Інформаційний бюлетень для батьків дитини з особливими освітніми потребами щодо діяльності команди психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами.

Батьки мають право:

-                       надавати свій дозвіл на проведення комплексного оцінювання розвитку дитини в ІРЦ;

-                       мати повну інформацію про умови навчання дитини;

-                       надавати необхідну інформацію, що може вплинути на навчання та поведінку дитини у школі;

-                        брати участь у розробленні ІПР;

-                       отримувати від учителів та інших спеціалістів інформацію про розвиток, навчання і успішність дитини, зокрема про реалізацію ІПР;

-                       мати доступ до інформації про навчання дитини в школі, включаючи результати оцінювання і звіти;

-                       отримувати консультації фахівців, які працюють з дитиною;

-                        регулярно отримувати звіти про успіхи дитини протягом навчального року;

-                       надавати дозвіл на додаткові послуги, що їх може потребувати дитина;

-                        оскаржувати рішення, що, на думку батьків, не найкращим чином задовольнятимуть ООП дитини і працювати з КС над пошуком кращих рішень.

Обмін важливою інформацією з батьками дасть змогу вчителям ефективно організовувати освітній процес. Така інформація може охоплювати:

-                   важливу медичну інформацію;

-                   успішні навчальні та поведінкові техніки, що батьки застосовують вдома;

-                   зміни в сім’ї – смерть родичів, розлучення батьків, загибель домашньої тваринки;

-                   минулий досвід навчання дитини з ООП;

-                   намічені для дитини цілі, над досягненням яких батьки працюють вдома та ін.

Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

·      Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).

·      Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

·         Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.

·      У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

·      Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

·      У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

·      Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

·      Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців.

·      Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.

·      Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.

·      Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.

Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.

• Дитині з особливими освітніми потребами варто постійно приділяти батьківську увагу та підтримку. Навчання такої дитини загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві потребує часу, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.
• Пам’ятайте, що особливості поведінки дитини з особливими освітніми потребами в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
• Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими освітніми потребами – це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
• Навчіться давати  інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3 – 4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
• У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначте і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в школі, в садочку.
• Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть, якщо вони незначні.
• У повсякденному спілкуванні з дитиною з особливими освітніми потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.
• Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначте систему правил поведінки дитини в садочку, в школі, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
• Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів – фахівців.
• Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
• Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
• Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
•