Все починається зі Світлиці

Відкриття Світлиці

Мета:

• відкрити Українську Світлицю для пропаганди звичаїв і традицій українського народу;
• виховувати  дітей в дусі любові до народного, державного;
• пропагувати зв'язок поколінь для продовження роду людського.

Обладнання:

атрибути світлиці, хліб-сіль, українські строї.

Вчитель

Не шукайте, не питайте

Того, що немає і на небі, а не тільки

На чужому полі.

В своїй хаті своя правда,

І сила, і воля.

Учень

Добрий день вам, люди добрі! Щиро просим до господи!

Раді вас у нас вітати, щастя і добра бажати!

Хлібом-сіллю вас вітаєм і здоров’я всім бажаєм,

Під веселий рідний спів посилаєм вам уклін!

Обійдіть весь світ безмірний і скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний, як у нас на Україні.

Просим всіх у нашу хату, превелику, пребагату.

Дівчинка

Якщо є світло у душі, буде краса в людині,

Якщо є краса, буде гармонія в домі,

Якщо є гармонія, буде порядок у нації,

Якщо є порядок, буде мир у світі.

Хата моя, біла хата

Д.Луценко – А.Пашкевич

Хата моя, біла хата, рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята, мальви цвітуть край вікна.

Хата моя, біла хата, казка тепла й доброти,

Стежка від тебе хрещата в’ється в далекі світи.

В хаті спокійно й затишно, вечір заходить в сім’ю,

Мама задумливо й ніжно, гладить голівку мою.

Мамо, чого зажурились, дайте тепло ваших рук,

В хаті назавжди лишились, білі тривог і розлук.

Хата моя, біла хата, в білому світі одна.

Пахне любисток і м’ята,  мальви цвітуть край вікна.

В’ється дорога далека, в хату крізь синю парчу,

Мамо, до вас, як лелека, в горі і щасті лечу.

Вчитель

Добрий день, вам, добрі люди, що сидять в нашій господі.

Раді  з святом вас вітати, щастя і добра бажати.

Красиво  й світло у нашій світлиці, і посмішкою повниться душа.

Сьогодні в нас родинне свято, і хочеться всіх привітати вже мені.

Учень

З дитинства пам’ятаю рушники, що так любовно їх творила мама.

По-українськи хата на святки, сіяла вишитими рушниками.

На полотні співали солов’ї і красувались кетяги калини,

Зелений хміль в’юнився по гіллі, зоріли в колосках волошки сині.

Неначе долю вишили свою, заплівши в неї промінь світанковий,

Кохання і пісні, ф молоду зорю… Світи мені повік, матусина любове!

Друга

Моя бабуся гарно вишиває,

Цвітуть на полотні троянди й виноград,

Розмай калиновий там грає, і дивні птахи щебет ять.

Навік з’єдналось чорне і червоне – мого краю радість і краса.

Душу народу – малинові дзвони, його веселка і його сльоза.

Третя

Рушникове обличчя веселе опліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі, випромінює щедрість землі.

Четвертий

Рушничок на столі – давній звичай, ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе, де в калині живуть соловї.

Він простелений тим, в кого серце не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ світиться вічно, в нашій хаті на мир, на добро.

П’ятий

Лиш пам’ятати слід: якщо ікони не покрити

Рушником квітчастим,то не можна нам до неї

Молитву казати.

 Господиня

Прийди, сонку, в колисоньку, приспи мою дитиноньку.

Та щоб спала, не плакала,та щоб росла, не боліла

На голівку і все тіло, та щоб личко не марніло.

Господиня

Відгадайте:

Ходять, ходять, а в хату не заходять? (двері)

Підсмикане, підтикане всю хату оббігло, під припічком сховалося? (віник)

У хлів іде без шкіри, а виходить з шкірою? (хліб)

Людей годує, сама готує, часом гаряча, часом холодна? (піч)

Шостий

Лиже полум’я жовте листя, важкувато сопе димар,

Галасує від болю дерево, піднімаючись димом до хмар.

Бубонять рогачі і кочерги – щось пригадують з давнини,

І чекають покірно черги засмаглі горшки й чавуни.

Господиня

А наша піч регоче, короваю хоче.

Челюсті всміхаються, короваю сподіваються.

І запам’ятай народну мудрість

• Хочеш їсти калачі, не сиди на печі;
• Зі своєї печі і дим солоденький;
• З однієї печі, та не однакові калачі;
• На печі гаряче, а на лаві тісно;
• На печі і баба хоробра.

Гра «Я дарую тобі»

В центрі кола дітей горить світка. Вони стоять тісним колом і передають з рук в руки дерев’яну                           писанку з власними побажаннями.

Учень

Я люблю свою хату і подвір’я, й садок,

Де і сонця багато, і в жару – холодок.

Тихо й затишно, квіти коло хати цвітуть,

І невтомно все літо бджоли у цвіті гудуть.

Все для мене тут рідне: стіни – білі, як сніг,

І віконце привітне, і дубовий поріг.

Рідна казка про гномів, рідна стежка і сад…

Всюди добре, бо вдома краще, кажуть, стократ.

Учениця

Із хлібом у нас зустрічають гостей,

Хліб на весіллях цвіте в короваї,

І кращих немає на світі вістей.

Ніж хліб уродився на славу.

Щирим словом, хлібом та сіллю

Ми братів-гостей зустрічаєм,

Хлібом – новосілля й весілля,

І свято дружби – згоди квітчаєм.

Учень

Люблю я в ріднім краю пропахлі вітром колоски –

Таке чіпке безмежне поле, і мамин хліб, і ті стежки,

Якими вранці йдуть до школи, і перші проліски в гаю,

І щедре сонечко в блакиті,

Люблю Вкраїну я свою: вона найкраща в цілім світі.

Вчитель

Людське щастя від роду до роду

Увись росте з коріння родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле, хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне, вивершить прекрасне.

Дитяча присяга

Ми  є діти українські,

Хлопці і дівчата,

Рідний край наш Україна,

Красна і багата.

Рідне небо, сонце ясне,

Місяць, зорі срібні,

Рідний нарід – українці,

Рідний прапор злото-синій,

Як сонце на небі.

Ми за нього все, що маєм,

Віддамо в потребі,

Рідна віра – світа трійця

І Пречиста Мати.

Рідна мова – нею вчились

Бога прославляти.

Присягаєм: наш край рідний

Над усе любити,

Рідний нарід шанувати

І для нього жити.

Червона Кам’янко моя

О.Тараненко – В.Коровнік

Червона Кам’янко моя,

Дитинства лагідна колиско.

Там осінь щедрістю буя

І Шлях Чумацький близько-близько.

Приспів

На варті пам’яті стоять

Під яворами обеліски.

Червона Кам’янко моя,

Тривог і радощів колиско.

Я знаю і твій біль, село,

Повік невигойну судому.

Пів батальйону не прийшло

З війни останньої додому.

Приспів

На варті пам’яті стоять

Під яворами обеліски.

Червона Кам’янко моя,

Тривог і радощів колиско.

Там батько степом весь пропах,

Там серпень міряє гектари.

Несуть в обжинкових снопах

Свою надію хлібодари.

Приспів

На варті пам’яті стоять

Під яворами обеліски.

Червона Кам’янко моя,

Тривог і радощів колиско.