1%

Підтримка демократичних процесів

1%

Створення нових робочих місць для молоді

3%

Розвиток громадянськості і патріотизму

5,1%

Освітні послуги

6,1%

Робота з молодими інвалідами

6,1%

Організація акцій щодо здорового способу життя

7,1%

Організація дозвілля молодого покоління

10,1%

Екологічна освіта та виховання молоді

12,1%

Активізація творчого потенціалу молоді

21,2 %

Культурно-просвітницька

27,3 %

Благодійна

Напрямки діяльності МГО

Посібник

Тема

Вплив громадських організацій та ініціатив на розвиток соціокультурної сфери з акцентом на практики самоорганізації

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

1. Стан наукової розробки проблеми соціокультурної сфери громадських організацій

2. Уточнення основних понять дослідження: «соціальна робота», «технології соціальної роботи», «соціальна активність», «молодіжні громадські організації», «молодь»

3. Принципи та методи дослідження соціокультурної сфери громадських організацій

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

1. Соціальна активність молоді як об’єкт соціальної роботи

2. Сутність та основні характеристики соціокультурної сфери громадських організацій

3. Організаційно-правові основи діяльності громадських організацій

РОЗДІЛ 3. ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

1. Сучасний стан розвитку соціокультурної сфери громадських організацій в Івано-Франківській області

2. Детермінанти розвитку соціокультурної сфери громадських організацій

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність дослідження. В умовах формування правової демократичної держави та становлення громадянського суспільства на перший план виходять питання соціальної дії, свідомої участі в суспільних справах та організації власного життя. Суспільство, що розвивається, потребує освічених, морально і соціально активних людей, готових діяти в його інтересах, здатних приймати відповідальні рішення в ситуаціях вибору, передбачати можливі наслідки, мобільних, динамічних, конструктивних, ініціативних, з розвиненим почуттям відповідальності за долю країни. Їм потрібні люди освічені, моральні та соціально активні, робота МАН. Соціальна активність розглядається в контексті протестних настроїв та соціальної нестабільності, тоді як молодь завжди вважалася соціальною групою, ексцеси якої мають бути під особливим контролем, магістерська робота. З іншого боку, підвищення соціальної активності молоді в кризові часи є однією з умов пошуку нових форм суспільного устрою, оскільки молодь забезпечує трансляцію суспільних відносин і виступає агентом соціальних інновацій. Соціальна активність є частиною дискурсу підвищення конкурентоспроможності молодого покоління і розглядається як фактор підвищення якості життя. Соціальна активність розглядається як участь у різноманітних соціальних практиках, спрямованих на суспільні інтереси, включаючи участь у громадських організаціях та рухах, дії та залучення до молодіжних спільнот. Зважаючи на те, що молодь є однією з рушійних сил соціальних змін в Україні, доцільним і важливим є дослідження характеру завдань молодіжних громадських організацій, їхньої діяльності, проблем та можливостей для посилення їхньої активності. Сьогодні молодіжні громадські організації перебувають на етапі становлення власної позиції в суспільстві і важливо зрозуміти їх основні завдання та принципи функціонування в умовах суспільних трансформацій. Для цього необхідно враховувати сутність завдань та принципів молодіжної політики України. Сьогодні більшість молодіжних організацій в Україні не лише набули організаційного статусу, але й є активними прихильниками змін та учасниками процесу, з думкою яких варто рахуватися на всіх рівнях державного управління та громадянської автономії. Питання вивчення «молодіжних громадських організацій» є предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців, серед яких заслуговує на увагу робота Й. Фішера. Його робота підкреслює важливу роль громадських організацій у формуванні відносин між державою та її громадянами. Серед українських науковців найбільш повно проаналізували питання молодіжних організацій В. Головенко (V. Holovenko), який називає молодіжні громадські організації «важливим чинником залучення молоді до суспільного життя», В. Кулик (V. Kulik) у своїх працях висвітлює історію українських молодіжних рухів від 19 століття до сьогодення, Ю. Галабурда (Y. Halaburda, у своїй роботі «Молодіжний неурядовий сектор в контексті формування громадянського суспільства в Україні наводить статистичні дані щодо основних напрямів діяльності молодіжних громадських організацій в Україні.

Об'єкт дослідження – молодіжні громадські організації.

Предмет дослідження – соціальна активність молодіжних громадських організацій.

Метою дослідження є вивчення соціальної активності молодіжних громадських організацій.

Основні завдання дослідження:

• Дослідити стан наукової розробки проблеми соціальної активності молодіжних громадських організацій;

• уточнити основні поняття дослідження: «соціальна робота»,

«технології соціальної роботи», «соціальна активність», «молодіжні громадські огранізації», «молодь»;

• обргрунтувати принципи та методи дослідження соціальної активності молодіжних громадських організацій;

• розглянути соціальну активність молоді як об’єкт соціальної роботи;

• розглянути сутність та основні характеристики соціальної активності молодіжних громадських організацій;

• визначити організаційно-правові основи діяльності молодіжних громадських організацій;

• проаналізувати сучасний стан соціальної активності молодіжних громадських організацій в Івано-Франківській області;

• визначити детермінанти розвитку соціальної активності молодіжних громадських організацій.

Гіпотеза: Підвищення соціальної активності молодіжних громадських організацій є основою формування громадянської свідомості молоді та актуалізації механізмів соціальної мобілізації, як інструменту вирішення соціальних проблем розвитку.

Структура роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

4. Стан наукової розробки проблеми соціокультурної сфери громадських організацій

Дослідження «молодіжних громадських організацій» («неурядових організацій» або «недержавних організацій», «організацій третього сектору») було проведено низкою національних та міжнародних дослідників. Заслуговують на увагу наступні дослідження. Г. Доманскі, Е. Реверса, Дж. Лавілла, Ш. Фелдмана, Дж. Фішера. Серед вітчізняних учених проблематика молодіжних організації найповніше проаналізована у М. Головатого, В. Головенько, Т. Голубоцької, О. Корнієвського, В. Куліка, В. Онищук, М. Саппа, В. Бебика, В. Якушика та інших.

Відомий американський дослідник організацій громадянського суспільства Д. Фішер називав організації громадянського суспільства незалежним сектором. У його працях підкреслюється важлива роль НУО у формуванні відносин між державою та народом.

Представники науки цієї країни розглядають участь у молодіжному русі як, по-перше, одну з мобільних і дуже варіативних форм соціальної активності молоді, її суспільно-політичної громадської ініціативи, по-друге, колективну (як організовану, так і неструктуровану) форму прояву самодіяльності на основі спільних інтересів, за допомогою якої молодь бере участь у суспільних процесах через яку молодь бере участь у суспільних процесах [36, с. 15-21], пропонується розглядати, у вузькому розумінні, як систему молодіжних громадських об'єднань як засіб участі у суспільних процесах [36, с. 15-21].

Якнайкраще відображають особливості сучасного стану молодіжних організацій в Україні слова сучасного вітчизняного дослідника організацій громадянського суспільства К. Захаренка (K. Zakharenko). На думку цього науковця, функціонування молодіжних організацій є нічим іншим, як наслідком недоліків держави в частині задоволення соціальних потреб молоді. Аналізуючи існуюче «потужне» правове забезпечення діяльності молодіжних організацій, автор справедливо зазначає, що перевагою молодіжних організацій є те, що вони можуть дешевше і якісніше вирішувати соціальні проблеми за допомогою волонтерів. Крім того, молодіжні організації краще знайомі з місцевими потребами і задовольняють їх за допомогою участі місцевих громадян, які беруть активну участь у їх вирішенні [27, с. 32-33].

Український дослідник В. Головенко порівнює громадянську участь молоді зі своєрідною політичною системою. Ця система має багато підсистем, основними з яких є організаційно-інституційна, нормативно-правова та інформаційна [18, 18-22].

Тривалий час молодіжну роботу вивчали лише в її організаційній формі, залишаючи поза увагою більш потужні та впливові неформальні молодіжні рухи. Проте все більше науковців відходять від такого формалістичного підходу і намагаються охопити явище ширше [3, с. 65-68].

В. Головенко, досліджуючи основні тенденції розвитку українського молодіжного руху, приділив увагу комсомольським молодіжним організаціям, які почали виникати наприкінці 1980-х років, і провів системний аналіз кількості молодіжних організацій, їхнього статусу та специфіки діяльності. Гласність і перебудова з процесом децентралізації сприяли появі неформальних молодіжних рухів, які починалися у формі молодіжних політичних клубів у лавах комсомолу [17, с. 57-60].

Українські молодіжні громадські організації характеризуються різними політичними уподобаннями та сферами діяльності.

Так, у праці українського науковця Ю. Галабурди «Молодіжні громадські організації в контексті формування громадянського суспільства в Україні» наведено статистичний матеріал щодо основних напрямів діяльності українських молодіжних громадських організацій. Автор розглядає історію становлення неурядового сектору в Україні, яка тісно пов'язана з громадськими рухами та молодіжними організаціями, що виникали в різні періоди та в різних країнах [10, с. 14-17].

Особливий інтерес у цьому плані становить фундаментальна праця В. Кулика «Молода Україна: сучасний молодіжний рух та неформальні ініціативи». Ця праця охоплює історію молодіжного руху в Україні від виникнення молодіжних організацій у 19 столітті до сьогодення. Автор виділяє різні напрямки молодіжної активності, від політичних об'єднань до неформальних груп [43, с. 254-258].

На думку багатьох вітчизняних дослідників, таких як О. Слуцький та В. Журавльов, громадські молодіжні об'єднання виконують потужну соціалізуючу функцію та мають сильний вплив на формування ціннісних орієнтацій та світогляду молоді. Молодіжні організації є ціннісними спільнотами, заснованими на певному ставленні до світогляду і дійсності, а також носіями різноманітних особистих і громадських послуг, адміністративних послуг, організації життєвого середовища, виховання і освіти» [60, с. 77-80].

І. Гузенко зазначає: «Його становлення, можна сказати, є яскравим свідченням тенденцій демократизації та гуманізації суспільних відносин, прагнення держави узгодити інтереси різних верств і груп населення, суспільних інститутів та регіональних об'єднань» [20].

Таке бачення дослідника призводить до відповідних висновків для молодіжних організацій, які, в першу чергу, покликані спрямовувати свою діяльність на реалізацію інтересів різних верств населення, що є важливою складовою політичного та державотворчого процесів в країні.

Важливу роль у розумінні та поясненні особливостей зв'язків людей у соціальних групах (а також зв'язків молоді в громадських організаціях) відіграє соціологічна концепція психічної взаємодії П. О. Сорокіна [62, с. 49-50].

При аналізі особливостей формування соціальних об'єднань важливо розуміти, які спільні інтереси є у людей, адже без спільних інтересів об'єднання не існувало б. Сорокін наголошує на тому, що об'єднання не можуть існувати без спільних інтересів.

Сорокін також підкреслює важливу роль стимулювання соціальної активності індивідів, а також те, що цілі та утилітарні міркування людини можуть певним чином впливати на її поведінку, тобто на поведінку людини впливає її сприйняття переваг чи недоліків (якими б вони не були), які вона пов'язує з наслідками, що виникають внаслідок певної дії Він зазначає, що [62, с. 54-56].

Однією з найпоширеніших у вітчизняних дослідженнях молодіжних рухів у 1970-1980-х роках ХХ століття була точка зору, що «молодіжні рухи - це форма соціальної активності молоді» [34, с. 134].

Такий підхід значною мірою відображає сутність і роль громадських молодіжних організацій у соціальному становленні та соціальному розвитку молоді.

На думку А. І. Ковальової та В. А. Лукова, вітчизняних дослідників у галузі соціології молоді, сутнісні основи соціальної активності молоді та молодіжних рухів мають однаковий вимір, і обидва повертаються до вищої сутності - соціальних потреб та інтересів як основи соціальної активності та соціальних рухів... [34, p. 145].

Таким чином, соціальна активність молоді та її найяскравіша форма - участь у діяльності громадських молодіжних об'єднань та організацій - є її інтересом та соціальною потребою.

Молодіжні громадські організації впливають на соціалізацію особистості як безпосередньо, так і опосередковано. Тобто це стосується як самих членів молодіжних громадських організацій, так і людей, з якими організація пов'язана або співпрацює. Це можуть бути навчальні заклади, дитячі та молодіжні організації або інші партнери. На це звертає увагу низка науковців.

Наприклад, Я. Поліщук зазначає, що саме в процесі взаємодії з різними соціальними інститутами індивіди накопичують відповідні знання та досвід соціально схвалюваної поведінки [50, с. 234].

Д. А. Сердалєва вважає молодіжні організації одним із найефективніших засобів виховання та соціального контролю підростаючого покоління [57, с. 3].

Це свідчить про важливу роль молодіжних організацій як суб'єктів соціалізації та становлення молодіжних організацій як соціальних інститутів.

С. П. Іваненков та А. Ж. Кусжанова зазначають, що успішне особистісне становлення та інтеграція індивіда в суспільство передбачає процес самоідентифікації та формування соціальної ідентичності [30, с. 45].

Варто зазначити, що громадські молодіжні об'єднання та організації мають можливість формувати якість особистісної ідентичності, відчуття єдності та неперервності з соціальним середовищем. Це дає змогу молодим людям успішніше опановувати соціальні позиції та ролі, засвоювати та відтворювати цінності та норми, формувати соціальну активність та успішніше включатися у суспільне відтворення та суспільний розвиток.

Аналізуючи характеристики молодіжного руху як соціального явища, В. Луков зазначає, що в сучасних комунікативних умовах можна стверджувати, що самореалізація, самоствердження, самовизначення та самовиховання молоді найчастіше відбуваються в межах спільноти молодих людей, у їх спільній діяльності з реалізації своїх соціальних інтересів [47, p. 234].

Звідси випливає, що основні особистісні характеристики молодих людей, у тому числі й соціальна активність, розвиваються лише тоді, коли вони усвідомлюють свою групову та суспільну причетність. Саме це усвідомлення має формувати громадські молодіжні об'єднання та організації.

Таким чином, соціальну активність молоді можна розуміти як результат залучення молоді до діяльності громадських об'єднань та організацій, які виступають «соціальними посередниками» між діяльністю молоді, спрямованою на соціальний розвиток молоді, та суспільством.

Так, А. І. Ковальов та В. А. Луков розглядають молодіжні громадські організації як фактор розвитку соціальної активності молоді.

С. П. Іваненко та А. Ж. Кусжанова вважають, що соціальна активність молоді має прямий вплив на розвиток громадських молодіжних рухів та суспільства (тобто чим вищий рівень соціальної активності молоді, чим більше вона бере участь у громадській діяльності, тим більше розвивається суспільство).

А. П. Сорокін акцентував увагу на інтересах у соціологічній концепції психологічної взаємодії. Оцінюючи сучасні тенденції формування та існування громадських молодіжних організацій, слід зазначити, що саме відсутність спільних інтересів свідчить про слабкість та нечисленність сучасних громадських молодіжних об'єднань та організацій, локальний та обмежений характер їхньої діяльності та слабкий вплив на молодь і суспільні процеси.

5. Уточнення основних понять дослідження: «соціальна робота», «технології соціальної роботи», «соціальна активність», «молодіжні громадські організації», «молодь»

Питання соціальної активності молоді є дуже неоднозначним і складним, як і саме поняття соціальної активності. У сучасних умовах уявлення про цілі соціальної активності молоді суттєво змінилися.

Зокрема, В.Т. Лісовський визначає поняття соціальної активності особистості як свідому, добровільну, ініціативну і творчу діяльність, спрямовану на поступове перетворення навколишнього середовища і самої себе.

Соціальна активність - це можливість самореалізації та саморозвитку в сферах, які викликають максимальний особистий і професійний інтерес [68, с. 209].

Соціальна активність - це здатність людини здійснювати соціально значущі зміни у світі на основі привласнення матеріальних і духовних культурних багатств, що виявляється у творчості, добровільних вчинках, спілкуванні та дії [23, с. 308].

У Філософському словнику за редакцією І.Т. Фролова соціальна активність - поняття, що відображає функціонування особистості в суспільстві, пов'язане зі сприйняттям, цілепокладанням і перетворенням дійсності, зумовлене активною природою людини, суперечністю між умовами її існування та об'єктивними потребами і цілями, спрямованістю на їх досягнення [64, с. 444-445].

У філософських, соціологічних та педагогічних дослідженнях соціальна та громадянська активність є синонімами: В.Ф. Бехтерєв розуміє соціальну активність як якість особистості, що виявляється в усвідомленні потреби в суспільно значущій діяльності, готовності до цієї діяльності та здатності до самовідданих дій на загальне благо [7, с. 12]

На думку К.А. Абульханової-Славської, соціальна активність особистості проявляється в її ставленні до діяльності і полягає в здатності ставити нові соціальні питання і проблеми та брати на себе відповідальність за їх вирішення [1, с. 39].

В.І. Овчинников зазначає, що в основі соціальної активності лежать потреби особистості, а всі інші категорії, що розкривають зміст і механізми їх формування (інтереси, цілі, установки, орієнтації, стимули, мотиви тощо) так чи інакше випливають з потреб і виражають їх [51, p. 39]

На думку Є.А. Якуби, соціальна активність являє собою рівень реалізації функціональних особливостей соціального спілкування, рівень загальної соціальності особистості, внутрішніх потреб і прийняття цінностей суспільства. Вона є поєднанням соціального і загального, особливого та індивідуального, об'єктивного і суб'єктивного [63, с. 6].

Соціальна активність - це вид активності; В.І. Кремень виокремлює види активності за класифікацією рухових форм: фізична, хімічна, біологічна, соціальна (і психічна в її межах). В.І. Крем'янський вказує, що підвищення рівня організації матерії пов'язане зі зростанням активності. Соціальна діяльність відповідає найвищому рівню організації матерії, де люди, наділені свідомістю, засвоюють і діють, спираючись на основні характеристики дорозвиненої стадії (здатність спонтанно впливати на середовище, змінювати середовище і змінюватися в ході цієї взаємодії), і ця діяльність пов'язана з її характеристиками (вибірковість дії, довільність або цілеспрямованість, надприродність, цілеспрямована зміна середовища) [39, с. 56].

Таким чином, прояв соціальної активності є результатом об'єднання молодих людей у рухи та організації.

Так, А.Л. Алєфьєв зазначає, що в збірному розумінні молодіжні рухи - це форма масового прояву соціальної активності молоді, спрямована на зміну (або збереження і зміцнення) існуючої системи суспільних відносин [4, с. 124].

Аналіз терміну «молодіжна громадська організація» слід розпочати з тлумачення більш загального терміну «громадська організація».

Визначення громадської організації було запропоновано західним вченим Д. Льюїсом. На його думку, НУО є частиною громадянського суспільства, яке починає формуватися в багатьох країнах і відіграє роль, що протистоїть державі та ринку [42, с. 46]. Виходячи зі змісту Закону України «Про молодіжні та дитячі громадські організації», поняття «молодіжна громадська організація» визначається наступним чином: «Молодіжна громадська організація - це об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою якого є здійснення своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів, задоволення діяльність, спрямовану на їх задоволення та захист» [25, с. 10].

Молодіжні громадські організації майже завжди є результатом об'єднання певної неформальної групи однодумців, які бажають досягти власних цілей та завдань. Потім група набуває офіційного статусу (шляхом реєстрації в Національному реєстрі), а задекларовані цілі стають юридично офіційними.

Можливий й інший сценарій створення молодіжних громадських організацій. Він може бути ініційований державою або політичною партією. У цьому випадку конкретні цілі та завдання передбачають пошук молодих громадян, які поділяють їхні цілі та ідеї, в якості членів організації. Наступним кроком, як і в першому варіанті, є реєстрація молодіжної громадської організації. За допомогою організації молоді громадяни можуть більш повно реалізувати свої потреби, інтереси та прагнення, формуватися та розвиватися як особистості.

Визначення терміну Визначення терміну «молодіжна громадська організація» дещо різниться між науковцями.

Зокрема, український дослідник молодіжних організацій М. Головатий пропонує наступне визначення терміну «молодіжна громадська організація». Завдяки таким організаціям координуються відносини між молодими людьми та державою і створюються найбільш сприятливі умови для їхнього розвитку [11, с. 12-13].

В. Головенко описує молодіжні громадські організації як «важливий елемент участі молоді в суспільному житті». Ці організації допомагають молодим людям вирішувати власні проблеми, проявляти ініціативу та діяти відповідно до власних потреб та інтересів. Організації є середовищем спілкування та взаємодії, своєрідним «суспільством у суспільстві», де, окрім загальноприйнятих правил поведінки, існують також норми та закони. Через такі організації молоді люди можуть стати активними громадськими діячами, розкриваючи свій потенціал і можливості як на власну користь, так і на користь держави» [16, с. 127].

На думку О. Бенн, поняття молодіжних громадських організацій є багатовимірним і тому може розглядатися з різних точок зору:

1) Молодіжні громадські організації - це соціальні спільноти, добровільно утворені молодими людьми, які мають спільні або схожі інтереси та працюють разом для досягнення певних цілей;

2) Молодіжні громадські організації - це об'єднання молодих людей, створені для досягнення певних цілей або задоволення певних потреб, які мають свою історію, формують власну структуру та систему норм і правил, проходять процес легітимації та легалізації і є невід'ємною (але самостійною) частиною суспільства в цілому;

3) молодіжні громадські організації є одними з інститутів громадянського суспільства, які відповідають за формування таких суспільств, виступаючи посередниками між державою та громадськістю [6, с. 343].

Дослідники О. Корнієвський та В. Яксик дають різні визначення терміну «молодіжна громадська організація».

Дослідники О. Корнієвський та В. Якушик дають різні визначення терміну «молодіжна громадська організація». А саме, «молодіжні громадські організації» - це громадські об'єднання молодих людей, які

а) більшою чи меншою мірою усвідомлюють свою специфіку, особливості своїх інтересів, своє місце і роль у суспільстві

б) займаються соціально значущою діяльністю з метою реалізації своїх інтересів; та

в) мають чітку внутрішню структуру [37, с. 11].

Таким чином, проаналізувавши та інтегрувавши визначені поняття, можна зробити висновок, що «молодіжна громадська організація» - це добровільне об'єднання громадян з числа молоді, створене для виконання певної місії та досягнення певної мети, що характеризується спільністю або схожістю інтересів її членів та виступає посередником між державою та молоддю. Можна зробити висновок, що.

Соціальна робота - одна з професій, яка виникла і розвивається на основі суспільної потреби у побудові стійкої системи соціальної допомоги суспільству. Створення та формування цілей, принципів, підходів, методів і технологій соціальної роботи мають тривалу історію, в основі якої лежить поступовий розвиток і вдосконалення суспільних та індивідуальних уявлень про зміст, структуру та особливості людської діяльності.

«Соціальна робота як наука - це галузь людської діяльності, до функцій якої належать.

- Вироблення і теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність. Одна з форм суспільної свідомості, яка включає в себе діяльність з отримання нових знань та її результати, тобто сукупність знань, які складають основу наукової картини світу, що охоплює специфічні галузі наукового знання, які мають відношення до системи соціального захисту населення та підтримки осіб, які перебувають у складних життєвих ситуаціях. Безпосередньою метою науки є опис, пояснення і передбачення процесів і явищ соціальної дійсності, що є об'єктом дослідження, на основі відкритих нею законів» [12, с. 6].

При формулюванні визначень, що стосуються соціальної роботи як науки, теорії та практики, враховуються такі аспекти, як відповідальність суспільства за соціальні проблеми, нестабільний характер суспільства, виховання відповідної соціальної позиції по відношенню до ближнього, прикладна християнська теорія та особливості демократії. Визначення цілей соціальної роботи залежить від соціальної регуляції в суспільстві, інтеграції особистості в суспільство, відновлення соціальної значущості маргінальних і знедолених груп, виявлення християнських принципів, гармонії відносин у суспільстві, гарантування миру в суспільстві та практичних навичок демократії [12, с.7].

«Соціальна робота - це специфічна форма державної і недержавної взаємодії з людьми з метою забезпечення культурного, соціального і матеріального рівня життя та надання індивідуальної допомоги окремим особам, сім'ям і групам» [13, с.40].

На думку М. Лукашевича та Т. Семигіної, «соціальна робота - це функціонування і розвиток конкретних соціальних процесів, явищ, відносин та їх динаміка під цілеспрямованим впливом організаційних, психолого-педагогічних та адміністративних чинників у сфері захисту громадянських прав і свобод особистості в суспільстві. Це наука про закономірності та принципи» [14, с.13].

«Соціальна робота - це галузь наукових знань і професійної діяльності, спрямована на підтримку та надання кваліфікованої допомоги будь-якій особі, групі осіб чи громаді, розширення або відновлення соціального функціонування, сприяння реалізації громадянських прав та запобігання соціальному виключенню.

Основою роботи соціальних працівників з клієнтами є технології. Для кожної категорії людей, з якими працюють соціальні працівники, існує своя технологія.

Соціальна технологія - це сукупність методів професійного впливу на соціальний об'єкт, які дають змогу відтворювати певні системи впливу з метою вдосконалення соціального об'єкта та забезпечення його оптимального функціонування. Соціальні технології в соціальній роботі - це специфічні соціальні інститути суспільства, які гарантують необхідний рівень соціально-економічного процвітання та добробуту громадян. До них належать соціальне забезпечення, соціальне страхування, соціальна опіка та піклування [16, с.143].

Технології соціальної роботи як вид професійної діяльності - це сукупність поведінкових методів, спрямованих на відновлення, підтримання і поліпшення соціального функціонування суб'єкта та запобігання негативним соціальним процесам, де певна система поведінки може повторюватися (тиражуватися) [17, с.144].

«За допомогою соціальних технологій (інформаційних, освітніх, впроваджувальних, політичних та управлінських) можна своєчасно розв'язувати соціальні конфлікти, знижувати соціальну напруженість, запобігати катастрофам, попереджати небезпечні ситуації, приймати та реалізовувати оптимальні управлінські рішення» [18, с. 138]. Їх можна розглядати як сукупність операцій і процедур соціального впливу для отримання оптимальних результатів (зміцнення соціальних організацій, поліпшення умов життя людей, запобігання конфліктам тощо).

«Соціальна технологія є найважливішим елементом механізму управління. Вона характеризується як сукупність методів вирішення конкретних соціальних проблем» [19, с.85].

«Фахівець із соціальної роботи - це працівник соціальної служби, який має високий загальнокультурний, інтелектуальний та етичний потенціал, професійну підготовку та професійні якості, необхідні для ефективного виконання професійних функцій. Фахівці з соціальної роботи вивчають соціально-економічні та соціально-психологічні умови життєдіяльності соціальних груп, класів, сімей та окремих осіб і застосовують відповідні методи соціального захисту, підтримки, реабілітації та інших видів соціальної роботи, а також різні соціальні техніки» [15, с. 117].

Окремої уваги заслуговує поняття «молодь». Одне з перших визначень поняття «молодь» дав соціолог В.Т. Лісовський у 1968 році:

«Молодь - це покоління, яке пройшло етапи соціалізації і засвоює або вже засвоїло в певному віці освітні, професійні, культурні та інші соціальні функції. Залежно від конкретних історичних умов віковий критерій молоді коливається від 16 до 35 років» [54, с. 41]. [54, с. 41].

Соціолог І. С. Кон дає таке визначення молоді: «Молодь - це соціально-демографічна група, що виділяється на основі вікових ознак, особливостей соціального статусу та соціально-психологічних характеристик, які визначаються певним складом» [22, с. 51].

Заслуговує на увагу ще одне визначення поняття «молодь», запропоноване дослідницею В. І. Добриніною. Вона розглядає молодь з точки зору соціально-психологічного підходу і зазначає, що до трактування цього поняття слід підходити з урахуванням психофізичних, економічних і соціальних критеріїв. Виходячи з цих критеріїв, дослідники розуміють молодь як найбільш динамічну частину суспільства, що перебуває в процесі фізичного та психічного становлення, належить до відповідної вікової групи та знаходиться на стадії фізичного і психічного розвитку.

Поняття «молодь» законодавчо визначено на державному рівні, але існують певні відмінності у вікових межах молоді.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» [40], «молодь, молодий громадянин» - це громадяни України віком від 14 до 35 років. У другій частині цієї ж статті дається визначення неповнолітньої особи, яка визначається як громадянин віком до 18 років. Іншими словами, поняття «молодь» є неоднорідним і включає в себе два поняття: неповнолітні у віці від 14 до 18 років та діти до 18 років. У статті 6 Сімейного кодексу України зазначено, що «... Дитина вважається неповнолітньою до досягнення нею 14 років. Неповнолітньою є дитина у віці від 14 до 18 років». [46].

Поняття молоді також може ґрунтуватися на критерії цивільної дієздатності. Так, відповідно до Цивільного кодексу України, а саме статей 32, 34 та 35, особа у віці від 14 до 18 років є неповнолітньою і має неповну цивільну дієздатність; після досягнення 18 років, тобто повноліття, особа набуває повної цивільної дієздатності. Однак слід зазначити, що відповідно до статей 34 та 35 повна цивільна дієздатність може бути надана фізичним особам, які досягли 16 років і працюють за трудовим договором, або неповнолітнім особам, які записані матір'ю чи батьком дітей [71].

Згідно з нещодавнім дослідженням, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно розширила поняття «молодь». Згідно з новою класифікацією, молодими людьми вважаються всі, хто не досягли 44 років [5].

Отже, було розглянуто основні підходи до понять «соціальна активність», «молодіжні громадські організації» та «молодь». Поняття «соціальна активність» досліджували такі вчені: В. Т. Лісовський, І. Т. Фролов, В. Ф. Бехтерєв, К. А. Абульханова-Славська ), Є. А. Якуба, В. І. Крем'янський та інші вчені. У цьому визначенні підкреслюється суттєва роль соціальної активності в розвитку особистості та становленні людини, її суспільна значущість, творчий зміст та активний характер.

Щодо поняття «молодіжні громадські огранізації» то його вивченням займались: А. Л. Ареф’єв, В. Головенько, О. Бень та ін. Серед західних вчених: Дж. Фішер, Д. Льюіс та інші. Також визначення поняття зазначено у Законодавстві України яке складається з Конституції України, Закону України

«Про об'єднання громадян», Закону «Про молодіжні та дитячі громадські організації». Отже, молодіжні громадські огранізації – це об'єднання молодих людей з певною метою для досягдення поставлених ними цілей і завдань на благо суспільству.

6. Принципи та методи дослідження соціокультурної сфери громадських організацій

Це метод побудови та обґрунтування знань, який можна визначити як сукупність прийомів, процедур та операцій емпіричного та теоретичного пізнання соціальної реальності. Правильну картину досліджуваного явища можна отримати лише за допомогою правильних методів сприйняття.

Метод (від грец. methodos - «шлях до чогось») - це немов компас, який спрямовує дослідника до розуміння сутності предмета [22, с. 15].

Вибір того чи іншого методу дослідження визначається методологією наукового пізнання. Методологія наукового пізнання дійсності - це вчення про принципи побудови, форми і методи науково-пізнавальної діяльності. Вона визначає основний підхід до вивчення життєвих явищ і є центральним питанням у розвитку будь-якої науки.

При вивченні такого багатогранного явища, як громадянська активність молоді, необхідно використовувати весь теоретико-методологічний інструментарій, зокрема історичний, структурний, функціональний, системний, діяльнісний та інституціональний методи.

Історичні методи дозволяють хронологічно дослідити генезис, становлення та розвиток процесів і подій з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків, закономірностей і суперечностей. При цьому історія досліджуваного об'єкта відтворюється в усьому її різноманітті, з урахуванням усіх відхилень і збігів.

Таким чином, цей метод дозволяє отримати знання про емпіричну історію об'єкта та його розвиток. Перш ніж вивчати сучасний стан справ, необхідно дослідити генезис і розвиток певної наукової чи практичної галузі.

Особлива увага приділяється вивченню історичного досвіду, аналізу та оцінці ретроспективних подій, фактів і теорій минулого в контексті їх виникнення, становлення і розвитку.

На основі принципів цього методу в даній роботі проаналізовано дослідження соціальної діяльності молодіжних громадських організацій.

Структурно-функціональний аналіз є одним з найважливіших дослідницьких підходів у вивченні соціальних явищ. При цьому суспільство розглядається як цілісна система, яка вивчається з точки зору її базової структури. Структурно-функціональний підхід можна визначити як метод дослідження, що полягає в поділі предмета на складові, вивченні зв'язків між ними та визначенні місця і ролі всіх складових у функціонуванні предмета як єдиного цілого, зберігаючи при цьому його цілісність у взаємодії із зовнішнім середовищем [с. 65, 67].

Структурно-функціональний підхід дозволив визначити місце молодіжних громадських організацій у структурі громадянського суспільства та їх роль у процесі реалізації інтересів молоді та соціалізації особистості.

Системний метод є одним з основних напрямів методології спеціального наукового пізнання і соціальної практики, метою і завданням якого є вивчення предмета як складної системи. Системний підхід сприяє правильному й адекватному формулюванню сутності досліджуваної проблеми в конкретній науці та вибору ефективних методів її вирішення.

Методологічна особливість системного підходу полягає в тому, що метою дослідження є вивчення закономірностей і механізмів, за якими з певних компонентів утворюються складні об'єкти. При цьому особлива увага приділяється різноманіттю внутрішніх і зовнішніх зв'язків системи, а також процесам і процедурам зведення базових понять в єдину теоретичну картину.

Системний підхід до вивчення молодіжних громадських організацій передбачає не лише виявлення та опис їх сутнісних характеристик, але й характеристику їх стійких зв'язків (структур).

Діяльнісний підхід - це методологічний принцип, в основі якого лежать категорії предметної діяльності молоді. Діяльність - це форма активності, яка характеризує здатність людини або відповідної системи викликати зміни в бутті. Діяльність людини можна розглядати в широкому сенсі як «динамічну систему взаємодії людини із зовнішнім середовищем» та у вузькому, конкретному сенсі як «специфічну професійну, наукову або освітню форму людської активності».

Суть діяльнісного підходу полягає у становленні молодих людей як зрілих, відповідальних і соціально активних особистостей, які своєю діяльністю реально трансформують суспільство.

Оскільки саме діяльність людей породжує всі соціальні явища, суспільство в цілому та його окремі структури, і оскільки саме через діяльність та міжособистісну взаємодію виявляються закономірності суспільного розвитку, соціологи завжди звертаються до аналізу активності конкретних соціальних груп та індивідів. При цьому вони вивчають внутрішні та зовнішні детермінанти цієї активності, тобто суб'єктивні та об'єктивні чинники, що зумовлюють діяльність.

Серед внутрішніх детермінант людської активності аналізуються потреби, інтереси, цінності, ціннісні орієнтації, мотивації, установки, статус у житті індивіда чи соціальної групи тощо.

Серед зовнішніх детермінант людської активності необхідно вивчати вплив конкретних соціальних інститутів (сім'ї, держави, права, релігії, освіти тощо) на активність людини.

Інституційний підхід слід трактувати як методологію наукового пізнання та практичної діяльності, що розглядає механізми взаємодії та зв'язку суб'єктів суспільних відносин, оцінює їхню поведінку відповідно до норм (формальних і неформальних) та оцінює ефективність структур (інститутів).

Інституційний підхід виходить з того, що успішний особистісний розвиток індивіда та його інтеграція в суспільство передбачає процес самоідентифікації та формування соціальної ідентичності. Громадські молодіжні об'єднання та організації мають можливість розвивати якість особистісної ідентичності, згуртованості та невіддільності від соціального середовища.

Таким чином, аналіз різних теоретико-методологічних підходів до розуміння соціальної активності молоді показує, що громадські молодіжні об'єднання та організації відіграють важливу роль у її становленні та розвитку. Участь молодих людей у діяльності різних громадських структур є, з одного боку, показником їх соціальної активності, а з іншого - показником зрілості громадянського суспільства.

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

2.1.Соціальна активність молоді як об’єкт соціальної роботи

Особистість - це сукупність соціальних атрибутів, які інтегровані і характеризуються структурою. Елементи:

- входження особистості в соціальне середовище (роль, статус)

- Спрямованість як домінуюча соціальна орієнтація індивіда на навколишню соціальну дійсність.

- Здатність керувати власною діяльністю та діями та контролювати власне життя[30, с.204].

Однією з найпоширеніших форм людської діяльності є громадська діяльність. Тобто це розвиток і загальний спосіб існування особистості як суб’єкта суспільного життя, і створюється відповідно до неусвідомленого та усвідомленого прагнення до формування власних характеристик (ставлень, ціннісних орієнтацій). , покращують здібності людей і змінюють соціальні умови. Необхідною умовою свідомої соціальної діяльності є свідомий вибір доступних індивідам можливостей участі в суспільному житті.

Соціальна активність – вихідна соціальна якість, яка визначає якісні характеристики свідомості, діяльності та позиції особистості в молоді, що відображає стійке, ціннісне та активне ставлення до суспільства та проблем соціального розвитку [23, с. 20].

Ключовим завданням соціальної роботи в соціальній сфері є відновлення та пожвавлення зв'язків людини з суспільством і громадами на різних рівнях. Метою соціальної сфери є соціалізація людей і забезпечення їх життєдіяльності як соціальних істот. Це й активізація та розвиток соціальної активності молоді.

Специфічні функції молоді в суспільстві:

- Відтворювальна функція – збереження і відтворення всієї системи суспільних відносин на більш високому рівні.

- Функція перекладу полягає в тому, щоб передати досвід, знання, цінності та традиції наступному поколінню.

- Інноваційні можливості – полягають у творчих розробках, удосконаленнях усього, що створено попередніми поколіннями [31, с.98].

Соціальна робота з молоддю має давню історію і базується на базовій орієнтації та підході до соціалізації особистості, сформованих теорією соціального виховання. Соціальні зміни в країні, економічна криза та зміни в суспільному житті призвели до появи нових сучасних соціальних інститутів, уповноважених здійснювати соціальний захист молоді, соціальну роботу для молоді, яка відповідає потребам і вимогам суспільства нових підходів і напрямків. Соціальні потреби дівчат і хлопців.

Відповідно до Закону України «Соціальна робота молоді» соціальна робота дітей та молоді - це діяльність ліцензованих установ, організацій, підприємств і установ та окремих громадян незалежно від форми підпорядкування і власності, цілями якої є: Вона спрямована на створення гармонійного соціального середовища та всебічний розвиток дітей і підлітків, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних і духовних потреб[32].

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію національної молодіжної політики, є Державний комітет молодіжної політики, спорту та туризму України. Цей комітет має діяти та взаємодіяти спільно з іншими міністерствами, центральними органами влади та структурними підрозділами, які працюють з молоддю. Співпраця з громадськими установами, асоціаціями та політичними партіями у сфері вирішення проблем молоді [12, с.320].

Соціальна робота з молоддю здійснюється відповідно до Основних напрямів державної політики. Найважливіші з них:

- Визначення законодавчих положень соціальної роботи з дітьми та підлітками

- Розробка та реалізація місцевих, галузевих та загальнодержавних програм соціального розвитку та соціальної підтримки дітей та молоді.

- задоволення потреби добровільно обирати не заборонену законодавством сферу діяльності та брати активну участь у культурно-спортивній, розважальній та творчій діяльності.

- Надання соціальних послуг та консультування, психологія та освіта, інформатика, соціальна медицина, право та інші сфери соціальної підтримки.

- Здійснювати соціальне управління в рамках організації діяльності державних установ та адміністративних установ з метою подолання соціальних проблем.

- Підтримка дитячих та молодіжних організацій, інших громадських об’єднань та окремих громадян у реалізації соціально значущих проектів та ініціатив.

- Забезпечувати дотримання соціальних норм і стандартів умов життя, фізичного, морального та психологічного стану дітей і підлітків.

- Здійснення фінансового, кадрового, науково-методичного, матеріально-технічного, інформаційного та інших видів забезпечення соціальної роботи.

- Сприяти розвитку та підтримці волонтерської діяльності;

- Встановлення та зміцнення зв'язків із соціальними службами для молоді в інших країнах та інтеграція молодіжної соціальної роботи в міжнародну систему [32].

Активізація молоді є одним із ключових суспільно важливих завдань у вирішенні проблеми модернізації українського суспільства. Оскільки молодь становить значну частину населення, від неї багато в чому залежить майбутнє нашої країни.

Баланс між постійним оновленням суспільства та підтриманням його стабільності значною мірою залежить від характеру, форм реалізації та спрямованості громадсько-політичної активності молоді [33, с. 142].

Головною метою соціальної роботи з молоддю є створення умов для позитивної соціалізації особистості, що сприяє самореалізації та соціальній адаптації молоді та сприяє користі як особистості, так і навколишнього суспільства. Соціальна робота визначає взаємодію двох пріоритетних аспектів діяльності держави: надання різних видів підтримки різних груп молоді та діяльність соціальних інститутів, що сприяють розвитку творчого потенціалу молоді, та соціальної опіки.

Здійснення соціальної роботи з сім'єю, дітьми та молоддю залежить від:

- Національні соціальні служби для сім’ї, дітей та молоді

- Сільські та селищні центри соціальних служб областей, міст, районів, селищ, міст, сім’ї, дітей та молоді.

- Професійне формування центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та підлітків (служби роботи споживачів ін’єкційних наркотиків, служби соціального супроводу сімей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та підлітків з функціональними обмеженнями, центри соціально-психологічної підтримки, мобільні сільські і гірські громадські служби, школи волонтерів, служби телефонної допомоги, студентські соціальні служби, інформаційно-ресурсні центри, клініки, дружні до молоді, консультаційні центри при громадських установах тощо);

- Державні соціальні служби для сім’ї, дітей та молоді діють у структурі та підпорядковані центральному органу управління у справах сім’ї, дітей та молоді.

- Заклади соціального захисту сім’ї, дітей та молоді створюються, реорганізовуються та ліквідовуються органами управління та органами місцевого самоврядування, входять до сфери їх управління та підпорядковуються відповідно органам управління чи органам управління містами. сільська чи селищна рада;

- Національна соціальна служба для сім’ї, дітей та підлітків контролює та координує діяльність центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та підлітків.

Тому одним із завдань соціальної роботи є підвищення соціальної активності. Соціальна активність визначається не тільки визначенням і визнанням інтересів населення і окремої спільноти, а й бажанням і здатністю реалізувати ці інтереси, соціальною активністю самостійних суб'єктів.

Важливою ознакою соціальної активності особистості є постійне і сильне прагнення впливати на соціальні процеси суспільства, активна участь у корисній діяльності, прагнення змінити, перетворити або, навпаки, зміцнити, зберегти існуючий суспільний лад, його елементів і форм [34, 206].

Соціальна активність характеризується як зовнішніми факторами, так і внутрішніми, а саме особистим розвитком. Молода людина цілком сама може знайти внутрішні сили та самостійно рухатись, висловлювати свою думку, мати активну громадську позицію, робити внесок у суспільство, в якому вона знаходиться. Особистий розвиток залежить від мотивації, як зовнішньої так і внутрішньої, тому важливо пробуджувати свою соціальну активність завдяки мотивації, наприклад, соціального працівника. Перемогою для молодою людини стане те, що вона сама згодом може стати прикладом для інших, мотивувати суспільство та відчувати свою значущість для нього.

Закономірно те, що життєві цінності і пріоритети в молодої людини мають властивість змінюватись з віком: для молодих людей у віці 14–19 років загальними життєвими пріоритетами є робота і освіта, для людей віком від 20 до 24 років – важлива робота, для молоді 24–34 років життєві пріоритети, у першу чергу, пов’язані з народженням дітей та їх подальшим вихованням. З віком понижується цінність пошуку партнера або одруження (найчастіше тому, що молоді люди вже досягли цієї цілі) і підвищується значимість цілей, пов’язаних з зароблянням грошей, дітьми та своїм здоров’ям [33, с.26].

Соціальне становлення та розвиток молоді базуються на таких основних принципах:

• повага до прав людини і народів, загальнолюдських цінностей, культурних, історичних, національних особливостей України, її природи;

• безпосередня участь молодих людей у формуванні та реалізації молодіжних програм та політики, що стосуються населення країни взагалі та молоді зокрема;

• врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з економічними можливостями держави;

• доступність для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівність правових гарантій;

• відповідальність держави за умов, які створили для саморозвитку і самореалізації молоді;

• єдність зусиль держави, всіх верств суспільства, громадських і політичних організацій, підприємств, установ, організацій та громадян у справі соціального становлення та розвитку молоді.

Отже, соціальна активність молоді є об’єктом соціальної роботи. Виявлено, що соціальна активність підвищується через різну діяльність. Також існують різні технології соціальної роботи з молодими людьми.

2.2.Cутність та основні характеристики соціокультурної сфери громадських організацій

Від того, наскільки ефективно молодь реалізує свої права на захист своїх інтересів, багато в чому залежить розвиток українського суспільства. В Україні був короткий період суспільно-політичного життя, в якому молодь і молодіжні організації відігравали досить активну роль.

Зараз ці організації часто виступають платформами для громадської активності молоді. Діяльність молодіжних громадських установ, як одного з багатьох інститутів соціального впливу на особистість, вирізняється певними особливостями. Ці ознаки включають наявність цілей, структур, систем цінностей, набору соціальних позицій і ролей.[46, c. 321-324]

Відповідно до чинного законодавства, держава має забезпечити дотримання права на громадські об’єднання. Засновниками молодіжних громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які на законних підставах проживають в Україні та досягли 14 років.

Особливий вплив має Закон України «Про громадські установи для неповнолітніх і дітей». Відповідно до цього закону членами молодіжних громадських закладів мають бути громадяни віком від 14 до 35 років, кількість осіб похилого віку в цих закладах не може перевищувати 10% від загальної кількості членів, а кількість осіб похилого віку у складі виборних органів Він не може перевищувати однієї третини складу виборного органу. Установа [25, с. 10].

Аналізуючи діяльність молодіжних громадських інституцій, необхідно підкреслити дуже важливу роль, яку відіграє молодь у досягненні нею незалежності, самовизначенні, самоствердженні та соціалізації. На цьому особливо наголошує С. Харченко вважав їх діяльність важливою для різних сфер національного життя[26].

Громадські молодіжні об'єднання та організації формуються насамперед як інструменти реалізації соціальних потреб та інтересів молоді. Організація виховує почуття єдності та приналежності до соціальної групи, покращує соціальну взаємодію між членами групи (об’єднання), надає молоді соціальний та практичний досвід вирішення актуальних проблем молоді, розвиває почуття затребуваності. У міру розвитку суспільства та соціальної діяльності молоді зростає її соціальна зрілість [29, с. 173].

Порівнюючи молодіжні асоціації громадян (МГО) з іншими громадськими організаціями, які не базуються виключно на вікових ознаках, дослідники виділяють такі характеристики МГО:

1) Мотивація участі в молодіжних об’єднаннях в основному пов’язана з дослідженням свого життя.

2) У громадських об’єднаннях молоді люди мають можливість засвоїти нові соціальні ролі, стати суб’єктами права, брати участь у громадській діяльності, отримати досвід самостійної роботи та нести відповідальність за результати.

3) Відсутність підтвердженого професійного «розвитку», навичок і методів роботи призводить до збільшення довіри до інтуїції та ситуативних факторів у діяльності.

4) З одного боку, молодь розглядається як така, що має інноваційний потенціал і трансформаційну силу, але в той же час залишається традиційне сприйняття її як залежної групи, яка потребує освіти та контролю [38, с. 34].

Тому класифікація МПО повинна мати певні відмінності за характерними ознаками цих організацій.

На характер функцій молодіжних громадських інститутів впливає їх кількісний склад. Вони поділяються на меншість і більшість.

На думку М. Ф. За ознаками членства виділяються основні типи ОМС (індивідуальні, групові, змішані). Ступінь структурованості (неструктурований, чітко структурований) Рівень демократії (демократичний, недемократичний, авторитарний, диктаторський) Ступінь відкритості (легальний, напівлегальний, нелегальний) Основна сфера діяльності (політика, культура, освіта, економіка тощо) Суспільство Ставлення до соціально-економічних відносин (крайні ліві, лівоцентристські, крайні праві) Ступінь впливу суспільства на молодь (дуже впливовий, маловпливовий, практично невпливовий); дане суспільство. ставлення до політичної системи цього суспільства (прогресивне, консервативне, реакційне); Вплив на існуючі суспільні відносини в суспільстві (революційні, реформістські, консервативно-стійкі, контрреволюційні)[14, c. 12-13]

Класифікація за організаційною функцією також стосується МПО. У науковій літературі використовуються шість основних категорій: Їх «розшифровка» така:

1) Мобілізація – метою цієї стратегії є залучення фінансових та інших ресурсів для вирішення проблеми (цей тип МПО дуже рідкісний в Україні).

2) Благодійна діяльність – організації, що надають підтримку, дотримуються певної соціальної дистанції від тих, хто її отримує (наприклад, волонтерські організації).

3) Посередництво – надання послуг іншим організаціям, встановлення та підтримка зв’язків, представницькі функції (переважно федераційні структури молодіжних організацій та профспілок).

4) Соціальна солідарність - членами організації є також представники цільової аудиторії, на яку спрямована діяльність (організації студентського самоврядування, об'єднання молоді з обмеженими можливостями тощо).

5) Зміна – мета цієї діяльності – змінити конкретну ситуацію, поведінку чи ставлення інших до конкретної проблеми (освіта, середовище, громадські та політичні організації);

6) Творчість - мета вираження свого "Я" в колі інших людей (об'єднання за інтересами, наприклад, клуби інтелектуальної гри. Ці структури найближче до неформальних молодіжних рухів і частково походять від них. (Я це зробив). ).

Намагався представляти існуючі в Україні молодіжні об'єднання. Корнєвський, П. Мартін, А. Скрипник. Вони класифікували молодіжні організації сучасної України за функціями, які вони виконують у суспільстві. п'ять. З іншого боку, Кулик запропонував типологію молодіжних об’єднань на основі особливостей діяльності кожної окремої молодіжної організації [54, с. 123-125].

п'ять. За характером діяльності Кулик виділяє такі класифікації:

1) Молодіжний осередок політичної партії,

2) Громадсько-політичні молодіжні організації

3) Молодіжні релігійні групи

4) Молодіжні професійні об'єднання, групи за інтересами

5) Благодійні фонди для молоді та молодіжні благодійні фонди

6) Національна організація молоді

7) Студентський рух

8) Молодіжна партія [43, с. 321].

Розкриваючи сутність функціонування молодіжних громадських організацій в Україні, слід звернути увагу на їх основні функції: організаційну, виховну, комунікативну та господарську.

1. Організаційне функціонування пов’язане насамперед із життям у колективі та навчанням балансування власних інтересів з інтересами та потребами інших, тобто інтересами та потребами всього колективу.

2. Навчальний характер полягає в тому, що інтереси окремих осіб не вирівнюються всередині організації, а навпаки, вплив поширюється між людьми.

3. Комунікація передбачає пряме спілкування між людьми в одній організації.

4. Економічна функція передбачає участь молодіжних організацій у вирішенні особистих і загальнодержавних економічних проблем [14].

Залежно від сфери діяльності НУО розробляють і реалізують різноманітні проекти для вирішення нагальних проблем (наприклад, екологія, профілактика ВІЛ, працевлаштування молоді тощо).

1) Представляти та захищати права та інтереси молоді в державних установах та різноманітних об’єднаннях.

2) Організація та проведення теоретичних та науково-практичних конференцій, тренінгів, соціальної адаптації, дискусій, тематичних «круглих столів» та інших подібних заходів.

3) Організовувати конкурси, фестивалі та інші безкоштовні культурні та масштабні заходи.

Оскільки діяльність молодіжних громадських організацій тісно пов'язана з усіма елементами суспільного життя, підтримка та поширення інформації про діяльність цих організацій є дуже важливими. Для НУО важливо створити активну рекламну програму, яка підсилює позитивну цінність діяльності організації. Це буде особливо корисно для молодіжних організацій, які зараз потребують фінансування.

Тому успішне функціонування МГО залежить від поінформованості та уваги громадськості в друкованих та електронних ЗМІ на національному, регіональному та місцевому рівнях [46, с. 39].

Підсумовуючи, можна побачити, що молодіжні громадські організації як форма громадського руху разом з українською владою переживають складні часи соціально-політичних та економічних змін. Організований молодіжний рух в Україні розвивається, інституціоналізується та формує розвинену систему зі специфічною внутрішньою структурою та механізмами взаємодії із зовнішнім середовищем.

Оскільки спектр молодіжних громадських груп дуже різноманітний, типи МПО мають складну ієрархічну природу. З огляду на вищезазначене, є достатньо підстав для визначення молодіжних громадських інституцій як інституцій, що формують соціальну активність особистості.

2.3.Організаційно-правові основи діяльності громадських організацій

Більшість молодих людей сьогодні не мають надійного соціального керівництва. З одного боку, руйнування традиційних форм соціалізації, заснованих на соціальних умовах життєвого шляху, підвищило особисту відповідальність молоді за свою долю та поставило її перед необхідністю вибору, а з іншого боку, частина молоді стала більшою бажання брати участь у нових соціальних відносинах. Феномен небажання. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями чи інтересами молодих людей, а конкретними обставинами. На жаль, нинішні економічні та соціальні програми не враховують особливого соціального становища підростаючого покоління в процесі суспільного розвитку. У зв’язку з цим необхідно підвищити рівень обізнаності молоді щодо соціальних проблем, визначити засоби, форми, методи та критерії роботи з підростаючим поколінням.

Більшість сучасних країн приділяють велику увагу соціалізації молоді та її органічній інтеграції в суспільство. Від того, як держава піклується про свою молодь, її моральне та професійне виховання, залежить майбутнє народу, його економічне процвітання та його політичний авторитет. У цьому контексті найважливішим інструментом є молодіжна політика, яку реалізує держава.

Проблема пошуку оптимальних шляхів реалізації та організації національної молодіжної політики в Україні сьогодні стоїть дуже гостро. З початку 21 ст. Відбувається складний процес формування та становлення нормативно-правової та інституційної бази національної молодіжної політики. Прийнято ключові закони та нормативні акти, що регулюють реалізацію молодіжної політики країни. Ці принципи ґрунтуються на обов’язку держави поважати законні права та інтереси молоді та на пріоритеті, який надається державі у наданні підтримки розумовому, соціальному, фізичному та культурному розвитку молоді. Для реалізації молодіжної політики країни створено мережу національних силових структур.

Соціальна нестабільність та незацікавленість з боку суспільства роблять ці соціальні групи дестабілізуючою силою в суспільстві, водночас молодь відповідає за створення цього світу та майбутнє країни. Національна політика має бути спрямована на використання творчого потенціалу молоді.

Дослідники визначають молодіжну політику як специфічний напрямок діяльності держави, політичних партій, громадських установ і об’єднань, інших суб’єктів суспільних відносин, метою якого є вплив на соціалізацію та соціальний розвиток молоді і тим самим формування майбутньої нації. Суспільство [9, с. 5].

Національна молодіжна політика – це діяльність держави, яка створює соціально-економічні, правові та організаційні умови та забезпечує соціальне становлення та розвиток молодих громадян з метою найбільш повної реалізації творчого потенціалу молоді на благо суспільства [4, с. 49]. 81].

Об'єктом національної молодіжної політики є громадяни України віком від 14 до 28 років, молоді сім'ї та молодіжні об'єднання.

Об'єктами національної молодіжної політики є державні органи та державні службовці, молодіжні організації та об'єднання, молоді громадяни. Національна молодіжна політика України базується на таких принципах [4, с. 86]:

– У формуванні та реалізації національної молодіжної політики поєднуються державні, суспільні інтереси та права особистості.

– Забезпечення безпосередньої участі молодих громадян у розробці та реалізації політики та програм для молоді та суспільства в цілому.

– Забезпечити правовий та соціальний захист молодих громадян, що необхідно доповнити віковими обмеженнями соціального статусу.

– Надавати молодим громадянам гарантований державою мінімум соціальних послуг у сфері освіти, догляду за дітьми, охорони здоров’я, професійної підготовки та працевлаштування. Кількість і якість цих послуг має забезпечувати розвиток особистості та підготовку до самостійного життя.

– Забезпечує пріоритетність громадських ініціатив порівняно з відповідною діяльністю національних відомств та інституцій при фінансуванні заходів та програм, пов’язаних із молоддю.

Основними завданнями національної молодіжної політики є:

– Сприяє соціальному, культурному, розумовому та фізичному розвитку підлітків.

– Запобігати віковій дискримінації молодих громадян.

– Створити умови для більш повної участі молоді в соціально-економічному, політичному та культурному житті суспільства.

– Розширення можливостей молоді обирати власний життєвий шлях та досягати особистого успіху

– реалізація інноваційного потенціалу молоді для суспільного розвитку та розвитку самої молоді[4, c. 127].

Для досягнення поставлених цілей передбачається поетапний і активний вплив соціальної роботи за такими найважливішими напрямами:

– Забезпечити дотримання прав молоді та надати гарантії у сфері праці та зайнятості молоді.

– сприяння молодіжному підприємництву

– Державна підтримка молодих сімей

– гарантоване надання соціальних послуг

– Підтримка талановитої молоді

– Створити середовище, яке сприятиме фізичному та розумовому розвитку підлітків.

– Підтримка діяльності молодіжних та дитячих об’єднань

– Сприяння міжнародному молодіжному обміну

Державна молодіжна політика України в освітній, суспільно-політичній, економічній сферах, розвиток розумового, культурного та фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України [9, с. 18]. Для вирішення соціальних проблем, що виникають у молодіжному секторі, необхідна організація соціальної роботи та розвиток соціальних служб для неповнолітніх та підлітків.

Вважається, що соціальна робота з молоддю забезпечує найсприятливіші соціально-економічні умови для розвитку кожної молодої людини, що сприяє соціальному становленню особистості, набуттю всіх видів свободи та повноцінній участі особистості в суспільному житті. [15, с. 192].

Під соціальним підприємництвом розуміються підприємства, установи, організації та інші юридичні особи різних форм власності, які надають соціальні послуги, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері соціального забезпечення без утворення юридичної особи [56, с. 90]. Служби соціальної допомоги молоді діють більш ніж у 20 областях. Найпоширенішими прийомами в соціальних службах стали психолого-педагогічне консультування підлітків і молоді.

– Надати екстрену психологічну підтримку по телефону.

– брати участь у соціальній реабілітації;

– Надає соціально-культурні послуги.

– Займаюся профорієнтацією та працевлаштуванням молоді.

– Надавати правову та інформаційну підтримку молоді [65, с. 84].

Необхідність такого виду соціальної послуги все більше усвідомлюється як громадськістю, так і державою. Наразі центри соціальної підтримки сім’ї та дітей відкрито в кількох областях України. Вони працюють з молодими людьми на основі направлень (через «телефони довіри» та консультаційні служби, коли молоді люди звертаються за допомогою анонімно до психологів, гінекологів, сексологів тощо), а також залучають до своїх центрів молодь зі шкіл, професійно-технічних училищ. Структура соціального обслуговування системи закладів опіки для молоді виглядає наступним чином [16, с. 183]:

– Молодіжні соціально-психологічні служби, спрямовані на надання медико-психологічної та просвітницької підтримки молоді в кризових ситуаціях, молоді в конфліктних ситуаціях у макро- та мікросередовищі, попередження і попередження девіантної, делінквентної та суїцидальної поведінки, що виникає у цієї категорії населення центру підтримки;

– Молодіжний інформаційний центр призначений для надання інформаційно-методичних послуг керівникам у справах молоді, організаціям та установам, що працюють з молоддю, різним групам молоді. [44, с. 60]. Центр також аналізує інформацію про процеси, що відбуваються в молодіжному середовищі, та інформаційні потреби молоді.

– Центр ресоціалізації неповнолітніх та підлітків, які повертаються з місць позбавлення волі, надає консультативну, соціально-правову, профорієнтаційну та психологічну підтримку підліткам, які перебувають у стані дезадаптації.

– Консультаційний центр для молоді, призначений для безкоштовного анонімного телефонного доступу до кваліфікованої екстреної психологічної допомоги.

– Це притулок для молоді, створений для тимчасового проживання неповнолітніх, які з об’єктивних чи суб’єктивних причин були маргіналізовані, у середовищі, сприятливому для розвитку особистості вдома, у навчальному закладі чи суспільстві.

Оцінюючи ефективність державної молодіжної політики в Україні, слід зазначити, що системний підхід в ній відсутній, і заходи, що вживаються державними органами та громадськими організаціями щодо молодих людей, часто залишаються на папері [43, с. 238]. На жаль, молодіжна політика досі не стала пріоритетним напрямком державної політики України, незважаючи на те, що в нормативно-правових актах вона позиціонується саме таким чином. Більшість постанов і цільових програм носять декларативний або рекомендаційний характер, а фінансування даної сфери проводиться за залишковим принципом.

Сам процес формування молодіжної політики в Україні є низкою численних експериментів [66, с. 83]. Як правило, вони погано підготовлені, що негативно позначається на їхній якості, концепція і смисли виявляються менш важливими, ніж швидкість організації і виконання формальних вимог органів влади вищої ланки. Крім цього, проводяться заходи, що залежать від позиції центральної і місцевої влади, а також від наявності необхідних засобів в місцевих бюджетах, що часто ставить їх реалізацію під сумнів.

Одним із суттєвих недоліків існуючої в Україні моделі молодіжної політики є відсутність фундаментальної наукової бази, що не дозволяє їй стати загальною системою заходів для досягнення конкретних цілей та універсальною системою методичних розробок місцевої влади. Зважаючи на специфіку, неможливо реалізувати єдину політику для всієї країни. Іншою важливою проблемою є відсутність системного законодавчого забезпечення самої національної молодіжної політики та незакріплення поняття «молодь» як правового статусу на всіх рівнях [19, с. 110]. Ще одним чинником дезорганізації молодіжної політики є відсутність продуманих теоретичних і прикладних механізмів взаємодії з іншими сферами національної політики. Крім того, періоди пожвавлення законотворчої діяльності у сфері молодіжної політики часто виникають із ситуативних причин, наприклад, під час виборчих кампаній чи періодів соціально-політичної нестабільності.

Не менш важливими чи актуальними є кадрові питання. [42, с. 105]. Незважаючи на те, що у вищих навчальних закладах є спеціалізовані факультети та кафедри, які готують фахівців, які займаються роботою з молоддю, і існує широкий спектр курсів підвищення кваліфікації в цій галузі, більшість співробітників, залучених до реалізації національної молодіжної політики, не отримали спеціальної підготовки. навчання і, отже, компетенції, необхідні для роботи з молоддю.

Ще одним недоліком у сфері національної молодіжної політики є відсутність критеріїв оцінки ефективності та якості проведеної роботи. Тому результати виконаної роботи не оцінюються та не оприлюднюються [31, с. 62]. Відсутність системи оцінки успішності уповільнює реалізацію національних заходів, не надаючи стимулів для більш проактивної роботи та перевищення мінімальних дій та вимірювань, необхідних у рамках звітності.

Крім того, прикладні проблеми, з якими стикаються підлітки в процесі соціальної інтеграції, різноманітні [34, с. 68]. У сучасній ситуації невизначеності функціонального становища молоді в суспільній структурі та діяльності України молоді люди змушені самостійно шукати шляхи застосування своїх умінь і талантів, що часто призводить до великих труднощів. Наслідком цього є зростання безробіття, психологічна та моральна криза, зростання екстремістських настроїв серед молоді.[25, c. 43]. Ще однією перешкодою для якісної реалізації національної молодіжної політики є відсутність місць та можливостей для отримання вичерпної інформації щодо самореалізації молоді на місцевому, регіональному та загальному рівнях. Молоді люди часто не мають доступу до інформації про молодіжні заходи чи програми, які їх цікавлять.

Нарешті, серйозною проблемою молодіжної політики є те, що вона зосереджена на конкретних групах молодих людей, а не на всіх молодих людях [20, с. 71; 33, стор. 59]. У той час як спеціальні програми або проекти створюються для допомоги молоді з певними соціально-економічними проблемами (наприклад, молодь з правопорушеннями або злочинною поведінкою, сироти, безробітна молодь, молоді сім'ї тощо), всі інші групи молоді залишаються під контролем держави я не отримую жодної підтримки. І будьте обережні.

Сучасна молодь сприймається старшими поколіннями як соціально маргіналізована, як пасивна та неоднозначна група, яка не готова приймати рішення в суспільстві чи нести відповідальність за свої дії. Це призводить до того, що старші приймають особливу форму патерналістського ставлення до молоді, а влада – наставницьку [41, с. 206]. Урядові органи, які реалізують національну молодіжну політику, часто покладаються на власне розуміння молоді, яке часто є помилковим. Як наслідок, нормативно-правова база не розроблена таким чином, щоб сприяти молоді, а реалізація національних програм не створює довіри та бажання брати участь у молоді. Більше того, багато з того, що відбувається в цій сфері, відбувається формально. .

Для вирішення зазначених проблем необхідно комплексно підходити до реалізації існуючої моделі національної молодіжної політики та розробляти конкретні заходи щодо її вдосконалення.

По-перше, існує необхідність подальшого розвитку національної системи управління молодіжною політикою з урахуванням міжвідомчого характеру заходів, встановлення чіткого регламенту заходів та налагодження комунікації між різними державними органами. Політичні, громадські та інші організації, які працюють з молоддю. Тільки завдяки співпраці всіх відомчих структур та інститутів громадянського суспільства можна досягти позитивних та якісно нових результатів.

Необхідно зміцнювати матеріально-технічну базу соціальних установ, які вирішують проблеми молоді, підтримують і розвивають її таланти, сприяють її органічній інтеграції в суспільство [24, с. 33]. Крім того, необхідно розширити кадровий потенціал молодіжних організацій, зосередивши увагу на підготовці висококваліфікованих фахівців у сфері молодіжної політики. Ця галузь в першу чергу вимагає найму професіоналів зі спеціалізованою підготовкою та досвідом роботи в державних установах.

Не можна забувати і про громадську складову молодіжної політики. Взаємодія держави з дитячими та молодіжними організаціями, розвиток молодіжного парламентаризму, підтримка волонтерства, виховання патріотизму у молоді – це необхідні заходи для підвищення рівня громадської ініціативи, виховання громадянської відповідальності та розвитку активної життєвої та політичної позиції молоді.

Ключовою умовою успішної участі молоді в житті суспільства є впевненість у тому, що її вміння, професійні здібності та таланти будуть затребувані. Ось чому нам потрібно створити централізовану систему соціального ліфта, де майбутня робота чи участь у проекті визначається минулими результатами та рівнями компетенції.

Незважаючи на перераховані недоліки, все більшого поширення набуває практика об’єднання різних фахівців у малі групи для реалізації програм підтримки дітей та підлітків. Усі ці інциденти сталися внаслідок невдоволення громадськості заходами, запропонованими офіційною владою. Їх об'єднує спільний погляд на проблему та її вирішення.

Основну увагу приділяє психологічній роботі з пацієнтами та групами ризику. В Україні є багато центрів допомоги дітям та підліткам. Деякі з них такі [32, с. 74]:

Інформаційний центр з проблем алкоголю та наркотиків України (м. Київ). Центр працює з 1995 року. Центр є громадською організацією, яка займається первинною профілактикою проблем, спричинених вживанням алкоголю, тютюну та інших наркотиків.

Центр «Втеча» (м. Черкаси) - питання первинної профілактики: пропаганда здорового способу життя, розробка рекомендацій для учнів, батьків, вчителів, видання брошур, буклетів, посібників.

«Центр інноваційних технологій оздоровлення студентів (ІТОШ)» (м. Харків). Ми реалізуємо наступні програми: Програма раннього розвитку дитини. У тому числі молодь, батьки та вчителі. Програма «Рівний-рівному» - заохочення здорового способу життя серед молоді. Різноманітність ортодонтичних програм, розроблених для різних вікових груп.

«Український фонд порятунку дітей та підлітків від наркозалежності» (м. Харків) - лекції, бесіди з батьками, розповсюдження антинаркотичних листівок, безпосередня робота з наркозалежними.

Асоціація молодих лікарів міста Харкова - програма ціннісного виховання молоді, яка включає:

– Статеве виховання та планування сім’ї;

– Профілактика особливо небезпечних шкідливих звичок

– Невідкладна допомога при важких станах

– Профілактика туберкульозу;

- Профілактика ВІЛ-інфекції

– Профілактика літніх і зимових хвороб

– Використання лікарських засобів з домашньої аптечки.

Проблема «молоді», незважаючи на її особливий характер, не може бути вирішена окремо від системи підтримки сім'ї, освіти та медицини, охорони соціального порядку, спорту тощо.

Становлення соціальних служб сьогодні відбувається в умовах неузгодженості окремих програм та конфліктів між відомствами. Соціальні служби для молоді відчувають труднощі, оскільки єдина система в країні розвивається дуже повільно.

Існує велика зацікавленість у створенні молодіжної політики, яка б відповідала світовим стандартам. Особливий інтерес світової громадськості до молодіжних питань привернув 1985 рік – Міжнародний рік молоді. 13 березня 1996 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла «Всесвітню програму дій для молоді на 2000 рік і на наступний період», яка включала десять пріоритетних сфер діяльності, включаючи освіту, зайнятість і викорінення голоду та бідності. , і охорона здоров'я. , охорона навколишнього середовища, протидія наркоманії, боротьба зі злочинністю неповнолітніх, організація дозвілля; дівчата та молоді жінки; Повноцінна та ефективна участь молодих людей у ​​суспільному житті та процесах прийняття рішень[32, c. 61].

Програма висвітлює парадоксальну ситуацію, в якій молоді люди одночасно є лідерами та жертвами великих суспільних змін. З одного боку, він прагне прийняти існуючий порядок, а з іншого боку, виступає силою, яка перетворює цей порядок. Молоді люди в усіх країнах мають різний рівень розвитку та соціально-економічні умови та прагнуть повною мірою брати участь у суспільному житті.

Всесвітня програма дій молоді надає практичні рекомендації щодо дій на національному рівні та міжнародної підтримки для покращення становища молоді. Програма дій спрямована на зміцнення національного потенціалу та розширення кількісних і якісних можливостей для ефективної та конструктивної участі молоді в житті суспільства.

Під час реформування в Україні робляться спроби застосувати іноземний досвід до українських реалій. Зростає визнання того, що підтримувати ефективну соціальну роботу набагато дешевше та безпечніше, ніж підтримувати гігантський репресивний апарат. Основний акцент у соціальній роботі з молоддю робиться на наданні мінімальної початкової підтримки, а не на наданні підтримки, якої вони потребують [40, с. 53]. Це звільняє державу від обов’язку надавати загальну опіку, зменшує матеріальні витрати та стимулює розвиток низки соціальних центрів, які розкривають здібності та творчий потенціал молоді. Особливість соціальної роботи з молоддю полягає в тому, що вона розглядає молодь не як об'єкт виховання, а як агента соціальної дії, тобто соціальної реформи.

Незважаючи на те, що різні форми мереж соціальних послуг були створені та розширені, їх кількість наразі не відповідає об’єктивній потребі. Створені установи задовольняють потреби лише 10% тих, хто потребує соціальних послуг. У суспільстві необхідно створити умови та механізми для оптимальної соціалізації молоді та її переходу на новий рівень соціальної роботи.

– Створіть систему соціальних послуг із широким спектром інфраструктури, від окремих центрів і традиційних технологій до політики соціальних послуг у національних установах.

Національний статус соціальної роботи з молоддю загалом передбачає можливість централізованого контролю та розподілу ресурсів для забезпечення конкретної категорії молодих людей, тобто тих, хто потребує. Як державний службовець соціальний працівник є провідником соціальної політики, тому спрямованість і зміст його професійної діяльності, а також його ставлення спочатку багато в чому визначаються ціннісним ставленням суспільства до певних категорій, тобто за утилітарними поняттями. Об'єкт соціальної роботи.

У цьому відношенні можна сказати, що соціальна політика та соціальна робота з молоддю ідеологічно схилені до так званої медичної та адміністративної моделі. Згідно з цією моделлю, якщо молода людина чогось позбавлена ​​або знаходиться в невигідному становищі порівняно з іншими, то така ситуація для неї трагічна. Обмежені соціальні можливості є частиною людської природи, і вони самі в цьому винні. Люди повинні адаптуватися до суспільства. І якщо ви відрізняєтеся від інших людей, вам доведеться пройти через процес соціального втручання, щоб відповідати статичним і консервативним соціальним уявленням про норми. Отже, реалізація молодіжної політики в сучасній Україні не є пріоритетним напрямком і держава приділяє їй недостатньо уваги. У зв’язку з цим постає низка проблем молодіжної політики, для вирішення яких необхідний широкий спектр заходів, зокрема вдосконалення нормативно-правової та матеріально-технічної бази, кадровий потенціал, розбудова та підвищення ефективності соціальних послуг, орієнтованих на молодь. Гнучка система комунікації державної політики з усіма організаціями, які реалізують молодіжну політику в Україні.

РОЗДІЛ 3. ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

3.1.Сучасний стан розвитку соціокультурної сфери громадських організацій в Івано-Франківській області

У ході проведення прикладного дослідження, спрямованого на вивчення соціальної активності молодіжних громадських організацій, де об’єктом дослідження були молодіжні громадські організації м. Івано-Франківськ, а саме:

«Твори добро Україна!», «Червоний Хрест Жовтневого району», Молодіжний рух «Перспектива молоді», Регіональний молодіжний еколого-краєзнавчий Центр «СВАРОГ» нами була, по-перше, розкрита основна потреба і мотиви учасників молодіжних громадських організацій.

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що основними мотивами вступу молоді до молодіжних громадських організацій є спілкування з цікавими людьми, придбання нових знайомств, зв'язків, даний варіант обрала більшість респондентів, що складає 14,9 %. Наступним мотивом є придбання нових знань, умінь і навичок, даний варіант відповіді обрали 12,8 % відповівших. Однакову кількість відсотків, а саме 11,3 % набрали два варіанти відповіді це творча самореалізація та можливість принести користь людям. Придбати досвід завдяки молодіжній громадській організаціїї хочуть 10,8 % респондентів. Наступними мотивами, які набрали по 7,2 % є реалізація власних ідей, можливість цікаво провести час та отримати моральне задоволення від діяльності в молодіжній громадській організації. Участь у громадському житті, даний варіант відповіді обрали 6,7 % відповівших. Найменші показники отримали наступні варіанти: діяльність у вільний час від своєї основної роботи, обрали 3,6 % респондентів, життєвий пошук особистості отримав 2,6 %, та найнижчі показники, а саме по 1,5 % отримали варіанти: можливість зробити кар'єру, вирішення певних соціальних задач та доступ до

дифіцитних ресурсів. Також є перелік мотивів які не були обрані респондентами це підвищення свого соціального статусу завдяки діяльності в молодіжні громадські організації та відсутність матеріальної компенсації за працю (див. Додаток Г).

Отже, основним мотивом вступу до молодіжних громадських організацій є спілкуання з цікавими людьми та придбання нових знайомств.

2. Виявлено рівнь задоволеності діяльністю молоді в молодіжних громадських організаціях.

За результатами дослідження можна стверджувати, що рівень задоволеності діяльностю є високим. Так повністю задоволені 73,9 % респондентів, частково задоволені 21,7 %, та 4,3 % опитаним важко сказати напевно (див. Додаток Г).

2. Досліджено коло проблем, з якими стикаються молодіжні громадські організації.

Найбільш актуальною проблемою при реалізації своєї діяльності організації відзначають відсутність стабільного фінансування, що склала 52,5 %. Однакову кількість відсотків, а саме 15 % набрали варіати: брак кваліфікованих кадрів та відсутність досвіду по здійсненню подібної роботи. Наступною проблемою є відсутність взаємодії з місцевими виконовчими органами, даний варіант відповіді обрали 10 % опитаних. Найменшу кількість відсотків отримала проблема пов'язана з низьким рівнем обізнаності та участі молодого покоління в громадській діяльності (див. Додаток Г).

2. З’ясувано через які джерела інформації молодь дізналась про діяльність молодіжних громадських організацій.

Серед джерел інформації, завдяки яким респонденти дізнались про діяльність молодіжної громадської організаці є інформація від друзів та знайомих, що складає 47,6 %. Наступним джерелом інформації є Інтерент, який отримав 45,2 %. Респонденти які отримали від неї допомогу, а таких 7,1 %, таким чином і дізналися про її діяльність.

2. Визначено, що саме молодь цінує у свої волонтерській діяльності.

За результатами дослідження учасники молодіжних громадських організацій найбільше цінують хороший колектив, що складає 19,6 % відповівнишх респондентів. Розвиток професійного потенціалу цінують 17,4 % опитаних. Однакову кількість відсотків, а саме по 15,2 % отримали такі варіанти: престиж роботи в суспільстві та можливість прояву ініціативи. 13 % респондентів цінують цікаву роботу в організації. Для 19,9 % відповівших цінність полягає у почутті особистої відповідальності. Та найменше, що цінують респонденти це хорошу організацію праці, що склала 8,7 %.

2. Виявлено якої підтримки потребують молодіжні громадські організації. Результати показали, що молодіжні громадські організації в першу чергу потребують матеріальної підтримки, даний варіант обрали 35,6 % членів молодіжних громадських організацій. На другий план висувається спонсорна підтримка, яку обрали 17,8 % респондентів. 15,6 % учасникам молодіжних громадських організацій було важко відповісти на дане питання. 13,3 % респондентів вважають що необхідна інформаційна підтримка. 11,1 % відповівших вважають, що організації потрібна суспільна підтримка. Та 2,2 %

опитаних вважають, що ніякої підримки їхня організація не потребує.

2. Визначено які джерела фінансування використовуються молодіжними громадськми організаціями.

Отже ми виявили, що молоджіними громадськими організаціями використовується безкоштовна допомога з боку волонтерів, даний варіант відповіді обрали 31,9 % опитаних. Наступним джерелом фінансування є пожертви, спонсорська та благодійна допомога кампаній, цей варіант обрали 27,7 % респондентів. 23,4 % опитаних обрали джерелом фінасування гранти. 8,5 % стверджують, що організація фінансується від приватних пожертвувань населення. Важко відповісти на дане питання було 6,4 % опитаним. Та 2,1 % відповіли, що МГО фінансується за допомогою членських внесків.

2. З'ясовано готовність членів молодіжнх громадських організацій особисто допомагати незнайомим людям у вирішенні їх проблем, та яким чином вони готові надовати цю допомогу.

Отже, 71,7 % учасників молодіжних громадських організацій готові надавати допомогу незнайомим людям. 8,7 % респондентів відповіли, що не готові допомагати. Та 19,6 % опитаним було важко відповісти на дане питання. Відштовхуючись від респондентів які готові надавати допомогу незнайомим людям, нами було з'ясовано яким чином вони готові це робити. Так 28,1 % опитаних готові надавати допомогу речами. Консультацією в межах своєї професійної компетенції готові надати 21,9 % респондентів. Співчуттям та життєвою порадою 18, 8 %. Важко відповісти на питання було 18,8% опитаним Фізичною допомогою допомогли б 9,4 % опитаних. Продуктами готові допомагати 3,1 % респондентів.

2. Визначено основні напрямки діяльності молодіжних громадських організацій.

Серед основних напрямків діяльності молодіжні громадські організації займаються благодійною діяльністю, це стверджують 27,3% опитаних. На другому місці культурно-просвітницька діяльність даний варіант відповіді обрали 21,2 % членів МГО. Далі з 12,1 % діяльність яка спрямована на активізацію творчого потенціалу молоді. Екологічною освітою та вихованням молоді займаються 10,1 % учасників МГО. Меншу увагу молодіжні громадські організації приділяють таким напрямкам діяльності організації це: дозвілля молоді 7,1 %, організації акцій щодо здорового способу життя, пропагандою здорового способу життя 6,1 %, роботі з молодими інвалідами 6,1 %, освітнім послугам 5,1 %, розвитку громадськості і патріотизму 3 % та підтримці демократичних процесів.

Щодо питання про досвід громадської роботи, то 82,6 % опитаних відповіли, що у них був досвід по здійсненню подібної роботи. Та 17,4 % респондентів відповіли, що в них не було досвіду громадської роботи раніше.

82,6 % опитаних зазначили, в яких саме молодіжних організаціях вони його отримали, це: досвід отриманий у школі, ЗООО «Флоренс»,«Актив Z», на різних благодійних заходах, «Доктор клоун», Івано-Франківський громадський центр «Мазаль ТОВ», БФ «Під крилом ангела», Волонтерський театр «Криша», ГО «Вермут», ГО «Майбутнє».

На питання Чи був Ваш вступ до молодіжної громадської організаціїї добровільним або за примусом? То всі без винятку респонденти відповіли, що їх вступ був добровільним.

Також ми поцікавились чим члени молодіжних громадських організацій займаються у вільний час. Отже, більшість, а саме 15,9 % надають перевагу спілкуванню з друзями, 10,4 % читають художню літературу, ввідають перевагу спілкуванню в інтернеті 9 % опитаних, присвячують себе творчості 8,5 %, відвідують культурно-масові заклади та заходи (театри, музеї, кіно, виставки) 8 %, ще 8 % надають перевагу спілкуванню з батьками та родичами, займаються спортом та відвідують спортивні секції 7,5 % опитаних, підробіткою займаються 3,5 % респондентів.

Ми виділили причини які можуть завадидти брати участь у діяльності МГО. 60 % респондентів відповіли, що їм не вистачає часу, 16,6 % зазначили, що у них немає таких причин, відсутність бажання виникло у 11,1 % опитаних, 8,9 % не вистачає інформації про діяльність МГО, та по 2,2 % набрали варіанти непопулярність цієї діяльності та віжко віжповісти на дане питання.

Так як члени молодіжних громадських організацій і є соціальна активною молоддю, ми запитали якими саме якостями повинна володіти соціальна активна молодь. На що ми отримали наступні результати: в першу чергу молодь повина бути комунікабельною, далі у неї меє бути присутня готовність допомагати іншим, бути відповідальною та мати лідерські якості. Також вона повинна проявляти ініціативність у суспільних справах.

У молоді яка є членами молодіжних організацій є певний досвід громадської роботи, і тому на питання Чи хотіли б Ви і в майбутньому брати участь у діяльності молодіжних громадських організаціях? 80 % учасників відповіли, що готові і надалі займатися громадськими справами, скоріше хотіли би 15,2 % учасників, та 2,2 % відповіли, що вони не хотіли б у майбутньому бути учасником молодіжної громадської організації.

Також нами було визначено вікову категорію членів молодіжних громадських організацій. Найбільший відсоток набрала вікова категорія від 18- 20 років, що складає у відсотках 43,5 %, 32,6 % це молодь віком від 21-23 років, по 8,7 % складає молодь з віковими категоріями 24-26 та 30-35 років, 4,3 % це учасники віком від 30-32 років, та найменший відсоток набрала молодь віком від 27-29 років 2,2 %.

Щодо освіти, то найбільша кількість членів молодіжних громадських організацій має неповну вищу освіту, що у відсотках складає 41,3 %, вищу освіту мають 26,1 % респондентів, середню спеціальну освіту здобули 17,4 % опитаних, та 15,2 % мають середню освіту.

Серед опитаних учасників молодіжних громадських організацій 67,4% складають жінки і 32,6 % чоловіки.

Професійний статус членів молодіжних громадських орагізацій складають: студенти 65,2 %, 15,2 % спеціалісти, робочі складають 13 %, тимчасово не працюють 4,3 %, та 2,2 % службовці.

Нами було проаналізовано, що саме цінують у своїй діяльності чоловіки і жінки які є членами молодіжних громадських організацій. Так чоловіки цінують у своїй діяльності цікаву роботу та розвиток професійного потенціалу. Жінки в свою чергу знаходять цінність у можливості прояву ініціативи та хороший колектив в організації.

Щодо рівня задоволеності діяльністю в молодіжних громадських організаціях, то як чоловіки так і жінки повністю задоволені своєю діяльністю.

Основними мотивами вступу до молодіжних громадських організацій для жінок є спілкування з цікавими людьми. Для чоловіків є, можливість цікаво провести час і отримання нових знань, умінь та навичок.

Також нами були поставлені гіпотези дослідження. Отже щодо першої: У молодіжні громадські організації здебільшого вступає молодь яка прагне вирішення певних соціальних задач, та реалізіції власних ідей. Гіпотеза була спростована, так як дані варіанти набрали мінімальну кількість відсотків а саме 7,2 % реалізація власних ідей, проектів, та 1,5 % вирішення певних соціальних задач.

Щодо наступної гіпотези: Вступ до молодіжних громадських організацій є переважно добровільним, і залежить від бажання людини. Нами була підтверджена гіпотеза, всі 100 % респондентів обрали добровільний вступ до молодіжних громадських організацій.

Гіпотеза щодо основних напрямків діяльності молодіжних громадських організацій є благодійна діяльність. Гіпотеза підтвердилась, так як 27,3 % від загальної кількості напрямків молодіжні громадські організації займаються благодійною діяльністю.

Гіпотеза яка припускає, що основними джерелами фінансування молодіжних громадських організацій є безкоштовна допомога з боку волонтерів та приватні пожертвування населення. Гіпотеза підтвердилась, що основним джерелом фінансування молодіжних громадських організацій є безкоштовна допомога з боку волонтерів. Щодо робочої гіпотези яка стверджує, що основном джерелом є приватні пожертвування населення не підтвердилась.

Таким чином, загальна кількість опитаних членів молодіжних громадських організацій: «Твори добро Україна!», «Червоний Хрест Жовтневого району», Молодіжний рух «Перспектива молоді», Регіональний молодіжний еколого-краєзнавчий Центр «СВАРОГ» склала 50 чоловік. Нами були реалізовані поставлені завдання та перевірені гіпотези. Отже, за результатами дослідження ми отримали наступні результати. Основними мотивами вступу до молодіжних громадських організацій є спілкуання з цікавими людьми та придбання нових знайомств. Далі був виявлений рівень задоволеності діяльністю молоді в молодіжних громадських організаціях, рівень задоволеності є високим, а саме 73,9 % респондентів задоволені діяльністю. Ми визначили розповсюджену проблему серед молодіжних громадських організацій, і це проблема яка торкається відсутності стабільного фінансування організацій. Серед джерел інформації, через які люди дізнались

про діяльність МГО є інформація яку надавали друзі та знайомі. Також ми визначили, що найбільше члени МГО цінують у своїй діяльності, а саме цінують хороший колектив та розвиток професійного потенціалу. Далі ми визначили, якої підтримки не вистачає молодіжним організаціям, і це є матеріальна підтримка. Основними джерелами фіннсування організацій є безкоштовна допомога з боку волонтерів. Серед основних напрямків діяльності молодіжних громадських організацій є благодійна діяльність.

3.2.Детермінанти розвитку соціокультурної сфери громадських організацій

На основі здійсненного теоретико-методологічного дослідження а також на базі отриманих даних, проаналізувавши та інтерпретувавши результати дослідження постає необхідним виділити детермінанти для формування соціальної активності молодіжних громадських організацій.

Для формування активної життєвої позиції молодих людей, орієнтації молодіжних громадських організацій на розв’язання конкретних соціальних проблем передбачається:

1. Сприяння діяльності існуючих та утворенню нових молодіжних громадських організацій, розвитку волонтерського руху.

2. Зміцнення соціального партнерства органів державної влади з молодіжними організаціями всіх рівнів у напрямі розроблення і реалізації рішень з питань державної політики.

3. Удосконалення практики надання молодіжним громадським організаціям у пільгове або безоплатне користування будинків, споруд і майна, необхідних для провадження їх статутної діяльності, створення національного та обласних центрів молодіжних громадських організацій.

4. Організація навчання лідерів та активістів молодіжних громадських організацій, організаторів молодіжного об'єднання.

5. Підтримка засобів масової інформації, які діють при молодіжних громадських організаціях (це переважно інформація про діяльність МГО, яка розміщена у соціальних мережах).

Враховуючи те, що діяльність молодіжних громадських організацій тісно пов'язана з усіма елементами суспільного життя, важливого значення набуває саме підтримка і поширення інформації про роботу організацій. Завдяки ЗМІ молодіжні громадські організації можуть залучити соціально активну молодь.

Щодо організацій які зайняті пошуком джерел для фінансування та виконанням програм та проектів, засоби масової інформації можуть служити посередником у пошуку спонсорів. Обов'язковим кроком є поширення інформації про себе і свою роботу, орієнтування для можливої взаємодії у термінах проведення потенційними партнерами заходів, обміну із ними корисним досвідом.

Як показали результати дослідження, молодь переважно дізнається про діяльність молодіжних громадських організацій серед своїх друзів та через соціальні мережі, а інші джерела (телебачення, радіо, лістівки, преса і т.д.) залишаються поза увагою.

За інформацією з наукових джерел, організації «… потрапляють у коло інтересів засобів масової інформації переважно лише під час висвітлення якихось урочистих подій, масових акцій, урочистих презентацій. Тому при залученні якомога більшості інформаційних джерел, можна спонукати молодь до громадської активності.

6. Поглиблення процесу інтеграції українських молодіжних громадських організацій до європейських та світових молодіжних структур, розширенню зв’язків громадських молодіжних об’єднань з України з подібними структурами у зарубіжних країнах. Це може бути обмін досвідом при здійсненні громадської роботи, обмін робочими кадрами для того, щоб глибше дізнатись специфіку МГО за кордоном.

7. Сприяти залученню підростаючого покоління до різноманітних форм громадських об’єднань, стимулювати учнівське та студентське самоврядування.

Це створення невеликих молодіжних об'єднань у стінах навчальних закладів, створення так званих філій від існуючих молодіжних громадських об'єднань, які є більш відомі громадськості, тим самим популяризувати діяльність МГО.

8. Бажаним є регулярне проведення досліджень щодо функціонування молодіжних громадських організацій в Україні з метою визначення пріоритетів їх діяльності і впливу на вирішення соціальних проблем молоді. Це допоможе усвідомленню нею необхідності участі в діяльності окремих із них і її впливу на прийняття МГО рішень стосовно порушених питань.

9. Важливим показником ефективності молодіжних організацій є створення сприятливих соціально-психологічних умов для розвитку особистості, таких як довіра, дружня атмосфера, підтримка однодумців.

Молодіжна організація може вважатися ефективною, якщо в ній створені відповідні умови для розвитку особистості – прояви здібностей, розкриття індивідуального потенціалу. Для цього необхідно надавати кожному можливості для творчості, ініціативи та втілення власних ідей. При цьому організації повинні робити акцент не на уникненні гіршого у вигляді профілактики асоціальної поведінки молоді через залучення до участі у громадських заходах, а на прагненні до кращого – спрямованості на самостійну перетворюючу активність молодого покоління.

Молоді люди спочатку можуть включатися в реалізацію проектів в якості учасників, що мають низький рівень соціальної активності, і через деякий час досягти рівня ініціаторів та організаторів діяльності молодіжного об`єднання. Розвиток соціальної активності, безумовно, багато в чому залежить від особистісних якостей учасника молодіжної організації. А саме повинна проводиться робота, яка має бути спрямована на розвиток особистісних якостей учасників.

10. Проводити психологічні тренінги та майстер-класи тематику яких визначають самі учасники. Навчання, тренінги, семінари, майстер-класи є ефективними формами роботи в молодіжних організаціях для підвищення

соціальной активності молодої людини через розвиток його особистісного потенціалу. Адже якщо людина прийшла в дану організацію добровільно, то вона готова підвищувати свій соціальний рівень, готова допомагати суспільству.

Слід зауважити, що при проведенні дослідження можна було спостерігати соціальну активність молоді яка проявлялась у тому, що діяльність учасників молодіжних громадських організаціях не закінчується лише однією організацією. Деякі члени МГО активно ведуть благодійну діяльність у різних організаціях.

Тим самим за допомогою активності молоді і зросте соціальна активність молодіжних громадських організацій не тільки у кризові періоди, а й у мирні часи, коли незахищені прошарки населення потребують допомоги.

Отже, передумовою для розвитку молодіжного руху повинна стати тісна взаємодія державних і недержавних інституцій з метою створення умов об'єднаної співпраці різних молодіжних громадських організацій задля розвитку демократії та побудови відкритого суспільства в Україні.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного теоретичного та емпіричного дослідження соціальної активності молодіжних громадських організацій ми дійшли наступних висновків.

Уточнили основні поняття дослідження: «соціальна робота», «технології соціальної роботи», «соціальна активність», «молодіжні громадські огранізації», «молодь».

Поняття соціальної активності вивчали І. Т. Фролова, В. Ф. Бехтерєв, А. Абульханова-Славська, В. І. Овчинников, Е. А. Якуба, В. І. Кремянський та інші. Отже, соціальна активність – це здатність людини робити суспільно значимі перетворення в суспільстві. Соціальна активність є добровільною діяльністю, яка спрямована на прогресивне перетворення довкілля та сомої особистості. Прояв соціальної активності є результатом об'єднання молоді в рухи, організації.

Поняття молодіжних громадських організацій вивчали Дж. Фішер, Д. Льюіс, серед вітчізняних вчених А. Л. Ареф'єв, В. Головенько, О. Бень, О. Корнієвський та інші. Таким чином молодіжна громадська організація являє собою добровільне об'єднання громадян які об'єднані одими ідеями та бажаннями для досягнення поставлених цілей і завдань.

Розглянуті історичні основи дослідження соціальної активності молодіжних громадських органазацій. Проблематикою вивчення соціальної активності молодіжних громадських організацій займались Дж. Фішер, Ш. Фелдман, серед вітчізняних дослідників М. Головатий, О. Корнієвський, В. А. Головенько, В. Кулік та інші. Представники вітчизняної науки пропонують розглядати участь у молодіжному русі, як одну з рухливих і надзвичайно мінливих форм соціальної активності молоді. Також молодіжна громадська організація вивчається з позиції соціалізуючої функції, яка надає сильний вплив на формування ціннісних орієнтацій, а також світогляд молоді.

Обргрунтовані методологічні основи дослідження соціальної активності молодіжних громадських органазацій.

Нами були використані такі методологічні підходи: історичний, структурно-функціональний, системний, діяльнісний, інституціональний.

За допомогою принципів історичного методу в роботі здійснено аналіз досліджень соціальної активності молодіжних громадських організацій.

Структурно-функціональний підхід дав можливість визначити місце молодіжних громадських організацій у структурі громадянського суспільства.

Системний метод до вивчення молодіжних громадських організацій передбачав не тільки виділення і опис їх істотних властивостей, але і характеристику стійких зв'язків – структури.

Завдяки діяльнісному підходу формування соціальної активності відбувається за допомогою залучення особистості в види діяльності, що задовольняють її потреби в самореалізації.

За допомогою інституціонального підходу громадські молодіжні об'єднання та організації мають можливості для формування у молоді якості особистої самототожності, відчуття єдності і нерозривності зі своїм соціальним оточенням.

Розглянута сутність та основні характеристики соціальної активності молодіжних громадських органазацій.

Нами було розглянуто класифікацію молодіжних громадських організацій, яка дала можливісь глибше вивчити властивості, мету та діяльність організацій. Далі ми розглянули класифікації за характером діяльности та визначили їх основні напрямки. Розкривши характер функціонування молодіжних громадських організацій ми звернули увагу на їх основні функції та дали характеристику.

По завершенню ми створили набір детермінантів формування соціальної активності молодіжних громадських організацій у періоди кризи розвитку українськогос успільства.

ДОДАТКИ

Програма

дослідження на тему:

Додаток А

активними громадянами полягає в заохоченні їх до участі в процесі ухвалення рішень на всіх етапах і у всіх сферах нашого життя, включаючи участь в молодіжних громадських організаціях.

Молодіжний рух як форм вияву соціальної активності молодого покоління є найефективнішим механізмом взаємодії нових поколінь із суспільством. У рамках молодіжного руху молода людина не лише проходить соціалізацію, здобуває необхідний досвід, але й самореалізується. Основною формою реалізації молодіжного руху є діяльність молодіжних громадських організації. За допомогою молодіжних організації громадяни можуть повніше реалізувати свої потреби, інтереси та бажання, а також сформуватись і реалізуватись як особистості.

Зважаючи на те, що молодь є однією з рушійних сил суспільних трансформацій в Україні, доцільно і важливо вивчати суть призначення молодіжних громадських організацій, їх поведінку, проблеми та можливості активізації їхньої діяльності. Сьогодні молодіжні громадські організації перебувають на стадії утвердження власних позицій у суспільстві, тому важливо усвідомлювати їх провідні завдання та принципи функціонування за умов його трансформації.

Проблемна ситуація полягає в тому, що існує недостатньо інформації щодо мотивів участі молоді в молодіжних громадських організація. І тому є потреба дослідити, що мотивує молодь вступати до молодіжних організацій.

1. Об `єкт дослідження.

Об'єкт – молодь віком від 18 до 35 років, яка є членами п'яти молодіжних громадських організацій м. Івано-Франківськ.

2. Предмет дослідження.

Предмет – ставлення респондентів щодо соціальної активності молодіжних громадських органазіцій.

3. Мета дослідження.

Мета дослідження – визначити фактори участі молоді в громадських організіціях у кризові періоди українського суспільства.

4. Завдання дослідження.

1. Розкрити основні потреби і мотиви учасників молодіжних громадських організацій.

2. Виявити рівнь задоволеності діяльністю молоді в молодіжних громадських організаціях.

3. Виявити коло проблем, з якими стикаються молодіжні громадські організації.

4. З’ясувати через які джерела інформації молодь дізналась про діяльність молодіжних громадських організацій.

5. Визначити, що найбільше молодь цінує у свої діяльності.

6. Виявити яку підтримку потребують молодіжні громадські організації.

7. Визначити які джерела фінансування використовуються молодіжними громадськми організаціями.

8. З'ясувати чи готові члени МГО особисто допомагати незнайомим людям, та яким чином.

9. Визначити основні напрямки діяльності молодіжних громадських організацій.

5. Інтеерпритація основних понять дослідження

Активність особистості – прагнення розширювати сферу своєї діяльності, здатність нести в собі потенціал енергії, сили, творчості.

Cоціальна активність – енергійна, посилена діяльність, діяльний стан, діяльна участь у чомусь. Вона є однією з характеристик способу життєдіяльності суб'єкта (особистості, групи, спільноти), що відображає міру (рівень) спрямованості здібностей, знань, навичок, концентрації вольових, творчих зусиль на реалізацію невідкладних потреб, інтересів, мети, ідеалів завдяки освоєнню, збереженню чи перетворенню існуючих або створенню нових умов, життєво важливих зв'язків з природним і соціальним середовищем, формуванню особистих соціальних якостей.

Молодь – соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану. Молодість

як певна визначена фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально- психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей соціалізації.

Мотиви соціальної активності – це усвідомлені причини, з яких люди вступають у взаємодію один з одним, впливають один на одного і здійснюють різні види соціально-значущої діяльності.

Молодіжна громадська організація – це об’єднання молодих людей, створене для задоволення власних потреб у спілкуванні з однодумцями, а також для успішної реалізації своїх інтересів в усіх сферах життєдіяльності. Завдяки цим організаціям регулюються стосунки молоді з державою та створюються найсприятливіші умови для розвитку молодої людини.

5. Гіпотези дослідження

Гіпотеза 1. У молодіжні громадські організації здебільшого вступає молодь яка прагне вирішення певних соціальних задач, та реалізіції власних ідей.

Гіпотеза 2. Вступ до молодіжних громадських організацій є переважно добровільним, і залежить від бажання людини.

Гіпотеза 3. Основними напрямками діяльності молодіжних громадських організацій є благодійна діяльність.

Гіпотеза 4. Основними джерелами фінансування молодіжних громадських організацій є безкоштовна допомога з боку волонтерів та приватні пожертвування населення.

Додаток Б

Рис.1. Мотиви вступу до МГО

Рис. 2. Функції МГО

Рис. 3. Джерела інформації про МГО

Рис. 4. Напрямки діяльності МГО

Рис. 5. Цінності діяльності МГО

Рис. 6. Демографічні показники

Додаток В

АНКЕТА

Шановний респондент!

Я, студентка факультету соціології і управління Івано-Франківського національного університету проводжу соціологічне дослідження на тему: «Соціальна активність молодіжних громадських організацій у періоди кризи розвитку українського суспільства». Просимо Вас взяти участь у

дослідженні, відповівши на запитання анкети. Можете бути певні, що всі дані є конфіденційними і будуть використані лише в узагальненому вигляді.

Наперед вдячні Вам за участь у проекті!

Правила заповнення анкети:

1. Дочитуйте питання і варіанти відповідей до кінця, лише потім обирайте той варіант, який Ви вважаєте потрібним.

2. Якщо Ви спочатку обрали один варіант відповіді, а потім вирішили змінити його, закресліть старий варіант й обведіть новий.

3. Для полегшення подальшої обробки інформації, обводьте кружечком цифру навпроти обраного Вами варіанта відповіді.

1. Чи був у Вас досвід громадської роботи?

1. Так

2. Ні (ПЕРЕХІД ДО 3 ПИТАННЯ)

2. Де Ви отримали цей досвід?

2. Ваш вступ до молодіжної громадської органазіцій був?

1. Добровільним

2. З примусом

3. Інше

4. Які мотиви вступу до молодіжних громадських організацій для Вас найбільш значущі? (Позначте не більше 5 варіантів)

1. Творча самореалізація

2. Можливість принести користь місту, його жителям

3. Спілкування з цікавими людьми, нові знайомства, зв'язки

4. Реалізація власних ідей, проектів

5. Можливість цікаво провести час

6. Придбання нових знань, умінь, навичок

7. Придбання досвіду

8. Можливість зробити кар'єру

9. Вирішення певних соціальних задач

10. Участь у громадському житті

11. Життєвий пошук особистості

12. Підвищити свій соціальний статус

13. Діяльність у вільний від своєї основної роботи час

14. Спосіб поліпшення свого матеріального становища

15. Відсутність матеріальної компенсації за працю

16. Доступ до дефіцитних ресурсів, інформації

17. Моральне задоволення

18. Важко відповісти

19. Інше

5. Визначте Ваш рівень задоволеності участю у діяльності в молодіжній громадській органазації?

1. Повністю задоволений

2. Частково задоволений

3. Важко сказати напевно

4. Частково не задоволений

5. Повністю незадоволений

6. Які причини заважають або можуть завадити Вам брати участь у діяльності молодіжних громадських об'єднаннях? 1 варіант відповіді

1. Відсутність бажання

2. Не вистачає часу

3. Не вистачає інформації про діяльність молодіжних організацій

4. Непопулярність цеєї діяльності

5. Немає таких причин

6. Інша

7. Як Ви дізналися про діяльність молодіжної громадської організації? 1 варіант відповіді

1. Телебачення

2. Радіо

3. Газети

4. Інтернет

5. Листівки

6. Від друзів та знайомих

7. Отримав від неї допомогу, так і дізнався

8. Оголошення в громадських місцях

9. Інше

8. Чим Ви зазвичай займаєтеся у вільний час? (Позначте не більше 5 варіантів)

1. Читаю художню літературу

2. Читаю науково-освітню літературу

3. Відвідую культурно-масові заклади та заходи (театри, музеї, кіно, виставки, експозиції)

4. Відвідую громадські заклади (бари, кафе, клуби, дискотеки, кінотеатри)

5. Спілкуюся з друзями;

6. Спілкуюся з батьками, родичами

7. Граю в комп'ютерні ігри

8. Дивлюся телевізор

9. Чи готові Ви особисто допомагати незнайомим людям у вирішенні їхніх проблем?

1. Так

2. Ні (ПЕРЕХІД ДО 11 ПИТАННЯ)

3. Важко відповісти (ПЕРЕХІД ДО 11 ПИТАННЯ)

10. Яким чином Ви були б готові надавати цю допомогу? 1 варіант відповіді

1. Речами

2. Співчуттям, життєвою порадою

3. Фізичною допомогою

4. Грошима (без відшкодування)

5. Продуктами

6. Консультацією в межах своєї професійної компетенції

7. Грошима (в борг)

8. Важко відповісти

9. Інше

11. З якими труднощами стикається Ваша молодіжна громадська організація при реалізації своєї діяльності? 1 варіант відповіді

1. Відсутність стабільного фінансування

2. Брак кваліфікованих кадрів

3. Відсутність взаємодії з місцевими виконавчими органами

4. Низький рівень обізнаності та участі молодого покоління в громадській діяльності

5. Відсутність досвіду по здійсненню подібної роботи

6. Інше

12. Вкажіть, будь ласка, які з нижче перерахованих джерел фінансування використовуються Вашою молодіжною громадською організацією? 1 варіант відповіді

1. Безкоштовна допомога з боку волонтерів

2. Пожертви, спонсорська та благодійна допомога бізнесу / компаній

3. Державне фінансування

4. Гранти

5. Членські внески

6. Приватні пожертвування населення

7. Інше

8. Важко відповісти

13. Якими якостями на Вашу думку повинна володіти соціальна активна молодь?

(Позначте не більше 5 варіантів відповіді)

1. Колективізм

2. Лідерські якості

3. Організаторські вміння

4. Готовність допомогти іншим

5. Комунікабельність

6. Самостійність

7. Відповідальність за виконання доручень

8. Впевненість у собі

9. Ініціативність

10. Високий загальнокультурний рівень, ерудиція

11. Активність

12. Старанність

13. Вимогливість до себе

14. Інше

14. Що Ви найбільше цінуєте у своїй діяльності? 1 варіант відповіді

1. Хороша організація праці та керівництво

2. Престиж моєї діяльності в суспільстві

3. Розвитк професійного потенціалу

4. Хороший колектив

5. Почуття особистої відповідальності

6. Можливість прояву ініціативи

7. Цікава робота

8. Інше

9. Важко відповісти

15. Хотіли б Ви і в майбутньому брати участь у діяльності молодіжних громадських організацій?

1. Так, хотів би

2. Скоріше, хотів би

3. Важко відповісти

4. Скоріше, не хотів би

5. Ні, не хотів би

16. Яка підтримка необхідна Вашій організації? 1 варіант відповіді

1. Матеріальна

2. Суспільна

3. Кадрова

4. Духовна

5. Спонсорна

6. Інформаційна

7. Важко відповісти

8. Ні якої

17. Відзначте основні напрямки діяльності Вашої організації? ( Позначте не більше 3-х варіантів відповіді)

1. Культурно-просвітницька діяльність

2. Освітні послуги

3. Благодійна діяльність

4. Активізація творчого потенціалу молоді

5. Екологічна освіта та виховання молоді

6. Організація акцій щодо здорового способу життя,пропаганда здорового способу життя

7. Робота з молодими інвалідами, інтеграціяінвалідів в члени товариства

8. Організація дозвілля молодого покоління

9. Сприяння у створенні нових робочих місць для молоді

10. Розвиток громадянськості й патріотизму

11. Підтримка демократичних процесів

12. Боротьба з наркоманією та злочинністю

13. Організація та проведення спортивнихзаходів

14. Інше

18. Ваш вік

1. 18-20

2. 21-23

3. 24-26

4. 27-29

5. 30-32

6. 33-35

18. Ваша освіта

1. Середня

2. Средня спеціальна

3. Неповна вища

4. Вища

20. Стать

1. Чоловіча

2. Жіноча

21. Ваш професійний статус

1. Робочий

2. Службовець

3. Спеціаліст

4. Студент

5. Тимчасово не працюю

6. Домогосподарка

7. Інше