Відділ освіти, молоді та спорту

Красилівської міської ради

Лагодинецька гімназія Красилівської міської ради

 

 

 

Всеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

 

Напрям експедиції: «Родинна скриня: від хати до храму»

 

 

 

 

 

АВТЕНТИЧНА ПІСНЯ – БЕЗЦІННИЙ СКАРБ СЕЛА ЛАГОДИНЦІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Красилів – 2024

 

 

 

Автор роботи:

Микитюк Софія Володимирівна

учениця 7 класу

Лагодинецької  гімназії

 

 

Керівник роботи:

Микитюк Оксана Іванівна

вчитель початкових класів

Лагодинецької  гімназії

0969545908

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                          4                                                                                                   

РОЗДІЛ І. УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПІСНЯ – ОДИН З НАЙДАВНІШИХ ЖАНРІВ ФОЛЬКЛОРУ                                                                                              6

1.           Історія виникнення української народної пісні                                              6
2.           Жанрова палітра української народної пісні                                                  7                                                                                                                     

РОЗДІЛ ІІ. АВТЕНТИЧНІ  ПІСНІ У ТВОРЧОСТІ АМАТОРСЬКОГО КОЛЕКТИВУ СЕЛА ЛАГОДИНЦІ                                                                        12                                                          

2.1. Аналіз творчої діяльності аматорського фольклорного колективу

«Злагода»                                                                                                                   12             

2.2. Автентичні пісні села Лагодинці                                                                     14

2.3. Репертуар носіїв фольклору рідного села                                                       16

ВИСНОВОК                                                                                                              18                                                                                                                                                                         

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                                 20                     

ДОДАТКИ                                                                                                                 21

ВСТУП

Актуальність дослідження. Проблематика збереження фольклору є важливою складовою будь якої національної культури. Безумовно, фольклор несе в собі частинку самобутності народу, відображає його ментальність. Нині фольклор, як основа духовної культури нації, має важливе значення у культурному розвитку сучасного українського суспільства, та є головним елементом у процесі відродження та популяризації народних цінностей.

Український народний фольклор має надзвичайно велике
значення для збереження та розвитку українських фольклорних традицій, бо дає змогу більш широко дослідити різнобарвні стильові та діалектні розгілля
автентичної пісні. Слухаючи їх, ми немов вимальовуємо у своїй уяві реальну картинку давнього часу і мимоволі вже з минувшини опиняємося у подіях сьогодення. В автентичних піснях оспівується повсякденна дійсність так, як жоден з інших жанрів, причому неабияк відтворює особливості звичаїв конкретного регіону. І це так. Адже автентичні пісні, як на мене, й цінні тим, що уособлюють якраз мотиви не всеосяжного простору, а персоніфікують через музику специфічність елементів і відзвуки рідного краю. Місцевий діалект, своєрідний говір, неповторний колорит розкривається точно піснею, музикою, танцями. У цьому значенні безумовно відрізняється своєю винятковістю і фольклорна пісенна творчість села Лагодинці.

Мета науково-дослідницької роботи полягає в обґрунтуванні використання автентичних пісень рідного краю у творчості аматорського колективу села Лагодинці.

Предмет дослідження –  репертуар носіїв фольклору рідного краю.

Об’єктом дослідження є розвиток українського народного фольклору.

Гіпотеза дослідження. На сьогоднішній день можна пересвідчитися у тому, що молоде покоління не цікавиться автентичними піснями. Адже ми живемо в світі де для молоді народна музика – це вже давно забуте і нікому не потрібне. Але наша історія і культура це те чим ми є сьогодні і її не варто забувати. Якщо ми будемо вивчати фольклорні твори, досліджувати сутність українських пісень, то знайдемо своєрідний ключ до розуміння й відтворення свого внутрішнього світу. Враховуючи мету і гіпотезу дослідження, були сформульовані наступні завдання:

1.     проаналізувати еволюцію форм побутування пісенного фольклору;
2.     конкретизувати класифікацію українських народних пісень як частини фольклору;
3.     обґрунтувати використання автентичних пісень у творчості
   аматорського колективу рідного краю.

Основними джерелами дослідження є науково-довідкова література, статті, публікації з даної теми, наукові праці дослідників.

Основні методи дослідження – теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження, інтерв’ю, спостереження, зіставлення, узагальнення, аналіз, синтез, конкретизація, порівняння та класифікація.

Теоретичне значення роботи полягає у систематизуванні теоретичного матеріалу щодо українського пісенного фольклору.

Практичне значення: матеріали роботи можна використовувати у освітньому процесі. Вони можуть мати практичне значення для учнів та учителів. Матеріали роботи можуть бути використані на уроках літератури та історії, на заняттях художньо-естетичного напряму, факультативних курсах, позакласній роботі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПІСНЯ – ОДИН З НАЙДАВНІШИХ ЖАНРІВ ФОЛЬКЛОРУ.

 

1.           Історія виникнення української народної пісні.

 

Українська народна пісня – знана й шанована в усьому світі. Один з перших збирачів народної пісні М. Максимович зазначав, що в українських піснях звучить душа українського народу і нерідко – його істинна історія. А відомий дослідник української народної творчості Олександр Дей писав: «Українська народна пісенність – ніби вічно мінливе поетичне море глибиною в шеренгу століть, а шириною – як уся українська земля… Котить і котить вона свої мелодійні хвилі по українських просторах і вихоплюється самоцвітами-бризками ген-ген за національні береги… »

Народна пісня — це один з найбільш відомих та популярних жанрів народної творчості. Вона є невіддільною частиною культури кожної нації та відображає її історію, традиції, звичаї та духовність. Народні пісні зберігаються та передаються з покоління в покоління, і завдяки цьому ми можемо спостерігати еволюцію та зміни у мелодіях, текстах та стилістиці цих творів упродовж століть.

Існує багато версій про те, як саме виникла народна пісня. Одна з найпоширеніших теорій полягає в тому, що народна пісня виникла як вираз емоцій та почуттів людей, які переживали різні життєві ситуації. Коли молода мама почала співати колискову немовляті, щоб його заспокоїти й заколисати. Коли дівчина, сумуючи за коханим, почала оспівувати свої почуття, порівнюючи їх з природними явищами. Коли хлопці, йдучи в похід проти ворога, співали пісні, щоб підняти бойовий дух. Коли гості співали пісні про молодят на весіллі, щоб розважитися. Коли вдова співала пісню, щоб вгамувати біль від своєї важкої втрати. Вона була способом вираження радості, суму, любові, туги та багатьох інших почуттів, які переповнювали серця людей.

Інша теорія стверджує, що народна пісня виникла як засіб передачі історії та традицій з покоління в покоління. Через те, що більшість народів не мали можливості писати, народна пісня стала способом збереження інформації та передачі її від покоління до покоління.

На початку свого існування народна пісня була виключно усним видом мистецтва. Вона передавалася з уст в уста. Кожен народ мав свої пісні, які складалися з декількох віршів і містили в собі історію та традиції народу. У багатьох випадках народні пісні мали політичний, соціальний або релігійний підтекст, що було особливо важливим в періоди культурних та політичних змін. Наприклад, пісні про повстання, війни та політичні репресії стали важливим засобом вираження національної свідомості та протесту.

З часом народні пісні почали записувати, укладати з них збірки. Це дозволило зберегти ці твори мистецтва для майбутніх поколінь та зробити їх доступними для ширшої аудиторії. Записування пісень також дозволило дослідникам збирати та досліджувати їх зміст та історію.

Сьогодні народні пісні є важливою складовою культурного доробку народу. Їх співають на різних заходах, в театральних виставах та кінофільмах, що дозволяє зберегти та відтворити традиції та історію народу.

 

2.           Жанрова палітра української народної пісні.

 

Український фольклор – усна народна поетична творчість українського народу у своїй сукупності, а саме з притаманними їй жанровими, регіональними та іншими особливостями, в історичному розвитку; невід’ємна складова національної культури; основа духовної культури українців, а саме національної літератури, музики, театру; цінне джерело національної етнографії.

Український музичний фольклор – це багатство українського народу, який протягом багатьох століть вражає світ своєю мелодійністю та душевністю. Жодна нація за всю історію не має такої кількості пісень, яку створив український народ. В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень країн усього світу. У фонді України там знаходиться близько 15,5 тисяч пісень.

У своїх піснях українці розповідали про події та явища суспільного життя, родинний побут, особисті стосунки, героїчні постаті історії, боротьбу з загарбниками та любов до своєї країни. Ці пісні завжди приваблювали істориків, музикознавців, фольклористів. Кожен композитор мріяв долучитися до цього народного творіння і додати елементи власної творчості у цей музичний жанр.

За своїм значенням у житті народу, за тематикою, сюжетом і музичними властивостями українська народна пісня поділяється на безліч різноманітних жанрів, що об’єднуються певною системою ознак. Традиційно українські народні пісні класифікують за жанрами:

1. Перша група – пісні за жанром: ліричні пісні, лірико – епічні пісні,
епічні пісні, обрядові пісні, пісні – балади, лірико – драматичні, обрядові пісні,
не обрядові пісні.

2. Друга група – пісні за змістом: історичні пісні, героїчні пісні,
соціально-побутові пісні, історично-побутові пісні, родинно-побутові пісні,
релігійні пісні, дитячі пісні, календарно-обрядові пісні, сімейно – обрядові
пісні, величальні пісні, жартівливі пісні, сатиричні пісні.

3. Третя група – пісні за тематикою: пісні про боротьбу з турецькотатарськими загарбниками, пісні про боротьбу з польсько-шляхетськими загарбниками, козацькі пісні, гайдамацькі пісні, рекрутські пісні, чумацькі пісні, заробітчанські пісні, бурлацькі пісні, наймитські пісні, ремісницькі пісні, революційні пісні, робітничі пісні, пісні про жіночу долю, пісні про кохання, колискові пісні.

4. Четверта група – обряди та види праці: колядки, щедрівки, веснянки,
Великодні пісні, русальні пісні, троїцькі пісні, петрівчані пісні, царинні пісні,
купальські пісні, жниварські пісні, обжинкові пісні; косарські пісні, пастуші
пісні, весільні пісні, родильні пісні, голосіння, тужіння, ритуальні пісні.

Колядки.

Своєю назвою колядування, власне, як і колядки, зобов’язані слов’янському слову “Коляда”, яким називали Святвечір, переддень Різдва. Корінням традиція колядування сягає дохристиянських часів. Люди вітали Коляду, ходили від одного двору до іншого й обдаровували господарів будинків побажаннями щастя і благополуччя. За це треба було обдарувати колядників у відповідь.

На сучасному етапі в Україні можна почути різні різдвяні пісні: відомі автори пишуть спеціальні пісні, багато з яких стають хітами в розпал свят. Але універсальною вважається наступна колядка:

Коляд, коляд, коляда,

Хай обходить вас біда.

І нехай на ваш поріг

Прийде радість в Новий рік.

Щоб в добробуті цвіли,

Щоб щасливо ви жили,

І щоб рік цей молодий

Вам був кращий за старий.

Друзів зичимо багато;

Щоб у будні та на свято

Ваші гнулися столи.

Щоб здорові всі були!

Щедрівки.

Щедрівки – це величальні українські народні обрядові пісні, які виконуються під Новий рік і під Йордан у Щедрий Вечір. Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають господаря та членів його родини. Відомою щедрівкою вважається наступна:

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати:

– Вийди, вийди, господарю,

Подивися на кошару,

Там овечки покотились,

А ягнички народились.

В тебе товар весь хороший,

Будеш мати мірку грошей.

Хоч не гроші, то полова,

В тебе жінка чорноброва.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

Веснянки (гаївки, гагілки, ягілки, риндзівки).

 До весняного циклу українських календарно-обрядових пісень належать веснянки. Веснянки – закличні пісні. Ними закликають весну, прославляють її прихід і оспівують природу, висловлюючи сподівання на добрий урожай.

У ті далекі часи, коли виник цей жанр пісень, люди сприймали прихід весни як боротьбу двох сил – холоду й тепла. Для того, щоб допомогти весні подолати зиму, вони топили в річці солом'яне опудало зими або спалювали його, носили зображення сонця й водили хороводи.

Колискові пісні.

Колискові пісні — ліричні пісенні твори, які виконуються матір’ю (рідним батьком чи іншими членами родини) над колискою дитини для того, щоб її приспати.

Це один з найдавніших жанрів народної словесності, що сягає корінням міфологічного періоду творчості. Спостереження доводять, що не лише образно тематичною структурою, а й інтонаційно-ритмічною будовою вони споріднені із замовляннями.

Весільні пісні.

Весільні пісні – це пісні, які супроводжують хід весільного обряду на усіх його етапах, пояснюючи зміст і значення кожного з них. Значна кількість весільно-обрядових пісень генетично являють собою своєрідні замовляння, якими учасники весільної драми висловлювали молодому подружжю різні доброзичливі побажання.

Жниварські пісні.

Жниварські чи обжинкові пісні є складовими обрядів, пов’язаних із хліборобськими жнивами. Вони завершують цикл обрядових пісень, пов’язаних із землеробським календарем. Жнива хоч і є періодом важкої праці, але знаменують кінець хліборобського року. Серед мотивів обжинкових пісень найважливішим є величання господаря і господині.

Отже, український фольклор – це світоч знань, духовне
багатство народу та мудрість. Вивчення фольклору прокладає шлях до сприйняття культурних цінностей народу. У перекладі «Folk» – «народ»; «lore» – «мудрість», а це усе що створює та залишає після себе народ, танці, пісні, звичаї, усну народну творчість, музику, народні ремесла та архітектуру.  Фольклор значною мірою акумулював у собі інформацію культурно-історичного характеру і саме у фольклорі вона збереглася до сучасності.

Український пісенний фольклор найцінніше духовне надбання нашого народу, яке збагатило історію на багато віків. Пісня є вагомою складовою найкращих здобутків світу. У пісенному фольклорі змальовано життя людей, їх героїчні сторінки життя, боротьбу з загарбниками та звичайний
родинний побут. Фольклор є важливим національним чинником, що протягом
віків створював пласт для української національної ідентичності, а від сьогодні
є важливим чинником, який уособлює у собі потенціал для формування тотожності українців з європейською нацією.

РОЗДІЛ ІІ

 АВТЕНТИЧНІ  ПІСНІ У ТВОРЧОСТІ АМАТОРСЬКОГО КОЛЕКТИВУ СЕЛА ЛАГОДИНЦІ

 

2.1. Аналіз творчої діяльності аматорського фольклорного колективу «Злагода».

 

На теперішній час народнопісенне вокальне виконавство відіграє важливу роль у відродженні та актуалізації духовних цінностей, в інтеграції та культурному розвитку українського суспільства.

Щедра на таланти Лагодинецька земля. Багато її жителів закоханих у народне мистецтво, пісню, бережно вишукують, знаходять і зберігають обряди та звичаї, музичні і пісенні перлини, примножують духовну скарбницю, доносять її багатство до слухача. Такими є учасниці-фольклористи колективу «Злагода». Саме вони є носіями автентичної виконавської традиції та берегинями народних пісень у селі Лагодинці Хмельницької області.

«Злагода» - це творчий фольклорний колектив, що діє на базі Лагодинецького будинку культури Красилівської міської ради, який був створений у 2008 році директором Лагодинецького сільського будинку культури Любов’ю Василівною Меленчук. У колективі глибоко шанують і люблять народну пісню – невичерпне джерело творчості. Характерною рисою автентичного співу аматорського колективу є точність відтворення всіх особливостей народної співочої традиції рідного краю. Репертуар виконавців складається з пісень, що побутують в нашому селі, а саме: календарно-обрядові, родинно-обрядові, історичні, чумацькі, козацькі, ліричні пісні тощо.

Учасники колективу об’єднанні бажанням розповсюджувати пісню, театрально-обрядові дійства, наповнені на матеріалах народних обрядів, власноруч записані під час фольклорних експедицій з розповідей односельчан.

Аматорки займаються пошуковою роботою: збирають матеріали і вивчають обряди, звичаї і традиції рідного села, передають нащадкам безцінну духовну скарбницю рідного краю, досліджують та відроджують традиційні народні обряди, звичаї та традиції. Вивчають ремесла села, колядки, щедрівки, веснянки тощо. 

Колектив міцніє творчо та духовно. Саме завдяки духовній єдності  гурт української пісні « Злагода» приваблює життєрадісністю, повагою до традицій народного співу. Усі учасниці колективу живуть у селі Лагодинці.

Невтомний організатор і керівник гурту Любов Василівна Меленчук – великий прихильник народної пісні. Вона має творчий підхід до своїх обов’язків, цілеспрямована, енергійна, справжній фахівець своєї справи. Щоб передати автентичність твору, разом з учасниками колективу використовують не тільки спів. Значної уваги приділяють народним костюмам, які теж можна віднести до автентичних. Любов Василівна до кожного виступу підбирає костюми, збережені у скринях прабабусь у первозданному вигляді.

Аматорки ведуть етнографічну пошукову роботу. Відтворюють забуті пісні свого села, вносять їх до репертуару. На концертах завжди аншлаг. Глядачі отримують естетичне задоволення.

У рідному селі талановиті аматори сцени відродили чудові традиції й дали життя народним святам «Щедрий вечір-добрий вечір», «Масляна», «Івана Купала», «Трійця», «Спас» тощо.

Яскрава пісенна творчість самобутнього ансамблю широко відома в громаді. Колектив з великим успіхом виступав у міських конкурсах. Учасники колективу неодноразово нагороджувались грамотами та дипломами різних рівнів. Аматорський колектив «Злагода» є бажаним гостем на всіх святах рідної громади.

В усьому, що творять аматори – присутність їхньої душі. Більше того: світло їх душ присутнє не тільки в межах однієї пісні, воно поза ними як своєрідна аура. Тому так радісно, хвилююче і бентежно слухати їх творіння, залишатися з ними наодинці, впиватися вишуканою і хвилюючою для серця музикою, цікавий політ думки , яких спонукає слухача до співтворчості.

Характерно, що світ, який вони створюють, – неймовірно добрий у своїй основі. Адже в часи сучасного глобалізаційного процесу це так важливо творити добрий, милосердний світ, щоб позбутися неправди, жорстокості й насилля.

Безумовно, само по собі нічого не падає з неба, оповите незбагненною тайною, і осмисленню не підлягає те, що подобається. За тим стоять невтомні й непрості творчі пошуки, безсонні ночі, і головне – мимовільне осяяння.

 

2.2.  Автентичні пісні села Лагодинці

 

Українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу, його історія. У нас на Україні навіть в невеличких селах люди розкривають свої таланти. Одним з таких є село Лагодинці, що на Хмельниччині, там усі співають. Село є село – в кожного свої проблеми, але незмінним з покоління в покоління залишається одне – любов до пісні. Без пісні мешканці села не можуть жити й працювати. А співають скрізь: і на фермі під коровою з відром в руках, і вдома на городі. Особливо коли збирається на посиденьки окрема вулиця, то тоді вже душу піснею відводять. Співають і жартівливі, і сумні, і мелодійні – в залежності від настрою.

Село Лагодинці зберегло саме автентичні пісні – повноцінне й самобутнє мистецьке явище, що не потребує композиторського втручання.

А зберігає багатовіковий досвід наших предків та напрацьовує новий фольклорний матеріал аматорський фольклорний колектив «Злагода» (керівник – Любов Меленчук). Колектив був заснований у 2008 році, частина жіночок співає в колективі саме з того часу.

Левову частку репертуару цього колективу складають саме автентичні пісні, які були записані зі слів та наспівів старожилів села. Це близько 30 автентичних пісень («Ой, ти місяцю», «Рожа», «Тополя», «Вдова» та багато інших).

Ці пісні увібрали в себе всю повноту вражень, переживань і роздумів, суспільно-етичну характеристику людини. Пісні різножанрові: соціально-побутові («В кінці греблі шумлять верби»), ліричні («Ой, вийду я на ту гору», «Ой, хмелю»), весільні, про нещасливе кохання («Зійди, зійди, місяченьку», «Вийшов місяць із-зі хмари») та обрядові.

Ліричні та обрядові пісні виконуються акапельно без музичного супроводу, або з мінімальним супроводом. Нерідко виконання пісень супроводжується музичним супроводом. При цьому колектив намагається відтворити звучання народної пісні в автентичному вигляді, тобто без композиторської обробки, з усіма інтонаційними нюансами її побутування.

Автентичні пісні села Лагодинці передаються з покоління в покоління усним шляхом. Раніше цей процес передачі був більшою мірою «вертикальним»: діти вчили пісні від своїх батьків або бабусь-дідусів. Зараз, в межах діючого аматорського колективу «Злагода», відбувається горизонтальний процес передачі – коли молодші учасники колективу вчать пісні від старших учасників.

Звичайно, в колективі є ті жінки, які чули і співали старовинні пісні, але хотілося б передати саме техніку виконання співу. Тому спочатку ходили по дворах, і жінки (вже досить поважного віку) співали пісні своєї молодості. Спілкування з кожною із них залишило яскравий і добрий слід у пам’яті дослідника. Ці пісні записуються у сільському будинку культури під рубрикою «Надбання минувшини».

У творчому доробку аматорського фольклорного колективу є багато старовинних обрядів, які демонструють найкращі традиції рідного краю у святкуванні «Масляни», «Обжинок», «Зелених свят», «Різдвяних свят», ряду весільних обрядів, а саме – сватання, весілля, розплітання коси, викупу, благословення та обсипання.

Аматорський фольклорний колектив «Злагода» виконує автентичні пісні на кожному концерті в межах села та громади. «Злагода» – постійний учасник фестивалів та конкурсів районного та обласного рівня. Аматорки  залучають дітей та молодь села до співу чи якогось старовинного обряду з використанням автентичної пісні.

Популярність колективу пояснюється високою виконавчою майстерністю його учасників, постійним поповненням репертуару, його неповторністю та щирістю сердець учасників колективу. Часто можна почути від учасників колективу: «Завдяки прагненню зберегти народні традиції, пісню, та донести їх до молодшого покоління ми тримаємося на цьому світі».

Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава. Тож честь і слава українському народові, що створив ці пісенні скарби, якими можемо з гордістю ділитися з людством, викликаючи в нього подив і захоплення.

Будьмо гідними цих коштовних перлин, бережімо їх, просвітляймо й очищаймо ними наші душі й серця, передаваймо цей неоціненний скарб нашим дітям і внукам.

 

2.3. Репертуар носіїв фольклору рідного села

 

Хмельниччина, як і багато інших регіонів України, має свою унікальну музичну спадщину. Автентичні пісні Хмельниччини, зокрема села Лагодинці відображають життя, звичаї, культурні традиції, вірування місцевого населення та історію рідного краю.

Однією з найвідоміших автентичних пісень є «Ой у полі криниченька». Ця пісня розповідає про закохану дівчину, яка зустрічається з коханим біля криниці. Їхня любовна зустріч порушує багато норм і звичаїв, але дівчина не зважає на це і вірить у своє кохання.

Ще однією популярною піснею є «Ой, на горі жито жала». Ця пісня висміює хлопця, який хоче одружитися на багатій дівчині, але не може знайти спільної мови з її батьками. У пісні висміюються багатість і самозакоханість героя.

Також варто згадати пісню «Гей, з-за гори вилазять козаки». Ця пісня розповідає про козацьке життя і боротьбу за волю. Вона відображає духовність і силу козаків, які завжди готові захищати свою землю.

«Ой, піду я у поле»  – ця пісня розповідає про працю на полях і життя селян. Вона відображає тяжкість сільського господарства і відданість людей своїй землі.

Однією з найулюбленіших обрядових пісень жителів нашого села є пісня «Зеленеє жито, зелене». Саме вона лунає під час святкувань, коли за одним столом збираються рідня, добрі сусіди чи давні друзі. Це вона об’єднує різні покоління, передаючи молоді традиції родинної гостинності, щирої поваги до свого роду і народу.

Пісня «Ой, у вишневому саду» – прекрасний приклад української народної творчості, що зачаровує та закохує в себе з першого її прослуховування. Пісня оповідає про найважливіше в житті кожної дівчини – про кохання до милого, яке переповнює серце, не даючи йому спокою. Разом з тим, вона поєднує природні мотиви та душевні переживання, щоб показати спорідненість народу та землі, на якій ми живемо.

Це лише кілька прикладів автентичних пісень, які виконують аматорки фольклорного колективу «Злагода» у селі Лагодинці. Мій регіон має багату музичну спадщину, яку варто вивчати та зберігати. Адже ці пісні разом з іншими автентичними піснями створюють унікальну атмосферу і допомагають зберегти культурну спадщину мого регіону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Українські народні пісні займають важливе місце в житті кожної людини. Вони є частиною нашої культурної спадщини, передають традиції, цінності та історію нашого народу. Автентичні пісні – це не лише велике національне надбання, візитівка нашої країни та культурний спадок для майбутніх поколінь, а й дієвий спосіб лікування душі та тіла. . Виконання та слухання народних пісень дає нам можливість зануритися в культуру наших предків, зберегти й передати їхні традиції майбутнім поколінням. Тому народні пісні мають велике значення у житті кожної людини і сприяють збереженню нашої культурної спадщини.

  Дослідивши сутність та значення  автентичних пісень, які співають аматори мого села, я зробила відповідні  висновки:

1. Українська пісня таїть в собі величезні скарби.
2. Аматорський колектив мого села є носіями нашої історії.
3. Мудра поезія пісень проймає до найглибших струн душі.

 Під час дослідження я переконалася, що у народних піснях дійсно відчувається своєрідність української душі. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні .

Автентичні пісні села Лагодинці є важливою складовою культурної спадщини мого регіону. Вони відображають культурні традиції та історію народу, передають почуття, емоції та цінності, що є важливими у житті людей. Ці пісні створюють унікальну атмосферу, сприяють збереженню та відродженню культурної спадщини Хмельниччини. Вони є не тільки музичними творами, але й знаками ідентичності та національної самосвідомості. Автентичні пісні рідного краю посідають важливе місце у нашому житті, допомагаючи нам зберегти і вшанувати нашу культуру, традиції та історію.

 Допоки є такі аматори як у моєму селі, українські народні пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас. Наші предки не бездумно наділяли їх певними властивостями, адже вони прагнули пояснити й розкрити єдність людини та навколишнього світу. 

 Тож варто берегти, шанувати, вивчати традиції свого народу як невичерпне історичне джерело, адже ми живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі, де жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки і ми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.               Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т.1.
   Мюнхен, 1958. 449 с.; Т. 2, Мюнхен, 1966. 442 с.
2.               Грица С. Й. Становлення і розвиток наукової думки про народну
   творчість. Українська художня культура / За ред. /. Φ. Ляшенка. Kиїі: Либідь,
   1996
3.               Єфремов Є. Зимові пісні. Колядки і щедрівки. Історія української
   музики: У 7 т. / НАН, ІМФЕ ім. М.Т. Рильського, редкол.: Г.А. Скрипник
   (голова) та ін. Т.1. Кн.1. Київ: Видавництво ІМФЕ, 2016. С. 41‒55
4.               Зосім О. Л. Східнослов’янська духовна пісня XVII – XХ ст. у
   контексті церковної та популярної культури. Культура і сучасність. Київ:
   Міленіум. 2015. № 1. С. 125–133.
5.               Клименко І. Зимовий обрядово-пісенний цикл в українців: ключові
   форми та їх картографування (До проблеми візуалізації мелоаналітичних
   параметрів на географічних картах). Проблеми етномузикології. 2012. Вип. 7. С.
   109–121.
6.               Науменко В.І., Артюх Ф.А., Горленко В.Ф.та ін. Культура і побут
   населення України. Навчальний посібник. Київ: Либідь, 1993. 282 с.
7.               Рибак Ю.П. Україна, держава: музичний фольклор. Енциклопедія
   історії України: Україна – Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.
   НАН України. Інститут історії України. Київ: Наукова думка, 2018. 608 с.
8.               Сердюк О., Уманець О., Слюсаренко Т. Українська музична
   культура: від витоків до сьогодення навчальний посібник. Харків: Основа, 2002.
   400 с
9.               Сінельнікова В.В., Сінельніков І.Г. Музичний фольклор в умовах
   сцени: сучасні тенденції. Інноваційна педагогіка. 2019. Вип. 14. Т. 1. С. 140–
   144

 

 

 

 

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

 

 

 

Аматорський фольклорний колектив «Злагода»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Б

 

 

 

«Масляна»

 

 

 

 

 

ДОДАТОК В

 

 

 

Участь у благодійній ярмарці на підтримку ЗСУ

 

 

ДОДАТОК Г

 

 

 

 

«Коляда»

 

 

 

 

ДОДАТОК Д

 

 

 

 

 

 

 

«Івана Купала»

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Є

«Ой, у полі криниченька»

(Українська народна пісня)
 

Ой у полі криниченька,

Кругом неї травиченька.

 

Ой там Роман воли пасе,

А дівчина воду несе.

 

Ой став Роман жартувати,

З відер воду виливати.

 

"Годі, Роман, жартувати,

З відер воду виливати,

 

Бо нерідну неньку маю,

Буде бити, добре знаю.

 

Не так бити, як лаяти,

Ще й Романом докоряти!"

 

"Де ж ти, доню, барилася?

Вже й вечеря зварилася!"

 

"Налетіли гуси з броду,

Сколотили з піском воду.

 

Я, молода, постояла,

Доки вода устояла!"

 

"Брешеш, доню, не стояла,

Ти з Романом розмовляла!"

 

"Щиру правду признаюся,

Що з Романом кохаюся.

 

А він чорний, я русява:

Зійдемося - буде пара!"

ДОДАТОК  Ж

 

«Зеленеє жито, зелене»

(Українська народна пісня)

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі –

Хорошії гості до душі.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес, –

Тут зібрався рід наш увесь.