Вшанування пам'яті героям Небесної сотні

Вшанування героїв Небесної сотні

 

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

 

Оформлення: Стенд пам'яті Небесної сотні (список прізвищ героїв з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

Ведучий 1

Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.

І за цю боротьбу, за нашу за вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя. І сьогодні ми зібралися для того, щоб пом’янути й вшанувати Небесну сотню. Тих мужніх, незламних українців та їхніх побратимів інших національностей, чиї душі уже на небесах.

Ведучий 2

Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо в порівнянні з тим, що вчинили для нас ці люди. Адже їхній вчинок – то велика жертовна любов. І якщо ми збагнемо це, - не буде поміж нами зла.

Ведуча 1

Події останніх місяців 2013 рік початок 2014 року перетворилися у справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася  приспана роками національна свідомість людей.

Ведучий 2

Українська національна спільнота поза межами українських земель, відчуваючи духовний зв'язок з Україною висловила нам свою підтримку. В якому б куточку Землі не жив би Українець, ніщо не зможе зламати той дух, ту жагу до свободи, які генетично закладено у його душі.

Пісня «Небесну сотню Господи прийми».

Ведуча 1

Усі герої Небесної сотні були простими людьми – не депутатами, не політиками, не начальниками. У вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора проста дивитися на те, що коїться на вулицях столиці.

Ведучий 2

Вони не думали проте, що можуть загинути. Вони лише знали, що так як є так далі бути в Україні не може.

 

Вірш «Небесна сотня»

Небесна сотня – то в серцях вогонь

Він гаряче палав за Україну.

Від нині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

 

Пташиним співом, шелестом трави

Блакитним небом, золотим колоссям

Останній раз, як мати пригорне

Чоло високе в обранку волосся.

 

 Небесній сотні шана й молитви

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже освяти,

І в мирі, Господи,

Прийми до себе.

 

Ведучийт 1.

22 січня 2014 року під час протистоянь на вулиці Грушевського перші загиблі. Були вбиті вогнепальною зброєю Сергій Нігоян, вірмен за походженням та Михайло Жизневський, білорус. Від поранень у лікарні помер Роман Сеник та Олександр Бадера, у лусосмузі в Бориспільському районі Київської області, знайдено тіло Юрія Вербицького.

 

Ведучий 1

Фатальними і найбільш драматичними стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень травмовано.

 

Вірш « Лист до матері»

 

Не чекай мене, мамо, додому

Бо додому я вже не прийду.

Не чинив, мамо, зла я нікому,

Захищав лиш країну свою.

 

Не стріляв у людину я, мамо,

Бо любити ти вчила мене.

Ну, тих, хто у мене поцілив,

Людський осуд уже не мине.

 

Ти пробач. Що тебе я покинув,

Що поїхав в далекую путь.

Знаю снайпер цілився в мене,

А попав в твоє серце і грудь.

 

 

А хотілося, мамо, так жити,

Я ще зовсім не думав про смерть,

Та я мусив так, рідна, вчинити,

Щоби банді сказати цій – геть!

 

 

Та не плач, моя рідна матусю,

Сонце зійде. Ти стань на поріг.

Бог одну тебе з горем не лишить.

А народ не простить їм цей гріх.

 

Пісня : «Мамо, не плач»

 

Ведучий 2.

Фатальними і найбільш драматичними стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло близько сотні протестувальників і кілька сотень травмовано.

Ведучий. Серед тих, кого народ назвав небесною Сотнею були і наші земляки, справжні герої рідної землі.

Представники Небесної сотні

1.                   Костенко Игорь Игоревич

31 декабря 1991, студент-географ, из Львова, редактор украинской Википедии.

Был убит двумя пулевыми выстрелами в районе «Октябрьского дворца» города Киева. По словам его друга Владимира, который переносил тело Игоря, его ноги были перебиты, «так что их можно было завязать на узел».

2.                   Мойсей Василий Михайлович

23 марта 1992, уроженец села Зубрец Бучачского района Тернопольской области, проживал в г. Киверцы Волынской обл.. Учился в Университете развития личности «Украина» в г. Луцке на 4-м курсе. Активист ВО «Свобода». Приехал на Майдан в Киев вместе со своими товарищами в ночь с 18 на 19 февраля.

Утром 20 февраля 2014 на улице Институтской получил огнестрельное ранение в грудную клетку, несмотря на «гражданский бронежилет». Умер в 17-й больнице Киева.

 

3.                   Байдовский Сергей Романович

21 августа 1992, город Нововолынск Волынской области. Инспектор по безопасности линейной части магистральных нефтепроводов «Дружба». Рядовой «Украинского реестрового казачества».

Убит снайпером на ул. Институтской.

4.                   Войтович Назар Юрьевич

6 февраля 1996, на момент убийства несовершеннолетний, уроженец села Травневое Збаражского района Тернопольской обл.. Учился на третьем курсе отделения дизайна Тернопольского кооперативного торгово-экономического колледжа. Вечером 19 февраля поехал на Майдан.

Погиб на ул. Институтской от снайперской пули, попавшей в глаз. Был самым молодым среди погибших.

5.                   Гурик Роман Игоревич

 

 

2 октября 1994, г. Ивано-Франковск, студент философского факультета Прикарпатского университета.

Погиб на ул. Институтской от выстрела снайпера в висок около 12:15.

6.                   Тарасюк Иван Николаевич

 23 января 1993, Волынская обл., пгт. Олыка.

В четверг утром решил повесить государственный флаг на одном из объектов Евромайдана, снайперские пули попали в голову, пробили лёгкие. Скончался на месте. Похоронен в пгт. Олыка.

Ведучий 1.

Кожен із цієї небесної Сотні, як і ми з вами мали свою сім’ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, герої небесної сотні.

 

1.                   Читець

Пам’ять, стій, зупинись на хвилину,

Серце від болю замри.

Згадаймо трагічну сторінку,

Згадаймо Вас славні сини.

 

2. Читець

Згадаймо тривожний листопад

І молоді мирний похід.

І нелюдів тих ми згадаймо,

Що дітям стріляли у слід.

 

3. Читець

Їх страшили, били, вбивали,

Щоб владу притримать свою,

Та герої за свободу стояли,

І за неї упали в бою.

 

4. Читець

Гордися, моя Вкраїно,

Відвагою сотні орлят.

Що віддали життя без вагання

А нині у небі стоять.

 

 

Учень 1.

І гостра біль пронизує це юне серце,

Це куля снайпера влучає,

Життя ще зовсім не прожите.

І погляд в небі загасає.

Ти волю нашу окропив,

Тобі б ще жити. Довго жити,

А ти на небо вже піднявся, наш герою!

 

Учень 2.

Не думав ти про почесть і славу,

Ішов сміливо, впевнено до бою,

І забути це ми не маємо права,

І наша пам’ять назавжди з тобою!

 

Учень 3.

Майдан горить, в вогні палає,

«В перед за Україну!» – клич лунає.

На барикаду сотня виступає

І лиш відвага в них перемагає!

 

Вони в ярмі вже не хотіли жити,

А в Україні вільній, новій,

І українському народу служити.

Їх кликало до бою Шевченкове слово.

 

Учень 4.

Вас не забудуть прийдешні покоління,

Ваш подвиг всі запам’ятають,

Бо справді ви герої України,

Герої, що ніколи не вмирають!

 

 

Вірш : «Скорбота»

 

На Грушевського – сльози і квіти.

І запалені болем свічки.

Їх приносять дорослі і діти

І скорблять на прапорах стрічки.

Чути плач по всій Україні,

Та в нас горя чужого нема.

Ми вклоняємось кожній родині,

Сім’ям тим, що торкнулась біда.

Плачем разом із матір’ю тою.

Що дитину убив її кат.

Скорбимо за полеглих героїв.

Що лишили сиріт-немовлят.

На коліна стаєм перед тими.

Хто втратив єдине дитя.

В Бога просим опіки над ними.

Ну, а вбивцям – лише каяття.

Не забудемо Сотню героїв.

Душі їхні у небо ідуть.

А з пролитої в Києві крові.

Мальви виростуть і зацвітуть.

 

Ведучий 2.

Наші солдати, якими сьогодні гордиться весь народ. Ніколи не дозволять здійснитися путінським планам. Бо в їхніх серцях горить вогонь любові до рідної землі і велика віра в перемогу.

 

 

Виходять по 2 дітей з свічками

1. Боже Україну збережи

2. Господи помилуй нас.

 

Ведучий 1.

Хвилиною мовчання вшануємо пам’ять полеглих героїв за волю України.

 

Вірш «О боже ласкавий»

 

О Боже , ласкавий з високого неба,

Послухай молитву й благання до Тебе,

Спаси Україну від злої навали,

Щоб більше дітей батьки не ховали.

В молитві до Тебе всі руки складаєм.

Стоїмо на колінах і щиро благає:

«Не дай рідну землю розділити й забрати,

Не дозволь в Україні знов кров проливати»

Захисти нас, Ісусе, єдина надіє,

І Ти Непорочная Діво маріє.

Послухай моління Ти наших сердець

Інакше прийде Україні кінець.

Не дозволь чужинцям рідну землю топтати,

Не дозволь матерям сльози знов проливати.

Захисти нас любов’ю і віру нам дай,

Щиро молиться нині український наш край!

В дні Великого Посту, в час молитви і віри,

Прибігаєм до тебе Мати божа Маріє

Просим щиро і молим гіркими сльозами,

 

Ведучий 1.

Лінійку-реквієм, приурочену нам'яті небесній сотні оголошую закритою.

Ведучий 2.

А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!