Презентація "Європейське суспільство і держави в Х – ХV ст."

Європейське суспільство і держави в Х—XV ст. (узагальнення)7 ВІ22

Походи вікінгів та їхні завоювання. У VIII-IX ст. господарями північних морів Європи стали вікінги — воїни середньовічної Скандинавії, які брали участь у походах в інші країни. У Західній Європі їх називали «північними людьми» — норманами, а на Русі — варягами. Вікінги — скандинавські воїни-мореплавці, які у VIII—ХІ ст. здійснювали напади на європейські країни. Водночас — відкривачі нових земель, колоністи й торговці. Батьківщина норманів — Ютландський і Скандинавський півострови на півночі Європи.

Хрестові походи. У листопаді 1095 р. в місті Клермон перед численною юрбою виступив Папа Римський Урбан II. Він заявив, що Свята земля з її головною святинею — Гробом Господнім в Єрусалимі — захоплена турками-сельджуками. Свята земля — назва Палестини, де розташований Єрусалим.

Середньовічні держави: від роздробленості до станово-представницьких монархій. Феодальна роздробленість — розпад великих держав на низку дрібних володінь. Чинники зміцнення королівської влади• Швидке зростання міст, населення яких, насамперед ремісники й купці, підтримували міцну королівську владу сплатою податків, що поповнювали казну, адже королі намагалися обмежити свавілля феодалів.• Підтримка зацікавленого духовенства.• Утримання королями боєздатного й дисциплінованого війська, на яке можна було спертися в боротьбі з непокірними васалами.• Підтримка короля дрібними феодалами, які шукали захисту від свавілля могутніх сусідів. Король поступово зосередив владу у своїх руках. Проте він мусив звертатися по підтримку до найвпливовіших станів тогочасного суспільства. Станово-представницька монархія — централізована держава, у якій влада монарха спирається на станово-представницький орган. Парламент (від франц. «говорити») — загальна назва вищих представницьких органів державної законодавчої влади, у яких представники різних верств населення обговорюють й ухвалюють закони, що регулюють життя країни. Країна. Час утворення. НазваІспанія (Кастилія)ХІІ ст. Кортеси. Англія1265 р. Парламент. Франція1302 р. Генеральні штати. Швеція1435 р. Риксдаг. Німеччина. ХV ст. Рейхстаг. Нідерланди1463 р. Генеральні штати. Польща. Кінець ХIV — ХV ст. Сейм

Франція в XI—XV ст. У Х ст. Західнофранкське королівство стало називатися Францією. В ХІ ст. влада монархів була слабкою і поширювалася лише на домен — землі навколо Парижа і Орлеана. Правителі не мали права видавати загальні закони і карбувати єдину монету. Важливу роль у житті Франції ХІІ-ХІІІ ст. відіграли королі Філіпп ІІ Август і Луї IX Святий. Обидва монархи намагалися подолати роздробленість країни, зміцнити королівську владу, суд і грошову систему. У 1302 р. Філіпп IV, щоб заручитися підтримкою всіх станів у своїй політиці, уперше скликав Генеральні штати. У ХIV ст. в Європі розпочалася Столітня війна. Столітня війна (1337-1453) — війна між Англією і Францією. Завершилася перемогою Франції. Столітня війна була викликана кількома причинами. Англійський король мріяв посісти французький престол. А Франція планувала приєднати південно-західні землі, перебування яких під владою Англії заважало французьким правителям завершити об'єднання країни. Крім того, і Англія, і Франція мріяли захопити економічно розвинену Фландрію1. Доля Франції вирішувалася під стінами фортеці Орлеан, яку англійці тримали в облозі. I тут до короля з'явилася вісімнадцятирічна дівчина на ім'я Жанна д'Арк. Наприкінці XV ст. Франції вдалося завершити об'єднання країни. Поступово склалися й поширилися єдина французька мова та французька культура.

Англія в XI—XV ст. Вікінги постійно нападали на Британські острови. У другій половині ІХ ст. герцогство Нормандія вступило в боротьбу за англійську корону. Скориставшись смертю короля Англії, герцог Нормандії Вільгельм заявив про свої претензії на англійський престол. Восени 1066 р. Вільгельм, зібравши рицарів із різних країн Європи, висадився на півдні Британії. Долю Англії та її короля Гарольда було вирішено в битві біля Гастінгса. Вільгельм І Завойовник. У другій половині ХІІ ст. англійський престол обіймав Генрі ІІ Плантагенет1 (1154-1189). Генрі був талановитим правителем, мав чудову пам'ять і володів шістьма мовами, утім, не знав англійської. Водночас був невибагливим, нехтував зручностями та виявляв неабияку енергію та працьовитість. Завдяки вдалому одруженню мав великі земельні володіння не тільки в Англії, а й у Франції. Плантагенети правили Англією в 1154-1399 рр. Для зміцнення влади Генрі запровадив важливі реформи. Військова — полягала в частковому або навіть повному звільненні феодалів від військової служби. Натомість із них утримували спеціальний податок — «щитові гроші», на які король наймав армію, підпорядковану тільки йому. Унаслідок цієї реформи залежність короля від феодалів значно зменшувалася. Суд присяжних — суд, у якому беруть участь присяжні засідателі — люди, котрі на певний час залучаються до участі в розгляді судових справ. Після Столітньої війни до Англії повернулися тисячі розчарованих людей, для яких війна була справою їхнього життя. Незабаром почалася кровопролитна боротьба за владу, яку вели два впливові феодальні роди Ланкастерів та Йорків. За родовими емблемами суперників ця війна дістала назву Війни Червоної і Білої троянд (1455-1486). Незважаючи на романтичну назву, війна відзначалася надзвичайною жорстокістю і підступністю. Проте ані Ланкастери, ані Йорки у ній не перемогли. Перемогу здобув Генрі VII Тюдор, далекий родич Ланкастерів. Одружившись із представницею династії Йорків, Генрі VII замирився з їхніми прибічниками та поєднав у своєму гербі обидві троянди — червону і білу. Генрі VII примусив аристократів розпустити свої загони і зруйнував замки непокірних феодалів. Оскільки у війні загинуло багато знатних родів, Генрі VII ввів до парламенту особисто відданих йому людей. Так до влади прийшла нова династія Тюдорів, яка правила Англією до початку XVII ст.

«Велика хартія вольностей»У 1215 р. барони змусили Іоанна Безземельного підписати грамоту — «Велику хартію вольностей» (Magna Carta), що гарантувала його підданим певні права та привілеї. Документ виготовили в кількох копіях, аби кожне графство отримало екземпляр з оригінальним підписом короля. ВИТЯГ ІЗ «ВЕЛИКОЇ ХАРТІЇ ВОЛЬНОСТЕЙ»1. По-перше, ми дали перед богом згоду…, щоб англійська церква була вільною і повною мірою й недоторканністю володіла своїми правами і свободами.12. Ані щитові гроші, ані будь-які інші платежі не повинні стягувати…, ніж за загальною радою королівства нашого...13. Місто Лондон... всі інші міста, і бурги, і містечка, і порти мали всі свободи і вільні свої звичаї.14. Щоби мати загальну раду королівства для призначення нових платежів чи обкладення щитовими грішми, ми накажемо скликати архієпископів, єпископів, абатів, графів, старших баронів нашими листами кожного окремо...20. Вільна людина буде штрафуватися за дрібний проступок відповідно до виду цього проступку, причому повинно залишатися недоторканним основне майно відповідача...39. Жодна вільна людина не буде заарештована, ув'язнена, або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або відправлена у вигнання інакше, ніж за законним вироком рівних цій людині та за законом країни.41. Усі купці повинні мати право вільно й безпечно виїздити з Англії та в'їздити до неї, за винятком воєнного часу...61. Ми [король] створюємо. гарантію, а саме: щоб барони обрали двадцять п'ять баронів із королівства, кого забажають, а ті повинні всіма силами охороняти і змушувати охороняти мир і вольності, які ми їм надали...

Священна Римська імперія. Німецька держава з'явилася на карті середньовічної Європи в ІХ ст., а вже через століття постала Німецька імперія, творцем якої був Оттон І (936-973). Зміцнивши становище всередині країни, король звернувся до ідеї відновлення Римської імперії. Для цього він здійснив походи в Північну Італію, а також допоміг папі приборкати римську знать. Вдячний за допомогу, папа в 962 р. в соборі Святого Петра в Римі увінчав Оттона І імператорською короною. Так 962 р. в Європі постала нова імперія. Як і Карл Великий, Оттон І вважав свою державу спадкоємицею Римської імперії. Тому згодом вона стала називатися Священна Римська імперія. Теократія (від грецького «теос» — Бог; «кратос» — сила, влада) — форма правління, за якої світська влада належить духовенству, а більшість сфер суспільного та індивідуального життя визначаються панівною релігією та церквою. В ХІ — на початку ХІІ ст. розгорілося протистояння правителів Німеччини з папами римськими за право призначати і затверджувати єпископів та абатів на церковні посади. У боротьбу за верховенство у церковних і політичних справах були втягнуті різні верстви населення. Про це протиборство яскраво свідчать події, що увійшли в історію як «ходіння до Каносси» (ХІ ст.). Один з найвідоміших пап Середньовіччя Григорій VII намагався підкорити духовенству світських феодалів та імператорів. На цьому шляху йому протистояв німецький імператор Генріх IV. У розпал боротьби папа відлучив його від церкви. Тому, незважаючи на своє високе становище, Генріх мусив урочисто вибачитися перед папою. Зустріч призначили у замку Каносса. Генріх був готовий навіть поцілувати папську туфлю. Щоправда, за кілька років Генріх IV усе-таки переміг папу Григорія VII. У 1356 р. імператор Карл IV Люксембург видав «Золоту буллу»1, що визначала порядок передачі трону у Священній Римській імперії і закріплювала за курфюрстами право на вищий суд, карбування власної монети, стягування мита і навіть право вести війну один з одним.1 Булла — особливий документ імператорів і пап з печаткою.

Держави Середземномор'я в Середні віки. Так само, як і в Німеччині, в Італії не було сильної королівської влади. За Північну Італію конкурували папи та німецькі імператори. У центральній Італії існувала Папська держава, яка претендувала на роль лідера, а на півдні — увесь час хазяйнували загарбники. Заснована в V ст. Венеція була одним із найбільших торговельних міст-держав Італії. Розташоване на численних острівцях, місто дивувало всім: і каналами-«вулицями», якими венеціанці пересувалися на човнах-гондолах, і величним собором Святого Марка, і традиціями дожів — пожиттєвих правителів Венеції. Одним із найбагатших було місто Флоренція (у перекладі — «квітуча»), яка також славилася своїми ремеслами. Місто було відоме в Європі як центр лихварських і банківських операцій. Визнаною валютою став флорин, названий на честь Флоренції. Частина італійських міст в ХІ-ХІІ ст. перетворилися на республіки — самоуправні комуни, очолювані консулами (радниками). На початку VIII ст. арабські війська захопили майже весь Піренейський півострів за винятком гірських північних районів Піренеїв. На завойованих землях араби, яких європейці називали маврами, утворили нову державу — Кордовський халіфат. Підкорені жителі Піренейського півострова не хотіли жити під чужою владою. Тож одразу після завоювання маврами Іспанії починається Реконкіста — священна війна християн проти мусульман. Реконкіста (від іспанського і португальського — «відвоювання») — боротьба за звільнення Іспанії та Португалії від арабів-завойовників, що тривала у VIII—XV ст. Наприкінці XIII ст. в арабів залишилась одна область на півдні Піренейського півострова — Гранадський емірат, якому протистояли чотири християнські держави: Наварра, Португалія, Кастилія та Арагон. Подружжя Фернандо ІІ Арагонського та Ізабель І Кастильської відіграло неабияку роль в історії Іспанії. За правління цієї пари відбулося завершення Реконкісти, об'єднання країни та відкриття Америки. І все це сталося в 1492 році!