Вправи для розвитку навичок самообслуговування для дітей із синдромом РДА

Вправи на засвоєння навичок для дітей із синдромом РДА

 

Обов’язкові умови до проведення усіх вправ

• Врахування індивідуальних особливостей і можливостей дитини.
• Створення такої обстановки, де б увага дитини не переключалася  на інші об’єкти.
• Пропонування завдань від простого до складного, поступове ускладнення вправ;
• Чергування складних завдань з більш простими, щоб у дитини виникало відчуття успіху.
• Схвалення і підтримка; позитивне акцентування уваги на правильному виконанні завдання дитиною;
• Надання дитині часу, необхідного для засвоєння вправи;
• Заохочувати та активно використовувати набуті  навички, переносити їх в нові ситуації та адаптувати до потреб соціальної взаємодії.

 

 

Вправа 1. Їсти шматочки їжі

                   Мета: самостійно їсти

                   Завдання: самостійно взяти шматочок їжі і покласти в рот

Матеріал: шматочки хліба ( вареної моркви, печива і т.п.), нарізані так, щоб їх легко можна було взяти в руку

Хід: Дорослий кладе перед дитино на стіл шматочки їжі і показує дитині, як він бере шматочок і кладе собі до рота. Мімікою демонструє, що йому дуже смачно. Спонукає дитину робити те саме. Якщо дитина не імітує або тільки грається з їжею, дорослий відповідним чином підводить її руку, повторюючи вже показану дію. Дорослий виконує свої рухи підкреслено і намагається привернути увагу дитини до своєї руки, демонструючи їй дії. Варто вияснити, які продукти харчування дитина особливо любить, а які ні. Вправу з улюбленою їжею значно легше організувати. Коли руки дитини стануть впевненішими, шматочки нарізаються меншими.

Вправа 2. Пити з чашки

                   Мета: самостійно пити з чашки

                   Завдання: взяти чашку обома руками і піднести до рота

Матеріал: велика пластикова чашка, улюблений напій

Хід: Нові дії вводяться поступово, важливо дуже повільно переходити від одного навчального кроку до наступного, переконавшись, що дитина оволоділа попереднім.

1-й крок: дорослий стає позаду дитини, бере чашку і підносить до її рота.

2-й крок: дорослий стає позаду дитини, підводить її руку до чашки, обхвативши її своєю рукою і, таким чином піднімає її разом з дитиною.

3-й крок: дорослий діє як у попередньому кроці, але кладе свою руку на тильну сторону руки дитини, щоб підтримати захват її руки.

4-й крок: дорослий послабляє захват своєї руки, щоб надати впевненості дитині, але продовжує тримати чашку.

5-й крок: дорослий скорочує свою допомогу до легкого торкання руки дитини, щоб нагадати їй, що вона має робити.

Вправа 3. Тримати ложку

                   Мета: тримати предмет, підготовка до самостійного прийому їжі

                   Завдання: взяти ложку рукою і тримати її без допомоги

Матеріал: ложка

Хід: Психолог показує дитині ложку і, коли дитина зверне увагу, каже: «Ложка». Потім бере руку дитини і так розташовує її пальці на ручці ложки, щоб вона взяла її зверху всією долонею. Психолог бере кулачок дитини в свою руку, щоб вона не виронила і не викинула ложку. Допомагаючи таким чином декілька секунд тримати ложку, ласкаво розмовляє з нею. Поступово збільшується час,  коли дитина повинна тримати ложку. Коли психолог відчує, що дитина краще контролює ложку, зменшує силу, з якою давить на руку дитини. І, нарешті, прибирає свою руку, щоб побачити, чи може вона сама тримати ложку декілька секунд.

Вправа 4. Набирати ложкою цукор

                   Мета: покращити контроль пальців при хватанні і оперуванні руками; підготовка до самостійного прийому їжі

                   Завдання: перенести ложкою цукор з однієї ємності до іншої

Матеріал: ложка, цукор (або інша сипуча речовина), 2 блюда або ємності

Хід: Коли дитина зможе впевнено тримати деякий час ложку, можна навчати користуватися нею. Психолог ставить на стіл блюдечко з цукром і поряд – порожню ємність. Дає в руку дитині ложку і тримає її кулачок у своїй руці. Підводить руку дитини так, щоб занурити ложку в цукор і повільно підкресленим жестом набирає цукор у ложку. Цей крок повторюється багаторазово. Коли психолог відчує, що дитина оволодіває рухами, починає допомагати перенести цукор в порожню ємність. Спочатку дитина має за одну вправу перенести 1-2 ложки цукру, але від заняття до заняття їх кількість збільшується, поки вона не перенесе весь цукор з однієї ємності в іншу. Зменшується контроль за її рукою: від легкої підтримки, потім зовсім відпустити її.

Вправа 5. Їсти ложкою

                   Мета: самостійно їсти

                   Завдання: їсти самостійно ложкою, не розхлюпуючи при цьому

Матеріал: ложка

Хід: Після того, як дитина навчиться набирати ложкою, не розсипаючи (попер.впр.), можна починати використовувати ложку для самостійного прийому їжі. Щоб полегшити цей навчальний крок, підбирається їжа, яка подобається дитині і яка легко утримується на ложці, наприклад густа каша, картопляне пюре або пластівці. Дорослий дає дитині ложку в руку і охоплює її руку своєю. Занурює ложку в їжу і обережно підносить до рота дитини. Хвалить дитину після кожної дії. Дорослий поступово зменшує контроль за рукою дитини, тримаючи її легенько, потім підтримує тильну сторону руки, поки вона не стане їсти самостійно. Цей процес повторюється з іншими видами їжі, поки ложка не стане дитині звичною і вона не стане їсти самостійно.

Вправа 6. Користуватися ложкою, а не пальцями

                   Мета: самостійно приймати їжу, опанувати навички поведінки за столом

                   Завдання: самостійно користуватися ложкою, а не пальцями

Матеріал: ложка

Хід: Під час прийому їжі дитині дають те, що зазвичай пальцями не їдять. Коли вона сяде за стіл, відразу не ставлять перед нею тарілку, дорослий сідає поряд з дитиною, привертає її увагу до себе і каже: «Я їм ложкою!». Бере ложку, опускає її демонстративно в їжу, підносить до рота і каже: «Я їм ложкою!». Потім ставить перед дитиною тарілку, дає їй в руку ложку і підносить руку до їжі. Поступово зменшує свій контроль над її рукою, поки вона сама не буде тримати ложку. Якщо дитина намагається їсти пальцями, дорослий прибирає тарілку і каже: «Ні, їж ложкою!». Ще раз показує як користуватися ложкою, ставить назад тарілку і дає їй ложку в руку. Якщо дитина користується ложкою, дорослий посміхається і хвалить її. Якщо вона знову хоче їсти пальцями, дорослий прибирає на хвилину тарілку, знову показує, як він користується ложкою, і повертає їй тарілку і ложку. Повторює це до тих пір, поки вона намагається їсти пальцями. Важливо вибрати ту страву, яку дитина любить. Щоб досягнути перших результатів, не потрібно у проміжках між прийомами їжі давати дитині їсти щось руками, поки вона не звикне до ложки. Важливо при виконанні цієї програми не робити виключень. Якщо дозволити їй один раз користуватися пальцями, а іншого разу – ні, дитина заплутається. Вся їжа на цей період має складатися із страв, які їдять ложкою. Таким чином найлегше ввести нове правило.

Вправа 7. Знімати шкарпетки

                   Мета: самостійно роздягатися

                   Завдання: зняти шкарпетки без допомоги

Матеріал: велика шкарпетка, пляшка, що закривається

Хід: Спочатку використовують велику чоловічу шкарпетку і пляшку (бажано пластикову), що закривається. Слідкуючи, щоб дитина спостерігала, психолог кладе маленьку винагороду (горішок або цукерку) у пляшку, на неї кришку і зверху легенько натягує шкарпетку. Бере руку дитини і допомагає їй зняти шкарпетку з пляшки. Допомагає також дістати з пляшки винагороду. Повторюється цей процес, доки дитина ним не оволодіє. Потім дорослий одягає шкарпетку на ногу дитини, слідкуючи за тим, аби вона сиділа у зручній позі і не втратила рівновагу. Натягнути шкарпетку потрібно так, щоб дитина могла легко взяти за її край і стягнути з ноги. Ця частина вправи повторюється з великою шкарпеткою багаторазово, потім переходять на шкарпетки дитини. Лише коли вона повністю опанує знімати велику шкарпетку, тренуються з її власною. Починають знімати шкарпетку знову з пляшки. Потім дорослий одягає шкарпетку на вільну стопу дитини і пропонує зняти її. Надягає шкарпетку все далі на ногу дитини і допомагає лише тоді, коли це потрібно, не допускаючи невдачі.

Вправа 8. Відкривати двері і ящики шафи

                   Мета: підвищити самостійність, тренувати м’язи рук

                   Завдання: самостійно відкривати двері і ящики шафи

Матеріал: маленька іграшка, шафи з ящиками

Хід: Переконавшись, що дитина дивиться, дорослий ховає її улюблену іграшку в шафу і закриває двері. Бере руку дитини, підводить її до ручки дверей і допомагає відкрити. Показує іграшку і дозволяє з нею декілька хвилин пограти. Дія повторюється декілька разів із поступовим зменшенням допомоги, поки дитина не почне самостійно відчиняти двері. Таким же чином діють, навчаючи відкривати ящики. Коли дитина навчилась це робити, важливо прибрати з ящиків усі небезпечні предмети.

Вправа 9. Наслідувати руху по догляду за тілом

                   Мета: самостійно вмиватися; стимулювати моторну імітацію

                   Завдання: імітація трьох важливих для догляду за тілом рухів

Матеріал: гребінець, мочалка, зубна щітка

Хід: Дорослий сідає навпроти дитини і кладе в стороні гребінець, мочалку і зубну щітку так, щоб дитина могла бачити, скільки дій вона має виконати. Дорослий бере гребінець в руку і каже: «Розчісуй волосся!» - і повільно розчісує гребінцем своє волосся. Дає дитині в руку гребінець і допомагає розчесатися. Потім кладе гребінець перед нею на стіл, робить вигляд, що розчісується, і знову спонукає її причесатися. Коли дитина бере гребінець і намагається наслідувати, дорослий хвалить. Якщо вона не імітує, дорослий ще раз причісує її волосся гребінцем і намагається змусити виконувати завдання самостійно. Процес повторюється, поки дитина не почне наслідувати дії дорослого без підтримки. Таким же чином діють із мочалкою («Помий обличчя!»), і з зубною щіткою без пасти («Почисть зуби!»). При виконанні цих вправ мова йде не про те, щоб дитина навчилася щоденно вмиватися і доглядати за собою, вона має спочатку тільки навчитися наслідувати відповідні рухи.

Вправа 10. Відрізняти їстівне від неїстівного

                   Мета: самостійність за столом

                   Завдання: відрізняти без допомоги їстівне від неїстівного

Матеріал: продукти харчування і неїстівні предмети (цукерки, печиво, кубики, намистинки, камінчики)

Хід: Психолог з дитиною сідають за стіл, на якому лежить щось їстівне і неїстівне, наприклад, цукерка і камінчик. Психолог каже: «Їж!» - і робить знак дитині, що вона має взяти щось і з’їсти. Якщо вона візьме камінчик, психолог затримує її руку і каже: «Це їсти не можна!». Підводить її руку до цукерки і каже: «Це можна їсти!». Хвалить її, якщо вона візьме цукерку. Швидко прибирає камінчик зі столу і замінює наступною парою предметів. Процес повторюється з парами їстівних і неїстівних предметів, що постійно змінюються. Коли дитина починає розуміти про що йде мова, додаються інші продукти і предмети, наприклад: мило, олівці, крейда і т.д. Важливо не забувати хвалити дитину, коли вона робить правильний вибір і не бере неїстівний предмет.

Вправа 11. Їсти виделкою

                   Мета:  самостійно їсти   

Завдання: їсти виделкою

Матеріал: пластикова виделка

Хід: Коли дитина навчиться їсти ложкою, поступово знайомлять її з виделкою. Використовують, по можливості, легку пластикову виделку із заокругленими краями. Дають страви, що легко наколоти на виделку, наприклад, нарізані сосиски, варену моркву тощо. Вправа буде простішою, якщо обрати страву, що подобається дитині. Дорослий показує, як він тримає виделку і підносить її до рота. Дає виделку в руку дитині і охоплює її руку своєю. Повільно підносить її руку до рота і повертає на стіл. Повторюються ці дії декілька разів, дорослий підносить по черзі виделку до свого і її рота. Коли дитина ознайомиться достатньо з виделкою і рухами, дорослий кладе на її тарілку їжу. Бере руку дитини, що тримає виделку, і наколює шматочок їжі. Підносить її повільно до свого рота і слідкує, щоб дитина спостерігала, як він кладе шматочок їжі до рота і повільно прибирає виделку. Потім дія повторюється, виделка підноситься до рота дитини. Дорослий каже: «Їж!» - і кладе шматочок в її рот. Слідкує, щоб дитина відкусила, потім прибирає виделку. Кладе виделку на стіл і хвалить дитину. Продовжують таким чином, поступово зменшуючи контроль за її рукою. Важливо враховувати, що любить дитина їсти, щоб прийом їжі за допомогою виделки здавався винагородою.

Вправа 12. Одягнути куртку

                   Мета: самостійно одягатися

                   Завдання: самостійно одягнути куртку (не застьобуючи її на ґудзики або блискавку)

Матеріал: широка куртка, кофта або жакет

Хід: Завжди, коли дорослий допомагає дитині одягати куртку або кофту, він діє однаково. Дорослий вдягає ліву руку дитини в лівий рукав, а правий рукав накидає на праве плече, і каже: «Одягни куртку!». Вдягає праву руку в рукав, хвалить дитину. Ця дія повторюється багаторазово, із поступовим зменшенням допомоги, поки дитина не буде самостійно засовувати одну руку в рукав, коли інша вже знаходиться у рукаві. Тоді можна переходити до наступної дії. Дорослий показує як тримати куртку відкритою і засовувати руку в потрібний рукав. Слідкує за тим, щоб дитина тримала куртку в потрібному положенні. Потім накидає другий рукав на її плече і дитина має продовжувати далі, як вона вже навчилася. Якщо дитина засвоїла обидві дії, дорослий затримується на хвилину, перш ніж накинути другий рукав на її плече, щоб побачити, чи намагається вона сама знайти рукав. Дорослий кожного разу каже: «Одягни куртку» - і, якщо необхідно, спочатку допомагає. Може знадобитися досить багато часу, поки дитина не навчиться тримати куртку в потрібному положенні.

Вправа 13. Одягнути штани

                   Мета: самостійно одягатися

                   Завдання: самостійно одягнути штани

Матеріал: штани

Хід: Коли дорослий одягає дитину, штани одягає трішки вище колін і, взявши руки дитини в свої, каже: «Підтягни штани!». Допомагає дитині підтягнути штани через стегна. Дія повторюється, поки дитина не почне допомагати дорослому підтягувати штани. Тоді дорослий зменшує свою допомогу, поки дитина не оволодіє цією дією. Коли вона навчиться підтягувати штани без допомоги від стегна, її навчають тим самим способом підтягувати штани від колін. Якщо дитина і це добре освоїть, її навчають тим же способом підтягувати штани від кісточок. Для такої дії вона має нахилитися, тому діють цього разу повільніше. Важливо, щоб дитина добре засвоїла попередню дію, перш ніж переходити до наступної, і кожного разу говорити: «Підтягни штани!». Якщо дитина нахиляється без допомоги і підтягує штани від кісточок, її навчають засовувати ноги в штанини. Для цього дитину садять на стілець і кладуть штани перед ним на підлогу так, щоб штанини лежали внизу, а верхня частина була припіднята. Дорослий каже: «Одягай штани!» - і підводить руки дитини так, щоб вони тримали штани за верхню частину. Потім показує, як просунути ногу через штанини, повторюючи: «Одягни штани!». Спонукає встати і діяти, як описано вище. Спочатку дорослий має допомогти припідняти верхню частину штанів і слідкувати за тим, щоб дитина просовувала ноги в потрібні штанини. В кінці допомагає застібнути штани. При кожній дії дитину хвалить і навчає її самостійно виконувати все більше кроків одного процесу. Штани подаються завжди тільки в одному положенні, щоб дитина помітила, де перед у штанів.

Вправа 14. Користуватися туалетом

                   Мета: покращити особисту гігієну

                   Завдання: самостійно здійснювати туалет

Матеріал: дитячий горщик

Хід: Завжди, у привчанні до туалету, дуже важливо, щоб у дорослого був гарний настрій. Кожний знак незадоволення, навіть розчарований погляд, фіксується дитиною. Працюють тим же способом, як і при навчанні інших навичок. Дорослий регулярно допомагає і використовує прості слова, такі як «мокрий», «чистий». На кожен успіх реагує радісною похвалою. Зазвичай ефективніше похвалити дитину за старання, ніж покарати після якогось інцидента або показати своє незадоволення. Роздягають дитину лише у ванній кімнаті, і якщо бувають інциденти, штанці міняють тільки там. Це допоможе пов’язати гігієну з ванною кімнатою.

Дитину садять кожної години на горщик не більше ніж на 5 хвилин. У туалет відводять спокійно і доброзичливо, не показуючи невдоволення, навіть якщо дитина «забруднила» штанці. Дорослий має постійно лишатися біля дитини, поки вона сидить на горщику, і має тримати щось напоготові, чим зможе її заохотити, коли вона справиться. Якщо у неї через 5 хвилин нічого не вийде, то її забирають спокійно і привітно, але без похвали. Кожного разу фіксується, коли дитина «забруднила» штанці, щоб встановити природній ритм її виділень. Особливу увагу звертають на те, щоб вранці після пробудження, перед їжею, перед прогулянкою і перед сном водити в туалет. Можна записувати також, як часто дитина успішно впоралася в туалеті. Дитині показують записи, приклеюючи на карту золоту зірочку при кожному успіху, щоб вона бачила, що нею задоволені.

Вправа 15. Застібнути ґудзики

                   Мета: самостійно одягатися, покращити тонкомоторну координацію

                   Завдання: просунути великий ґудзик через петлю на планці

Матеріал: цупкий картон, сукно, великий ґудзик

Хід: Виготовляється проста планка (смуга): середня частина сукна клеїться на цупкий картон. В одному з кінців полотна, що виступає, прорізається петля і на зворотній стороні іншого кінця пришивається великий ґудзик. При склеюванні важливо, щоб ґудзик і петля при складанні кінців співпадали. Необхідно також закріпити краї петлі.

Дорослий встає позаду дитини і кладе планку перед нею на стіл. Бере її руки, складає ними кінці полотна один на одний і просовує ґудзик в петлю. При цьому звертає увагу дитини спочатку на ґудзик, а потім на петлю. Підводить її пальці до ґудзика і петлі таким чином, щоб вона тримала ґудзик великим і вказівним пальцями. Каже: «Просунути!» - і направляє її руки таким чином, щоб ґудзик пройшов через петлю. Хвалить її. Ця дія повторюється багаторазово, поки дитина не зможе просунути ґудзик без допомоги. Дорослий кожного разу каже: «Просунути!». Спочатку дитині найважче зрозуміти, що ґудзик потрібно просунути знизу в петлю. Дорослий спрямовує її руки доки не побачить, що дитина зрозуміла це. Коли вона добре оволодіє простою застібкою, беруть полотно з декількома ґудзиками.

Вправа 16. Застібнути ґудзики на одязі

                   Мета: самостійно одягатися, покращити тонкомоторну координацію

                   Завдання: розстібнути та застібнути без допомоги куртку

Матеріал: куртка з великими ґудзиками

Хід: Для початку необхідно так змінити одну з курток дитини, щоб ґудзики і петлі були більші за звичайні. Важливо, щоб ґудзики були пришиті не туго і зберігали рухливість. Це швидше приведе до успіху і буде стимулювати впевненість в собі.

Коли дитина оволоділа простою застібкою, дорослий показує, як вона може розстібнути свою власну куртку. Коли на ній куртка, дорослий проводить її руки так, щоб вона розстібнула ґудзик за ґудзиком. Вказує тримати рукою сторону куртки з петлями, а ґудзик брати великим і вказівним пальцями. Каже: «Просунути!» - і підводить її руки відповідним чином. Хвалить і процес повторюється з рештою ґудзиків. Вправляються багаторазово з поступовим зменшенням контролю за руками дитини, поки вона не зможе повністю самостійно розстібати свою куртку. Коли вона добре оволодіє розстібанням, вправляються у застібанні її куртки. Дорослий допомагає знайти для кожного ґудзика потрібну петлю. Дитині буде легше знайти самій потрібну петлю, якщо постійно розпочинати застібати знизу.

Вправа 17. Наливати 

                   Мета: покращити тонко моторну координацію, самостійність за столом

                   Завдання: наливати рідину без допомоги з глечика у меншу ємність, не проливаючи при цьому багато

Матеріал: маленький глечик зі штучного матеріалу, прозорі бокали з такого ж матеріалу

Хід: В глечик наливається небагато води і додається декілька крапель харчового барвника. 2 прозорих пластикових бокала ставлять на тацю (з таці легше вилити назад в бокал пролиту рідину). Замість бокалів можна взяти прозорі ємності, наприклад, маленькі мірки. Важливо, щоб дитина  могла бачити, скільки рідини знаходиться в бокалі. Якщо береться звичайний бокал, на його стінки наноситься лінія, щоб дитина знала, скільки рідини вона має налити. Дорослий показує, як він піднімає глечик і наливає трішки рідини в бокал. Потім кладе руку дитини на ручку глечика і допомагає його підняти. Каже: «Налити!» - і разом з ним нахиляє глечик, щоб налити трішки води в бокал. Коли рівень води досягне лінії на стінці бокала, каже: «Стій!» - і повільно відводить його руку. Дитину хвалять. На кожному занятті вправа декілька разів повторюється.

Коли дитина може налити рідину з глечика в прозорий бокал, не проливаючи, використовують замість бокала іншу непрозору ємність. Так як вона не може бачити, коли вона наповниться, дорослий звертає її увагу до верхніх країв. Каже, коли потрібно перестати наливати. Потім не дає вказівок і спостерігає, чи помічає дитина, коли потрібно перервати дію. Коли дитина добре оволодіє завданням, потрібно дозволяти при нагоді наливати собі і всім членам родини.

Вправа 18. Витирати вологою ганчіркою стіл

                   Мета: поводити себе акуратно і уважно, дотримуватися правил

                   Завдання: після кожного заняття витирати стіл вологою ганчіркою

Матеріал: таця, губка, паперова серветка

Хід: Матеріал, необхідний для цієї вправи має лежати на постійному місці. Кожного разу, після заняття з дитиною за столом, психолог разом з нею підходять до підготовленої таці. Психолог просить віднести тацю на робоче місце і поставити на стіл. Допомагає дитині донести тацю. Коли вона буде достатньо вправною, щоб донести миску з водою, не проливаючи багато, психолог наливає миску до половини. Якщо ні – дитина носить на таці порожню миску, а психолог несе маленький глечик з водою, щоб наповнити миску біля столу. Потім психолог бере руку дитини і показує як витерти стіл вологою губкою. Крок за кроком виконуються продумано, щоб дитина не заплуталась. Психолог показує як витирати стіл від кутка до середини, потім дитина має покласти губку на тацю і повторити процес паперовою серветкою, щоб витерти стіл насухо. Вкінці дитина відносить тацю на місце.

Література :

 

Э. Шоплер, М.Ланзинд, Л.Ватерс. Поддержка аутичных и отстающих в развитии детей (0-6 лет). Сборник упражнений для специалистов и родителей по программе TEACCH. – Минск. – 1997.

Маленькі сходинки. Програма раннього втручання для дітей із затримкою розвитку/М.Пітерсі, Р.Трелоар. – Рівне, 2005.

 

Тарасун В.В. Концепція розвитку, навчання і соціалізації дитини з аутизмом: Навч. посіб. для вищих навч. закладів/ В.В.Тарасун, Г.М.Хворова; За наук. ред. Тарасун В.В. – К.: Наук. світ, 2004.