Вплив стану економіки на діяльність українських підприємств

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Факультет права, публічного управління та адміністрування

Кафедра публічного управління та адміністрування

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

З теорій організації

на тему:

"Вплив стану економіки на діяльність українських підприємств"

 

 

 

Виконала

студентка 3 АПУАЗ

Вероніка Бондар

 

 

 

Вінниця

2022

 

Зміст:

• Вступ....................................................................................................1
• Фактори зовнішнього середовища.....................................................1 
• Бізнес-середовища фактори...............................................................8
• Формування чинників впливу на експортно-імпортну діяльність...10
• Висновок...........................................................................................14
• Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 В умовах світової фінансової кризи аналіз зовнішнього середовища набуває дедалі більшого значення, оскільки стан і напрям розвитку зовнішнього середовища певною мірою визначають можливості підприємства щодо локалізації кризи та виходу з неї. На сьогоднішній день актуальність теми дослідження підтверджується потребою постійного аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства.

В ринкових умовах господарювання підприємство є відкритою системою, діяльність якої являє собою взаємодію внутрішнього і зовнішнього середовища. Ці два компоненти постійно перебувають у тісному взаємозв’язку. Залежно від сили впливу чинників кожного середовища, одне з них є домінуючим над іншим і впливає на його функціонування. Діяльність будь-якого підприємства значною мірою залежить від впливу багатьох факторів, які взаємодіють між собою, змінюються в часі, є специфічними для кожної сфери діяльності. Зміни, які відбуваються у світі дедалі більше примушують звернути увагу на зовнішнє середовище підприємства.

 

Фактори зовнішнього середовища 

Зовнішнє середовище — це сукупність господарських суб’єктів, економічних, суспільних і природних умов, національних та міждержавних інституційних структур та інших зовнішніх відносно підприємства умов і чинників, що діють у глобальному оточенні.

Динамічність зовнішнього середовища, диверсифікованість та взаємозв’язок його факторів перешкоджають точному і одночасному врахуванню усіх можливих наслідків постійного впливу на різноманітну діяльність підприємства. Своєчасній і об’єктивній оцінці явищ, процесів і тенденцій, що відбуваються у зовнішньому середовищі, стає на заваді також

1

відсутність необхідного обсягу достовірної інформації.

Зважаючи на це, керівники підприємств мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, що повинні враховуватися, віддавати перевагу тим із них, які найістотніше впливають на результати діяльності. Досягненню цієї мети багато в чому сприяє вірна ідентифікація мікросередовища підприємства і діючих у ньому факторів.

Постачальники ресурсів. Ними є різні суб’єкти господарювання, що забезпечують підприємство необхідними йому матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Кожне виробниче підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об’єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми. В іншому разі можуть швидко з’явитися проблеми з виробництвом та збутом виготовленої продукції, а в перспективі – виникає загроза втрати набутого роками іміджу підприємства і прихильності до нього постійних партнерів та клієнтів.

Тому сучасні компанії дуже прискіпливо ставляться до вибору постачальників (особливо якщо є альтернативи), але прагнуть при цьому підтримувати довготривалі стосунки із тими з них, які працюють з урахуванням спільних інтересів. Про великий вплив постачальників на діяльність підприємств свідчить хоча б той факт, що після розвалу СРСР відмова від партнерських зв’язків дуже боляче вдарила по економіці всіх пострадянських країн.

Посередники. Це ті фірми, організації або окремі фізичні особи (підприємці), котрі допомагають виробникам у реалізації їх товарів на відповідних ринках. До них відносяться торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарообігу (включаючи транспортні підприємства, складську мережу), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії).

     

Плідна співпраця із посередниками може допомогти підприємству завоювати міцні ринкові позиції, ефективно працювати і розвиватись, а невдалий вибір посередників, які лише “накручують” ціну на товар, а не

2

дбають про його ефективний збут, може довести фірму до банкрутства. Зокрема, у перехідний період в Україні посередники дуже часто паразитували на великих підприємствах-виробниках, висмоктуючи із них обігові кошти (хоч, на жаль, у багатьох випадках це були свідомі дії обох сторін).

Споживачі. Товаровиробники мусять ретельно і постійно вивчати своїх клієнтів (споживачів продукції, послуг) для того, щоб відстежувати кон’юнктуру ринку та оперативно реагувати на її зміни. При цьому варто зазначити, що такий моніторинг має здійснюватись на різних клієнтурних ринках:

• споживчому (товари і послуги для особистого споживання);
• виробників (продукція виробничо-технічного призначення);
• проміжних продавців (товари для перепродажу з метою одержання певного зиску);
• державних та різних комерційних структур (оптові та дрібнооптових покупців);
• світовому, що охоплює усі раніше перелічені типи клієнтури ринків.

В умовах насиченості ринку важливо цілеспрямовано докладати зусилля для того, щоб знайти і зберегти свого споживача. Тому багато фірм, особливо малих чи середніх, відшукують все нові і нові способи звернути на себе увагу потенційних клієнтів, зробити свої послуги чи товари привабливішими для них. Тут і різноманітні акції, і гнучкі системи знижок, і гарантійне післяпродажне обслуговування і багато чого іншого.

Конкуренти. Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб’єкт, котрий всебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію.

Причому вирішальне значення має розробка і дотримання певної ринкової стратегії і тактики з урахуванням багатьох чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Конкурентні “війни” іноді тягнуться роками, як це має місце між компаніями “Кока-кола” та “Пепсіко”, а іноді призводять до остаточної втрати ринкових позицій

3

навіть на внутрішньому ринку, що характерно для значної кількості українських підприємств. Але слід зауважити, що в деяких випадках конкуренти можуть стати партнерами і тим самим значно підвищити свою конкурентоспроможність.

Так, протягом декількох останніх років світова економіка переживають своєрідний сплеск злиттів і поглинань (злиття «British Petroleum» (Англія) і «Amoco» (США) у серпні 1998 р. – найбільше в цьому столітті, річний обсяг прибутку в результаті об’єднання становив 108 млрд. доларів; після злиття «Mersedes-Benz» і «Krаisler» влітку 1998р. новостворена фірма «Mersedes-Krаisler» стала однією із найбільших автомобільних компаній світу; восени 2002 р. об’єднались два провідних українських виробники програмних продуктів – корпорація “Квазар-Мікро” і компанія Telesens Ukraine. Мета об’єднання – увійти до трійки найбільших національних виробників програмного забезпечення).

Значний безпосередній вплив на діяльність підприємств мають так звані “контактні аудиторії”, до яких належать:

• державні органи управління, що чинять дії регулюючого характеру і впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Сюди відносяться державні законодавчі органи, різні державні установи представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні власні нормативні акти, місцеві адміністративні органи, а також профспілкові та інші громадські організації і об’єднання громадян (наприклад, асоціації споживачів, підприємців, асоціації «Зелений світ» тощо);
• засоби масової інформації (ЗМІ). Вони можуть розміщувати статті-замовлення щодо тих чи інших аспектів діяльності організації чи її представника. Це можуть бути як “імідж-інформації”, так і інформації – “кілери”;
• місцеве населення, яке може відчувати на собі негативний вплив підприємства (шум, забруднення довкілля тощо), а тому перешкоджати його діяльності, а може і підтримувати – у випадку, коли підприємство створює нові робочі місця, справно сплачує податки, бере участь у доброчинних заходах.

Серед найбільш вагомих факторів прямої дії особливе місце

4

належить законам України про підприємство, підприємництво, власність, охорону праці, захист прав споживачів, про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції, урядові декрети і постанови, нормативні документи галузевих і територіальних органів управління, що спрямовані на правове та організаційне регулювання відносин між державними владними структурами і господарюючими суб’єктами, регламентацію норм і правил їхньої поведінки (правил гри) в економічному просторі.

Чинне законодавство в країні може сприяти загальному економічному розвиткові, а може його гальмувати, може позитивно впливати на діяльність одних підприємств і чинити перешкоди їхнім конкурентам. Стан законодавства характеризується не лише складністю, але і мінливістю, а інколи навіть і невизначеністю, що особливо характерно для перехідного періоду.

Чим вища міра втручання держави в економічні процеси, тим вужчим стає «коридор» підприємницької свободи, і, навпаки, при встановленні ринкової моделі господарювання включаються механізми розвитку і саморегуляції економічних відносин, зводячи роль держави до виконання функцій арбітра при загострюванні взаємовідносин між підприємствами.

Також менеджерам необхідно уважно стежити за макрофакторами зовнішнього та правильно оцінювати пов’язані з ними загрози чи зиски при розробці підприємницької стратегії до яких відносяться: економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні та інші.

Економічні фактори. Загальний стан економіки, тенденції її розвитку раз у раз змінюють економічне середовище господарювання. Для забезпечення сприятливих умов своєї діяльності підприємства мусять здійснювати

5

постійний моніторинг економічної ситуації і оцінювати її зміни з точки зору вірогідних для себе наслідків.До цих факторів належать: рівень та темпи інфляції, зростання та спад виробництва, коливання курсу національної валюти відносно валют інших країн, оподаткування, умови одержання кредиту і процентна банківська ставка, рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців, платоспроможність контрагентів тощо. Останнім часом дуже великого значення набула глобалізація – політико-економічний фактор, який робить сильних суб’єктів ринку ще сильнішими, а слабких – ще слабшими та переводить конкурентну боротьбу на нові рівні.

Політичні фактори. Ця група факторів мусить постійно знаходитись у полі зору керівників підприємств перш за все у нестабільному соціально-економічному і політичному середовищі, яке має місце у період трансформації економічних відносин. Нестабільна політична ситуація спричиняє відтік капіталу від галузей, що потребують значних довгострокових інвестицій, і водночас спрямовує підприємницьку діяльність у бік короткого обігового циклу, який властивий торговельному бізнесу.

У період зростання політичної активності (виборчі процеси, зокрема) відкриваються нові можливості для засобів масової інформації – вони стають надзвичайно рентабельними через високу вартість політичної реклами і можуть розширювати свої тиражі, набуваючи іміджу “правдоносіїв”.

Соціокультурні фактори. Ці фактори формуються у рамках конкретного суспільства і відображають особливості основних поглядів, цінностей та норм поведінки людей, що впливають на прийняття ними управлінських рішень. До них відносять: ставлення людей до самих себе і до інших, ставлення до суспільних інститутів, природи, основних культурних

6

 цінностей тощо.

Демографічні фактори. Ці фактори характеризують зміну структури населення за віковими, національними, кваліфікаційними ознаками, рівнем освіти, доходів, споживацькими перевагами тощо. Їх аналіз дає можливість зрозуміти, зокрема, чи достатній освітній та кваліфікаційний рівень населення регіону для забезпечення позитивного сприйняття продукції чи послуг фірми (це важливо, зокрема, для Інтернет-проектів, деяких гуманітарних проектів тощо); як діяльність підприємства вплине на рівень зайнятості населення регіону.

Такі фактори слід приймати до уваги, визначаючи клас споживачів, для яких передбачається виготовляти продукцію, для оцінки можливості залучення трудових ресурсів відповідної кваліфікації, для оцінки місткості ринку і обґрунтування інших подібних управлінських рішень.

Науково-технічні фактори. Нерівномірний перебіг науково-технічного прогресу, розбіжність у просторі і часі створення та використання технічних новинок вимагають врахування підприємствами рівня і тенденцій техніко-технологічного розвитку і того, як його досягнення використовуються конкурентами. Тому керівникам підприємств, організацій необхідно аналізувати можливий вплив загальносвітового науково-технічного середовища на створення і впровадження технологічних новацій.

При цьому велику увагу слід приділяти науковим винаходам чи відкриттям, які можуть революційно вплинути на подальше використання існуючих технологій, роблячи їх малоперспективними. Так, компанія “Полароїд” у жовтні 2001 року після 30 років існування на ринку фотопослуг оголосила про своє банкрутство.

Причина – поява нових цифрових фотоапаратів, які буквально протягом

7

секунд за допомогою комп’ютера і кольорового принтера можуть виготовити скільки завгодно копій фотознімків. Крім того, підвищилася оперативність роботи традиційних фотопослуг. Останнім аргументом на користь банкрутства було різке зменшення кількості туристів у зв’язку із терактами у США 11 вересня.

Екологічні фактори. Всебічне обґрунтування підприємницької стратегії також передбачає її відповідність критерію безпеки людини і навколишнього середовища.

До основних факторів впливу на оточуюче середовище, що мають враховуватися і прогнозуватися у підприємницькій діяльності належать: обсяги викидів у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем та великих технологічних утворень – гідротехнічних споруд, газо- і нафтопроводів, тунелів тощо; кількість і якість продукції, що виготовляється, її безпечність і утилізаційна придатність; стан природного середовища, в якому знаходиться підприємство (до і після реалізації запланованої стратегії розвитку) і розміри можливих незворотних негативних наслідків.

Бізнес-середовища фактори

Основні необхідні для розуміння міжнародного бізнес-середовища фактори можуть бути згруповані у три великі групи.

Економічне середовище – це сукупність економічних умов у країні, в якій організація здійснює свої операції. Воно включає в себе такі фактори, як загальний рівень економічного розвитку, рівень заробітної плати і доходів населення, транспортне сполучення, курси валют, рівень інфляції і ставки

8

 банківського проценту, ставки оподаткування, особливості конкурентної боротьби, кількість і якість природних ресурсів тощо.

Так, наприклад, перебої з постачанням електроенергії в Україні спричиняють труднощі з комунікаціями, порушують ритм роботи підприємств, можуть стати причиною значних збитків через порушення технології виготовлення продукції. Тому іноземні компанії намагаються працювати у таких регіонах, де від’єднання від енергозабезпечення є рідкісним випадком або ж вимушені встановлювати автономні енергоустановки, що призводить до збільшення загальних витрат на ведення бізнесу. Погані транспортні комунікації також ускладнюють просування капіталу углиб країни.

Законодавчо-політичне середовище. Воно зумовлює більшу або меншу міру ризику, який супроводжує ведення бізнесу в іншій країні. В різних країнах діють різні закони і обмеження, що може робити торгівлю досить проблематичною або невигідною Ті чи інші країни можуть захищати своїх виробників митними тарифами, квотами, системою податків.

Наприклад, торговельні стосунки України з Росією постійно лихоманить через введення обмежень на ввезення цукру, карамелі чи труб великого діаметру; зміна закону про сплату і відшкодування ПДВ з боку Росії спричиняє відповідні заходи з боку України, а це робить проблематичним укладання довгострокових угод, бо те, що було вигідним учора, стає невигідним сьогодні і т. ін. Тероризм, політична нестабільність також збільшують ризик ведення бізнесу. Зокрема, неспокій на Балканах значно зменшив привабливість туристичного бізнесу у цьому регіоні, хоча там для нього чудові природні умови.

Соціокультурне середовище. Культура - це пануюча в суспільстві система

9

цінностей, вірувань та життєвих установок, яка поділяється всіма членами цього суспільства. Вона впливає на стиль повсякденного життя і преференції споживачів, ділову поведінку партнерів тощо. Відмінності в культурі особливо помітні при переході зі східних до західних регіонів, із країн, де домінуючою релігією є мусульманство до країн із протестантською етикою. Домінуючі в суспільстві цінності багато в чому визначають функціонування організації і переважаючий в ній стиль управління. Так, японські і американські організації за стилем управління істотно різняться, хоча обидва стилі управління у вказаних країнах є високоефективними.

 

Формування чинників впливу на експортно-імпортну діяльність

Сучасний стан та результати зовнішньоекономічної діяльності вітчизняної економіки характеризуються нестабільністю через складні економічні умови та негативний вплив факторів зовнішнього середовища .

За представленими даними можемо зробити висновок про швидке падіння обсягів імпорту у кризові 2014–2015 роки, що зумовлено насамперед девальвацією гривні. На сучасному етапі темпи відновлення імпорту перевищують темпи відновлення експорту товарів. Перш за все скорочення експортних та імпортних операцій було пов’язано зі зниженням обсягу торговельних операцій з РФ. Так, частка цієї країни у вітчизняному експорті скоротилася з 25,6% у 2012 році до 9,1% у 2017 році, а в імпорті – з 32,4% до 14,5% відповідно. Внаслідок цього вітчизняні підприємства змушені були шукати нові ринки збуту та постачання сировини. З 1 січня 2016 року стала чинною Угода про повну та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, що надала ширші можливості доступу вітчизняних підприємств до європейських ринків. Однак стрімкого зростання обсягу експорту до країн ЄС не відбулося, зокрема, через

10

невідповідність вітчизняної продукції чинним вимогам до її якості, необхідність проходження сертифікації, модернізації обладнання та виробничого процесу тощо, хоча загалом частка експорту промислової продукції до країн ЄС зросла з 15,1% у 2012 році до 36% у 2017 році. Слід зазначити, що нині в структурі експорту до країн ЄС переважає сировинна продукція. Найбільші обсяги експорту до країн ЄС складали продукція агропромислового комплексу та харчової промисловості (32,2% від загального обсягу експорту), недорогоцінні метали та вироби з них (21,4%), зокрема чорні метали та вироби зних (20,2%), механічні та електричні машини (14,2%). Найбільші експортні поставки здійснювались до Польщі, а саме 15,5% від загального обсягу експорту до країн ЄС (чорні метали, електричні машини, руди, шлак і зола), Італії, а саме 14,1% (чорні метали), Німеччини, а саме 10,0% (електричні машини, одяг та додаткові речі до одягу, текстильні), Нідерландів, а саме 9,6%, Угорщини, а саме 7,6% (електричні машини, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, руди, шлак і зола), Іспанії, а саме 7,2% (сіль, сірка, землі та каміння), Румунії, а саме 4,8% (чорні метали, руди, шлак і зола, електричні машини), Чехії, а саме 4,1% (руди, шлак і зола, електричні машини, чорні метали). Обсяг експорту товарів серед найбільших країн-партнерів збільшився до Нідерландів (на 68,4%), Італії (на 28,0%), Чехії (на 27,5%), Угорщини (на 26,0%), Іспанії (на 25,4%), Польщі (на 23,8%), Німеччини (на 23,2%) та Румунії (на 17,4%). Структурні зміни в експорті відбуваються досить повільно, в результаті чого в короткостроковій перспективі зберігатиметься сировинний характер українського експорту, що спричиняє високу залежність економіки України від ситуації на світовому ринку. Це знижує можливості отримання додаткової частини доданої вартості та свідчить про необхідність стимулювання експортної активності перспективних галузей з більш глибоким ступенем переробки сировини (зокрема, машинобудування,

11

деревообробних та хімічних виробництв). Це можливо тільки за рахунок їх модернізації, яка суттєво залежить від проміжного споживання імпортного обладнання та устаткування, трансферу технологій задля виробництва товарів, що будуть конкурентоспроможними на світовому ринку. Найвагоміші обсяги імпорту із країн ЄС складали механічні та електричні машини (21,8% від загального обсягу імпорту), продукція хімічної промисловості (17,2%), мінеральні продукти (15,0%), засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби (10,8%), товари АПК та харчової промисловості (9,8%). Серед мінеральних продуктів найбільша частка імпорту припадала на газ природний (61,4%). Найбільші імпортні поставки серед країн ЄС здійснювалися з Німеччини, а саме 26,2% від загального обсягу імпорту (механічні машини, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, засоби наземного транспорту, крім залізничного), Польщі, а саме 16,6% (палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, механічні машини, пластмаси, полімерні матеріали), Італії, а саме 7,8% (механічні машини, фармацевтична продукція, електричні машини), Франції, а саме 7,5% (різноманітна хімічна продукція, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, засоби наземного транспорту, крім залізничного), Угорщини, а саме 5,5% (електричні машини, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, пластмаси, полімерні матеріали), Чехії, а саме 4,2% (механічні машини, електричні машини, засоби наземного транспорту, крім залізничного), Великої Британії, а саме 3,8% (засоби наземного транспорту, крім залізничного, палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки, механічні машини). Обсяг імпорту товарів серед найбільших країн партнерів збільшився таким чином: з Угорщини – на 43,7%, з Чехії – на 32,8%, з Польщі – на 28,2%, з Німеччини – на 26,1%, з Італії – на 19,6%, з Великої Британії – на 12,6% . Топ‑20 українських компаній – експортерів здійснили потужний внесок у загальні показники

12

 вітчизняної міжнародної торгівлі. Лише за 2017 рік обсяг їхнього експорту досягнув позначки близько 400 млрд. грн., або 15 млрд. дол., тобто майже 30% від загального показника в країні. Головні українські експортери належать насамперед до галузі важкої промисловості. Зокрема, шість із двадцяти компаній мають основним видом діяльності виробництво чавуну, сталі та феросплавів, чотири ‒ оптову торгівлю зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, ще три ‒ добування залізних руд. До топ-країн Європи, до яких експортують промислові компанії України, належать Швейцарія, Нідерланди, Польща . За даними консенсус-прогнозу Міністерства економічного розвитку та торгівлі поточна та прогнозна динаміка експортних та імпортних операцій є такою . Таким чином, у рамках наведеного прогнозу очікується подальше зростання попиту як на імпортну, так і на експортну продукцію з переважанням імпортної. В досліджуваній проблематиці необхідності забезпечення сталих результатів зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств центральне місце посідають питання виокремлення та класифікації факторів впливу на попит на експортно-імпортну продукцію. Попит як функція залежить від низки факторів, або детермінант попиту. Виділяють два типи детермінант попиту, а саме контрольовані та неконтрольовані. До контрольованих відносять ті, на які підприємство має безпосередній вплив, та ті, рівень яких можна оцінити відповідно до стану чинників внутрішнього середовища, зокрема товар, ціну, систему збуту, просування товару та стимулювання продажів. Щодо неконтрольованих детермінант попиту, то на них підприємство не має впливу або здійснює його опосередковано, отже, вони є чинниками зовнішнього середовища. Відповідно до теорії конкурентного аналізу М. Портера чинниками безпосереднього зовнішнього середовища підприємства є споживачі, наявні та потенційні конкуренти, виробники товарів-субститутів та постачальники. До чинників віддаленого

13

зовнішнього середовища належать демографічна, економічна, природна,технологічна, політико-правова й соціально-культурна компоненти .

 

Висновок

Емпіричний досвід свідчить про те, що серед проблем, з якими стикались підприємства під час виходу на зовнішні ринки, найбільш вагомими є питання, пов’язані з визначенням факторів, які впливають на  діяльність. Це приводить до неправильного планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства, що спричиняє невдачу пі час виходу на нові міжнародні ринки збуту. Перспективним напрямом подальших досліджень вважаємо формування методичних підходів до оцінювання впливу визначених факторів на умови функціонування підприємств в контексті здійснення діяльності.

 

Використана література

Вороніна А.В. Економіко-математичне моделювання прогнозування обсягів експорту товарів України. Молодий вчений. 2015. № 2(1). С. 163–166.

Глущенко Я.І. Компаративний аналіз експортноімпортної діяльності України і європейських країн. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2019. Вип. 24(1). С. 90–95.

Говоруха В.Б. Математичні методи і моделі прогнозування в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Питання прикладної математики і математичного моделювання. 2017. № 17. С. 54–61.

Вагнер І. Особливості стратегічного аналізу зовнішнього середовища підприємства / І. Вагнер // Університет банківської справи НБУ. 

Лопатовський В.Г. Аналіз зовнішнього середовища підприємства : характерні риси та перспективи проведення. / В. Г. Лопатовський //Хмельницький національний університет, Вісник, випуск 2, ст.179-184.  

Мізюк Б.М. Основи стратегічного управління: Підручник. / Б.М. Мізюк – Львів: Магнолія 2006, 2009. – 544 с.

Міщенко А.П., Стратегічне управління: Навчальний посібник. / А.П. Міщенко - К: „Центр навчальної літератури", 2004 .