Актуальність теми

 Проблема боротьби з паразитичними захворюваннями була  актуальною в усі часи. Ці хвороби не лише приносять значну шкоду здоров’ю людини, але й є небезпечними для життя. 

   На сьогоднішній день розшифрований життєвий цикл більшості паразитів, вивченні епізоотологія, епідеміологія і клініки хвороб. Однак, до даного часу відомості залишаються не повними, мало досліджені личинкові стадії, закономірності розподілення паразитів в популяціях проміжних хазяїнів, менш розкриті механізми, які впливають на інтенсивність передачі інвазії між  ланками       паразитичної     системи    і    умовами   функціонування паразитичної системи гельмінтів.

 Тому може скластися хибне уявлення про незначну ймовірність зараження паразитом, малу ймовірність зустрічі з проміжним хазяїном та малоймовірністю завершення паразитом свого життєвого циклу і як наслідок не високий показник поширенності паразитів, що викликає більш безпечну поведінку серед населення під час профілактичних заходів та погіршує і ускладнює динаміку захворюваності.

 Статистика свідчить, що в Україні зустрічається 30 видів глистів, за офіційними даними щорічний показник захворюваності на гельмінтози в Україні високий та складає в середньому 1333 випадків на 100 тисяч населення, з яких 80% - серед дітей. Реальні ж показники захворюваності заздалегідь є суттєво вищими. За даними Українського Центру санітарно-епідеміолгічного нагляду поширеність гельмінотозів в Україні постійно зростає і надалі буде зростати.

Наукова новизна одержаних результатів

на прикладі паразитарної системи «личинки паразитів – проміжні хазяїни» вперше узагальнено рівні взаємодії паразита й хазяїна: вплив паразитів на організм хазяїна, зміни в поведінці проміжних хазяїнів у відповідь на присутність паразитів. Це дало змогу побачити цілісну картину і скласти уяву про особливості формування складних багатопланових відносин у паразитарних системах, зробити висновки про ймовірність завершення паразитами свого життєвого циклу і відповідно про ймовірність зараження паразитом.

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ 

ПЕЧІНКОВОГО СИСУНА (ФАСЦІОЛИ)

З життєвого циклу печінкового сисуна  можна зробити висновок, що ймовірність потрапляння плаваючих личинок з тіла ставковика малого до прибережної рослинності є невисокою, як і наявність даних личинок близько біля берега, що зменшить також можливість потрапляння до остаточного хазяїна під час водопою. 

ВПЛИВ ЛИЧИНОК ПЕЧІНКОВОГО СИСУНА НА  ПОВЕДІНКУ СТАВКОВИКА МАЛОГО

  Однак, личинка паразита суттєво впливає на проміжного хазяїна, і одним із проявів зараження молюсків личинками печінкового сисуна є зміна не тільки морфологічної структури та фізіологічні реакції молюска (гігантизм, зміна забарвлення, рухової активності), але й його поведінки. В більшості випадків це переміщення на мілководдя з більш глибоких ділянок водойми. 

  Аномальні форми поведінки   сприяють більшій ймовірності   прикріплення   личинок церкаріїв,     що вийшли      з   тіла       молюска,    до прибережної рослинності і активному виїданню  цих рослин потенційними остаточними хазяями, а також більшій ймовірності потрапляння личинок до тіла остаточного хазяїна під час водопою, і відповідно, успішному завершенню життєвого циклу паразита.  

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ 

ЛАЦЕТОПОДІБНОГО СИСУНА (ДИКРОЦЕЛІЯ)

      Вивчивши життєвий цикл ланцетоподібного  сисуна виникає питання: «Хіба висока ймовірність потрапляння заціпенілих мурашок до рослиноїдних тварин, якщо мурашки знаходяться паралізованими в мурашниках або на поверхні землі?» 

ВПЛИВ ЛИЧИНОК ЛАНЦЕТОПОДІБНОГО

СИСУНА НА  ПОВЕДІНКУ МУРАШОК

     Виявляється при наявності в життєвому циклі двох проміжних хазяїнів саме поведінка другого проміжного хазяїна змінюється. Так, наприклад, змінюються фото      –      і геотаксиси        мурах – других проміжних    хазяїв ланцетоподібного сисуна. 

     Наявність паразита в центральній нервовій системі викликає зміну поведінки мурашки. Заражена комаха протягом дня нормально виконує функції робочого, але до вечора не повертається гніздо, а повисає на травинці, затиснувши її щелепами. 

ВПЛИВ ЛИЧИНОК ЛАНЦЕТОПОДІБНОГО

СИСУНА НА  ПОВЕДІНКУ МУРАШОК

       Поблизу сильно заражених мурашників можна бачити безліч висячих на травинка мурах. Ось що відбувається з найрозумнішим у світі комах істотою під впливом паразитів! Травоїдні тварини, які пасуться поблизу мурашників, разом з травою проковтують      і      цих        нещасних,        заражаючись      таким    шляхом ланцетоподібним сисуном.

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ 

ЛІГУЛИ ТА КОТЯЧОГО СИСУНА (ОПІСТОРХА)

В життєвому циклі лігули та котячого  сисуна другим проміжним хазяїном є більшість коропових риб. Остаточним хазяїном лігули – рибоїдні птахи, а котячого сисуна людина та хижі ссавці, які живляться рибою. Ймовірність виловлення птахом чи людиною саме інвазійної риби теоретично не є високою, отож ймовірність закінчення життєвого циклу паразитом має знижуватися.

ВПЛИВ ЛИЧИНОК ЛІГУЛИ ТА КОТЯЧОГО

СИСУНА НА  ПОВЕДІНКУ РИБ

      Однак, при інвазії личинками лігули у риб не лише збільшується черевце, випинається вперед черевна частина, порушується координація плавальних рухів, а й змінюється поведінка риб, вони постійно тримаються у верхніх шарах води і неспокійно плавають, риба, як кажуть, «метається» біля поверхні води.

 У риб при інвазії личинками котячого сисуна спостерігається таож порушення функцій руху. 

  Звичайно, що така риба швидко стане здобиччю птахів та рибалок.

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ 

ЕХІНОКОКА

ВПЛИВ ЛИЧИНОК ЕХІНОКОКА НА  ПОВЕДІНКУ ПРОМІЖНОГО ХАЗЯЇНА

  Личинка у вигляді пухирчастої стадії в основному локалізується в легенях, печінці, чим ослаблює організм проміжного хазяїна і він стає легкою здобиччю для остаточного господаря. 

  Однак вражає цікава особливість, личинка в організмі проміжного хазяїна виділяє речовини, які видихаються   рослиноїдною твариною   і приваблюють остаточного хазяїна, і таким чином швидко завершується життєвий цикл паразита.

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ТОКСОПЛАЗМИ. ВПЛИВ ТОКСОПЛАЗМИ НА ПОВЕДІНКУ ГРИЗУНІВ       

Один з найбільш відомих маніпуляторів серед  паразитів – одноклітинна тварина токсоплазма. Найзначніша зміна, що викликається цим паразитом, називається синдромом фатального потягу. Гризуни, заражені токсоплазмой, втрачають вроджений страх перед запахом котячої сечі і реагують на нього як на феромон. Токсоплазма викликає зміни в нейронах тієї області мозку, в яку перш за все надходить нюхова інформація, та вражає сім’янники, в яких стимулює посилений синтез тестостерону. В результаті цих змін у інфікованих гризунів, які відчувають запах сечі, активуються не ті нейрони, які повинні реагувати на небезпеку, а ті, які сприймають статеві феромони. Такий збій дозволяє пояснити втрату страху перед запахом кішки.

ВПЛИВ ТОКСОПЛАЗМИ

НА  ПОВЕДІНКУ ЛЮДИНИ

 Однак токсоплазмою заражені  і багато видів ссавців, в тому числі і люди, тому паразит керує і нашими діями. Вплив токсоплазми на поведінку людини багато років вивчав професор празького університету Карлова Ярослав Флегр. За його даними, люди, інфіковані токсоплазмою, хоч і не зачаровані запахом котячої сечі, але стають до нього менш чутливі. А недавно він довів, що токсоплазма частково відповідальна за страх і небезпеку: змінюється швидкість реакції як у чоловіків, так і у жінок. Чотири дослідження Я. Флегера, які було проведено у Чехії, підтвердили, що у заражених в 2,5 рази підвищується ризик дорожніх аварій, ймовірність виробничих травм і ймовірність здійснення самогубства.

ВИСНОВКИ

 Аналіз взаємодії  проміжних хазяїнів і паразитів дає змогу більш чітко уявити закономірності, які визначають функціонування паразитарних систем. Усі ці аспекти розширюють наші^.   знання про комплексний характер взаємодії двох  організмів, які утворюють  систему «паразит – хазяїн» і надають вичерпне уявлення про високу ймовірність завершення паразитами своїх життєвих циклів, а значить високу ймовірність зустрічі проміжного хазяїна з остаточним. Відповідно для людини та тварин, які є остаточними хазяїнами багатьох паразитичних організмів існує досить висока вірогідність стати місцем  існування та статевого розмноження для даних паразитів.

   За наявності узагальненої інформації про вплив паразитів на поведінку їхніх проміжних хазяїв – актуальним залишається вивчення личинок із метою їх    впливу на   проміжного хазяїна, що необхідно для профілактики й успішної боротьби з небезпечними інвазійними хворобами. 

         Знання. Свідомість. Здоров’я