ВОРШОП "Стежками творчості Д.Павличка. "Два кольори" - пісня, яка стала народною"

Воршоп «Стежками творчості Дмитра Павличка. «Два кольори» - пісня, що стала народною»

Мета:  з’ясувати найголовніші відомості про Д. Павличка;

 охарактеризувати мотиви його творчості, пояснити популярність пісенної лірики поета;

удосконалювати навички аналізу ліричного твору, узагальнення й систематизації інформації;

розвивати естетичний смак, відчуття краси форми й змістової глибини поетичного образу;

виховувати національну свідомість громадянина України.

Хід уроку

Життя росте лишень з любові,

Лишень краса людей навчає жить!

Д.Павличко

І. Оголошення теми та мети уроку.

 Кожна людина протягом  життя проходить світлі й темні стежки радості та  горя, любові та печалі. Шлях сучасного письменника, літературознавця й перекладача  Д. Павличка і в житті, і в літературі, і в громадській діяльності був надзвичайно складним. Були злети й падіння, гоніння, покарання та нагороди, переоцінка цінностей.

Розгорніть, будь ласка, зошити. Запишіть сьогоднішнє число на полях 18.02. , класна робота , тема уроку «Стежками творчості Дмитра Павличка».

Які цілі та завдання ви ставите на уроці?

 

ІІ. Мотивація.

 Сьогодні урок незвичайний - воршоп. Усі ви гарно попрацювали в групах, виконали поставлені перед вами завдання. Ви – молодці, креативні, талановиті, найкращі! Посміхніться один одному, адже життя прекрасне! Дмитро Павличко наголошував, що «Життя росте лишень з любові, Лишень краса людей навчає жить!» Тож навчаймося в талановитого митця бути оптимістами, радіти кожного дня, не опускати руки перед труднощами.

ІІІ. Опрацьовання навчального матеріалу

1.Слово вчителя

Наші творчі групи досліджували стежини життя і творчості Дмитра Васильовича Павличка.     Як часто чуємо мудрі слова Гете: «Хто хоче пізнати поета, мусить піти в його край». Що ж, до поради великого митця варто прислухатися. Тож якщо хочемо проникнути у буремний світ Д.Павличка, мусимо навідатися в Карпати.

2.Слово надаєм біографам.

Біограф 1. Кажуть, що народжені в горах – люди особливої душі. Вони вміють нестримно-гаряче любити й так само нестримно-гаряче ненавидіти. «Я син простого лісоруба, Гуцула із  Карпатських гір», - писав  поет. - Мати привела мене у світ на отій голій ріллі. Тверда земля мені була за ліжко, шорсткий киптар за пелюшки».  Завше Дмитро Васильович почував кревний зв’зок з рідною землею. Дух цієї високої землі – це дух повстання, бунту, непокори. Дух опришків, що їх зродили ці гори, аби випростатися на повен зріст.

Біограф 2. Народився поет 28 вересня 1929р. в с. Стопчатові Коломийського повіту Станіславського воєводства (нині Косівський район Івано – Франківська область) в багатодітній  селянській родині.

Початкову освіту здобув у Яблунові, навчали дітей польською мовою. Дмитро Павличко згадував про таку науку: «Мені важко було навчатися в польській школі. Мені вчитель дала читати вірш польською мовою, на що я відповів: « Я українець. Буду читати вірші українською мовою», за це вчитель мене била залізною палкою по долонях та казала: «Нема такої нації «українець», є нація «русин». І ти є русином, запам’ятай».

Навчання майбутній поет продовжив у Коломийській гімназії та Яблунівській середній школі.

У 1948 році поступив на філологічний факультет Львівського університету. Навчався в аспірантурі під керівництвом академіка М.Вознюка, але поетична творчість відсунула науку на другий план: дисертацію так і не захистив.

Дружина Богдана Дмитро Васильович подарувала  двох доньок Соломію та Роксолану. Соломія трагічно загинула, її доньку Богдану узяла на виховання сестра. Сьогодні Дана очолює видавництво «Основа».

3. Журналісти дослідили громадсько-політичну діяльність  Д.Павличка та склали портфоліо.

Журналіст 1. З 1957 по 1959 рік Дмитро Павличко завідував відділом поезії журналу «Жовтень». З 1966 р. по 1968р. поет працює в секретаріаті Спілки письменників України, а з 1971р. по 1978р. редагує журнал «Всесвіт». Далі працює секретарем СП СРСР із 1986 р., а з 1988 р.— секретарем правління СПУ.

1989 року Д. Павличка обирають головою Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка.

 Журналіст 2. У 1977 р. Д. Павличко стає лауреатом Державної премії України імені Т.Шевченка.  У 1997 р. поета нагороджено орденом «За заслуги» III ст., а 1999 р. — орденом князя Ярослава Мудрого V ст. У 2004 р. за визначний особистий внесок у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного слова, плідну державну й політичну діяльність поету присуджено звання Героя України з врученням ордена Держави. У 2009р. нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого IV ст, у 2015 – орденом Свободи, а в 2016 отримав відзнаку Президента України — ювілейну медаль «25 років незалежності України».

Журналіст 3. Поет є одним із організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України. Упродовж 1990 р. — 1994 років Павличко — депутат Верховної Ради, та певний час — Посол України в Канаді. З жовтня 1995 р, до травня 1998 р. поет був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словацькій Республіці. Павличко був Послом України в Республіці Польща в період з весни 1999 р. по лютий 2002 р. (завдяки його старанням у центрі Варшави в березні 2002 р. було споруджено пам’ятник Тарасу Шевченку). Протягом 2006–2011 рр. – голова Української Всесвiтньої Координацiйної Ради. З 2010 р. – голова Народного комiтету захисту України.

4. Слово вчителя. Як  бачимо, Павличко відомий   громадсько-політичний діяч, але  ми його знаємо як  поета – лірика.

До нас завітав Дмитро Васильович, митець познайомить нас з літературною стежкою.

5. Інтерв’ю з  Д.Павличком. Писати почав рано, мої перші спроби були ще в 5-му класі, але вірші не збереглися. Я був улюбленцем молоді, особливо дівчат, які любили фотографуватися зі мною та слухати мої вірші. Перша збірка –  «Любов і ненавість», а потім одна за одною з’являються й інші: «Моя земля», «Концерт у царя», «Чорна нитка», «Гранослов», «Сонети подільської осені», «Таємниця твого обличчя», Вибрані твори у двох томах, «Спіраль», «Задивлений у будущину», «Поеми й притчі», «Вибрані вірші», «Покаянні псалми», «За нас»,  «Золоте яблуко», «Ностальгія», «Засвідчую життям», «Наперсток», «Рубаї», «Сонети», «Не зрадь», «Три строфи», «Аутодафе», «Разом. Вместе» (збірка поезій з Ратнером О. Г.), «Вірші з Майдану. Поезії». Останні друкуються у газеті «Л:ітературна Україна». Пригадую 1958 р., сльози навертаються на очі.

6. Розігрування сценки «Зустріч Д.Павличка та Богдана Горинь»

- Ти купив мою збірку "Правда кличе!"?

- Ні, ще не купив.

- То вже й не купиш.

- Чому не куплю?

- Та тому, що поступила вказівка не продавати. Мені сказали, що книжка буде вилучена з усіх книгарень.

- Не може бути!

- Може бути. Я тобі її подарую, уважно прочитай і все зрозумієш. Добре, що маю з собою ще кілька примірників.

7. Виразне читання напам’ять уривка вірша із збірки «Правда кличе!»

 

ТИ ЗРІКСЯ МОВИ РІДНОЇТИ ЗРІКСЯ МОВИ РІДНОЇ
Ти зрікся мови рідної. Тобі
Твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі
Від доторку твого зів'яне!

Ти зрікся мови рідної. Ганьба
Тебе зустріне на шляху вузькому...
Впаде на тебе, наче сніг, журба —
Її не понесеш нікому!

Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма —
В твій слід він кине сміх — погорду!

8. Наступна група «Літературознавці-перекладачі та критики» запрошують нас до віртуальної мандрівки в бібліотеку, де  представлено найвідоміші переклади творів світової літератури та збірки літературно-критичних статей автора.

Літературознавець 1. Д.Павличко не тільки талановитий поет, а й один з найвизначніших перекладачів. Завдяки Дмитру Васильовичу вперше українською мовою з’явилося повне зібрання творів Шекспіра в шести томах.

Але поет не лише прекрасно володіє англійською. Відомі його переклади з іспанської, французької, італійської, ідиш, португальської та багатьох слов’янських мов. Так, до українського читача Дмитро Павличко наблизив творчість Ш.Бодлера, П.Гведозслава, Л. де Камоенси, запропонував нове читання Д.Аліг’єрі, Ф.Петрарка, М.Буанаротті, Х.Марті, Г.Ібсена та багатьох інших. У 1983 році талановитий перекладач видав антологію «Світовий сонет», до якого, крім творів видатних класиків, включив і власні поезії. Ось так звучить сонет 61 В.Шекспіра в оригіналі та в перекладі Д.Павличка:

9. Виразне читання англійською та українською мовою 61 сонету В.Шекспіра

Літературознавець 2.

Is it thy will thy image should keep open

My heavy eyelids to the weary night?

Dost thou desire my slumbers should be broken,

While shadows like to thee do mock my sight?

 

Is it thy spirit that thou send'st from thee

So far from home into my deeds to pry,

To find out shames and idle hours in me,

The scope and tenure of thy jealousy?

 

O no, thy love, though much, is not so great;

It is my love that keeps mine eye awake,

Mine own true love that doth my rest defeat,

 

To play the watchman ever for thy sake.

For thee watch I, whilst thou dost wake elsewhere,

From me far off, with others all too near.

 

 

Літературознавець 3.

Благословенні будьте, день і рік, 
І мить, і місяць, і місця урочі, 
Де постеріг я ті сяйливі очі, 
Що зав'язали світ мені навік!

 

Благословен вогонь, що серце пік, 
Солодкий біль спечаленої ночі 
І лук Амура, що в безоболоччі 
Пускав у мене стріл ясний потік!

 

Благословенні будьте, серця рани 
І вимовлене пошепки ім'я 
Моєї донни - ніжне і кохане,

 

І ці сторінки, де про неї я 
Писав, творивши славу, що не в'яне, - 
Й ти, неподільна радосте моя!

 

Літературознавець 4.

Дмитро Васильович має великий доробок і як літературний критик. Це лiтературно-критичні та полiтичні статті та есе – «Магiстралями слова», «Над глибинами», «Бiля мужнього слова», «Українська нацiональна iдея», «Лiтературознавство. Критика», «Голоси мого життя», «Амбасадор», «Спогади». Найповнішим виданням літературно-критичних праць Павличка є двотомник «Літературознавство. Критика», виданий видавництвом «Основи» у 2007 році. У першому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора, присвячені українській літературі. Тут також опубліковано матеріали про окремі літературні постаті, явища чи події, здебільшого за хронологічним принципом. У другому томі представлено літературно-критичні розвідки, статті, доповіді та виступи автора про світову літературу.

Літературознавець 5.

Не обминув поет своєю увагою й найменших читачів, яким подарував чудові книжечки – «Плесо», «Де найкраще місце на землі», «Смерічка», «Дядько Дощ», «Рідна мова», казкові поеми «Золоторогий олень», «Пригоди кота Мартина». Вони ваблять дітвору щирістю, красою художнього слова та простотою, за якою ховаються зовсім не прості думки.

 

10. Слово вчителя.

Коли говоримо про Дмитра Павличка, не можна не згадати його ліричну натуру.  Повертається народною піснею до Дмитра Павличка його поезія. І це не дивно, бо вірші цього поета викликають найніжніші почуття, найщиріше захоплення, чарують своєю неповторністю.

11. До слова запрошуємо мистецтвознавців.

Мистецтвознавець 1.

За мотивами творів Д. Павличка Олександр Костін написав оперу «Золотий олень», Євген Станкович «Реквієм». У співавторстві з Володимиром Денисенком Дмитро Павличко створив сценарій до фільмів «Сон», «Захар Беркут». Митець є автором текстів пісень у фільмі «Роман і Франческа».

Пісенність поезій Павличка давно привернула увагу композиторів: Володимира Губу, Юлія Мейтуса, Богдана Янівського, Богдана Фільца, Олександра Ільїва та інших. Ще в кінці 50- х років творчо заприятелювали син Прикарпаття поет Павличко і син полтавського краю композитор Олександр Білаш. Пісня «Впали роси на покоси» назавжди збратала митців. Білаш написав музику до 40 поезій Павличка: «Лелеченьки», «Впали роси на покоси», «Долиною туман тече», «Розплелись, розсипались» «Явір і яворина», «Пісня про Україну», «Пісня про Київ». Пісня «Два кольори» стала народною. Твори на слова Д.Павличка виконують українські співаки Д. Гнатюк, А. Мокренко, квартет «Явір», Василь Зінкевич…

Мистецтвознавець 2. 

Історія створення пісні «Два кольори».

Спогад Олесі Білаш, доньки композитора Олександра Білаша, про створення пісні «Два кольори»:

«Батько з Павличком сиділи на якомусь з'їзді комсомолу. Було нецікаво, тому роздивлялися по залу. І раптом попереду побачив жіночку з накинутою на плечі хусткою: на чорному тлі — червоні троянди, такі яскраві, що просто очі виїдали.

— Бачиш оту жіночку? — спитав батько Павличка. — Дивись, яка хустка — червоне і чорне.

— Червоне — то любов, а чорне — то журба, — відповів Дмитро Васильович.

Вони потихеньку втекли із з'їзду, поїхали до Будинку творчості у Ворзелі. Написали пісню буквально за півгодини.

Першим професійним виконавцем був Анатолій Мокренко, але художня рада вважала, що в тексті є недоречності. Коли ж пісня прозвучала у виконанні Дмитра Гнатюка, якому більше прощали й, звісно, більше дозволяли, то весь світ почув «Два кольори» з його голосу. Пісня полетіла за океани і моря. Її співали в Канаді, Америці, Аргентині, Австралії. Всюди.

Також хотіла б додати, що школа №24 носить ім’я  мого батька. Директор Гладченко Є.М. мав дружні взаємини із нашою родиною, захоплювався батьковою творчістю, видав за власні кошти збірку пісень. Особливо Євген Миколайович любив пісню «Два кольори».»

12. Виконання пісні «Два кольори»

 

 

13. Кроссенс «Два кольори»

Прокоментуйте кроссенс . Які асоціації викликає пісня «Два кольори»?

 

14. Робота в групах.

1 група дізнається про важкий шлях пісні до слухача, реакцію батьків на звучання пісні, 2 – за опорною схемою складає партитуру вірша-пісні, 3 – в «Майстерні літературного критика» визначає художні засоби, які автор використав.

 

 

Важкий шлях пісні до слухача.

Партійно-радянська цензура “Два кольори” охарактеризувала як націоналістичну, як гімн ОУН. Вони у своєму репертуарі мали подібну пісню, ми з Білашем про це не знали. Там були такі слова: “Наш прапор червоно-чорний. Червоний — то добро, а чорний — пекла дно...”.

Через якийсь час мене і Сашка Білаша кадебісти запросили в партійну школу на вечерю. Там почали мене розпинати за те, що написав гімн бандерівцям. А Білаша попередили, що Павличко може його підвести: “Ти з Полтавщини, а Дмит­ро Васильович з Галичини...”.

Проте Білаш не побоявся сказати: “А хіба на Полтавщині не такі рушники? Не така вишивка? Що ви вишукуєте в тій пісні!? Вона про людське життя. Я її написав і не відцураюся від неї!”.

Як сприйняли пісню батьки Д. Павличка:

 Цього не забуду ніколи. Коли приїхав у своє село, і ми ввечері з татом йшли від моєї сестри додому через Стопчатів, через відчинене вікно когось із односельчан почув, як по радіо передавали “Два кольори”. Співав Дмитро Гнатюк. Мій батько вже чув її, і вона справила на нього велике враження. Перше, що сказав мені: “Зупинись! Послухай, дуже цікава нова пісня “Два кольори”. Того вечора татові не зміг сказати, що це я написав слова до неї. Витирав сльози в темноті... Тоді був найщасливішою людиною у світі. Звісно, батько пізніше дізнався усю правду.

15. Робота за опорною схемою «Партитура вірша»

Рід:	лірика
Вид лірики:	інтимна, бо передає особисті переживання ліричного героя
Жанр:	пісня
Тема:	розповідь про вишиту сорочку — як часточку маминої душі, оберіг; «свої пороги» — як початок і кінець людської долі, її духовні начала.
Ідея:	уславлення  материнської  любові, яка завжди поруч із дитиною, оберігає  її; звернення  до читачів шукати свою життєву дорогу, свою долю, долаючи  труднощі і переживаючи радощі.
Провідний мотив:	доля людини й материнська любов
Тип римування:	Перехресне
Рима:	чергування чоловічої та жіночої

 

16. «Майстерня літературного критика»

Епітети: незнаними шляхами, червоними і чорними нитками, сумні і радісні дороги, старого полотна, вишите життя.

Порівняння: як мамине шиття.

Інверсія: сорочку мати вишила мені.

Персоніфікація: переплелися мої дороги, водило життя.

Метафора: війнула в очі сивина, в душі мої оба.

Рядкове перенесення: лиш згорточок старого полотна і вишите моє життя на ньому.

Рефрен: Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоний – то любов, а чорний – то журба.

Повтори: оба , два кольори.

Протиставлення (антитеза): сумніі радісні дороги.

Зменшувано-пестливе слово: згорточок.

Символи: червоне – то любов, а чорне – то журба; вишита сорочка – символ материнської любові; дорога –  символ життєвого шляху; піти у світ – розлука з рідними; незнаними шляхами – доля; сорочку мати вишила – захистила, створила оберіг; червоними і чорними нитками – радість і печаль; свої плороги – рідний край; переплелись дороги – життєвий шлях; сивина – життєвий досвід; згорточок старого полотна – благословення матері; вишете моє життя на ньому – синівська вдячність.

17. Асоціативний кущ до кольорів

                                        

18. Написання сенкану.

 1 група пише сенкан на тему «О.Білаш», 2 – «Два кольори», 3 – Дмитро Павличко.

IV Підсумки уроку. Рефлексія.

1.               Повертаємося до епіграфу. Нелегке життя було в Дмитра Васильовича, але воно росло з любові до людей, до пісні, до свого народу, а любов до людей надихала на створення шедеврів.  В одній із статей Дмитро Павличко наголосив: «Не може бути вищої похвали й радості для поета й композитора, як виконання їхньої пісні самим народом».
2.               «Мікрафон»

Яку мету ви ставили перед собою? Чи виконали її?

V Оцінювання.

Молодці! Розумашки! Ви сьогодні гарно всі працювали.

VI Домашнє завдання

Визначити художні засоби та образи - символи в пісні «Два кольори»