Воєнні кампанії та події 1917—1918 рр. Автор: Петрина Анастасія Петрівна«Чотирнадцять пунктів» Вільсона як єдиний шлях до миру для німецького уряду, американська політична карикатура, 1918 рік. Карикатура на пораненого «російського ведмедя» на союзних ношах і «ящірок» Ленін і Троцький (1918)Після оголошення війни плакати з військовими облігаціями негативно зображували Німеччину«Німецька: Росія зустрічає нас з розпростертими обіймами» (березень 1918 р.)
Вступ у війну СШАТривалий час США утримувалися від прямої участі у війні, постачаючи зброю, боєприпаси й продовольство Антанті та торгуючи з противниками через нейтральні країни. Водночас вони були зацікавлені в перемозі Антанти: надали їй і союзникам кредитів понад 10 млрд доларів і прагнули впливати на повоєнний розподіл. Приводом для вступу США у війну стало рішення Німеччини з 1 лютого 1917 р. розпочати необмежену підводну війну. Вона дозволяла США відправляти до Британії лише одне судно на тиждень за суворих умов, що викликало обурення. 3 лютого президент В. Вільсон оголосив про розрив дипломатичних відносин із Німеччиною, а 6 лютого Конгрес заявив про вступ у війну на боці Антанти. Заходьте, Америко, кров прекрасна! (1917). Карикатура М. А. Кемпфа. Вудро Вільсон просить Конгрес оголосити війну Німеччині 2 квітня 1917 року
Російська революція 1917 р. На початку 1917 р. Росію охопила політична криза, спричинена економічними й соціальними проблемами, поразками на фронті та недовірою до влади. У лютому масові антивоєнні й соціальні виступи переросли в Лютневу революцію, що повалила монархію. На початку березня цар Микола II зрікся престолу, влада перейшла до Тимчасового уряду (ТУ), який планував скликати Установчі збори. В Україні владу перебрала Центральна Рада. Водночас більшовики на чолі з В. Леніним прагнули захопити владу, виникло двовладдя. Заяви ТУ про продовження війни до перемоги викликали невдоволення, чим скористалися більшовики для агітації проти нього.
24—25 жовтня 1917 р. більшовики здійснили збройне повстання в Петрограді, повалили Тимчасовий уряд і почали встановлювати диктатуру. В Україні було проголошено створення УНР, проти якої більшовики розгорнули війну. Плани Антанти на 1917 р. передбачали одночасний наступ на всіх фронтах, але революція в Росії зробила це неможливим. Під її впливом хвиля антивоєнних страйків охопила країни Європи. На Східному фронті почалися братання солдатів і непокора наказам. У Антанті побоювалися виходу Росії з війни, тоді як у Німеччині й Австро-Угорщині відновили надії на перемогу.«Погром у Зимовому палаці» Іван Владіміров. Йосиф Сталін (член Військово-революційного центру керівництва збройним повстанням), Володимир Ленін (лідер і керівник російських більшовиків), Лев Троцький (засновник Червоної армії і ключова фігура Жовтневої революції).
Воєнні дії в 1917 р. Наприкінці 1916 р. Антанта домовилася навесні 1917 р. здійснити одночасний наступ на всіх фронтах. Центральні держави обрали оборону, Німеччина — підводну війну, але Антанта захистилася «системою конвоїв». У квітні під Реймсом за наказом генерала Нівеля відбувся наступ, що завершився провалом і величезними втратами (понад 180 тис.), відомий як «бійня Нівеля». Це спричинило бунти у французькій армії, після чого командування перейняв генерал Петен. У липні—листопаді англо-французькі війська провели наступ під Іпром, уперше було застосовано гірчичний газ («іприт»). У листопаді-грудні відбулася наступальна операція під Камбре («тріумф танків»), де британські війська прорвали оборону за допомогою 378 танків, але не змогли розвинути успіх. Отруєні газом. Художник Джон Сінгер Сарджент, 1918 р. Танки під Камбре
У липні 1917 р. наступ російських військ на Львівському напрямку завершився провалом, після чого німецько-австрійські війська вибили росіян з Галичини та захопили Ригу. Восени Антанта зазнала поразки на Італійському фронті: 24 жовтня під Капоретто італійська армія була розгромлена, країну врятувала допомога британських і французьких дивізій. У листопаді уряди Великої Британії, Франції, Італії та США створили Вищу військову раду для координації дій. Тим часом у Росії до влади прийшли більшовики. Проголосивши «Декрет про мир», вони 15 грудня уклали перемир’я з Німеччиною та Австро-Угорщиною; перемир’я уклала й Румунія. Анексія — насильницьке приєднання, захоплення, утримання однією державою території або частини території іншої держави. Контрибуція — плата, що накладається на переможену державу на користь держави-переможниці, а також примусовий збір матеріальних цінностей із населення окупованої місцевості, який здійснюють переможці
Воєнні дії в 1918 р.8 січня 1918 р. президент США В. Вільсон оприлюднив «14 пунктів» — програму післявоєнного устрою світу. Вона передбачала відкриті мирні договори, свободу судноплавства, скорочення озброєнь, справедливе вирішення колоніальних питань, визволення окупованих територій (Росії, Бельгії, Франції, Балкан), автономію народів Австро-Угорщини й Османської імперії, відновлення Польщі та створення Ліги Націй. Вілсон зі своїми пунктами вибирає між конкуруючими претензіями. Немовлята уособлюють конкуруючі претензії британців, французів, італійців, поляків, росіян і ворожих держав. Американська політична карикатура, Президент Вільсон каже Джорджу Вашингтону, що він знищує автократію своїми 14 пунктами.
На початку 1918 р. Німеччина прагнула розгромити Антанту на Заході до прибуття американських військ, використовуючи ситуацію на Сході. У Бресті від грудня 1917 р. тривали мирні переговори. 9 лютого УНР підписала договір із Центральними державами, отримавши їхню військову допомогу проти більшовиків. У лютому війська Німеччини та Австро-Угорщини (450 тис.) почали наступ від Балтійського до Чорного моря, зокрема на українських землях — як союзники УНР. 3 березня 1918 р. радянська Росія підписала Брестський мир, втративши близько 800 тис. км² території. Зустріч делегацій на переговорах у БрестіПідписання мирного договору між УНР і Центральними державами 27 січня (9 лютого) 1918 року. Німеччина відкликає російського ведмедя з фронту, на задньому плані Троцький рахує свої 30 срібняків (1918 рік)
Брестський мир дав Німеччині змогу перекинути війська на Захід. У березні–червні 1918 р. вона провела наступальні операції («битва кайзера», «Мішель») і наблизилася до Парижа, але в липні в битві на Марні наступ було зупинено.18 липня за наказом Ф. Фоша війська Антанти перейшли в контрнаступ і відкинули німців. Ситуацію зміцнювали американські підрозділи, що постійно прибували на фронт. 8 серпня під Ам’єном союзники завдали раптового удару артилерією й танками. У серпні–вересні Антанта розгорнула безперервний наступ, витіснивши німецькі війська з Франції та Бельгії. Німецька 21-сантиметрова важка гаубиця виводиться на позицію.«Друга Марна»
Завершення війни. У вересні 1918 р. повстання в болгарській армії змусило уряд підписати перемир’я, у жовтні капітулювала Османська імперія. Австро-Угорщина розпалася: виникли Чехословаччина, Угорщина, ЗУНР; 3 листопада її армія капітулювала, а в Австрії проголосили республіку. У Німеччині 3 листопада спалахнула революція, 9 листопада імператор Вільгельм II зрікся престолу, країна стала республікою. 11 листопада 1918 р. німецька делегація підписала Комп’єнське перемир’я, що поклало край Першій світовій війні. Представники союзників під час підписання перемир'я. Фердинанд Фош, другий праворуч. Власноручно підписане свідоцтво про зречення імператора
Наслідки Першої світової війни. Перша світова війна спричинила значні політичні, економічні й територіальні зміни в Європі та світі загалом. Вона істотно змінила співвідношення сил у міжнародній політиці. Революція в Росії тимчасово усунула її з кола провідних держав. Позиції Великої Британії та Франції ослабли через зростання впливу США й Японії. Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія та Туреччина, які зазнали поразки, втратили статус світових лідерів. Унаслідок війни розпалися чотири імперії — Німецька, Російська, Австро-Угорська та Османська. На їхніх руїнах постали нові незалежні держави: Польща, Чехословаччина, Королівство сербів, хорватів і словенців, Австрія, Угорщина, Фінляндія, Литва, Латвія та Естонія. Водночас визначення кордонів нових країн часто не враховувало етнічний принцип, а прагнення їхніх лідерів до територіальних здобутків заклало підґрунтя для майбутніх конфліктів. У результаті війни суттєво змінилася карта Європи: близько 70 % сучасних державних кордонів на континенті сформувалися саме після її завершення.
