Мета уроку:проаналізувати розгортання національно-визвольного руху в Галичині, Буковині й Закарпатті під час європейської революції 1848—1849 рр.; охарактеризувати діяльність Головної руської ради, перебіг революційних подій у Північній Буковині та Закарпатті; розвивати в учнів уміння співвідносити історичні події всесвітньої історії та історії України, опрацьовувати історичні документи, складати хронологічну таблицю, робити висновки й узагальнення
Очікувані результати:показувати на карті місця діяльності громадсько-культурних організацій;пояснювати вплив європейської революції на початок соціально-економічного розвитку українських земель і національний рух в Україні;визначати наслідки революції 1848-1949 рр. для західноукраїнських земель;висловлювати судження щодо діяльності Л. Кобилиці;пояснювати й застосовувати терміни та поняття: «весна народів», «революція».
Мене називали українським «будителем»Я народився в Королівстві Галичини та Лодомерії в родині греко-католицького священника. У 1836 року виголосив першу промову українською мовою в музеї семінарії представниками духовної влади, запрошеними гостями»1838 року закінчив Львівську духовну семінарію. Під час навчання в семінарії я спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем згуртував національно свідому молодь. Склав «Читанку» для малих дітей (1850)У 1836 р. Я опублікував польськомовну наукову статтю «Азбука і Abecadlo» (1836), спрямовану проти спроб заведення в українській мові латинської абетки.
Вправа «ХТО? ЩО? КОЛИ?»Іван Могильницький очолив «Товариство галицьких греко-католицьких священиків» 1816 рік, Перемишль, Галичина Андрій Бачинськийочолив культурно – національне відродження. Початок 19 століття, Закарпаття Олександр Духнович. Сприяв популяризації рідної мови. Початок 19 століття, Закарпаття
Розпочавшись в Італії і Франції, революція перекинулася до Німеччини, а в березні 1848 р. спалахнула в столиці Австрійської імперії Відні. Народи незалежних країн вимагали демократії, політичної рівноправності вcix верств. Політично залежні народи виступили з вимогою відродження власної державності. Звідси походить назва революції — «Весна народів»Революція (від лат. revolutio — «розвертання») — зміна соціальної, політичної чи економічної системи, яка відбувається раптово або протягом короткого часу. Революція може бути й насильницькою, і мирною.https://www.youtube.com/watch?v=gc. Yk. O5 Zb85 Q
Початок революції в Австрійській імперії. Скасування панщини. У березні 1848 р. сталася революція в Австрійській імперії. Було проголошено першу австрійську конституцію, яка передбачала надання громадянам свободи слова, друку, зборів, скликання парламенту (рейхстагу). У Галичині, на Буковині, Закарпатті — революційні виступи почалися вуличними демонстраціями. У Львові вони відбувалися 18, 19 і 21 березня 1848 р12 тис. жителів міста підписали петицію австрійському імператору вимагаючи політичні перетворення22 березня 1848 р. велика маніфестація пройшла в Чернівцях — під гаслами підтримки конституції.с. Які завдання, на думку історика, необхідно було вирішити українцям в ході революції? Зважаючи на настрої селян, уряд Габсбургів змушений був ліквідувати панщину Панщина скасовувалася, селяни ставали власниками землі, їм повинна була безоплатно перейти третина оброблюваної землі краю, а компенсацію землевласникам за втрачені землі сплачувала держава. Ці події мали значний вплив на селян в інших регіонах імперії. 16 квітня 1848 р. цісар скасував панщину й на галицьких землях. Основою земельної реформи був викуп поміщицьких земель державою. Ця земля надавалася селянам, натомість вони мали відшкодувати викуп державі протягом 40 років. Проте в цілому навіть ці непослідовні зміни мали позитивне значення для селян. Вони отримали громадянські права (змінювати місце проживання, обирати та бути обраними), стали володарями землі.
Головна руська рада та її національна програма. «Зоря галицька»У квітні 1848 р. група греко-католицьких священиків звернулася з петицією до уряду з проханням надати Галичині окреме управління, дозвіл займати вищі державні посади, надати право на освіту в нижчих і середніх закладах українською мовою.2 травня 1848 р. представники демократичних кіл українства, зокрема світської інтелігенції та греко-католицького духовенства на чолі з перемишльським єпископом Григорієм Яхимовичем, утворили у Львові Головну руську раду (ГРР), що стала першою українською політичною організацією. Її поява заперечувала претензії поляків виступати від імені всього населення Галичини. Головна руська рада, яка складалася із 30 постійних членів. Взяла на себе роль представника українського населення Галичини перед центральним урядом і виконувала її протягом 1848—1851 pp. Упродовж 1848—1849 рр. щотижня виходила перша газета «Зоря галицька», друкований орган ГРР. У її першому номері містилася відозва до галицьких русинів.Із першої відозви Головної руської ради від 10 травня 1848 року. Ми, галицькі українці, належимо до великого українського народу...1. Першим нашим завданням буде зберегти віру й поставити наш обряд і права наших священиків і церкви нарівні з правами інших обрядів.2. Розвивати нашу національність у всіх напрямах: досконаленням нашої мови, заведенням її у школах вищих і низших, видаванням часописів... поширенням корисних книжок в українській мові та прагненням завести нашу мову в усіх публічних установах.3. Будемо берегти наших конституційних прав, пізнавати проблеми народу й шукати способів на поправу його життя на конституційному шляху... А все те проходитиме в тому переконанні, що тільки «під охороною Австрії можуть скріпитися наші права й національність»...2 червня 1848 р. Почав свою роботу Слов’янський з’їзд, який був ініційований населенням для вирішення національні питання
Слов’янський з’їзд З’їзд поділився на секції; одну з них створили українці й поляки. Українці висунули тезу поділу Галичини на польську й українську, але проти виступили поляки... Остаточно... вдалося дійти до вироблення компромісної петиції. В ній домагалися поляки й українці автономії для Галичини, урівноправнення обох краєвих мов, спільної національної гвардії з відзнаками обох національностей та окремих шкіл. У документах з’їзду проголошувалися рівноправність національностей і перетворення Австрії на федерацію, укладання союзу слов’янських народів, засуджувалося гноблення слов’ян в Угорщині, Пруссії, Сілезії, Османській імперії. Завдяки зусиллям ГРР в липні 1848 р. було засновано Галицько-руську матицю — товариство, що піклувалося про видання дешевих книжок для народу українською мовою. У жовтні того самого року у Львові скликано з’їзд науковців — Собор руських учених. Основу української мови має становити народна мова, і користуватися треба слов’янською кирилицею, а не латинським алфавітом. Тоді ж у Львові розпочали будівництво Народного дому з бібліотекою та музеєм. Зусиллями ГРР 1849 р. у Львівському університеті відкрито кафедру української мови та літератури.1 листопада 1848 р. у Львові спалахнуло повстання, на вулицях почали зводити барикади. Після артилерійського обстрілу та боїв австрійським військам вдалося придушити повстання. У місті було заборонено зібрання й політичні товариства, сотні повстанців піддано репресіям. У січні 1849 р. воєнний стан поширився на всю Галичину. З придушенням Львівського повстання усе управління в провінції губернатор Галичини передав полякам, які заступили німців на вищих посадах.
Перший досвід парламентської діяльності українців. Страх перед революцією примусив австрійську владу провести вибори до рейхстагу (нижньої палати нового загальноімперського парламенту). У Галичині та на Буковині вони відбулися протягом червня 1848 р. Польська шляхта, намагаючись не допустити українських представників до парламенту, вдавалася до погроз, фальсифікації бюлетенів тощо. Унаслідок цього підсумки виборів були для українців невтішні. Депутатом австрійського парламенту від гірського Вижницького округу був обраний і Лук’ян Кобилиця. Неписемність і незнання німецької мови не завадили йому захищати народні інтереси. Спільно з іншими українськими послами Кобилиця виступав проти від’єднання Буковинського округу від Галичини, як того домагалася румунська верхівка. У лютому 1849 р. Л. Кобилицю виключено з депутатів парламенту. У період революційних подій західні українці вперше здобули визнання своєї національної належності. За короткий історичний термін «Весни народів» вони стали одним із тих народів, який мав найвагоміші здобутки у своєму національно-визвольному русі. Адже вони відчули себе частиною одного українського народу, що додавало сил у подальшій боротьбі за національне й соціальне визволення.
Із праці О. Субтельного «Україна. Історія»«У цей переламний період українці вперше у своїй історії дістали нагоду самовиразитися як нація. Поза всяким сумнівом, найбільшим досягненням 1848 року для українців стало скасування панщини та впровадження конституційного правління. Найвидатнішим серед суто українських досягнень цього періоду стала діяльність Головної Руської Ради. Заснувавши установи, що систематично сприяли культурному розвиткові, Головна Руська Рада зробила перші кроки до перетворення Галичини на організаційну твердиню українства. Але 1848 рік висвітлив і недоліки західних українців, найсерйозніший із яких полягав у відсутності дієвого проводу.. Убачаючи в Габсбургах своїх найбільших доброчинців, священики Головної Руської Ради нав’язували українському суспільству позицію цілковитої й безумної підтримки династії.... Замість домагання від уряду більших поступок за свою підтримку, священики Головної Руської Ради не спромоглися ні на що краще, як покірно сподіватися цісарської прихильності. Такий підхід мав прикрі наслідки. Проте загалом 1848 рік, без сумніву, знаменував переламний момент в історії західних українців. Він покінчив з їхньою віковою інертністю, бездіяльністю та ізоляцією й поклав початок довгій запеклій боротьбі за національне та соціальне визволення».1. Про що йдеться в цьому історичному джерелі?2. На які досягнення та прорахунки звертає свою увагу українській історик?