Вплив компютерів на психіку дитини

ВПЛИВ КОМП’ЮТЕРІВ НА ПСИХІКУ ДИТИНИ

Но­ві ін­фор­ма­цій­ні тех­но­ло­гії ста­ють не тіль­ки го­лов­ною ру­шій­ною си­лою прог­ре­су, за­со­бом спіл­ку­ван­ня між дер­жа­ва­ми, ком­па­ні­я­ми, уні­вер­си­те­та­ми, но­вою фор­мою торгів­лі, а й по­туж­ним за­со­бом нав­чан­ня, улюб­ле­ною іг­раш­кою. Чи­ма­ло ді­тей, на­віть у ма­ло роз­ви­не­них кра­ї­нах, за­хоп­лю­ють­ся ком­п'ю­тер­ни­ми іг­ра­ми, які при­ваб­лю­ють їх дина­міч­ни­ми сю­же­та­ми, вик­ли­ка­ють гос­трі від­чут­тя.

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, інтернет. Сьогодні світ заполонили комп’ютери.

Комп’ютери почали активно застосовуватися після Другої світової війни. До 1960 року в усьому світі використовувалося не більше 7 тис. комп’ютерів. У 1993 році настав історичний перелом, коли вперше обсяг виробництва персональних комп’ютерів перевищив обсяг виробництва легкових автомобілів і досяг 35,4 мільйона одиниць.

Де застосовується комп’ютер? В установах, банках, школах, лікарнях, у побуті. Сучасний комп’ютер пише музику і вірші, малює, грає у шахи, розмовляє. Наприкінці ХХ століття створюються комп’ютери, які вміщуються на долоні і дуже прості в користуванні. Одним із найрозумніших комп’ютерів у світі називається „Стимулятор Землі”. Його створили японські спеціалісти з м. Йокогама. За його допомогою моделюють процеси, які відбуваються на Землі, зокрема передбачають природні катастрофи.

Як показують дослідження, число користувачів Інтернету в Україні щомісячно збільшується на 200 тис. Адже Інтернет – це оперативність. Дані тут оновлюються кожні 5-15 хвилин, що неможливо ні в яких інших засобах інформації.

Сьогодні у високорозвинених країнах світу є можливою купівля-продаж за допомогою електронних засобів, не виходячи за поріг домівки. Стали реальністю освіта з дистанційним управлінням, комп’ютерна діагностика та хірургія, транспорт та зв’язок з миттєвим замовленням квитків, можливість купувати продукти не виходячи з дому.

Наприклад, в Японії увійшли в моду домашні кішки-комп’ютери. Вони можуть муркотіти будь-які мелодії відповідно до настрою господаря, робити масаж лапками і лікувати. Кішка-робот сама поставить діагноз, замовить необхідні ліки, складе лікувальну дієту.

Ви, мабуть, знаєте про існування електронних книг. У Франції створено книгу, зовні схожу на традиційну, але під її обкладинкою розміщено екран розміром 16 х 21 см. Електронну книгу можна покласти до сумки чи рюкзака, і працює вона на батарейках протягом 5 годин. Це водночас і книга, і бібліотека, і віртуальний книжковий магазин. Її пам’ять зберігає біля 30 книг по 500 сторінок кожна. Маючи мобільний телефон чи телефонну розетку, ви підключаєтеся до Інтернету і можете гуляти по віртуальному магазину, вибирати і замовляти книги. Досить провести по екрану пальцем, щоб підібрати книгу чи газету, збільшити розмір букв, знайти незрозуміле слово у словнику.

Останнє досягнення комп’ютерних технологій – „жива” книга. За допомогою комп’ютера можна не лише читати текст і переглядати малюнки, а й чути голоси персонажів, „оживляти” ілюстрації, грати у цікаві ігри. Навіть є такі електронні книжки-ігри, які надають можливість не тільки познайомитися з авторським варіантом твору, а й самому вплинути на хід сюжету.

На сьогоднішній день основний принцип роботи з комп’ютером – самостійний пошук інформації. Для користувачів тут є свої плюси і мінуси. Позитивною є можливість самостійної праці. Користувачі навчаються орієнтуватися в мережевому просторі, відбирати потрібні документи з величезного інформаційного масиву. Але читання тексту з комп’ютера має багато незручностей: ви не бачите, скільки прочитали і чи багато ще залишилось, не можете перегорнути сторінки, щоб порівняти різні розділи книги або прочитати навмання обрані уривки. Не вийде захопити екран із собою в ліжко або на пляж. Екрани не можна колекціонувати і розставляти на полицях.

Вміння знаходити інформацію за допомогою комп’ютера – це справжнє мистецтво. І ним потрібно навчитися володіти. Адже діти повинні відрізнити потрібну інформацію від непотрібної, глибоку від поверхневої, корисну від беззмістовної та шкідливої. Досить часто вони обмежуються переглядом в комп’ютері детективів, бойовиків, фільмів жаху та трилерів, використовують його для сумнівних ігор. Дуже багато дітей та підлітків проводять майже весь свій вільний час у віртуальному світі, нехтуючи навчанням, друзями, здоров’ям. У них виникла нова форма залежності – комп’ютерна.

Як же впливають комп’ютерні ігри на світогляд дітей? Більшість вважає, що негативно, інші – позитивно. Ігри бувають різними - пригодницькі, головоломки, стратегічні  та  „екшн”. Багато ігор імітують різні види спорту. Чимало з них здобули високу оцінку громадськості, оскільки вони дуже цікаві й допомагають у навчанні. Однак ігри „екшн” „шутери” (стрілялки), часто критикують через їхній агресивний характер. Зазвичай мета цих ігор – вибрати зброю і знищити всіх ворогів: людей та інших істот.

Дуже популярний он-лайновий вид комп’ютерної гри. Що особливого у ньому? Ігровими персонажами керує не комп’ютер, а гравці, які через інтернет одночасно беруть участь у грі. Їх можуть бути тисячі. Популярність таких забав пояснюється можливістю поспілкуватися з іншими. Гравці „розмовляють” одні з одним і відчувають себе частиною всесвітньої родини.

Багато ігор пропагують насильство, секс, брутальну мову. Такі ігри сприяють посиленню агресивності гравців. Насильство, зображене в комп’ютерних іграх, небезпечніше, ніж телевізійне, оскільки дитина відчуває себе в ролі персонажів, що чинять насильство. Телебачення дає можливість бути лише спостерігачем жорстокості, а комп’ютерні ігри – бути безпосереднім учасником. У нових он-лайнових іграх час, котрий гравець витрачає, обмірковуючи свою роль, стає його особистим вкладом, його досягненням, а це заохочує грати далі. Тож для декого ігри стали справжнім наркотиком, і це одна з причин, чому в них грають місяцями або навіть роками.

Не можна сьогодні не говорити і про мобільні телефони. Смартфони стали для всіх нас невідємною (а для деяких основною) частиною життя. Але це дуже небезпечно. Не рідкі  фатальні випадки, які сталися внаслідок вибуху мобільних телефонів. Ось лише деякі приклади таких випадків: 

•    У Китаї внаслідок вибуху мобільника загинув підліток, який мав звичку носити апарат у кишені сорочки.
•    59-річний каліфорнієць дістав опіки половини тіла внаслідок самозаймання мобільного телефону в його кишені.
•    Ще одна американка постраждала від вибуху мобільника – обпечені обличчя і руки.
•    У Дніпропетровську внаслідок самозаймання телефону, який був підключений до зарядного пристрою, загинуло подружжя.
•    Кілька випадків вибуху мобільних телефонів зафіксовано в Київській області. 

Мобільні телефони, які під’єднануються до зарядного пристрою, раптово вибухають. І це стосується не лише «китайського ширпотребу», а й іменитих брендів (зокрема зафіксовані випадки займання новітніх iPhoneів під час його заряджання). Більшість з них трапляються саме вночі. Хоча в цей час заряджати апарат і справді зручно, задля безпеки потрібно змінити свої звички. Удень, принаймні, більше шансів вчасно зреагувати на ситуацію. Крім того, йдучи у сауну чи на пляж, залишайте мобільник удома. Ризик вибуху акумуляторного пристрою під впливом температури понад 30° збільшується втричі.

Про заходи безпеки з мобілками говорять уже давно:

• краще носити апарат у спеціальних чохлах, аби уникнути контакту з тілом.
• не варто класти його до кишені, особливо нагрудної.
• зовсім неприпустимо носити телефон на шийному шнурочку, коли він звисає у ділянці сонячного сплетіння.
• не можна залишати трубку заряджатися на легкозаймистих предметах (папір, килим) і не ставити телефон на зарядку вночі, адже більшість апаратів вибухає саме під час заряджання.
• не купуйте батареї невідомих виробників, які декларують величезну електричну ємність.
• несумлінні виробники, аби здешевити свою продукцію, не обладнують її вмонтованими схемами захисту.

Дослідження британських вчених підтвердили, що випромінювання мобільників і справді пришвидшує реакцію головного мозку, тому збільшується ризик розвитку онкологічних хвороб.

Навряд чи застереження медиків приведуть до того, що хтось відмовиться від цього зручного засобу спілкування. Адже для дітей – це оперативний зв’язок з батьками. Нині мобільний телефон дає можливість своєчасно повідомити батькам, що діти закінчили навчання, і взагалі де вони знаходяться на протязі дня.

Але використання телефонів на уроці заважає проводити повноцінний навчальний процес. Під час виконання самостійних, контрольних робіт в учнів часто виникає ідея використати мобільний телефон як джерело списування. Учні користуються телефоном з відеокамерами, доступом до Інтернету. Діти хочуть бути оригінальними, щоб когось принизити чи самому похизуватися. Так пропагується жорстокість і розпуста. Поява подібних тенденцій в учнівському середовищі викликає занепокоєння і стурбованість.

Але хотілося б детальніше зупинитись на проблемі впливу копютера на психіку дитини.

За деякими да­ни­ми дос­лід­жен­нь минулих років, для 68 % під­літ­ків ком­п'ю­тер є ро­бо­чим інс­тру­мен­том, 44,2 % ви­ко­рис­то­ву­ють ком­п'ю­тер для роз­ваг, для 23,2 % — це мож­ли­вість спіл­ку­ва­ти­ся з дру­зя­ми, а для 15,8 % — мож­ли­вість «від­клю­чи­ти­ся» від дій­снос­ти. Наразі ж відсотки змінюються в бік розваг і «відключень від дійсності».

І все ж, який вплив мають комп’ютери на розвиток дитини? Дехто скаже, що вони нічого доброго не приносять, а інші вважають навпаки – що це один із засобів розвитку. Хто ж правий? Слід розглянути обидві точки зору.

Поч­не­мо з позитивного.

1. Як ві­до­мо, здіб­нос­ті ди­ти­ни роз­ви­ва­ють­ся тим кра­ще, чим біль­ше в неї мож­ли­вос­тей от­ри­ман­ня різ­но­ма­ніт­но­го сен­сор­но­го дос­ві­ду, зна­йомс­тва з кра­щи­ми до­сяг­нен­ня­ми світо­вої куль­ту­ри, мо­де­лю­ван­ня нас­лід­ків ре­а­лі­за­ції сво­їх ідей то­що. Усі ми до­сить доб­ре зна­є­мо, скіль­ки втра­ча­ють об­да­ро­ва­ні ді­ти, ко­ли во­ни не ма­ють мож­ли­вос­ти ко­рис­ту­ва­ти­ся біб­лі­о­те­ка­ми, не хо­дять до му­зе­їв, не бу­ва­ють в опе­рі, не навча­ють­ся за та­ки­ми тех­но­ло­гі­я­ми, які є кра­щим над­бан­ням людс­тва. І ко­ли та­ка ди­ти­на, нап­рик­лад, всту­па­ю­чи до уні­вер­си­те­ту, пот­рап­ляє до ве­ли­ко­го міс­та, у куль­тур­не се­ре­до­ви­ще, їй тре­ба на­до­лу­жу­ва­ти ці втра­ти, іно­ді на це вит­ра­ча­єть­ся ці­ле жит­тя. Втра­чає не тіль­ки кон­крет­на об­да­ро­ва­на лю­ди­на, а й усе людс­тво.

От­же, най­біль­шим над­бан­ням людс­тва від зас­то­су­ван­ня ін­фор­ма­цій­них тех­но­ло­гій є наб­ли­жен­ня най­кра­щих до­сяг­нень сві­то­вої куль­ту­ри до кож­ної пе­ре­січ­ної лю­ди­ни. Но­ві ін­фор­ма­цій­ні тех­но­ло­гії на­да­ють фан­тас­тич­ні мож­ли­вос­ти вчи­те­лям та бать­кам у роз­вит­ку за­галь­них здіб­нос­тей ді­тей з ви­ко­рис­тан­ням усьо­го ар­се­на­лу до­сяг­нень сві­то­вої куль­ту­ри. Іс­нує ба­га­то ком­п'ю­тер­них ен­цик­ло­пе­дій, ілюс­тро­ва­них ком­п'ю­тер­них кни­жок, дос­ко­на­лих нав­ча­ю­чих прог­рам, ігор, що роз­ви­ва­ють здіб­нос­ті ди­ти­ни. Але са­ме по со­бі це ба­гатс­тво без учас­ті стар­ших, без пра­ці до­рос­лої лю­ди­ни, за­лу­че­ної до про­це­су ви­хо­ван­ня ди­ти­ни, без кон­суль­та­цій з фа­хів­ця­ми не нав­чить ди­ти­ну.

Що ма­єть­ся на ува­зі? При­га­да­й­мо, скіль­ки ра­зів ми з ва­ми ди­ву­ва­ли­ся: ди­ти­на на­чеб­то з хо­ро­шої за­без­пе­че­ної сім­'ї, а чо­мусь не роз­ви­не­на ані ро­зу­мо­во, ані мо­раль­но. І нав­па­ки, ди­ти­на з бід­ної і, як ми час­то го­во­ри­мо, прос­тої сім­'ї чо­мусь має ду­же роз­ви­не­ні здіб­нос­ті. Од­ні­єю з від­по­ві­дей на це за­пи­тан­ня є та­ка: до­рос­лі в цій так зва­ній прос­тій сім­'ї знай­шли час і по­ду­ма­ли про те, як роз­ви­ва­ти здіб­нос­ті ди­ти­ни: під­би­ра­ли ці­ка­ві й ко­рис­ні книж­ки, впра­ви та іг­ри для ди­ти­ни, да­ва­ли їй склад­ні, але дос­туп­ні зав­дан­ня, об­го­во­рю­ва­ли те, що ди­ти­на про­чи­та­ла, до­по­ма­га­ли спла­ну­ва­ти свою ді­яль­ність.

По­вер­не­мо­ся до ком­п'ю­те­ра. Та ж са­ма си­ту­а­ція. В Ук­ра­ї­ні ба­га­то сі­мей, які ма­ють ком­п'ю­те­ри вдо­ма або іг­ро­ві прис­трої для те­ле­ві­зо­рів. На жаль, май­же всю­ди од­на і та ж си­ту­а­ція: на то­бі, ди­ти­но, до­ро­гу іг­раш­ку, ро­би, що хо­чеш, тіль­ки ме­не не чі­пай.

2)Учи­тель у кла­сі мо­же про­во­ди­ти уро­ки, що роз­ви­ва­ють за­галь­ні здіб­нос­ті ди­ти­ни. Мож­на ор­га­ні­зу­ва­ти спе­ці­аль­ні нав­чаль­ні іг­ри з пла­ну­ван­ня сво­го жит­тя, бюд­же­ту то­що. Ди­ти­на в іг­ро­вій фор­мі вчить­ся ро­би­ти план на тиж­день. Тут ми до­ся­га­є­мо ус­пі­ху у двох нап­рям­ках роз­вит­ку ди­ти­ни, двох важ­ли­вих скла­до­вих роз­вит­ку її за­галь­них здіб­нос­тей — від­чут­тя ча­су, умін­ня ви­ко­рис­то­ву­ва­ти час та пла­ну­ван­ня сво­го ча­су, сво­єї ді­яль­нос­ти.

Ком­п'ю­тер­ні тех­но­ло­гії — справ­жня зна­хід­ка для ма­ні­пу­лю­ван­ня з ін­фор­ма­цій­ним прос­то­ром зав­дан­ня. Ко­ли ми нав­чи­мо уч­нів сві­до­мо і твор­чо під­хо­ди­ти до ін­фор­ма­цій­но­го прос­то­ру зав­дан­ня, змі­ню­ва­ти фор­му по­дан­ня знань та да­них та­ким чи­ном, щоб мож­на бу­ло роз­гля­ну­ти весь ін­фор­ма­цій­ний прос­тір, ми по­лег­ши­мо фор­му­ван­ня в уч­нів ефек­тив­них стра­те­гій мис­лен­ня, бу­де­мо спри­я­ти під­ви­щен­ню їхньої са­мо­о­цін­ки, упев­не­нос­ти у сво­їх си­лах.

3. Є ще од­на при­ваб­ли­ва ри­са ін­фор­ма­цій­них тех­но­ло­гій у кон­тек­сті роз­вит­ку здіб­нос­тей ди­ти­ни. Усім нам зна­йо­ма проб­ле­ма — ди­ти­на вже мо­же ство­ри­ти подум­ки ці­ка­вий про­ект чи об­раз, але не во­ло­діє на­вич­ка­ми ре­а­лі­за­ції цьо­го про­ек­ту, ска­жі­мо, на­вич­ка­ми ма­лю­ван­ня. Ви­ни­кає коґні­тив­ний кон­флікт між ба­жа­ним і ус­ві­дом­ле­ним про­ек­том чи об­ра­зом і не­мож­ли­віс­тю йо­го здій­снен­ня. І тут на до­по­мо­гу мо­же прий­ти ком­п'ю­тер. Існують цілі виставки ди­тя­чих ма­люн­ків, що бу­ли зроб­ле­ні за до­по­мо­гою ін­фор­ма­цій­них тех­но­ло­гій. От­же, і тут мож­на спри­я­ти роз­вит­ку здіб­нос­тей ди­ти­ни.

Що є негативного в інформаційних технологіях?

1) В плив технологій на фізичний розвиток дитини.

 Діти довго вдивляються у монітор – від цього псується зір. Під час роботи з комп’ютером шкідливими факторами є електромагнітне випромінювання і статична електрика. Електромагнітне випромінювання від якісного комп’ютера відповідає нормативам. Однак із бокових і задніх стінок комп’ютера низької якості рівень електромагнітних випромінювань може бути підвищеним. Також у приміщенні, де працює комп’ютер, змінюється рівень вологості повітря. Діти можуть болісно реагувати на такі зміни: у них може з’явитися сухість в горлі, покашлювання. А тому при роботі з комп’ютером необхідно дотримуватись таких правил безпеки:

•    комп’ютер потрібно розташовувати в кутку чи задньою стінкою до стіни;
•    у приміщенні, де працює комп’ютер, необхідне щоденне вологе прибирання;
•    до і після роботи на комп’ютері слід протирати екран спеціальними серветками;
•    вважають, що наші зелені друзі – кактуси – також допомагають зменшити негативний вплив комп’ютера;
•    під час грози обов’язково вимикайте комп’ютер;
•    не забувайте частіше провітрювати кімнату. 

У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри. Результати цих досліджень вражають:

•    у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні зміни у розвитку головного мозку;
•    комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок;
•    у дітей, які довго грають у комп’ютерні ігри, не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися до досягнення дорослого віку. 

Об­го­во­рю­ва­ла­ся ще й фо­то­е­пі­леп­сія, але до­сить мля­во. Пот­рі­бен був, ма­буть, струс гро­мадсь­кої дум­ки від со­тень ви­пад­ків захво­рю­вань на фо­то­е­пі­леп­сію японсь­ких ді­тей піс­ля пе­рег­ля­ду муль­тфіль­му з ви­ко­рис­тан­ням ефек­тів штуч­ної ре­аль­нос­ті, щоб світ, на­реш­ті, за­мис­лив­ся над проб­ле­мою збе­ре­жен­ня здо­ров­'я ді­тей, що є за­руч­ни­ка­ми до­сяг­нень ци­ві­лі­за­ції.

2) вплив технологій на психічний розвиток дитини.

-В ігрових залах немає фахівців, здатних керувати заняттями дітей, адже підприємці не ставлять перед собою таке завдання. Найчастіше вони самі добирають для дітей „розклад навчання”: жорстокі ігри та віртуальні розваги. Популярність ігор он-лайн зростає в цілому світі. Відкривається дедалі більше Інтернет-кафе, обладнаних комп’ютерами, на яких можна за відповідну плату пограти у мережеві ігри.

Більшість гравців, потерпаючи від комп’ютерної залежності, „надмірно дратівливі”, „запальні”, емоційно нестійкі. Але в процесі гри настрій покращується, з’являються позитивні емоції. Та після закінчення гри настрій знову погіршується, швидко повертаючись на початковий рівень, залишається до наступного „входження” у віртуальний світ. Для гравця реальний світ нудний, нецікавий і повний небезпеки. Тому він намагається жити в іншому світі – віртуальному, де все дозволено, де він встановлює правила гри. А вихід із гри може навіть спричинити депресивний стан. Та якщо знати міру, то негативний вплив комп’ютерних ігор буде мінімальним.

- За даними Американської медичної асоціації, за роки, проведені в школі, середньостатистична дитина бачить по телевізору 8000 убивств та 100 000 актів насильства. Якщо дорослий ще може критично оцінювати всю цю телепродукцію і відмежовувати уявну реальність від дійсності, то дитина часто ці телевізійні схеми сприймає як план для реалізації в реальному житті і у неї поступово формується кримінальний стиль мислення.
Якщо тебе образили — ти повинен дати здачі і знищити кривдника, якщо ти розумієш, що не можеш досягнути того, чого прагнеш законними методами, то не страшно в чомусь переступити межу; якщо ти багатий і сильний — то закон для тебе не писаний. У результаті маємо звикання до цих сцен, уявлення, що основний шлях вирішення більшості проблем – насильницький, та формування вельми дивних ідеалів чи взірців для наслідування (позитивний герой бойовика, на загал, стріляє чи вбиває учетверо більше, ніж герой негативний). Дані соціологічного дослідження канд. псих. наук О. Ю. Дроздова (Ін-т психології ім. Г.С.Костюка АПН України) зазначають що 58% молоді прагнуть копіювати поведінку телегероїв, здебільшого з іноземних фільмів, а 37,3% молоді взагалі готові вчинити протиправні дії, наслідуючи телегероїв. Але при цьому діти не враховують що у фільмах показуть лише окремі риси характеру, а не особистість в цілому.

- Не менш небезпечним для дітей може бути і Інтернет. Старший науковий співробітник Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Зоя Гаркавенко зазначила, що Інтернет та комп'ютерні ігри (в тому числі он-лайнові) викликають звикання чи навіть залежність і це звикання може виникнути досить швидко, навіть через півроку. Фахівець відзначила, що у цьому плані найбільш вразливими є підлітки 11-17 років. Вони наштовхуються на такі ризики, як потрапляння у віртуальний світ, зменшення соціальних контактів, соціальну дезадаптацію, що може призвести до депресії та самогубства. Інтернет-залежний не може контролювати кількість часу, проведеного перед монітором, у нього з'являється сухість очей, розлади сну, зникає апетит. Психологи багато говорять про те, що зацікавленість різного роду «стрілялками», яскраві картини крові, розривання плоті вбитих може провокувати людину спробувати таку ситуацію не «понарошку», а в реальному житті. Так само, як ігри, в яких герой може стрибати з високого будинку, перелітати прірви тощо, провокують дітей робити щось подібне, ризикуючи своїм здоров'ям та життям.

Як же вберегти дитину від негативних впливів сучасних інформаційних технологій?

-Виробники електронних ігор пропонують власні способи вирішення проблеми: за останні роки в багатьох популярних продуктах  електронних  розваг вводяться системи регулювання "насильства". Тепер батьки можуть контролювати багато аудіо-візуальні параметри гри, такі як обсяг крові на екрані та можливість використання ненормативної лексики в діалогових вікнах. На заході існують також системи рейтингу та оцінки електронних ігор на основі їхнього вмісту, що, у принципі, є досить адекватною мірою контролю над вихованням та соціалізацією дітей.

- Сучасні засоби перегляду веб-сторінки гіпертексту дозволяють батькам обмежувати (за допомогою пароля або іншими засобами) дитині доступ до інформації, існують також програми, які дозволяють «фільтрувати» текст, отриманий з мережі, замінивши небажані слова пробілами (слід зазначити, що  фрази з яких видалити частини мови, викликають  інтерес для підлітків, як ознака приховування секретів. тому, навіть якщо дитині не вдається відкрити і цю таємницю, інтерес до матеріалу буде залишатися високий).

- Негативний вплив Інтернету на дітей також відзначає і експерт Роман Пахомов, зазначивши, що Інтернет в Україні не врегульований законодавчо, і практично не розмежовані суб`єкти, що надають інтернет-послуги. Експерт вказує на необхідності прийняття Закону "Про інтернет", аби мати змогу на законодавчому рівні блокувати дитячу порнографію у всесвітній мережі, зазначивши, що коли у нас не буде сильної правової бази - органи внутрішніх справ будуть обмежені у своїх діях. Він зазначав також про важливість регулювання контенту мобільних телефонів, так як діти часто закачують у свої мобільні телефони аморальні чи агресивні картинки. Деякі експерти пропонують створити «чорний» та «білий список" вебсайтів. Але створення "чорних списків", які б забороняли певні вебсайти є хибним шляхом та марним витрачанням часу та зусиль, адже хоч сайти з небезпечним контентом постійно закривають, вони так само регулярно з'являються знову. Набагато ефективніше створювати «білий список» вебсайтів, які рекомендуватимуть для відвідування дітям. За словами автора ідеї, заступника голови правління "Інтернет Асоціації України" Олександра Ольшанського, йдеться про те, щоб визначити вебсайти, які не містять небезпечного контенту, і рекомендувати їх для перегляду дітям. До "білого списку" хочуть включити освітні та інформаційні ресурси.

Щоб система запрацювала, "потрібна програма, яка стоїть на комп'ютері, і потрібен, власне, список, який підтримується і розміщений десь на серверах провайдера", - розповів Ольшанський. Але ні про якийсь державний контроль трафіку не йдеться, адже для запровадження цього механізму обов'язково буде потрібна не лише згода, але й ініціатива батьків дитини. Тобто на власні комп'ютери користувачі- батьки повинні ставити цю програму самі.

Але як би держава не забороняла ті чі інші фільми чи сайти з елементами насилля чи розпусти, якщо батьки не будуть приділяти значної уваги своїм дітям, і в родині не буде створена атмосфера довіри і любові, то ніякі заборони не діятимуть. Зокрема за даними Національної експертної комісії майже 76% батьків не цікавляться тим, які вебсайти відвідують їхні діти. Втім, експерти такі цифри пояснюють не байдужістю батьків, а їхньою необізнаністю. Тому батьки повинні своїм власним прикладом надихати дітей на добрі справи і бути для них моральним авторитетом, і тоді дітей не буде тягнути до заборонених речей. І тільки тоді коли будуть об’єднані зусилля батьків, держави і громадськості ми зможемо досягнути значних успіхів у вихованні підростаючого покоління.