Втома та перевтома під час тренувань спортсмена

Втома та перевтома під час тренувань

Втома - це стан організму, у якому працездатність людини тимчасово знижена. Зниження працездатності є головним зовнішнім проявом цього стану, основною об’єктивною ознакою цього. Однак зниження працездатності не завжди є симптомом втоми. Працездатність може знижуватися, наприклад, при тренуваннях в несприятливих умовах середовища.

Фізіолог А. А. Ухтомський вважав, що втома є «натуральним попереженям стомлення». Вираженість втоми не завжди відповідає ступеню стомлення, тобто об’єктивним фізіологічним і біохімічним зрушенням, які настають в організмі у процесі тренування.

Велику роль має емоційна налаштованість спортсмена. При високому інтерес до виконуваної роботи втома довго не виявляється, натомість при падінні інтересу втома настає швидко. Стомлення – це біологічна захисна реакція, спрямована проти виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи. У розвитку стомлення, а також перенапруги, перетренованості, перевтоми мають місце порушення нейродинаміки.

Ряд вчених стверджують, що причина стомлення ховається в самих м’язах як робочому органі, оскільки в них у результаті фізичної роботи накопичуються продукти обміну речовин (наприклад, молочна кислота) і вони не може виконувати подальшу роботу.

Висувають також центрально-нервову теорію стомлення, згідно з якою вона настає як у працюючих м’язах, так і в нервових центрах. Ця теорія ґрунтується на концепції постійного впливу на нервові центри імпульсів працюючих м’язів, в результаті чого в нервових центрах  розвиваються процеси, наслідком яких є м’язове стомлення.

1.Легка втома – зазвичай розвивається після м’язової роботи, навіть незначної за обсягом та інтенсивністю, і проявляється у вигляді втоми. Працездатність при цій формі стомлення, як правило, не знижується.

2.Гостра втома – розвивається при одноразовому максимальному  навантаженні. Спостерігається слабкість, різко знижуються працездатність і м’язова сила, з’являються атипові реакції серцево – судинної системи. Ця форма втоми найчастіше розвивається у погано тренованих спортсменів. При гострій втомі клінічно визначаються блідість особи, тахікардія, підвищення максимального артеріального тиску на 40-60 мм рт. ст., різке зниження мінімального тиску, порушення обмінних процесів серця, підвищення загального лейкоцитозу крові, іноді поява білка в сечі.

3. Перенапруження – виникає при виконанні одноразового граничного тренувального або змагального м’язового навантаження на тлі зниженого функціонального стану організму.

4. Перетренованність – це стан, який розвивається у спортсменів при неправильно побудованому режимі тренувань і відпочинку. Головними причинами розвитку пере тренованості у бодібілдингу є:

а) хронічне фізичне перевантаження;

б) одноманітність засобів і методів тренування;

в) порушення принципу поступовості у збільшенні навантажень;

г) недостатній відпочинок;

д) занадто часті виступи в змаганнях;

е) вогнища хронічної інфекції;

ж) соматичні захворювання.

Загалом перетренованість характеризується вираженими нервово-психічними зрушеннями, погіршенням спортивних результатів, порушенням діяльності серцево-судинної і нервової систем, зниженням опірності організму до інфекцій. При цій формі втоми потрібне втручання лікаря та тренера.

5. Перевтома – патологічний стан організму, який частіше за все проявляється у вигляді неврозу. Спостерігається вона, як правило, у спортсменів з нестійкою нервовою системою, особливо емоційно вразливих.

Клінічні прояви цього стану більш виразніі, аніж при перетренуванні. Спортсмени апатичні, їх не цікавлять спортивні результати, участь у змаганнях, з’являються болі в серці, порушені травлення, статева функція. Це стан також вимагає втручання лікаря або тренера.