"Внутрішнє середовище організму. Кров, її склад та функції"

Заняття №1

Тема заняття: «Внутрішнє середовище організму. Кров, її склад та функції»

1. Внутрішнє середовище організму

Поняття "внутрішнє середовище" ввів в науку Клод Бернар (1813-1878) – французький фізіолог, один із творців вчення про гомеостаз. Вивчаючи роль крові і лімфи як рідин організму, прийшов до висновку про те, що постійність складу внутрішнього середовища є необхідною умовою нормальної життєдіяльності клітин.

Внутрішнє середовище організму – сукупність рідин (кров має пріоритетну роль серед рідин, лімфа і тканинна рідина), що беруть участь у процесах обміну речовин і підтриманні гомеостазу організму.

  За допомогою рідин внутрішнього середовища клітини організму отримують поживні речовини та кисень і позбавляються кінцевих продуктів своєї життєдіяльності. На відміну від змінного зовнішнього середовища, внутрішнє середовище людини — відносно постійне. Ця його властивість створює оптимальні умови для нормальної життєдіяльності всіх клітин і тканин організму людини.

Рідини внутрішнього середовища організму людини взаємопов’язані між собою. Вони постійно переходять одна в одну, переносячи при цьому розчинені в них речовини, і таким чином впливають на хімічний склад одна одної.

Ці рідини просторово розділені в організмі (мал. 1): кров тече кровоносними, лімфа – лімфатичними судинами, а тканинна рідина заповнює міжклітинний простір. 

Мал. 1. Складові внутрішнього середовища просторово розділені:

1 – кровоносні капіляри;      2 – міжклітинна рідина;

3– клітини тканини;              4– лімфатичні капіляри

2. Значення крові в організмі людини

Кров – рідка сполучна тканина, що об’єднує весь організм в єдине ціле

Кров безперервно циркулює по кровоносних судинах та виконує важливі функції:

1) транспортну — приносить поживні речовини й кисень і відносить продукти життєдіяльності клітин, переносить біологічно активні речовини;

2) захисну — захищає організм від збудників захворювань;

3) терморегуляторну — збільшує витрати тепла при перегріванні і зменшує при переохолодженні завдяки високій теплопровідності та теплоємності;

4) гомеостатичну — підтримує відносно стале внутрішнє середовище організму.

3. Склад крові

Як відомо, кров є рідкою сполучною тканиною, що перебуває у постійному русі. В організмі здорової людини міститься 4-5 л крові. Через кожну ділянку тіла у середньому за добу її проходить 200 тис. літрів. Об’єм крові людини становить 6-8% її маси тіла. Приблизно половина його – рідка частина крові – плазма. Друга половина – це певні клітини, або формені елементи.

4. Плазма крові

ПЛАЗМА крові  — це розчин жовтуватого кольору, що складається на 90%  з води (універсальний розчинник) та сухого залишку, до якого входять органічні (білки – 7-8 % , глюкоза – 0,12 % , ліпіди – 0,7-0,8 %, вітаміни, гормони, ферменти тощо) та неорганічні (близько 0,9% мінеральні солі (Na+, К+, Са2+, HCO3- та ін.), мікроелементи (Mg, Zn, Co тощо). 

  У плазмі концентрація мінеральних солей, глюкози й білків є величиною сталою, що забезпечується діяльністю нирок, потових залоз, легень, через які з організму видаляються вода, солі, продукти обміну.

Вміст таких компонентів плазми, як сечова кислота, ліпіди, може змінюватись у доволі широких межах, не порушуючи функції організму.

  Одні з основних компонентів плазми – різного роду білки, що головним чином утворюються у печінці з білків поживних речовин, які надходять до організму з їжею.

Основними білками плазми є:

• альбуміни виконують транспортну функцію крові (переносять гормони, йони Кальцію тощо);

• глобуліни забезпечують імунітет;

• білки, що знешкоджують чужорідні сполуки і частинки, а також хвороботворні  мікроорганізми;

• білки, що впливають на перерозподіл води між плазмою та тканинною рідиною, від чого залежить густина крові;

• протромбін - неактивний фермент плазми крові.

• тромбін - активний фермент плазми крові.

• фібриноген – білок, розчинний у плазмі крові.

• фібрин - білок, нерозчинний у плазмі крові (тромб).

 Білки крові, а також  еритроцити створюють певну в’язкість крові. В’язкість зростає при згущенні крові, наприклад, при втраті води (при рясному потінні, проносах). Підвищена в’язкість крові небезпечна утворенням кров’яних згустків – тромбів.

Фізіологічний розчин (замінник плазми крові) – 0,9% водний розчин солей, який за якісним і кількісним складом відповідає плазмі крові, який у медицині використовують за зневоднення організму (пронос та блювання), значних опіках тощо.

Плазма крові, з якої видалено згортувальні білки, дістала назву сироватки крові.

5. Формені елементи крові

До формених елементів крові належать еритроцити, або червонокрівці – переносники кисню та частково вуглекислоти; лейкоцити або білокрівці, що сприяють захисту організму від інфекцій; тромбоцити, або кров’яні пластинки, які беруть участь у процесах згортання крові.

Запитання для самоконтролю до теоретичного матеріалу

1. Які функції виконує кров?

2. Які рідини складають внутрішнє середовище організму?

3. Що таке гомеостаз?

4. Який склад крові?

5. Що міститься у плазмі крові?