«Волі народної дзвін» (Година історичної пам’яті присвячена Героям Крут)

Волі народної дзвін

    Мета заходу: сприяти закріпленню здобутих знань з історії України, розвивати вміння оцінювати події на основі здобутих знань, виховувати в учнів інтерес, повагу до історич­ного минулого нашого народу.

 

    Актовий зал школи святково прибраний. На стіні два

плакати: зліва - «Крути вільного народу. 29 січня 1918

року», справа - уривок з поезії Петра Шкраб'юка:

«Було їх триста... Триста перший –

 

І я,

    

      І кожен з нас!»

 

 

Під плакатами на трьох столах вишивані рушники,  хліб-сіль і свічки.

 

Вступне слово вчителя: неньку Україну.

 Бій під Крутам- трагічна і важлива подія в історії нашої країни, яка нагадує про боротьбу за незалежність України. 29 січня Україна відзначає День пам’яті Героїв Крут. Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави та зупинили нападника.

Героям Крут ми присвячуємо наш вечір пам'яті.

 

Дівчина:     Як сніги покриють землю

                      Спом'янути тую славу,

 

Не шукай вже Фернопілів,

 

 Тільки Крути спогадай.

 

 Де спартанці – українці

 

              Полягли за рідний край.

 

              Триста юних одчайдухів...

           

              В стократ більший був там враг, -

 

              Не вступились, не подались,

 

              Вилягли там на полях.

 

             Вічну славу здобували

 

   Українці біля Крут.

 

   Не забудь героїв триста,

    

                             Спом'яни їх, не забудь!

Звучить пісня «Вічна Молодість»  пам'яті Героїв Крут ( композитор Борис Севастьянов)

 

Хлопець:

29 січня ми вшановуємо річницю лицарського подвигу під Крутами.  Крути... Це символ героїзму і відданості нашого юнацтва, це символ нашої національної трагедії.

Перенесемося своєю пам'яттю та уявою у незабутній 1917 рік. 17 березня 1917 року з представників різних політичних партій утворилася Українська Центральна Рада на чолі з професором М. Грушевським. Народження Української Народної Республіки, як самостійної держави, відбулося 20 листопада 1917 року проголошенням III Універсалу. Першим президентом вільної держави став М. Грушевський.

Дівчина:  

              Горіла золота заграва,

Здригався світ під звуки сурм! Широко залунала слава, Що нам воскресла вже держава, Що Україна встала з тюрм!

Хлопець:

Утворення самостійної Української держави викликало величезне незадоволення з боку російського більшовицького уряду. Вони пустили в хід провокації, обіцянки, а в грудні 1917 року в Харкові утворили український радянський уряд. Розпочалася жорстока боротьба за повалення Центральної Ради і за ліквідацію незалежності Української держави.

Ще тільки вчора упали тюрми. Ще тільки вчора родилась воля. А нині сурмлять на сполох сурми, Йдуть дикі орди з чужого поля.

    Хлопець:

Коли багатотисячна більшовицька армія наступала на Україну, боронити її було нічим. 16 дивізій не були своєчасно зняті з фронту і більшовики їх розбили. У січні радянські війська розгорнули наступ па Полтаву  - Київ. наступ просувався швидко, при допомозі місцевих більшовиків були захоплені Полтава, Лубни,Гребінка. Саме в той час і відбувався бій під Крутами.

 

 Дівчина:     Супроти хижої навали,

                     Супроти смерті-в стужу й сніг

                     Ось тут вони,ось тут стояли,

                      І всього жменька-триста їх.

 

Дівчина:

Формування загону молодих захисників Центральної Ради

проходило добровільно.  15 січня  1918 року на зборах Другої Української Ради імені Кирило-Мефодіївського братства студент гімназії Микола Лизогуб зачарував гімназистів своєю патріотичністю : «Вступайте до студентського куреня. закликаю  лише  тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. По кількох днях вирушимо на фронт. Ось і все».І гімназисти підходили до столу, записувалися до студентського куреня січових стрільців. А вночі28 січня курінь виїхав зі станції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути.             

Складався курінь приблизно  з 300 чоловік. Це були   переважно учні середніх шкіл, що ніколи не тримали в руках зброї і навіть не пройшли елементарної військової підготовки. Курінь майже з потягу був розгорнений у лаву проти більшовицьких військ.

 

Сміливо йшли юнаки назустріч . У глибокому снігу, при морозі 15°С, у своїх гімназистських шинелях залягли вони в лаву. Більшовики не зупинялись, хоч по них і був відкритий вогонь, вони відчували свою перевагу, бо їх було до 4-х тисяч бійців.

Дівчина:

юнаки стримували «червоні лави», ніхто не думав кидати

позиції, не думав відступати.

         Хлопець:

                             Плакав вітер…

                         Ой, плакав на краю діброви,

                          Де студентське біле тіло

                          Лежало у крові.

                                          Нахилявся до личенька,

                                          Цілував шовково,

                                           Кучерявив кучерики

                                           Круто, барвінково.

                            Плакав вітер…

                            Ой, як плакав

                            Жалібненько-томно,

                            Співав «Вітчизну»   над студентом

                             Сумно , похоронно.

 

Так загинув увесь студентський курінь. Загинули ці юнаки
славною смертю,смертю героїв. Вони поклали своє молоде життя

за Україну. Легендарна смерть української молоді показала, що воля українського народу до свого визволення є твердою і

непереможною.

 

 

 

  Після повернення Центральної Ради до Києва М. Грушевський запропонував вшанувати пам'ять померлих стрільців студентського куреня. Їх тіла перевезли до Києва і 19 березня 1918 року поховали на Аскольдовій могилі. Молодий поет Павло Тичина гаряче відгукнувся на цю подію:

Хлопець:    На Аскольдовій могилі поховали їх -

Триста мучні в українців, славних, молодих.

На Аскольдовій могилі український цвіт!

По кривавій, по дорозі нам іти у світ.

На кого посміла знятись зрадника рука? –

Квітне сонце, грає вітер і Дніпро-ріка.

На кого завзявся Каїн? Боже, покарай –

Понад все вони любили свій коханий край.

Вмерли в новім Заповіті з славою святих, -

На Аскольдовій могилі поховали їх.

Дівчина:   

              Збудуємо нові твердині,

І в бій підемо в другий раз.

 Скажи, що шлях покажуть Крути,

Що замість терня - ореол,

Що Україні вічно бути,

Про Україну всім почути,

Бо світу - це новий престол.

Хлопець:

29 січня кожного року у нашому національному календарі це не тільки день жалоби. Це джерело натхнення свіжих сил нації. Вшануємо пам'ять героїв хвилиною мовчання.

Всі: Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний уклін.

Ви не просили в ворога пощади, Не пригинали колін.

Всі: Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний уклін. Ваші могили знані і незнані, Волі народної дзвін.

Всі: Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

І наш доземний поклін.

Усі низько вклоняються. Учасники композиції виконують пісню

«Ой у лузі червона калина», слова С. Чарнецького, мелодія народна.

 

Заключне слово вчителя:

83 роки тому 300 мучеників українських пішли у безсмертя. Герої не вмирають. Вони продовжують жити у пам'яті і справах наступних поколінь.

Сьогодні у цій залі зібралися ті, кому не байдужа пам'ять про полеглих героїв.

Будьмо патріотами і любімо свою багатостраждальну матір - Україну. Пам'ятаймо наказ Великого Кобзаря:

Свою Україну любіть.

 Любіть її во время люте,

 В ocтанню тяжкую мінуту

 За неї Господа моліть!

Так як ваші ровесники стали на зaxист України у нерівному бою з ворогом, станьте і ви на мирну битву за Україну. Бо бути самостійній Україні чи ні-вирішувати вам, молодим. Отож, будьте і гідними ваших славних ровесників.