Впровадження проектних технологій у роботі класного керівника

 

 

 

Доповідь на тему:

«Впровадження проектних технологій у роботі класного керівника»

 

 

 

 

 

 

 

 

Метод "проектів є одним із провідних засобів перетворення школи навчання на школу життя, оволодіння учнями навичками планування власної діяльності, навичками вибору способів та шляхів Ці здійснення, формування та актуалізації життєвого досвіду учнів.

Проект - це задум, план про образ передбачуваного; сукупність документів, необхідних для його створення.

Формування в учнів вмінь та навичок проективної діяльності передбачає досягнення ними такого рівня, який би був достатній у певних комунікативних сферах.

Робота з учнями не дає змоги вчителю зупинитися на досягнутому, посилює щире прагнення до постійного руху вперед, адже відомо, що дітей може і має право навчати тільки творчий, відданий своїй праці вчитель.

Якось на початку XX століття прихильники творчості видатного американського майстра короткої розповіді О'Генрі запитали: «Де ви знаходите такі різноманітні сюжети?», на що він відповів: «Скрізь, вони навкруги нас».

Так, робота над проектами надихає вчителя шукати та віднаходити багато нових питань для обговорення, бути винахідливішим, робити навчальний процес інтенсивнішим.

Отже, саме метод проектів є одним із найголовніших компонентів педагогічної системи розвитку творчих здібностей у процесі виховання підростаючого покоління.

Дослідження вчених переконують, що без зацікавлених школярів у навчально-виховному процесі не може бути успішним засвоєння знань, не може бути повноцінним виховання. Відтак актуальною залишається проблема стимулювання пізнавальної активності та самостійності учнів під час навчання. Цю проблему можна розв'язати за умови творчої розробки та застосування педагогічних інноваційних технологій у школі як на уроках, так і в позаурочний час.

У широкому розумінні мета проектів активний підхід до навчання. Вчитель у проекті виконує багато ролей. Він не тільки організовує навчання, а й є ентузіастом, фахівцем, консультантом, керівником, а також партнером процесу навчання. Проте в центрі роботи над проектом перебував учень, який вчиться, а не вчитель, який вчить, хоча співпраця надихає вчителя, і в результаті ми маємо продуктивне взаємовигідне партнерство, мета якого - розвинути ініціативність, винахідливість, стимулювати інтерес до праці, уміння працювати з будь-якими темами.

Кожен учень повинен мати право на участь у проекті, і це носить добровільний характер.

Час не стоїть на місці, а ставить перед фахівцями всіх сфер діяльності дедалі вищі вимоги. І в цих умовах основним завданням освіти стає актуальним дослідження навколишнього життя. Актуальність проектного методу очевидна: підготовка учнів до безпосереднього спілкування, відкритість для суспільства, вихід у світ.

 

Метод проектів був відомий ще у двадцяті роки XX століття. Одним із авторів цього методу є американський педагог Д. Дьюї та його послідовник В. Килпатрик, який розробив «проектну систему навчання». Останнім часом у і зв'язку зі становленням парадигми особистісно-орієнтованої освіти метод проектів переживає друге народження, як і ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють формуванню особистості учнів як суб'єкта діяльності та соціальних стосунків.

В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити.

Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів індивідуальну, парну, групову, яку учні виковують протягом певного часу. Цей підхід органічно поєднується з груповим підходом до навчання.

Тематика може стосуватися будь-якого питання навчальної програми з метою поглиблення знань окремих учнів із цього питання, диференціювання процесу навчання з урахуванням навчальної ситуації, зацікавленості учнів.

Використання в навчально-виховному процесі методу проектів дає змогу подолати бар'єр у спілкування, навчити дітей самостійно здобувати нові знання та застосовувати їх на практиці.

В основі проектів лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення.

Так, я зі своїми учнями працюю над такою темою, як морально етичні якості людини.

Щодня сотні тисяч учнів стають об’єктами глузування однолітків. Досить часте  явище цькування включає не так очевидне насильство, як приховане психологічне протистояння. Воно виявляється у формі загального висміювання, психологічного залякування, групового неприйняття.

Кепкування може бути безневинною забавкою, і кожен із нас час від часу бере участь у добродушних жартах, які є однією з об’єднавчих сил дружби.  Але коли кепкування перетворюються на висміювання, вони перестають бути жартами. Кпини також не є тим природним соціальним досвідом, який готує дітей до життя в грубому і безладному світі. Насмішка — потужний соціальний ритуал, вироблений для приниження певних осіб і відлучення їх від загалу.

Висміювання є варіантом цькування. Як і фізичне цькування, психологічний його різновид представлений багатьма відтінками і формами. Воно може включати глузування, образи, жарти, покликані перетворити особу на об’єкт зневаги і збиткувань. Образа може  стосуватися одягу людини, її зовнішності, характеру, може принижувати родину, цінності. Висміювання навіть не потребує слів, оскільки глузливі погляди і жести досягають тієї самої мети. Всі ці прояви глуму мають спільну рису — межа між грайливим кепкуванням і неповагою, приниженням особи виявляється перейденою.

Переслідування однолітків становить одну з найбільших проблем сучасної системи освіти. Навіть у школах із великими ресурсами 25 відсотків дітей визнають, що ледь чи не найсерйознішим клопотом для них є страх перед цькуванням. При цьому чимало дітей молодшого шкільного віку зізнаються, що вчителі рідко говорять із ними про цькування і залякування. Переважна більшість дітей швидко усвідомлює, що вони не можуть розраховувати на захист учителів. Насправді цькування трапляється як у межах школи, так і поза нею, але завжди поза ареалом безпосереднього вчительського нагляду. Жертви шкільного залякування розповідають, що вони пересуваються по школі, повсякчас пам'ятаючи про небезпечні зони: вбиральні, ігрові майданчики, дорога додому. Боязкі діти, котрі намагаються триматися ближче до вчителів, тільки ризикують бути висміяними як учительські мазунчики.

Можуть застосовуватися і витончені форми цькування, оскільки деякі види кепкування розраховані на те, щоб їх не помічали. Наприклад, коли діти глумливо закочують очі або всі гуртом бойкотують когось із однокласників.

Оскільки висміювання являє собою прямий напад на почуття власної гідності, то, триваючи в часі, воно може змінити життя дитини. Глум пробуджує у його жертви сильні негативні емоції —  сором, неспокій, страх. Більшість дітей відчувають гнів як реакцію на таке ставлення, однак вони безсилі припинити це. Дехто робить висновок, що він / вона є упослідженою особою, яка заслуговує на нехтування. Замість того, щоб визнати, що з ними зле поводяться,  діти почуваються поганими й осоромленими. Коли тривале висміювання поглинає здатність дитини сподіватись на краще і дати собі раду з ситуацією, настає криза. Особа може впасти в депресію, чи перетворитися на саморуйнівника, або, в окремих випадках, знайти підтримку ззовні.

Висміювання справляє цілком протилежний ефект на кривдника як такого. Тоді як роль об’єкта  глуму руйнує почуття людської гідності, багато хто з кривдників вважає себе могутнім і плекає відчуття пихи, кривдячи інших. Дослідження кепкувань доводять, що кривдники впевнені в собі, насолоджуються пануванням над іншими, почуваються комфортно, поводячись агресивно. Схоже на те,  що вони не співчувають жертвам. Часто так буває не тому, що кривдники позбавлені сумління, просто вони вчаться виправдовувати свою поведінку хибними судженнями. Такі особи чіпляють жертвам принизливі ярлики («він — нікчема»), применшують шкідливий вплив власної поведінки («ми просто жартували»), звинувачують жертву («він сам винен»). Виправлення таких осіб потребує виховання почуття емпатії до інших і відновлення їхнього спотвореного способу мислення.

Дослідження свідчить, що незначна частина учнів, можливо, менше, ніж 10 відсотків, виступають у ролі кривдників, і приблизно таку саму кількість становлять постійні жертви. Одначе якщо дослідити цькування глибше, стає зрозумілим, що найдраматичніша роль відводиться аудиторії. Дехто стає для кривдника групою підтримки, тоді як мовчазна більшість сторонніх спостерігачів самою своєю мовчанкою уможливлює несправедливість.

Хоча учні, які спостерігають за цькуванням, можуть співчувати жертві, вони рідко виступають на захист однолітків, аби самим не перетворитися на об’єкт висміювання. Ця нездатність допомогти особливо трагічна, оскільки дитині, яка розраховує принаймні на одного друга, легше витримати приниження. Одначе зміна клімату потребує більше, ніж віднайдення кількох сміливих учнів – охоронців для скривджених дітей. Насправді найефективніше викорінити цькування можна буде тільки за умови, коли його визнає огидним уся мовчазна більшість.

Навіть  у випадку з найскладнішими групами учнів рівень культури молоді переважно визначається поведінкою дорослих.

Небайдужа спільнота може існувати лише за умови, коли допомога стає модною, а будь-який прояв кривди — неприйнятним для переважної кількості учнів. Це може здатися занадто ідеалістичним у світі, де висміювання є першорядною забавкою; де до нього вдаються спортсмени, вулична культура, а часто і родина. Однак дедалі зростає кількість свідчень про те, що цілеспрямоване втручання, як-от програма творчого розв'язування конфліктів, уповільнює наростання ворожого мислення й агресії.

Тому у позакласній роботі я  працюю над темою «Виховання особистості через формування морально – етичних цінностей». Для цього розробила проект, який розрахований на весь час поки діти навчаються у початковій школі. Проект включає заняття з різних тем і може використовуватись як у позакласній роботі так деякі моменти і під час уроку.

Мета і основні завдання проекту

Метою мого проекту  є створення атмосфери уваги, співчуття і співпраці в класі зокрема й у ліцеї загалом. Оскільки учні здобувають певні навички під час практичної діяльності, проект описує виховний та навчальний  процес у небайдужому середовищі, де діти  набувають таких умінь:

•              доречне вираження почуттів;
•              увага, співчуття і співпраця;
•              творче вирішення конфліктних ситуацій;
•              усвідомлення і прийняття відмінностей.

Проект  звернено як до серця, так і до розуму. Залучаючи пісні, аудіозаписи та відео, проект послуговується здатністю музики й мистецтва змінювати свідомість учнів, надихати їх і формувати їхні вміння. Вправи використані у ході годин спілкування мають на меті підвищити рівень самосвідомості дітей, навчити їх вільно виражати почуття, встановлювати зв’язок із власним внутрішнім «я» та одне з одним. Окрім цього, подані вправи допоможуть надихнути учнів на те, щоб вони виступили каталізатором змін у суспільстві, а відтак коло взаємної турботи розширюватиметься, кількість учасників проекту зростатиме і вони охоче ділитимуться з іншими досвідом створення небайдужого середовища.

1. З'ясувати за науковими джерелами провідні завдання морально – етичного виховання.
2. Спонукати  учнів виявляти позитивну взаємодію.
3. Підвищити  рівень усвідомлення позитивної і негативної поведінки.
4. Дібрати фотоматеріали, які демонструють напрямки моральних вчинків.
5. Сприяти вихованню шанобливого ставлення до оточуючих, бажанню вивчати та примножувати традиції української родини, сприяти формуванню духовності та національної свідомості школярів.
6. Визначитися з особливостями турботливої поведінки;
7. Закріпити вияви небайдужого ставлення;
8. Підвищити рівень самоповаги, власної гідності й емпатії;
9. Поширювати атмосферу зони турботи та співчуття за межі класу, ліцею;
10.  Надихати дітей, спонукаючи їх працювати над власними обіцянками.

Стислий опис

Актуальність обраної теми проекту полягає в тому, що  ставлення до себе і до оточуючих взаємно пов’язані. Якщо ти хочеш щоб до тебе відносились з повагою, любов’ю, добротою то твори добро по відношенню до інших.

Суть проекту полягає в тому щоб дозволити кожному школяреві відчути як радість, так і обов’язки члена колективу. Проект  дає нагоду попрактикуватися в уміннях і навичках вирішення проблемних питань, сприйнятті думок, співпраці, співчутті, здоровому вираженні почуттів, оцінці відмінностей — у створенні підґрунтя, яке сприятиме атмосфері безпеки, турботи і поваги до оточуючих. 

Навчальні предмети з якими пов'язаний проект:

1. Мова та читання
2.  Історія
3. Людина  і суспільство
4. Мистецтво.

Очікувані  результати:

Розширення   знань      про   доброту, співчуття, допомогу та інші моральні якості. Ознайомлення з історією виникнення моралі та етики  та виконання їх у  сучасному так і майбутньому  житті.

1. Розвиток пізнавальних інтересів учнів та їх пошукової діяльності.
2. Виховання любові і шани до батьків, членів родини, оточуючих, природи.
3. Поглиблення навичок роботи з комп'ютером та додатковою літературою.
4. Прагнення дотримуватися морально - етичних норм та заповідей.
5. Створення творчої атмосфери, розвиток умінь і навичок співпраці в групі, розвиток уміння спілкуватися.
6. Розвиток креативних здібностей учнів та життєвих компетентностей

Етапи реалізації проекту: проект має декілька етапів реалізації, які втілюються у життя поступово. Тільки після того як учні засвоїли попередні знання можна продовжувати далі. Пропоную поетапне використання занять проекту.

Виховна година: «Надірване серце»

Цілі: Учні знайомляться з наслідками пригнічення і підтримки

•                    розвинути  співчуття у дітей;
•                    виробити усвідомлення дій, спрямованих на пригнічення і підтримку;
•                    сформувати переваги позитивної взаємодії;
•                    створити загальний перелік слів на позначення поведінки пригнічення і підтримки, нехтування і схвалення.

Матеріали:

•                    велике паперове серце зі словами «Я важливий»;
•                    липка стрічка(маскувальна чи прозора);
•                    розповідь про дитину, яку пригнічували її батьки, рідні брати чи сестри, учителі й/або однолітки.
•                    відеоплеєр і відеофільм «Не смійся з мене», а саме другий трек (Пітер Ярроу виконує пісню);
•                    аудіозапис пісні «Не смійся з мене».

Хід виховної години

І. Організаційний момент.

Рухаючись по колу, попросіть учнів оцінити своє сьогоднішнє самопочуття за шкалою від  —5 (сьогодні найгірший день мого життя) до +5 (сьогодні я почуваюся краще, ніж будь-коли). Попросіть піднести руки тих дітей, чиї показники перебувають у межах від—5 до—2, від—1 до+1,  від+2 до +5. Запишить учнівські відповіді на дошці.

Від - 5 до - 2	Від - 1 до +1	Від + 2 до + 5

Потім запропонуйте кільком дітям описати словами свої почуття.

ІІ. Повідомлення теми та мети заходу.

 Сьогодні ми з вами розпочинаємо роботу над великим поетом, досліджуватимемо питання про те, як ставитися одне до одного дбайливо і зі співчуттям. Завдяки проектові ми матимете змогу обміркувати ситуації, у яких ми болісно вражаємо почуття одне одного, і пересвідчитися, що кожен з учнів  почувається захищеним і огорнутим турботою, не є об’єктом неповаги і кпинів з боку однокласників. Ми  також шукатимемо шляхів прищепити небайдуже ставлення ширшому загалові ліцею, навіть нашого.

ІІІ. Розповідь: «Надірване серце»

•       Що  таке пригноблення. Наведіть приклади пригноблення. (Пригноблення — це така лінія поведінки, що примушує когось почуватися зле  через слова — прізвиська і глузування — чи через дії, наприклад,  ігнорування когось).

Прикріпляю  велике паперове серце до грудей і попрошу дітей відгукнутися на розповідь «Надірване серце».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пропоную  їм висловити незгоду(відривати кусочок сердечка, яке є у кожної дитини ) щоразу, як вони почують про випадок пригнічення.

ІV. Читання оповідання про хлопчика Петрика

Якось уранці в кімнаті Петрика звично продзвонив будильник, але хлопчик не підвівся з ліжка. Хвилин через десять його мама прочинила двері в кімнату. «Ну ж бо, поквапся! — сказала вона. — Знову спізнишся до школи. Ледацюга!» (РОЗРИВ)

«Мамо, я захворів», — відповів Петрик.

«І чому ти завжди поводишся як маленький? (РОЗРИВ)— відповіла мама. — Тобі завжди погано, коли в розкладі є фізкультура. Вставай і збирайся. Твій брат уже майже готовий».

Петрик швидко вдягнувся і вийшов на кухню. Його старший брат Андрій щойно закінчив снідати. «Я пішов, мамо», — сказав Андрій.

«Зачекай на Петрика», — сказала мама.

«Цей телепень (РОЗРИВ) завжди спізнюється, — заперечив Андрій. — Я не хочу пропустити автобус».

Одначе хлопці — старший брат і Петрик — встигли на автобус саме вчасно. Та коли двері зачинилися й автобус рушив, Петрик згадав, що його домашнє завдання залишилося в кімнаті.

Петрик запитав водія, чи не можна зачекати, поки він збігає по домашнє завдання. «Ти що, дурний? (РОЗРИВ) Це тобі не таксі. Ще й за запізнення одержиш». (РОЗРИВ)

Прийшовши до школи, Петрик попередив учительку, що забув домашнє завдання вдома. Вона сказала: «Це вже вчетверте за місяць, Петрику. Ти взагалі сідав за уроки? Я починаю думати, що ти мені брешеш. (РОЗРИВ) Боюся, мені доведеться поговорити про це з твоїми батьками».

Петрик любив спортивні ігри, але ненавидів фізкультуру, бо був найменшим серед хлопців. Того дня вони мали грати на уроці в баскетбол, який Петрик терпіти не міг. Учитель попросив дітей розділитися на дві команди, «Левів» і

«Тигрів». За десять хвилин кожна з команд нараховувала по десять гравців, і тільки Петрик залишився сам-один. (РОЗРИВ)

Капітан команди «Леви» сказав: «Ми його не хочемо —  він погано грає». (РОЗРИВ)

«Який із нього тигр? Він радше наляканий кіт!»

(РОЗРИВ) — додав капітан команди «Тигри», і всі хлопці розреготалися. (РОЗРИВ)

Зрештою вчитель призначив Петрика до команди «Леви». Але хлопець усю гру просидів на лаві запасних, бо капітан не допустив його до гри. (РОЗРИВ)

Того дня після уроків брат Петрика Андрій грав поблизу будинку з друзями у футбол. Порівняно з баскетболом Петрикові значно більше подобався футбол. Це була його улюблена спортивна гра. Тому Петрик попросив Андрія прийняти його до команди. Але Андрій відмовив. «Нізащо, —  заявив він. — Ти все зіпсуєш». (РОЗРИВ)

Мама хлопців почула це і сказала: «Тобі слід прийняти брата до гри, Андрію». «Але ж, мамо, він такий незграбний, (РОЗРИВ)— відказав Андрій. — І весь час плутається під ногами». (РОЗРИВ)

•       Покажіть які у вас стали сердечка після того як ви прослухали оповідання.

Спостерігаючи за виразом обличчя дітей під час читання оповідання можна побачити , як воно змінюється. Перед початком діти виготовили маленькі сердечка.

V. Робота над змістом оповідання.

•       Як, на вашу думку, зараз почувається Петрик? Чому він так

почувається? Яким чином на нього могло б вплинути таке ставлення день у день?

•       Придумайте  підбадьорення для Петрика. (Що ви могли б сказати йому, щоб він почувався краще?)

 Попросіть клас схвально оцінити підбадьорення (підняти великий палець догори).

•       Як, на вашу думку, Петрик почувався б тепер, вислухавши всі ваші підбадьорення?

VІ. Перегляд відеофільму «Не смійся з мене».

Ставлю  парти чи стільці дітей ближче одне до одного та до комп’ютера; діти також можуть сісти півколом на підлогу перед екраном. (мета — створити дружню атмосферу). Зосереджую  увагу дітей на  виконанні пісні «Не смійся з мене» Марії Бурмаки, подавши лише вступну репліку: «Зараз я поставлю вам особливу пісню. Вона називається “Не смійся з мене”. Влаштовуйтеся зручніше, дивіться на екран і зосередьтеся на почуттях, думках і образах, які викличуть у вас слова пісні». Щойно пісня закінчиться, зупиняю відео і пропоную учням відповісти на запитання.

•       Про що ця пісня? Які почуття і думки вона у вас викликала? Підсумовую висловлювання дітей.

Не смійся з мене (Don’t laugh at me)

Переклад з англійської:

Марія Бурмака

Ольга Крекотень

Ти із дитинства пам’ятаєш,

Коли тобі услід

Слова образливі кричали,

Бо ти не такий, як всі…

І це з роками не минає,

Не зітреться ніяк…

…І ніби ти — це я…

Ти — мов малюк сумний, той самий,

Що останній між усіх.

Ніби самотня юна мама,

Услід якій лунає сміх.

Немов хлопчина в окулярах

Чи у брекетах дівча.

У всіх — прохання у очах…

Не смійся з мене —

Мені болить.

Ти уяви собі хоча б на мить…

Що я— це ти,

А ти — це я.

І весь наш світ — лише одна сім’я…

Не смійся з мене…

Хтось — як безпомічний каліка,

Якого ти не помічав…

Він не просив би зроду-віку,

Якби усього вдосталь мав…

…І ми однаково самотні,

Коли самотньо на душі….

Тому скажи…

Не смійся з мене —

Мені болить,

Ти уяви собі хоча б на мить…

Що я— це ти,

А ти — це я,

І весь наш світ — лише одна сім’я…

Не смійся з мене…

Тепер ставлю перший трек із записом виконання пісні «Не смійся з мене» Пітером, Полом і Мері. Поясняю дітям, що в цій версії пісні її виконують саме вони, і розказую  їм більше про групу. Згадую, що Пітер, Пол і Мері записали і класичну дитячу пісеньку «Створи Магічного Дракона». Але — що важливіше — Пітер, Пол і Мері спрямували своє музичне обдарування на створення чеснішого і справедливішого  суспільства. Вони разом із доктором Мартіном Лютером Кінгом молодшим брали участь у русі за громадянські права в 60-х рр. ХХ ст.; вони виборювали право на мир, на рівність жінок, на безпечне довкілля та відстоювали розв’язання багатьох інших важливих проблем. Через сорок років вони не припиняють своєї боротьби, а їхня пісня лине на її підтримку. На початку1960-х рр.  Пітер, Пол і Мері були просто одним із гуртів країни, а тепер їхня творчість становить важливу частину американського фольклору, їхня музика продовжує надихати представників наступних поколінь.

VІІ. Обговорення почутого і побаченого.

Що  ви побачили на відео? Що відчули під час перегляду? Чи можете ви уявити, як промовляєте «Не смійся з мене» або «Не смійся з нього/ неї»? Що взагалі сталося? Узагальніть відповіді дітей на ці запитання.

•      Що  саме ви хотіли б запам’ятати з цієї вправи?

Запитайте кожного з дітей, яку одну добру справу вони можуть зробити сьогодні для того, хто їм небайдужий. Наголосіть, що вони мають бути цілком упевнені в тому, що обов’язково зроблять це саме сьогодні. Змоделюйте ці дії, починаючи ланцюг з доброї справи, яку зробите ви самі.

 

3.2. ЕМОЦІЇ ТА ПОЧУТТЯ

Тема: «ВСІ ПОЧУТТЯ»

Мета: ознайомити дітей з поняттям емоції та почуття, показати їх роль в житті людини, визначити корисну та шкідливу частину емоції.

Матеріали: «Карта почуттів», кольорові олівці.

Хід заняття:

1.                   Перше коло. Ритуал привітання.
2.                   Виступ учителя.

Розповісти дітям, що таке емоції, почуття і яка їх роль в житті людини.

 

Інструкція  в казковій формі.

Інструкція 1: «Далеко-далеко, а може бути, й близько, є чарівна країна і живуть у ній почуття: Радість, Задоволення, Страх, Провина, Образа, Сум, Злість та Інтерес. Живуть вони в маленьких кольорових будиночках. При цьому кожне почуття живе в будиночку певного кольору. Хтось живе в червоному будинку, хтось в чорному, хтось в зеленому... Кожного дня, як тільки вставало сонце, жителі чарівної країни займалися своїми справами.

Але одного разу трапилася біда. На країну налетів страшний буревій. Пориви вітру були настільки сильними, що зривали дахи з будинків і ламали гілки дерев. Жителі встигли сховатися, але будинки врятувати не вдалося.

І ось буревій закінчився, стало тихо. Жителі вийшли з укриттів та побачили свої будинки зруйнованими. Звісно, вони були дуже засмучені, але сльозами, як відомо, горю не допоможеш. Отже, вони взяли інструменти та доволі швидко відбудували власні будинки. Але ось біда - всю фарбу «забрав» вітер.

В тебе є кольорові олівці. Будь-ласка, допоможи жителям і розмалюй будинки..»

Таким чином, дітям пропонувалося попрацювати із першою колонкою, де зображені будиночки.

Інструкція 2: «Дякую тобі від усіх жителів. Ти відбудував країну. Справжній чарівник! Але справа в тому, що під час буревію жителі були так налякані, що зовсім забули, хто в будинку якого кольору жив. Будь-ласка, допоможи кожному знайти свій будинок. Зафарбуй чи підкресли назву почуття кольором, який співпадає із кольором його будинку».

Тут я пропоную дітям попрацювати із другою колонкою, в якій перераховані назви почуттів. В результаті ми дізнаємося, із яким кольором у дитини асоціюється кожне з почуттів.

Інструкція 3: «Дякую! Ти не лише відновив країну, але й допоміг жителям знайти свої будинки. Тепер їм добре, адже дуже важливо знати, де твій будинок. Але як же ми будемо подорожувати цією країною без карти? Адже кожна країна має свою територію і кордони. Територія країни наноситься на карту. Подивись - ось карта країни почуттів (учитель демонструє силует людини). Але вона пуста. Після відновлення країни карта ще не виправлена.

Лише ти, як людина, яка відновила країну, можеш розмалювати карту. Для цього візьми, будь-ласка, свої чарівні олівці. Вони вже допомогли тобі відновити країну, тепер допоможуть і розмалювати карту.».

Якщо, розглядаючи карту країни, діти скажуть, що це - людина, то можна пояснити їм, що на карті обриси різних країн можуть бути схожі на що завгодно. Наприклад, на карті Італія схожа на чобіток (при цьому добре мати під рукою атлас і підкріпити свої слова розглядом карт).

Ось такі карти почуттів одержали мої учні.

 

3.                   Обговорення:

• Кого з жителів було складніше за все поселити на карті почуттів?
• Кого приємніше, легше заселити?
• Якому почуттю відповідає цей колір?

Вправа «Квітка любові»

Спрямована уява під музичний супровід (10-15 хв.)

Говорять, що коли приходить любов, в серці розпускаються квіти... Хочете відчути, як вони розпускаються?... Для цього сядьте таким чином, щоб вам було зручно... Та слухайте мене уважно... Нічого не говоріть та уявляйте собі те, що я буду вам розповідати.

Примітка: Щоб діти змогли відчути те, що ви їм будете говорити, вам самим необхідно це відчути. Для цього вдома знайдіть місце і час, щоб вам ніхто не заважав. Влаштуйтеся зручно, розслабтеся, відкладіть рішення всіх проблем на певний час. Ввімкніть спокійну музику та спробуйте побачити свою Квітку Любові, відчуйте, як вона розпускається у вас в серці та як її світло іде від неї до ваших близьких.

Повертаємося до заняття. Ведучий вмикає музику та починає говорити:

Закрийте очі та ввійдіть у власний внутрішній простір... Коли ви закриваєте очі, виникає простір, в якому ви знаходите себе... Це саме те.., що я називаю вашим простором... Ви володієте таким простором в цій кімнаті.., у будь-якому іншому місці, де ви знаходитесь.., але, зазвичай, не помічаєте його...

Коли очі закриті.., ви можете відчути цей простір... В ньому знаходиться ваше тіло... І повітря навколо вас... Це приємне місце... Саме тому це ваш простір... Звертайте увагу на те.., що буде відбуватися із вашим тілом... Мені б хотілося.., щоб ви зараз зробили пару глибоких вдихів... Зробіть шумний видих: «Хааааааах»...

Отже, ви ввійшли у власний простір... А тепер відчуйте.., як у вас в серці... розпускається Квітка Любові... Яка вона гарна!.. Подивіться, якого вона кольору, якої форми її пелюстки?.. Відчуйте її...

А тепер уявіть.., що ваша Квітка Любові розкрила свої пелюстки... І з неї йде Світло Любові... Воно доходить до вашої мами... до тата... до вашого друга або подруги... Де б вони зараз не знаходилися... Світло Любові вашої Квітки доходить до всіх людей у світі...

Уявіть собі, як було б гарно, якщо б у всіх людей розпустилися такі гарні Квітки в серці?.. У вас є ще декілька хвилин, щоб побути зі своєю Квіткою Любові... Щоб відчути її любов... Ви можете послати свою любов ще комусь, кому ви хочете...

А зараз ви відкриєте очі і повернетеся в нашу кімнату... Мені б дуже хотілося побачити ваші Квітки. Намалюйте їх, будь-ласка.

Потім дітям дається час на малювання. Бажано, щоб воно відбувалося під музику, яка вже звучала. Це дозволить зберегти відповідний емоційний настрій.

В кінці заняття створюється виставка «Наші Квіти Любові».

 

У здійсненні проекту задіяні найактивніші методи навчання: інтерактивні, пошуку, дослідження. На думку видатного українського педагога Г. Ващенка, вони, з одного боку, сприяють посиленню активності учня у процесі навчання, а з іншого, наближують до життя. Саме в умовах активного пошуку та дослідження провідним стає, випереджувальний розвиток самої людини, формування творчої особистості, яка проектує та організовує своє життя і доцільно перетворює навколишній світ. Що може бути кращим для становлення особистості, ніж відчуття успіху й власної значущості від результатів своєї праці. Умінню проектувати у великому й малому, вибрати оптимальні і водночас конкурентноспроможні варіанти розвитку навчає метод проектів.

У роботі над проектами ефективною формою роботи є групова і міжгрупова. Ці дві форми навчальної діяльності дають учням змогу самостійно в групах працювати над тією чи іншої проблемою. Завдання, поставлені групам, мають бути реальними і зрозумілими для дітей. У групі мають бути позиції організатора та учасника групової роботи. Групи мають складатися з дітей різних здібностей. Учні в групах при презентації своєї роботи повинні говорити не одночасно, а по черзі, відповідати на одне запитання, а не на кілька одразу. Завдання для всіх груп не завжди даю однакові.

Міжгрупова форма роботи полягає в малих групах, і в період отримання результатів творчої роботи відбувається діалог між групами, кожна обстоює свій кінцевий результат. Головне в проведенні таких форм творчої діяльності вчителю більше слухати, ніж самому говорити, виявляти терпимість, до помилок учнів. Діти настільки захоплюються роботою, що не помічають, як вони пізнають, створюють нове, поповнюють запас своїх знань. Навіть найпасивніші учні залучаються до роботи з великим бажанням, докладають усіх зусиль, щоб не підвести своїх товаришів із команди.

Названі форми навчальної діяльності на уроках і у позаурочний час проводимо досить часто, оскільки вони сприяють кращому творчому підходу до завдання, розвитку пізнавальних інтересів дітей, роблять уроки цікавішими і змістовнішими, оскільки учні самостійно оволодівають новими навичками.

Прекрасне в житті, прекрасне в мистецтві допомагає людині жити, допомагає виконувати складну справу життя, і бо це прекрасне виправляє її душу.

На моє глибоке переконання, краса і добро крокують поряд, тому на своїх уроках я намагаюся викликати почуття радості, здивування, привчаю бачити естетичні деталі через малюнок, виховую духовні основи в школярів у процесі роботи над композиціями з різних тем. Для досягнення цієї мети використовую різні методи і прийоми роботи, поєдную такі види мистецтва, як музика та література; такі предмети, як історія, народознавство, географія, природознавство. Музика не є допоміжним, а рівноправним засобом естетичного виховання. Це просто спокійна і приємна музика, яка знімає напругу або спрямована розкрити певну тему.