18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Всеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина — Україна» напрям: Геол

Про матеріал
Всеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина — Україна» напрям: Геологічними стежками України Скельно-печерні комплекси Покутсько-Буковинських Карпат
Перегляд файлу

 

        Заставнівська районна державна адміністрація

     ВІДДІЛ ОСВІТИ

 

Хрещатицький НВК

 

 

 

                Всеукраїнська  краєзнавча експедиція

            учнівської  молоді

             «Моя Батьківщина — Україна»

            напрям: Геологічними стежками України

 

     Скельно-печерні комплекси

    Покутсько-Буковинських Карпат

 

 

 

 

Виконавець:

Калинюк Дмитро, 10 клас

 

Керівник:Калинюк Вікторія Ярославівна

Вчитель географії Хрещатицького НВК

0967818753

 

 

2017р.

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ ......................................................................................................................2

Розділ І. Гіпогенний карстогенез у пісковикових формаціях Українських Карпат. 3

  1.     1. Археологічні пам’ятки Путильщини...............................................................5
    1.        Туризм Путильщини........................................................................................6
    2.      Археологічні пам’ятки Вижницького району................................................7

 1.4. Туризм Вижницького району.............................................................................8

Розділ ІІ.Екскурсія до Протятого каміння та Соколиного Ока ..............................10

через перевал Німчич

     2.1 Загальні відомості................................................................................................10

     2.2.Легенда про утворення Протятого каміння.......................................................11

 Висновки.....................................................................................................................12

Список використаних джерел..................................................................................13

  Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У карстологічній науці розрізняють три основні типи умов розвитку карсту:

 1) сингенетичний еогенетичний (узбережні та морські умови) в моло­дих          породах з високою первинкою пористістю та проникністю, коли порожнини формуються в зоні змішування морських та метеорних вод;

  1.     гіпоген­ний переважно напірний, коли вода надходить у розчинну товщу знизу;
  2.     гіпергенний (епігенний), безнапірний, коли вода надходить з денної поверхні над карстовою товщею. За визначенням О.Климчука, гіпогенний спелеогенез (карстогенез) —це формування проникних структур, збільшених зав­дяки розчиненню водами, які піднімаються знизу через зону формування печери внаслідок дії гідро­статичного тиску або інших джерел енергії, неза­лежно від живлення поверхні, яка лежить вище або суміжна з цією зоною.

Через обмежене поширення порід, що карстуються, та, відповідно, незначну кількість карстових печер в Українських Карпатах, значну увагу дослід­ників печер тут привертають порожнини некарстового (псевдокарстового, кластокарстового) генези­су Останні найчастіше розвиваються у товщах масивних та грубоплитчастих пісковиків, які часто трапляються у складі флішових товщ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Гіпогенний карстогенез у пісковикових формаціях Українських Карпат. 

Дослідженням псевдокарстового спелеогенезу в Українських Карпатах присвячено загалом небагато праць. Класичні геоморфологічні дослідження прак­тично не приділяють уваги спелеоформам та карс­товим процесам у кластичних формаціях , ймовірно через обмеженість їх поширення. Найчас­тіше ці печери привертали увагу дослідників як пам'ятки природи  чи потенційні об'єкти архео­логії . Та все ж слід зазначити, що порожнини гравітаційного генезису вив­чав І. Турчинов (подібні форми гравітаційно-зсувного походження досліджені у польських флі­шових Карпатах . Геохімічними аспектами карстогенезу у фліші Карпат займався В. Коржик .

Через флішовий характер відкладівУкраїнських Карпатах породи, що карстуються, тут мало поширені, відповідно обмежене поширення мають і печери. Зокрема, на західних схилах на обмежених площах є юрські та тріасові вапняки у вигляді останців, з якими пов'язані типові карстові явища .

На східному макросхилі гір, у передових хребтах поширені міцні пісковикові верстви палеогену. Зокрема, у Скидовій зоні та у межах Покутсько-Буковинських складок такими є виходи міцних піс­кових серій (наприклад, ямненської світи палео­цену), які будучи відпрепарованими ерозією з флі­шової товщі, утворюють стрімчаки заввишки у пер­ші десятки метрів, а іноді й більше.

Район Покутсько-Буковинських Карпат нале­жить, головним чином, до Покутського тектонічно-ерозійного низькогїр'я, утвореного на піднятих складках Внутрішньої зони Передкарпатського прогину, та до зони Зовнішніх (Флішових) Карпат, які складені потужною, монотонною за складом флішовою товщею крейдово-палеогенового віку та мають скибово-насувну будову.

За карстово-спелеологічним районуванням ця територія належить до Скибового району, що від­повідає Скибовій літотектонічній зоні Складчасто-флішової провінції власне Карпатської карстово-спелеологічної області .

Незважаючи на тривалу історію дослідження цих порожнин , деякі питання спелеогенезу в піско­виках досі залишаються невирішеними. Загалом походження різних печер у пісковиках полігенетичне. Наприклад, зрозумілою є гравітаційна приро­да порожнин тріщинної морфології на хр. Ключ у Сколівських Бескидах , не викликає сумніву тектогенне походження ряду «печер Довбуша» у Покутсько-Буковинських Карпатах. Але чи є підста­ви зараховувати до карстово-тектонічного типу всі печери в пісковиках ?

Комплекс псевдокарстових форм найбільш пов­но та яскраво представлений у Покутсько-Буковинських Карпатах. Але чи є підстави зараховувати до карстово-тектонічного типу всі печери в пісковиках? Комплекс псевдокарстових форм найбільш пов’язано та яскраво представлений у Покутсько-Буковинських Карпатах, зокрема в урочищах Протяте Каміння та

 Соколове Каміння (Додаток . 1) (хребет Просічки, Чернівецька обл). Тут можна спостерігати карс­товий міст "Соколине Око", розгалужену печеру “Соколину” (сумарна довжина 92 м), ряд дрібніших печер та колодязів довжиною до перших десятків метрів і амплітудою до 10-15 м, фрагменти зруйно­ваних печер .

Комплекс форм в урочищі Соколове Каміння справляє враження релікту давньої великої та розга­луженої карстової водоносної системи. Глибока ущелина між скелями також є залиш­ком величезної (як для карпатського флішу) порож­нини, стеля якої обрушилася порівняно недавно (пізній голоцен). Фрагменти та сліди цієї колись ці­лісної системи збереглися в оточуючих скелях у виг­ляді карстового мосту, печер, колодязів, кам'яних жолобів, скельних навісів. Порожнини закладені го­ловним чином вздовж тріщин наверствування та генетично з ними пов’язано.

Подібні форми селективного карсту у пісковиках трапляються й в інших районах Карпат. На хр. Сокільському різноманітні підземні та поверхневі псевдокарстові прояви виявлені в урочищах Маришева Скала, Танаскове, Кашицьке, Катеринина Кичера та ін. Вони пов'язані, головним чином, з ізольо­ваними пісковиковими стрімчаками, які самі є, оче­видно, формами псевдокарсту, подібними до анало­гічних карстових останців. Схожі утвори відомі в урочищах Лекече (поблизу селища Берегомет Вижницького районуЧернівецької області), на горі Сінниця (с. Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області, біля м. Яремче), на скелях біля с.Урич Сколівського району Львівської області та на інших скелях Сколівських Бескид.  Детальне обстеження скельних урочищ Українських Карпат дасть змогу виявити ще не один десяток порожнин такого типу.

1.1.  Археологічні пам’ятки Путильщини

Путильщина – частина великого гірського Гуцульського краю. Тут милують око мальовничі карпатські краєвиди з неповторними гірськими плаями, кичерами, вкритими смерековими лісами, та вибудуваними на поверхні землі своєрідних бескидів, що своїми формами збуджували народну увагу на створення легенд, співанок, переказів та бувальщин.

Каскад велетенських мальовничих скель з назвою „Протяте каміння”, розташований на території Розтоківського лісництва, неподалік від перевалу Німчич. Із усіх кам’яних велетнів найбільше вражає Соколиний камінь. Народні легенди і перекази пов’язують ці місця з іменем Олекси Довбуша, перш за все печерою відважного опришка.

На правому березі Черемоша в селі Мариничі, з води виринає кам’яне громаддя, яке іменують в народі Камінь-Жабою.

Там, де річка Путилка виливає свої води у бурхливий Черемош, біля дороги в селі Усть-Путила височіє 30-ти метрова кам’яна скеля, яку в народі називають Кам’яною Багачкою або заклятою багачкою. Обидва ці витвори природи опоетизовані в легендах.

Багато цікавих „вибудувань” природи можна побачити на хребтах Плити, Раковів, Яровиці та Томнатика.

Для відновлення та охорони довколишніх багатств в районі створені заповідні території та об’єкти – це Черемоський ландшафтний парк, „Великий Камінь” в урочищі Сарата, „Чорний Діл” у Перкалабському лісництві, „Боргини” – у Плосківському, де підлягають збереженню близько ста видів цінних рослин і тварин.

Черемошський парк – це найбільший в районі осередок збереження лісових масивів, наймасовішими представниками дерев, в якому є ялина звичайна, ялиця, бук. Ялини, які ростуть на цій території, досягають 50-ти метрової висоти і доживають до 300-400 років.

Тут росте білотка альпійська, яку гуцули ласкаво називають шовковою косицею. Це рослина з родини айстрових, суцвіття якої нагадують багатопроменеві сріблясті зірки. Стебло та листки цієї рослини густо вкриті білими волосками, які захищають її від інтенсивного сонячного випромінювання і холоду. Інша назва цієї рослини – едельвейс. Це квітка щастя, кохання, мужності, емблема альпінізму, а ще – туристський сувенір.

Голубою гірською перлиною, поблизу села Нижній Ялівець, залягає оточене вічнозеленими смереками єдине в районі природне озеро „Гірське око”, площею понад один гектар та глибиною більше 10 метрів. В ньому температура води навіть влітку не перевищує 10-12 градусів за Цельсієм. Зона екологічно чистої природи, благодатне місце для лікувально-оздоровчого туризму.

Божа заповідь „не нашкодь” має стати моральною нормою для кожної людини – щоб гідно передати неоціненні скарби Карпат нащадкам.

1.2. Туризм Путильщини.

В районі зареєстровано 45 об’єктів, які увійшли в сферу розвитку туризму в районі в цілому. З них 19 садиб запрацювали повним ходом і в любу пору року гостинно чекають на відвідувачів.

На час перебування на території району туристи зможуть обрати інше приватне помешкання, господарі яких забезпечать їх затишними кімнатами, пригостять гуцульськими стравами та вишуканими напоями, запропонують цікавий відпочинок, який збагатить і урізноманітнить народні, самобутні та сільські звичаї. Поблизу лісових хвойних масивів, на берегах гірських річок, високо в горах, на сонячних плато є безліч надзвичайно привабливих місць для розташування туристичних баз, відпочинкових комплексів та лижних трас.

Лижну трасу з підйомниками та спусками прокладено на туристичній базі “Перевал Німчич” та с. Киселиці. В селі Усть – Путила будується туристичний комплекс з АЗС, селі Мариничі – під туристичний комплекс проводиться реконструкція будинку тваринника, селі Довгопілля – завершується будівництво туристичного комплексу “Імперіал”.

В районі ведеться будівництво 24 об’єктів, які орієнтовані на сферу сільського зеленого туризму.

1.3. Археологічні пам’ятки Вижницького району.

На території Вижницького району знаходяться такі пам’ятки археології:

-Курган-Турецька могила с.Банилів (центр села) (курган епохи бронзи) діаметром 40 м, висотою 2.2 м

-Поселення (трипільська культура ) с.Банилів (на півн.захід від села Пасіка) площею 1.3 га

-Городище (голіградська культура) с.Вали (урочище Город). Городище вісімкоподібної форми (150х50 м)

-Поселення урочище Мостівка (західно подільська, скіфська культури) м.Вашківці (0.5 км на південь від міста, лівий берег р.Вербівчина, підніжжя Анниної гори), площею 6,1 га

-Поселення (культура карпатських курганів)м.Вашківці (3 км на південь від міста, урочище Монастирець) площею 210х50 м

-Поселення (культура карпатських курганів) урочище Біла Гора м.Вашківці (3 км на південь від міста, лівий берег р.Волочина) площею 180х130 м

-Городище (культури типу Луки-Райковецької та давньоруської) с.Карапчів (південна частина села, урочище Городок), площею 50х50 та 40х50 м

-Курган (епози бронзи) с.Коритне (північно-західна окраїна села, урочище Могила), діаметром 20 м, висотою 1.5 м

-Стоянка (епоха пізнього палеоліту) с.Коритне (захід околиця села, урочище Скляна Гора), площею 1.4 га

-Поселення (культура карпатських курганів) с.Мілієве (південна околиця правий берег струмка, урочище Коритниця) 1.3 га.

 1. 4. Туризм Вижницького району. Пріоритетом у цьому напрямку є розвиток в районі об’єктів курортної та туристично-рекреаційної сфер.

Геологічні та геоморфологічні утворення гірської частини району мають велике пізнавальне та естетичне значення. Серед них виділяються урочище „Протяте каміння”, печера Довбуша. Гірські масиви Буковинських Карпат створюють сприятливі можливості для розвитку альпінізму, гірсько-пішохідного і спортивного кваліфікаційного туризму.

Вижницький район володіє багатьма структурними компонентами рекреаційних, являючи собою регіон багато профільного літнього і зимового, гірського, спортивного, культурно-пізнавального, лікувально-оздоровчого та зеленого сільського туризму:

-48% території району – гірська місцевість, середня висота гір 1000-1200 м., сніговий покрів тримається близько 5 місяців;

-територією району протікає 10 гірських річок довжиною понад 193 км (найдовші – Черемош-80 км та Сірет – 90 км), які приваблюють багатьох любителів — екстремалів підкорювати непокірні річкі з весни до осені.

-на території району розташовано об’єкт природно-заповідного фонду – національний природний парк „Вижницький ”, що має загальнодержавне значення;

-культові споруди: монастир на Анниній горі (м.Вашківці), Св.Михайлівська церква, Римо-Католицький костьол (м.Вижниця) та ін.;

-5 розвіданих родовищ мінеральних вод та 1 родовище лікувальних грязей.

Вижничина приймає туристів цілий рік. Тут є чим зайнятися як любителям спокійного відпочинку, так і любителям активно відпочити. У теплу пору року організовуються піші походи в гори, сплави по гірській річці Черемош на катамаранах, байдарках та інших плавзасобах, також можна зайнятися скелелазіння як професіоналам так і новачкам в супроводі досвідчених інструкторів. У зимовий період тут можна відпочити, катаючись на гірських лижах, санях.

Інфраструктура зимового відпочинку в останні два роки розвивається швидкими темпами. Крім того, що на межі Вижницького та Путильському районах, на перевалі Німчич, другий сезон функціонують два гірськолижних підйомника, планується будівництво декількох підйомників вс. Виженканедалеко від пансіонату "Зелені пагорби". В даний час Вижницький район зі своїм високим турістістско-рекреаційним потенціалом активно розвивається.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Екскурсія до Протятого каміння та Соколиного Ока через перевал Німчич

2. 1. Загальні відомості.

Дивовижне природне утворення «ПРОТЯТЕ КАМІННЯ» – це група скель, утворених з розбитих пластів пісковика та пронизаних різноманітними отворами і ходами всередині. Розташовані у півтори години пішого ходу від перевалу Німчич на гірському хребті у міжріччі річок Виженка і Смугарів.

Перевал Німчич (586 м) – одне з найбільш мальовничих місць у Буковинських Карпатах, де, до речі, знаходиться однойменний туристичний комплекс. Звідси відкривається чудовий краєвид гірської долини, якою тече бурхливий Черемош. Дуже поетично про Німчич висловилася Леся Українка, яка побувала тут у липні 1901 року. «Раз заїхали високо на гору Німчич і побачили звідти при заході сонця щось таке гарне і срібне, як мрія». Неподалік від перевалу знаходяться найцікавіші пам’ятки природи Буковинських Карпат: дивовижні скельні утворення Соколине око та Протяте Каміння; печера Олекси Довбуша – відважного народного ватажка 30–40 рр. XVIII ст. Дістатися цих об’єктів можна лише пішими маршрутами.

Протяжність маршруту в обидва боки – 7,5 км. Від перевалу Німчич на південь прямує дорога, що починається поруч із рестораном й оминає бугельний підйомник. Через півтора кілометри, одразу після маленької каплички, слід повернути з дороги вправо та стежкою по схилу піднятися на хребет. Далі шлях проходить його гребенем. Головною стежкою виходимо на найвищу вершину маршруту – гору Просічку (913 м), а потім по хребту спускаємося на галявину, на якій полюбляють зупинятися туристи. Ви її впізнаєте по згарищах від вогнищ та імпровізованих лавках. Навколо цієї галявини групами на схилі хребта й розкидана система Скельних утворень «Протяте Каміння».Але найцінніше в урочищі – це гігантська десятиметрова кам'яна арка «Соколине око» (Пн. 48°09'55", Сх. 25°09'37" або у частках градусів: Пн. 48.165278°, Сх. 25.160278°), рідкісна форма карсту в пісковиках, що утворилася на вершині 40-метрової скелі. Позаду арки, тобто з північного боку, у верхній частині скелі є невелика трикамерна печера. У печеру можна потрапити через два отвори, а два інших виходять крізь скелю через десять метрів зі східного боку.

Дістатися до скелі «Соколине око» можна від галявини стежкою, що праворуч, тобто на північний захід, стрімко спускається у ліс. Якщо ж від галявини спуститися у південно-східному напрямку до ґрунтової дороги й далі у тому ж напрямку трохи пройтися нею, можна дістатися до нагромадження кам'яних брил, що височіють над поверхнею землі на 30-40 метрів – Протятого Каміння. Цією ж дорогою, рухаючись у зворотному напрямку, можна повернутися до перевалу Німчич.

2. 2. Легенда про утворення Протятого каміння

За легендою, ці тріщини утворилися через те, що колись давно, горяни не мали зручного шляху, аби спуститися з гір, вони знайшли доволі легкий спосіб – нагрівали у казанах воду і виливали її на скелі. Окріп розмивав піщані породи і в результаті у гірському схилі утворювалися невеликі «протяті» проходи-печери. З того часу це урочище так і називають – «Протяте Каміння».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Висновки.

Значна частина печер та каверн Протятого Камін­ня утворилася внаслідок повного або часткового розчинення карбонатних конкрецій у товщі ямненських пісковиків. Раніше широкі пластові порожнини (Соколине Око) та лабіринтоподібні печери (Соколина) не асоціювалися з конкреціями , механізм їх утворення у пісковиках був не з’ясованим

Наявність у товщі масивних пісковиків порож­нин гіпогенного генезису в зоні гіпергенезу свід­чить про можливість існування аналогічних порож­нин і на значній глибині. Якщо перші становлять переважно естетичний інтерес як об'єкти туризму, то другі теоретично можуть слугувати колекторами як підземних вод так і вуглеводнів.

Окремо постає питання про роль утворених у піс­ковиках печер у накопиченні палеогографічних да­них - палеонтологічних та археологічних решток, стратифікованих крихких осадів тощо. Нині основ­ним заповнювачем таких порожнини є продукти руйнування пісковиків - піски. Культурних верств, давніших ніж пізнє середньовіччя, досі в таких порожнинах не знайдено. Це може свідчити або про досить пізнє відслонення їх на поверхню, або ж про недостатню вивченість їх відкладів.

Буковина є дуже перспективним туристичним регіоном України, і за умови достатнього фінансування, яке слід направити в першу чергу на розвиток інфраструктури та пропаганду природно-рекреаційного і історико-культурного потенціалу, можна очікувати становлення її на одне з перших місць за розвитком туристичної галузі, яка може і повинна приносити прибуток.

Умови помірно-континентального клімату, унікальні ландшафти, що поєднують мальовничі краєвиди гір, передгір’я та рівнин, водні артерії – стрімкі Дністер, Прут, Черемош, Сірет – є сприятливими для відпочинку туристів протягом всього року і придатні для розвитку як зимових (гірськолижний та лижний спорт), так і літніх (гірський, пішохідний, велотуризм та ін.) видів туризму.

 

 Список використаних джерел

Рідуш Б.Т. Псевдокарстові утворення Покутсько-Буковинських Карпат // Зелена Буковина. - Чернівці. І995-. - № 1-2. -С 34-36. 12:

 Рідуш Б.Т, Кутріч П. Печери Чернівецької області: Кадастр. - Чернівці:

Прут, 2003. -68 с.

Рідуш Б. Т. Природно-антроногенні скельно-печерні комплекси Українських Карпат // Наук, вісник Чернівецької о ун-ту: 36. наук, праць. Вип, 294: Географія. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 195-206.

www.trip.cv.ua/karpaty_ukr.php

ukrainaincognita.com ›

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

docx
Додано
18 лютого 2020
Переглядів
206
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку