопче.

Тарас. А здорово, діду.

Козак. Ти хто такий хлопче?

Тарас. Я — Тарас, а по батькові Шевченком звуть.

Козак. А родина в тебе є?

Тарас. Я — сирота: ні батька, ні неньки не маю, а брати мої і се​стри весь день мусять працювати на панщині… Та знаю я від діда Івана, що не завжди мій рід був у неволі... Знаю, що колись мої предки, славні козаки, у саму Візантію в походи ходили, бідних бранців християнських з неволі визволяли. Слав​ний був колись козачий рід!

Козак. А де ти живеш, хлопче?

Тарас. В тому селі, що там унизу, в Кирилівці, що належить панові Енгельгардові.

Козак. Та, значить, це твоя Батьківщина?

Тарас. Не тільки це село моя Батьківщина. Бо всі мої лани широкополі, і Дніпро поміж зе​леними берегами. Мій і Київ золотоверхий, і вся Україна — прекрасна — уся моя!

Козак. Уся кажеш?

Тарас. Уся, бо я її люблю.

Козак. А що ти тут робиш?

Тарас. Ягнята стережу, та не свої. Але коли виросту, буду вірші-пісні писати про давню славу, про волю козацьку. Буду картини малювати, зма​люю всю красу України, щоб усі знали, що кра​щої за неї нема в усьому світі!

Козак. Бачу, хлопче, ти той, кого я давнень​ко шукаю. Шукаю я по всій нашій землі хлопчи​ну, що розбудить козацьку славну волю. І знай​шов тебе, мій сину... На тобі, дитино, золоте перо! Бо не шаблею будемо давню славу будити, а оцим пером.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

відеофільм «Край, де народив​ся геній»

 

 

фон – музика 04

На сцені сидить  Х л о п ч и н а. Бідно зодягнений й зосереджено змальовує олівцем пейзаж на паперовому  клаптику. Зачаровано дивлячись в далечінь, починає декламувати вірш     "Мені тринадцятий минало".

 

Мені тринадцятий минало. 
Я пас ягнята за селом. 
Чи то так сонечко сіяло, 
Чи так мені чого було? 
Мені так любо, любо стало, 
Неначе в бога ...... 
Уже покликали до паю, 
                                                                     А я собі у бур'яні 
                                                               Молюся богу... І не знаю, 
Чого маленькому мені 
Тоді так приязно молилось, 
Чого так весело було? 
Господнє небо, і село, 
Ягня, здається, веселилось! 
І сонце гріло, не пекло! 
Та недовго сонце гріло, 
Недовго молилось... 
Запекло, почервоніло 
І рай запалило. 
Мов прокинувся, дивлюся: 
Село почорніло, 
Боже небо голубеє 
І те помарніло. 
Поглянув я на ягнята! 
Не мої ягнята! 
Обернувся я на хати — 
Нема в мене хати! 
Не дав мені бог нічого!.. 
І хлинули сльози, 
Тяжкі сльози!.. 

На сцену виходить  Д і в ч и н а у вишиванці, заквітчана віночком.

Дівчинка співає «ЗАЦВІЛА В ДОЛИНІ»     музика 05

Посміхаючись, йде до хлопця, продовжує декламувати поезію.

Д і в ч и н а:

А дівчина 
При самій дорозі 
Недалеко коло нього
Плоскінь вибирала, 
Та й почула, що він плаче. 
Прийшла, привітала, 
Утирала його сльози 
І поцілувала ..... 
 О к с а н а: Ти розсердився, Тарасе? Я змолола щось, а потім самій стало соромно. Як пішов, то мені так стало жаль... А як почула, що ти співаєш, то ще стало жальчіше... Аж сюди оце прибігла.
Т а р а с: Я, Оксано, не ледащо! Хіба в цьому є щось недобре, що тихцем поспіваю собі у бур’янах та помалюю?
О к с а н а: Ні! Звичайно - ні. То люди кажуть. Хай їм грець.
Т а р а с: Знаєш, я кидаю нашого дяка та піду в Лисянку, буду вчитися на маляра.
О к с а н а(кокетуючи): А що вже, як маляр?
Т а р а с: Як що? Що схотів, те й намалював. Схотів - дерево, схотів - хату, а схотів - козака! Зароблю грошей - поставлю хату з віконницями, розмалюю їх лілеями або барвінком, а на дверях козака... Тебе змалюю та й приб’ю в хаті. Хочеш?
О к с а н а: Таке ти й вигадаєш!
Т а р а с: Ось подивись, що я намалював вже...

 

Голови дітей схиляються над малюнком.

 

 

Танець з тканиною жовто-блакитною. Музика 06

«БОЖЕ, УКРАЇНУ БЕРЕЖИ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1-й учень Він був сином мужика і став володарем у царстві духа.

2-й учень Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.

3-й учень Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

4-й учень Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, а віри в Бога у зневіру й песимізм.

5-й учень Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.

6-й учень Т. Г. Шевченко  прожив усього 47 років, із яких 24 роки був кріпаком, 10 років мучився солдатській неволі на засланні і лише 13 років він був вільною людиною.

7-й учень Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

8-й учень  Важлива подія сталася в Петербурзі, знаменна і не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України – вихід у світ книги віршів « Кобзар» у 1840 році. Справді «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То є святиня, національна Біблія України.

9-й учень  Шевченків «Кобзар»… Автор зібрав сюди всі страждання, кожну сльозинку кріпаків. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Ім’я Тараса Шевченка стало символом нашого народу. Його «Кобзар» лежить на столі поряд з хлібом, а пісні його вишиті на рушниках.

Дитина:
Маю я книжок багато, 
Та найбільший маю дар:
— Чемна ти! — сказав раз тато,
Дарував мені "Кобзар".
Дитина:
В "Кобзарі" садки квітучі 
І на конях козаки, 
І русалки там на кручі... 
Мов найкращії казки!

Дитина:
До мене сьогодні всміхнувся Шевченко 
З картини, що там на стіні. 
Читає йогопісні  ненька, 
Розказував батько мені:
Дитина:
Як вівці він пас — ще малий був хлопчина, 
А виріс — великий дав дар: 
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни, 
Цю книгу, що зветься "Кобзар".
Дитина:
Як книгу святу берегли ми завзято, 
З собою забрали у світ, 
Як слово Тараса завжди зберігати, 
Великий усім заповіт.

Дитина:
Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.
                                     ПІСНЯ ПРО КОБЗАРЯ   музика 07

1. Відкриваю Кобзар і душею радію,
Кожне слово твоє, оберіг золотий.
І у серці моїм оживає надія,
Уклоняюсь тобі, мій Кобзарю святий.

ПР :
За любов до рідної землі,
За пісні твої пророчі.
За калину білу на весні,
Чорні брови, карі очі.

 

2. Відкриваю Кобзар, цю священную книгу
І молюся і вірю, у пророчі слова.
Відкриваю Кобзар і на серці утіха,
Доки мова живе, Україна жива.

ПР :

І любов до рідної землі,
І пісні твої пророчі.
І калину білу на весні,
Чорні брови, карі очі.

1 куплет.

1-й учень

Тарас Григорович Шевченко і його рідний край, де він народився, — частин​ка серця кожного українця. Це людина, яка зро​била дуже багато, щоб Україна була вільною, не​залежною .

2-й учень

А його «Кобзар» є другою після Біблії книгою. Його твори актуальні і в наш час. Він закликає до любові та збереження рідної мови, відродження української культури, духовності та моралі.

3-й учень

Минуло вже багато з дня народження славного сина України, але в багатьох українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він - як член сім’ї , як найдорожча людина.
У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі
Він дуже рідний і мені,
І татові і мамі.

4-й учень 

Беру «Кобзар», як хліб, з благоговінням,

 Як тисячі людей «Кобзар» беруть.

Поезії великої промінням

Освітлюю душі своєї суть.

 І відчуваю: так зростають сили,

Як днина прибуває навесні,

І за плечима тополині крила

Підносять догори блакить мені.

5-й учень

Беру «Кобзар» і вірую: допоки

На світі люди, житимуть слова:

«Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива».

6-й учень

Беру «Кобзар» - безцінний скарб духовний

І, українцем будучи завжди,

Горджуся, що на українській мові

«Кобзар» я маю щастя осягти.

 

Я Ти живеш в Україні. У тому краю, де співають солов`ї і виграють на сонці пшеничні лани. Де веселими хвилями котиться Дніпро. Де народилися Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Твій рід – український. А ти – українець. Бережи свій рід, свою рідну Україну!

 

Пісня БУДЕ УКРАЇНА  НА ЗЕМЛІ

Музика 08

Ми твоє майбутнє Україно,

Твої вірні доньки і сини

І допоки наша пісня лине-

Буде Україна на землі.

П-в:

На землі, на землі

буде Україна на землі.

Знаю я, віриш ти,-

буде Україна на землі.

2.

Тільки у єднанні наша сила,

У піснях, що знає цілий світ.

То земля квітучая зростила

Наш козацький український рід.

П-в.

 

 

 

 

 

 

1 уч. Це хто сказав, що одлунав акорд

         Його пісень – і вже не воскресити?

2 уч. Неправда, ні! Шевченко – це народ,

         І, як народ, він вічно буде жити!

3 уч. Це хто сказав, що вже помер Тарас,

         Мовляв, сто літ минуло, навіть більше?

4уч. Неправда, ні! Шевченко завжди серед нас,

         По всіх світах його лунають вірші!

5 уч. Ти закохав у себе народи і краї,

         Тебе назвали батьком сучасники твої.

6 уч. Тарасе, для народів лишився ти живим,

         Великим нашим батьком, і мудрим і простим.

7 уч. І доки жити будемо, допоки сила є,

        Чужому научайтесь і бережіть своє.

 

 

 

Я Кожне слово Тараса Григоровича Шевченка ніби із сьогоднішнього дня. Читайте його твори. Вони допоможуть осмислити минуле та зазирнути в майбутнє, відкрити для себе нове в мудрих рядках його творчості. І дорослі і діти вшановують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди будуть пам’ятати його заповіти.