Вплив воєнних дій в Україні на психічне здоров'я дітей.

  (Слайд 1)   Пропоную нам сьогодні  разом з’ясувати, як впливають воєнні дії в Україні на психічне здоров’я дітей.

      Сьогодні діти України живуть серед жахів війни. Наших дітей ніхто не готував до війни і до того, як реагувати на все, що з ними відбувається. Вони весь час перебувають в емоційному напруженні та тривожності через нерозуміння, що з ними буде сьогодні і чого чекати завтра. Яким виросте покоління дітей, які зазнали важких страждань за час війни? Що ж сьогодні мають зробити дорослі, аби зменшити руйнівний вплив війни на нестійку  психіку дітей?

       Війна в Україні руйнує дитинство та завдає серйозної шкоди психічному здоров'ю дітей, бо багато з них пережили два роки насильства, ізоляції, відокремлення від сімей, втрат близьких, переміщень, порушень процесів шкільного навчання та медичного обслуговування. Продовжуючи обстріли, українським дітям не залишають шансів на одужання від страждань та травм, а кожен сигнал тривоги та кожний вибух лише посилюють цю тривогу.

      (Слайд 2)

  За офіційними даними внаслідок повномасштабної російської агресії в Україні  постраждали щонайменше 2238 дітей. З них 583 дитини загинули,  1655 отримали поранення різного ступеня тяжкості. На жаль, ці цифри мало не щодня і далі зростають.

Навіть, якщо діти вціліли фізично, у більшості з них травмована психіка.   

   Дослідження показали, що діти, які пережили воєнні дії, часто страждають від нічних кошмарів, депресію, підвищену тривожність, мають труднощі з концентрацією та навчанням, проблеми з соціалізацією та розвитком агресивної чи панічної поведінки.

  Страх смерті, втрата батьків, сестер, братів, зруйновані домівки та рідні міста, розлука з татусями, що боронять країну в лавах ЗСУ, тисячі кілометрів, що розділяють з бабусями-дідусями та друзями, гірка доля емігрантів в чужій країні.

  Українські діти стали свідками не тільки жорстоких бомбардувань, ракетних обстрілів, масштабних пожеж, вибухів, руйнувань, вбивств та насильства. У мільйонів дітей війна вкрала святкування днів народження, час з родиною та зустрічі з друзями, позбавила власного ліжка, улюбленої чашки, домашніх тварин.     (Слайд)

   Війна в Україні залишає глибокі та тривалі наслідки для психічного здоров'я дітей, які проживають по всій країні. Постійна загроза обстрілів, оголошення повітряної тривоги, примусові укриття та втрата нормального життя впливають на емоційний та психологічний стан дітей.

    Особливу вразливість демонструють діти та підлітки, чия психіка ще не достатньо зміцніла, та згідно з дослідженнями, діти, які пережили воєнні дії, часто страждають від нічних кошмарів, підвищеної тривожності, труднощів з концентрацією та навчанням, проблемами з соціалізацією та розвитком агресивної чи панічної поведінки.

    Протягом останніх двох років діти, що проживають у містах прифронтових районів України, вимушені були провести в підвалах та підземних станціях метро від 3 до 5 тисяч годин у періоди оголошення повітряної тривоги, що еквівалентно від 4 до майже 7 місяців життя у підвалі.

     Особливо жахливими для дітей стали зимові місяці: тисячі дітей переховувалися у холодних, вологих підвалах, оскільки через активізацію обстрілів багато сімей залишилися без опалення, електрики та води.     (Слайд 3)

     Навчання є основою для реалізації сподівань та можливостей забезпечення стабільності в житті дітей, але воно все ще порушене або недоступне для мільйонів.    У 40% дітей по всій країні відсутня можливість отримувати неперервну освіту через недостатність приміщень. А на територіях, розташованих поблизу лінії фронту, половина шкільного віку дітей взагалі не має доступу до освіти.              

    Психологічні наслідки війни для дітей мають широкомасштабний характер. За даними опитувань, половина дітей у віці від 13 до 15 років мають проблеми зі сном, а у кожного п’ятого виникають нав’язливі думки та спогади про пережите, що є типовими проявами посттравматичного стресового розладу.  (Слайд 4)

    Батьки у різних частинах України відзначають у своїх дітей підвищений рівень тривожності, надмірний страх, фобії та почуття суму, а також зниження активності в школі, чутливість до голосних звуків та проблеми зі сном. У той момент, коли батьківська підтримка найбільш потрібна, половина опитаних батьків повідомляють, що їм і самим важко підтримувати своїх дітей через порушений психологічний стан. (Слайд 5)

 Жахливе видовище, втрата житла, міграція - фактори війни, що найбільш впливають на психіку дітей та підлітків. Далі йдуть - важкий доступ до школи, поточні життєві стреси в умовах війни, знищення житла, вимушене переселення, густонаселене проживання, тривале перебування у підвалі, бідність, прильоти літаків та страх бомбардування, сепарація з членами родини, важка травма або загроза травмування, знаходження під завалами зруйнованої будівлі, загроза смерті, жах насильства, важкі захворювання одного з батьків, недоїдання, фізичний стрес обвалів - травми, контузії, опіки.(Слайд 6)

      Як же допомогти дітям впоратись з травмами психіки?

Дитині треба дозволити проживати свої емоції. Якщо бачите, що дитина переживає, засмучена, допоможіть їй. Запитайте її, як вона себе почуває, що її непокоїть, чим ви можете їй допомогти.

Допоможіть з виходом емоцій. І дайте зрозуміти, що ви завжди поруч, якщо щось знадобиться. Треба говорити дітям правду.  

А чому ми не вдома?А чому тато далеко? Правду вони все одно дізнаються - від друзів, з інтернету. Тільки дорослі вже не будуть джерелом інформації та можливо втратять довіру. Важливо знати – правда, якою б важкою вона не була для дітей, безпечніше, ніж неправда.

Діти повторно можуть переживати травму в своїх іграх, які включають жорстокість, монотонність та тривожність. Виявлення психічної травми у дітей має низку утруднень, оскільки у дітей, особливо у маленьких, вербальні здібності обмежені, їм важко описати свої симптоми.

Тож діти можуть розмовляти на теми травми і водночас  страждати від тривожних нічних страхіть, часто без розуміння змісту. 

      Відчуття небезпеки, тривоги, переривання звичних рутин, постійні зміни та рух — усе це може злякати дитину, викликати нерозуміння і дискомфорт. Пережитий стрес, якщо з ним не працювати – може спричинити проблеми з фізичним і ментальним здоров'ям.    Ми можемо помічати в учнів під час напружених емоційних станів як змінюється міміка, темп мовлення, з’являється метушливість, змінюється дихання, пульс, колір обличчя, можуть з’явитися сльози.(Слайд 8)

    За таких умов істотно зросла роль всіх педагогічних працівників, які можуть надавати першу психологічну допомогу та підтримку усім учасникам освітнього процесу, що ми з вами і робимо. Наприклад, коли тривога, то ми йдемо у підвал, бо там безпечно. При цьому використовуємо слова «безпека» та «безпечно», так у голові дитини будуються нові асоціації з цими словами. Говоримо з учнями про їх емоції та переживання. Даємо зрозуміти, що боятися – це нормально, бо страх відповідає за наш інстинкт самозбереження. Ми всі розуміємо, що у дітей повинно бути дитинство, не зважаючи на війну, тож долучаємо дітей до веселих активностей, цікавих справ, створюємо сприятливу атмосферу. Освітнє середовище завжди має забезпечувати особливу турботу та увагу до дітей, яким через брак життєвого досвіду і особливості дитячої психіки загрожують фізична та психоемоційна небезпека. Діти мають високий потенціал до відновлення і ми їм в цьому допомагаємо.

    Психологічні ігри, тренінги, вправи на саморегуляцію,  арт-терапевтичні вправи створюють  сприятливу атмосферу, що дозволяє дітям розслабитися, зняти емоційне напруження, відновити почуття безпеки та психоемоційного комфорту. Одним із способів своєчасного подолання емоційного напруження є переключення уваги дітей. Дуже добре тут працює психогімнастика і таки вправи як «Свічка та квітка, «Дихання по квадрату», «Лимон»:

В умовах військових дій  тіло працює на максимальній потужності. У дітей можна  спостерігати сильні коливання настрою від тривоги, злості, приливу оптимізму до повного спустошення і виснаження. Важливо усвідомити, що це абсолютно закономірні стани, які з часом змінюють один одного. З кожним із них можна і треба працювати. Саме в таких випадках можуть допомогти психологічні хвилинки та арт-терапевтичні вправи такі як «Парасолька», «Пейзаж сили».

                                                      Вправа «Парасолька»

Мета: стабілізувати психоемоційний стан дитини і знизити тривожність. Для роботи підійдуть олівці, фломастери чи гуаш та аркуш паперу. Інструкція. Робота проходить у 4 етапи. 1 етап.

Попросіть дітей зверху або в центрі аркуша зобразити парасольку таку, яка могла б захистити від будь-яких зовнішніх негараздів. Нехай діти розфарбують її так, як їм найбільш подобається.

2 етап. Попросіть дітей зобразити фігурку хлопчика або дівчинки (проекцію себе) під парасолькою так, аби фігурка відчувала себе максимально захищеною від впливу навколишнього світу.

3 етап. Нехай діти промалюють кордони захисту парасольки. Тобто виділять той простір, який вона буде закривати собою від зовнішніх негараздів (буває, що діти не хочуть промальовувати ці кордони, і це швидше за все свідчить про їхню довіру до світу. Дітки, які прожили травмуючий досвід зазвичай себе оточують такими кордонами, як додатковим захистом).

4 етап. Попросіть дітей уявити, що крім того, що парасолька захищає, вона ще й має чарівну особливість: коли відкривається, з нею висипаються різні-різні радості і задоволення, які роблять людину під парасолею радіснішою і щасливішою. Нехай дитина промалює в захисному просторі парасольки всі радості, які спадають їй на думку.

Важливо по завершенню техніки проговорити дітям, що ось ці радощі, які вони промалювали, і є тими маленькими рятівними речами, які безпосередньо їм допомагають позбутися від суму, страху і поганого настрою. Варто просто в такі моменти підійти до своєї парасольки і скористатись однією із зазначених нею підказок.

                                               Техніка «Крила метелика»

Мета: зниження рівня тривоги, стабілізація емоційного стану дитини. Інструкція. Покладіть долоні під ключиці навхрест. Пальцями правої руки тричі легенько постукайте під лівою ключицею. Потім зробіть це пальцями лівої руки під правою ключицею. Простукуйте ключиці лівою і правою рукою по черзі протягом 3-4 хвилин, поки не відчуєте полегшення. 

    (Слайд 9) Саме навчання в школі забезпечує стабільність в житті дитини. Кожен з нас прагне допомогти  дитині вистояти фізично та ментально, повернути контроль бодай над якимись сферами її життя. Адже фізична безпека – це перший крок до повернення психологічного комфорту. Знову і знову кажемо своїм вихованцям, що з нами все буде добре,  українська армія хоробро і професійно нас захищає. А щасливими бути, ми можемо  тільки у мирній країні.   Тож бажаю всім нам якнайшвидшої Перемоги. Бережіть себе та людей поруч. Слава Україні!