"Взаємодія класного керівника і батьків"

 

Взаємодія класного керівника і батьків

 

Важливою складовою навчально-виховного процесу сучасного закладу освіти є організація роботи з батьками, сім'ями учнів. За нових умов суспіль­ного, освітнього й технічного розвитку законодавство України чітко визначає межі відповідальності сім і за навчання та виховання дітей: саме батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані постійно дбати про своїх дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей, зміцнення фізичного здоров'я, отримання загальної освіти тощо. Сім'я — це первинне природне середовище, джерело духовної та матеріальної підтримки для дитини. З-поміж багатьох функцій, які виконує сім'я, найважливіша — виховна. Однак кризові явища, притаманні сучасному українському суспільству, економічні труднощі гальмують адаптацію сім'ї як соціального інституту до нових умов, негативно позначаються на її виховній ролі. Сьогодні сім'я не готова взяти на себе всю від­повідальність за соціалізацію дітей. Сім'я не є ізольованим мікросередовищем: багатоканальні зв'язки з'єднують її з суспільством; різноманітні зовнішні чин­ники виливають на її виховну функцію. Важливе місце тут належить закладам освіти, педагогам, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями, професійними вміннями й навичками, що є важли­вою складовою в педагогічному трикутнику: дитина - батьки - вчитель. За су­часних умов координацію виховних дій сім'ї покладено на освітній заклад і від того, як організовано й реалізовано роботу з батьками учнів, значною мірою залежить успішність процесу навчання та виховання дітей. Важливим завдан­ням є широке залучення батьків, усіх дорослих членів сім'ї до співпраці з пе­дагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу.

Культура партнерства в новій українській школі — це взагалі одна з базових цінностей нової школи.

                       Лілія Гриневич

Професор Н. Щуркова радить класному керівникові будувати вза­ємодію з батьками на підставі таких основних ідей-принципів:

• звертання до почуття батьківської любові та її повага;
• уміння розглянути в кожному учні позитивні сторони, що дозво­ляють давати характеристику дітям із висування випереджального позитивного оцінювання;
• висока повага до особистості батька й матері, їхньої батьківської тур­боти, їхньої трудової та громадської діяльності.

Вивчення родин учнів дозволяє класному керівнику краще довідатись про дітей та їхніх батьків, зрозуміти стиль життя родин, ознайомитися з домашніми умовами розвитку особистості дитини. Цей напрям діяльності класного керівника позначається у плані такими формами роботи, як від­відування родин учнів, анкетування, твори про родину, конкурс творчих робіт учнів «Моя родина», тестування, педагогічні майстерні, ділові ігри з батьками, формування банку даних про родину та сімейне виховання.

Доктор педагогічних наук Н. Маслова пропонує вивчати процес і ре­зультати розвитку особистості дитини за такою схемою:

1) збирання загальних відомостей про школяра: стать, вік, стан здоров'я й фізичного розвитку, умови життя в родині (склад родини, наявність інших дітей, матеріально-побутове становище, освітній, трудовий, моральний статус батьків, ставлення старших до дитини, застосування заохочень, покарань);

2. знайомство із режимом дня школяра, викори­станням вільного часу, участю в домашній праці;
3. виявлення основних характерологічних особ­ливостей школяра (переважний настрій, про­яви самостійності, свободи, працьовитості, допитливості, товариськості тощо);
4. виявлення основних реакцій школяра на різ­ний тон і характер звертання до нього: за­душевність, прохання, суворість, висування вимог (шляхом спостереження);
5. визначення здатності школяра керувати свої­ми почуттями, бажаннями, потребами шляхом спостереження в конфліктних ситуаціях і си­туаціях вільного вибору;
6. вплив самооцінки школяра, ступінь задово­леності собою, своєю поведінкою й успіхами, його вміння аналізувати свої вчинки та бачити себе з боку й у майбутньому;
7. виявлення загального світогляду школяра, кола читання й інтересів, схильностей, став­лення до музики, телепередач, кіно, театру, суспільно-політичних подій, культури мови;
8. ставлення до навчальної праці (активність, напо­легливість, старанність, самостійність, організо­ваність у навчанні, інтерес до окремих навчаль­них предметів, відповідальність у виконанні домашніх завдань, мотиви навчання, ставлення до навчальних успіхів і невдач своїх товаришів);
9. ставлення школяра до фізичної праці (звички й уміння обслуговувати себе, інтерес до ви­конання трудових доручень, прояв добро­вільності, ініціативи, самостійності, точності й швидкості у виконанні трудових справ, умін­ня працювати індивідуально й у колективі);

10.          визначення найбільш виражених спеціальних здібностей школяра (за результатами діяльності та провідних занять, особливо у вільний час);
11.          особливості спілкування школяра (відносини з близькими, старшими, молодшими, одно­літками, педагогами, незнайомими; за що він цінує дорослих, товаришів, друзів? Чи здатний до дружби, співчуття іншим людям? Конфлікт­ність у спілкуванні, ступінь авторитарності, становище в колективі, основні симпатії й ан­типатії школяра у спілкуванні);
12.          прояв моральних якостей у вчинках і пове­дінці школяра (чесність і справедливість, кри­тичність і самокритичність, почуття власної гідності, відповідальність і дисциплінованість у справах та вчинках тощо);

13.          виявлення загального спрямування та рівня прагнень особистості (особисте, суспільне, ді­лове спрямування у діяльності й відносинах школяра; провідні мрії й ідеали та їхнє відо­браження в діяльності; адекватність, завищен­ня чи заниження прагнень особистості в ді­яльності та спілкуванні);
14.          виявлення особливостей темпераменту (про­яв у діяльності та спілкуванні емоцій, частоти й швидкості їх зміни, швидкість і переведення уваги, темп діяльності, екстравертність чи ін-тровертність, слабкість, сила, урівноваженість, рухливість, інертність вищої нервової діяль­ності, ригідність чи пластичність).

«Робота з батьками» — це  розділ плану виховної роботи класного керівника. Зробити бать­ків активними учасниками педагогічного проце­су — це важливе та відповідальне завдання вчителя. Вирішення цього завдання уявляється можливим, якщо у плані роботи знайдуть відображення такі напрями діяльності класного керівника з батьками:

• вивчення родин учнів;
• педагогічна освіта батьків;
• забезпечення  участі  батьків  у  підготовці та проведенні колективних справ у класі;
• педагогічне управління діяльністю батьківської ради класу;
• індивідуальна робота з батьками;
• інформування батьків про хід і результати на­вчання, виховання та розвитку учнів.

Робота в кожному перерахованому напрямі скла­дається з певної сукупності форм і способів діяль­ності, їх вибір зумовлений метою і завданнями ви­ховної роботи, особистішими та професійними особ­ливостями класного наставника, традиціями школи та класу, своєрідністю складу учнів та їхніх батьків, тенденціями розвитку виховних відносин у класному колективі, принципами взаємодії вчителя й батьків.

Педагогічну освіту батьків планують відповідно до вікових особливостей дітей, мети і завдань на­вчально-виховного процесу, конкретних проблем, які виникають у ході спільної діяльності вчителя й батьків. Класний керівник включає у план лек­ції з педагогіки, психології, права, етики, фізіології

та гігієни; батьківські збори; тематичні консультації; педагогічні практикуми з розгляду й аналізу різних ситуацій виховання дитини в родині та школі; огляд популярної педагогічної літератури для батьків; обмін досвідом виховання дітей у родині; вечір запитань і відповідей; день відкритих дверей та інші форми.

Забезпечення участі батьків у життєдіяльно­сті класного колективу здійснює класний керівник за допомогою включення їх у такі види взаємодії, як спільне планування виховної роботи у класі; колективні творчі справи; свята, вечори, концер­ти, КВК, відвідування театрів, виставок, бібліотек, прогулянки, походи, поїздки та подорожі, виставки творчих робіт, дні здоров'я, допомога в ремонтних роботах й естетичному оформленні класної кімна­ти, участь в обладнанні кабінету й виготовленні на­очного приладдя; організації міні-гуртків і клубів.

Педагогічне управління діяльністю батьків­ської ради класу позначається на таких пунктах плану виховної роботи: вибори батьківської ради, допомога у плануванні й організації її діяльності, робота із соціально неблагополучними родинами, установлення зв'язків із шефами, навколишнім соціумом, громадськістю. Індивідуальна робота з батьками дозволяє встановити безпосередній контакт із кожним членом родини учня, досягти більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів розли­вального впливу на особистість дитини. Тому клас­ний керівник включає у план роботи відвідування родин учнів, індивідуальні бесіди з батьками, спіль­не визначення перспектив і засобів розвитку учня, педагогічні консультації, індивідуальні доручення.

Інформування батьків про хід і результати на­вчання, виховання та розвитку учнів здійснює клас­ний керівник за допомогою тематичних і підсумко­вих батьківських зборів, індивідуальних консуль­тацій, перевірки щоденників учнів, складання карт розвитку дітей і таблиць результатів навчальної ді­яльності, ведення щоденників спостереження за про­цесом розвитку дитини чи зошитів досягнень учнів, написання батькам листів-характеристик, записок-повідомлень, вітальних листівок і листів-подяк.

Шостим компонентом плану роботи класно­го керівника може бути розділ «Вивчення стану й ефективності виховного процесу у класі». Необ­хідність включення цього розділу до плану робо­ти класного наставника зумовлене тим, що за від­сутності достовірної, підданої ретельному аналізу інформації про розвиток особистості учнів, фор­мування колективу класу, стан і результати ви­ховного процесу ставиться під сумнів педагогічна доцільність усієї досить складної та трудомісткої діяльності вчителя і його колег.

Як об'єкти дослідження стану й ефективності виховного процесу у класі можуть бути вибрані:

• розвиток особистості учнів;
• формування класного колективу;
• наявність в учнів та їхніх батьків почуття за­доволеності життєдіяльністю у класі.

Під час вивчення процесу й результатів розвитку особистості учнів класному керівнику слід скориста­тись діагностичними розробками вчених. Наприклад, непоганою підказкою педагогу є розроблена профе­сором Н. Масловою діагностична схема «Загальний рівень розвитку особистості школяра». Під час до­слідження процесів, які відбуваються у класному колективі, класному керівнику необхідно звернути увагу на такі важливі аспекти життя колективу, як:

• сформованість соціально ціннісної спільної ді­яльності;
• наявність пріоритетного (домінувального) виду діяльності;
• активність і самореалізація учнів у спільній діяльності;
• стан емоційно-исихологічних відносин;
• стан ділових відносин;
• наявність зв'язків з іншими групами й окре­мими індивідами;
• розвиток учнівського самоврядування.

Під час пошуку відповіді на запитання «На­скільки учні та їхні батьки задоволені життєдіяль­ністю у класному колективі?» у полі зору класно­го наставника мають перебувати такі аспекти, як комфортність і захищеність особистості учня, його ставлення до основних аспектів життєдіяльності у класі; наявність у батьків почуття задоволеності результатами навчання та виховання своєї дитини, її становищем у класному колективі.

Л. Малєнкова застерігає вчителів від допущен­ня найбільш розповсюджених помилок у практиці планування виховної роботи:

• відсутність чіткої визначеної мети, стратегіч­них завдань виховання, заснованих на ґрун­товному науковому знанні дітей, та сформо­ваної психолого-педагогічної ситуації;
• традиційне очікування вказівок, рекоменда­цій, розпоряджень, конкретних напрацювань заходів зверху і, як наслідок, безініціативність класного керівника;
• примітивізм планування (план-відписка, що мі­стить якийсь, часто випадковий, перелік справ);

* невміння (а іноді небачення необхідності) за­лучення дітей до планування;

•     неконкретність і невизначеність спланованих справ, що призводить до незацікавленості як ді­тей, так і педагога (на зразок проведення диспуту, робота над моральним вихованням дітей, «вог­ники» або походи місцями бойової слави тощо).

Форми роботи педагогів з батьками — це спо­соби організації спільної діяльності та спілкуван­ня. Роботу педагогічних колективів шкіл із бать­ками здійснюють в двох напрямах: організаційна робота школи із сім'єю та підвищення педагогічної культури батьків. В організаційній роботі школи з батьками доцільним є поєднання індивідуальних, групових, колективних і масових форм роботи.

Індивідуальними формами роботи вчителя з батьками є: відвідування сімей учнів удома, бе­сіди з батьками учня, листування тощо.

Відвідування сім'ї учня вчителем. Учитель відвідує сім'ю учня з метою налагодження контак­тів із батьками, з'ясування загальної та педагогіч­ної культури сім'ї, умов життя учня, консульту­вання щодо єдиних вимог до дитини, обговорення відхилень у її поведінці, вжиття необхідних заходів щодо їх запобігання, залучення батьків до участі в роботі школи тощо. Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовив­шись заздалегідь. Несподіваний візит учителя ви­кликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в ди­тині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як їх усунути. Дуже важли­во створити атмосферу довіри і доброзичливості.

Перше відвідування сім'ї класним керівником є дуже відповідальним моментом, який найчасті­ше вирішує, чи прислухатимуться батьки до порад учителя, співпрацюватимуть зі школою в питан­нях навчання та виховання дітей. До відвідування тієї чи іншої сім'ї вихователь готується заздалегідь: дізнається про її склад, матеріальне становище, освіту батьків, місце роботи, обмірковує можли­ві питання та відповіді на них, визначає, які дані про дитину потрібно отримати насамперед.

Зазвичай за один візит класний керівник не зможе отримати відповіді на всі питання, що його цікавлять. Тому не слід виявляти нетерпіння, переривати розпо­віді батьків та інших членів сім'ї. Бесіда з батьками має проходити у доброзичливому, спокійному тоні.

Індивідуальні бесіди з батьками відбуваються як за ініціативою батьків, так і за ініціативою педа­гога. Інтерес батьків до питань виховання, їхню іні­ціативу щодо бесіди з класним керівником на педа­гогічні теми потрібно заохочувати та стимулювати.

Не можна проводити бесіду з батьками у при­сутності дитини, якщо ви не впевнені, що ваше схвалення чи осуд школяра будуть сприйняті дорослими так, як ви цього бажаєте.

Не завжди бесіда з батьками має бути тривалою. Іноді бу­ває достатньо короткої розмови, кількох вагомих слів. Перевагою індивідуальної роботи є те, що на­одинці з учителем батьки відвертіше розповідають про свої проблеми й труднощі у вихованні дітей. Дорослі мають бути переконані, що їхня бесіда з учителем залишиться між ними, що жодна їхня відверта думка не буде розголошена. Індивідуальне спілкування з батьками дає вчителю можливість вибрати правильний підхід до дитини.

Листування передбачає періодичне надсилан­ня батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність і відповідальність. Можна повідомити про певні труднощі дитини, попро­сити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за гарне виховання дитини. Лист передають бать­кам через дитину, попередньо ознайомивши її зі змістом. Найчастіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з бать­ками у них удома або запросити їх до школи.

До групових форм роботи належать засідання батьківського комітету, робота з групами батьків тощо. Батьківський комітет 1-го класу обирають на батьківських зборах у серпні-вересні. Зазвичай він складається з 3-5 осіб. Створюють батьків­ський комітет з метою демократизації управлін­ня виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку «сім'я - школа», для поточного коригуван­ня управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Комітет діє відповідно до положення про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. До роботи в ньому залуча­ють найактивніших батьків, авторитетних людей із високою громадянською свідомістю, які виявля­ють інтерес до справ класу, школи. Батьківський комітет обирають на весь термін навчання учнів у початковій школі. Залежно від потреб класу він змінюється: чи за кількістю, чи за розподілом обов'язків. Класний керівник скеровує діяльність батьківського комітету на вирішення навчально-виховних завдань, які постають перед класом. Члени батьківського комітету встановлюють кон­такт із громадськими організаціями, беруть участь в організації дозвілля дітей (прогулянок, екскурсій, походів у театри та кіно), допомагають класному ке­рівникові проводити педагогічну пропаганду тощо.

Роботу з групами батьків учителю доцільно розпочинати зі спостереження за навчанням і по­ведінкою учнів та вивчення їхніх сімей. Застосу­вання методів анкетування, опитування, вивчення шкільної документації, спостереження дозволить вчителю отримати потрібну інформацію та розподі­лити батьків на групи (за типом сім'ї, за помилками батьків у сімейному вихованні, за проблемами учня, що виникають у навчанні, спілкуванні з товариша­ми тощо). Деякі батьки можуть входити до кількох груп. Соціально-педагогічна робота вчителя з гру­пами батьків сприяє більш активній участі батьків у взаємодії зі школою. Основними колективними формами роботи з батьками є класні батьківські збо­ри, лекції, бесіди, конференції, сімейні свята в класі («День матері», «Бабусина скарбничка» тощо) .

На класних батьківських зборах заслуховують повідомлення з різних питань виховання (доповідь, інформацію вчителя, лікаря чи повідомлення батьків про досвід виховання дітей у сім'ї), підбивають під­сумки роботи з учнями за семестр, рік; вирішують організаційні та господарські питання. Тематику пе­дагогічних бесід і доповідей на класних зборах ви­значає вчитель відповідно до річного плану роботи з батьками. При цьому неодмінно мають ураховува­тись інтереси та побажання батьків. Зміст такої бесіди має містити не лише теорію питання, але й конкрет­ні рекомендації. Бесіда з батьками передбачає жвавий обмін думками, участь у ньому кожного з батьків.

Класні батьківські збори слід проводити раз на семестр. Проте, за можливості, краще організо­вувати їх частіше. Особливо це стосується батьків першокласників, які більшою мірою потребують педагогічних порад щодо організації життя, на­вчання та виховання дитини.

Класні батьківські збори можна організовува­ти по-різному.

Орієнтовний план проведення батьківських зборів

1. Бесіда на педагогічну тему, яку готує вчитель чи спеціаліст (лікар, працівник соціальної служби, психолог тощо).
2. Обмін думками.
3. Повідомлення вчителя про навчально-виховну роботу в класі.
4. Обговорення та вирішення питань, які стосу­ються життя класу.
5. Різне.

Перед проведенням батьківських зборів клас­ний керівник має потурбуватися, щоб у класі було прибрано, провітрено. Бажано посадити батьків на місця, де сидять їхні діти, — таким чином вони побачать робоче місце сина чи доньки, ма­тимуть можливість познайомитися з батьками сусіда по парті. Можна покласти перед батьками складений аркуш паперу, всередині якого написати індивідуальне звернення до батьків.

Класні батьківські збори мають тривати не біль­ше ніж 1 год - 1 год 30 хв. Невимушене, емоційно забарвлене вступне слово вчителя створює добро­зичливу атмосферу. Після короткого вступу вчитель проводить бесіду на педагогічну тему. Зупиняючись на теоретичних і методичних аспектах проблеми, він обов'язково розкриває її стосовно конкретної ситуа­ції життя певного класу, складу учнів та їхніх бать­ків. Характеризуючи учнів, потрібно відзначити успі­хи тих, чиї батьки прислухалися до порад учителя.

Вчителю дуже важливо продумати проведення тієї частини зборів, що стосується організаційних питань. Якщо не надати їй належної уваги, то батьки поспішатимуть, записуватимуть лише те, що безпосередньо стосується їхньої дитини, нама­гатимуться уникнути доручень. Батьківські збори з проблемами, які на них вирішують, розподіля­ють на організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш раціональною та дієвою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комплексно вирішують завдання, поставлені перед школою в соціально-педагогічній роботі з батьками.

Для ефективної організації батьківських зборів доцільно періодично проводити анкетування.

Анкета для батьків

1. Яку інформацію ви хотіли б отримати на бать­ківських зборах?
2. Які питання виховання вас особливо хвилюють?
3. Яку пресу ви читаєте?
4. Чим ви можете допомогти класному керівнику в роботі з дітьми класу?
5. На що вчителю слід звернути особливу увагу в роботі з вашою дитиною?

Масові форми роботи: загальношкільні бать­ківські збори, збори батьків учнів 1-4-х класів, ви­пускників; тижні сім'ї у школі (вечорниці, сімейні естафети, концерти, твори про свою сім'ю тощо); дні відкритих дверей; конференції тощо. Серед форм ро­боти з батьками початкових класів є день відкритих дверей. У деяких школах для цього виділяють пев­ний день місяця, в інших проводять його залежно від конкретних умов. Цього дня до школи запро­шують усіх батьків. Відвідування уроків, безпосеред­нє ознайомлення з роботою вчителя, спостереження за дітьми є дієвою формою педагогічної пропаганди. Перед організацією дня відкритих дверей, якщо він відбувається вперше, батьків слід попередити, щоб вони в жодному разі не перебивали вчителя, а всі пропозиції та побажання висловлювали після уроку.

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, під час використання різних форм роботи учитель має враховувати важливість таких чинників:

1. запрошення батьків до співпраці. Часто вчи­тель вважає, що батьки перебувають в опо­зиції до нього. Доброзичливість, відкритість" у спілкуванні з батьками — перший крок до співпраці з ними;
2. дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль учителя та сім "і школяра можливе за вза­ємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цьо­го його зобов'язує професійний обов'язок;

3. визнання важливості ролі батьків у співпраці. Учитель має завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини;
4. вияв любові, захоплення їхньою дитиною. Психоло­гічний контакт із батьками виникає одразу, як тіль­ки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатію до неї, бачить позитивні й негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю;
5. пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тема­тику, структуру тощо. Особливо корисний об­мін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

ВИСНОВКИ 

У роботі з батьками класний керівник може ви­користовувати різноманітні форми. Це може бути індивідуальна, групова й колективна робота. Досить ефективною формою забезпечення оптимальних умов співпраці сім'ї та школи є відвідування сім'ї школяра. Класний керівник має змогу ознайомитися із соціаль­но-економічними умовами виховання дитини в сім і, відчути та зрозуміти психолого-педагогічний клімат у сімейному колективі, дати поради батькам щодо створення сприятливих умов для навчальної діяльності учня, інформувати їх про його успішність і поведінку.

Вдаючись до цієї форми роботи з батьками, слід дотримувати низки вимог: відвідування сім'ї має бути плановим, лише в разі нагальної потреби — позаплановим; треба відвідувати сім"ї всіх учнів, а не лише тих, які мають проблеми у навчанні та пове­дінці; необхідно щоразу визначати мету і зміст бе­сіди з батьками з урахуванням індивідуальних особ­ливостей конкретної дитини; завчасно попереджати й узгодити з батьками день і час візиту; інформувати батьків про навчально-виховну діяльність їхньої ди­тини, передусім необхідно розповісти про позитивне у навчанні та поведінці учня, а після цього з дотри­манням такту сказати про труднощі, які виникають у навчанні, спілкуванні їхньої дитини з товаришами, вчителями, говорити про спільні дії з надання допо­моги дитині для подолання цих труднощів.