Я і моя дитина – пошуки взаєморозуміння. Підтримка, як стратегія конструктивної взаємодії з дітьми. Заняття з батьками

Заняття з батьками

       Тема :     Я і моя дитина – пошуки взаєморозуміння. Підтримка, як     

  стратегія конструктивної взаємодії  з дітьми. 

      Мета :     Створити емоційний настрій на спільну роботу, атмосферу

                       взаємної довіри;вибрати підтримку, як стратегію поведінки, що формує у  

     дитини повагу до себе.

 

Теоретична частина

           Психологічний зміст підтримки іншої людини заклечається в тому, щоб спілкуючись з нею, давати їй зрозуміти, що ви бачите в ній позитивні сторони її  особистості, на які вона може спертись при помилках та невдачах. Оволодіти навиком підтримки – це навчитись  бачити сильні  сторони особистості дитини і говорити їй про це.                                                             

        Щоб засвоїти навичку підтримки, батьки повинні знати про такий принцип спілкування – безумовне сприйняття дитини. Це означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, відмінниця, помічниця, а просто так, просто за те, що вона є !

Завдання

         Закрийте на хвилинку очі і уявіть, що ви зустрічаєте найкращого свого друга ( подругу ). Як ви показуєте йому, що раді, що він вам дорогий ?

             Тепер уявіть, що це ваша дитина – ось вона повертається зі школи і ви показуєте що раді її бачити.

             Уявили ? В чому різниця ? Чи завжди ми показуємо дітям свої почуття?

 

                Ми допоможемо нашим дітям спілкуватися з нами, якщо наше відношення до них буде включати : (можна дати під запис)

- сприймання;

- увагу;

- визнання (повагу);

- похвалу;

- теплі почуття;

               Моделюючи своє відношення до дітей у відповідності з вказаними принципами, ми навчимось встановлювати добрі відносини з ровесниками, іншими людьми. Сприймання дуже потрібне людині. Покажіть своїй дитині, що ви її поважаєте. Допомагають тільки висловлені вголос компліменти, а не ті, що ви маєте на увазі, але не говорите.

                 Використовуйте принцип  «тут і тепер», визнання  повинно виражатись в теперішньому часі і описувати події теперішнього моменту.      Приклади помилкових  висловлювань : «Так чого ж ти раніше так не прибирав у своїй кімнаті ?», або «Я сподіваюсь  ти тепер завжди будеш так прибирати, як сьогодні!»

 

Гра  «Комплімент»

   Комплімент – це приємне слово. Зауваження на чиюсь адресу, похвала. Чи часто ви чуєте слова похвали на свою адресу ? Подумайте, чи є у вас привід похвалити товаришів, знайти гарні слова для кожного з них. Отже, спробуємо ощасливити іншого.

     Візьмемо в руки м’ячика  і кинемо його – лови ! – тому, для кого ми заготували компліменти, приємні слова. Про зовнішність : «Яке у тебе чудове волосся!,

« Твої очі, як небо голубі!», « У тебе дуже мила усмішка!» Продовжуйте самі, знайдіть приємні слова про людину, супроводжуйте їх привітною інтонацією, теплим поглядом. Тільки не зачепіть ненароком уразливе місце.

     Тільки будьте щирі! Брехливої похвали не кажіть!  Краще придивіться до друзів і ви  побачите: у кожного є чому навчитися! Отже, починайте!

 

               Особливо хотілося б сказати про роль теплої емоційної атмосфери  у вашому домі. ЇЇ головна умова – дружелюбний тон спілкування. Крім того, потрібно мати запас великих та маленьких свят. Придумайте кілька занять, сімейних справ, традицій, які будуть створювати атмосферу радості.  Зробіть деякі з цих занять чи справ регулярними, щоб дитина чекала на них і знала, що вони обов’язково наступлять, якщо вона не зробить щось погане. Відміняйте їх тільки в тому випадку, якщо вона відчутно порушить дисципліну і ви насправді засмучені. Однак не погрожуйте відміною радісних справ через дрібниці.

             Зона радості – це  «золотий фонд» вашого життя з дитиною. Можливо у вас вже давно існує ця «зона радості», є якісь традиції, неписані сімейні правила.

 

Практична частина

                 1.Кожен по колу продовжує фразу:

                   «Зона радості в моїй сім’ї  -  це…»

Вчитель підводить учасників до висновку, що зона радості – це основа безконфліктної ситуації в сім’ї.

                  2.Обговорення проблемних ситуацій, в яких необхідне впровадження навичок підтримки з боку батьків :

              - образив молодшу сестру (брата);

               - не схотів(ла) заходити в кабінет лікаря;

               - боїться заходити до темної кімнати;

               - не включили в спортивну команду;

               -  боїться запізнитись до школи та інші.

           Після обговорення проблемних ситуацій аналізується, який саме вид підтримки був наданий в кожному випадку. Таким чином, підтримка може бути  різною – з одного боку, це вміння миттєво реагувати на актуальні перешкоди у дитини, з іншого боку вміння створювати підтримуючу,      доброзичливу атмосферу в сім’ї.

               Рефлексія -  продовжте фразу: «Сьогодні було корисно дізнатись (відчути)…»

              В кінці зустрічі батькам пропонується короткий конспект, в якому викладені методи підтримки у дитини нормальної  самооцінки.

 

Анкетування батьків

- За що я хвалю свою дитину ?

- За що я лаю свою дитину ?

     Дане анкетування раніше проводиться з дітьми. На наступний раз ми дамо порівняльну характеристику.

 

          Для підтримки у дитини нормальної самооцінки важливо:

 

1. Приймати дитину такою, якою вона є.

2. Активно слухати її.

3. Читати, гратися, займатися з дитиною.

4. Не вмішуватися в заняття, з якими вона справляється добре сама.

5. Допомагати коли дитина цього просить.

6. Підтримувати дитину.

7. Довіряти, ділитися з нею своїми почуттями.

8. Обіймати дитину не менше 4 разів на день (а краще 8 )

9. Використовуйте в повсякденному  спілкуванні привітні фрази:

        «Мені добре з тобою»,      «Як добре, що ти у мене є», 

                   «Давай зробимо що – небудь разом»