Реквієм до святкування 73-річниці Перемоги

РЕКВІЄМ ДО ДНЯ СВЯТКУВАННЯ 73 - річниці ПЕРЕМОГИ

 

 Дійство  відбувається біля  пам’ятника загиблих воїнів односельчан.

 

Звучить мелодія пісні « Степом, степом…»

 

Ведучий 1. В селі Сухоставі,

У тихому місці,

Могила звичайна стоїть.

Вербичка в жалобі

Схилилась, мов спокута…

Ніхто не забутий,

Ніщо не забуте!

 

Ведучий 2. Пам’ятаєш, Земле,

Сорок п’ятий?

Стихле небо, підняте салютом?

Пам’ятаєш перший крик дитини –

Як салют на вічне щастя людям?

 

Ведучий 1. А сьогодні днів отих, малята,

Дочок і синів своїх ведуть…

Пам’ятаєш, Земле, сорок п’ятий?

Земле! Сорок перший не забудь!

 

( Виступ сільського голови. )

 

Учні читають слова.

 

В дні травневі, мріями багаті,

Коли щастя хлюпає з пісень,

Ми щороку зустрічаєм свято -

Перемоги радісної день.

 

 Пісня « Перемога,  свята Перемога»»

 

Стоять у  пам’яті  дороги

Ті, що довелося їх пройти,

Щоб багряний прапор Перемоги

Над рейхстагом гордо піднести.

 

Вічна слава солдату – герою

І солдату без нагород –

Хто загинув хоробро від бою.

Захищаючи рідний народ.

Вічна слава бійцю рядовому,

Як і маршалу, слава оця.

Хто поліг біля отчого дому

Смертю мужності, смертю бійця.

 

Скільки їх полягло серед бою!

І , однаково, боляче нам.

 Бо в бійців рядових і героїв,

Смерть оцінена рівно – життя!

 

Кривавим сном одкорчилась війна,

Літа зарубцювали давні рани…

Під кулями ворожими сповна

За тишу заплатили ветерани.

 

В атаки йшли вони не ради нагород.

Поранені страждали в медсанбатах…

За цвіт життя завдячує народ,

Полеглим і посивілим солдатам.

 

В чужих краях, в запеченій крові,

Вони, ще юні, падали в катрани…

Пригадують дороги фронтові

І вбитих побратимів  ветерани.

 

Вернулися живі з полків і рот,

І мир подарували рідним хатам…

За цвіт життя завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

 

З роками їх все меншає в строю,

Та йдуть першопроходцями  в бурани…

І трудяться звитяжно. як в бою,

З синами молодими ветерани.

 

Зараз вони – ветерани, люди літні і шановані.

З онуками, а дехто вже й з правнуками.

А тоді ж вони були зовсім юними.

Що залишила їм на згадку війна, крім страждань?

Спогади…

 

Тихі мемуари про війну

Рядові розказують солдати.

Як окопи поміж полину

Залишали на віки, як дати.

 

Тільки жаль, не кожен розповість

Правнуку, онукові  і сину.

 Про Перемоги ждану вість

Й про те, як у бою загинув.

 

Піснею зітхають побратими,

Що з вогню прийшли вони живими.

Про солдатські спогади душі,

Що навіки стали грозовими.

 

Що розкаже мармур – мемуар,

Обеліск воєнної години,

Що навіки мовчки біля хмар,
Все тримає небо для людини.

 

Пісня « Я йду до вічного вогню»

 

Ой, місяцю, мій місяцю,

Русявий та милий,

Вклонися ,мій місяцю,

Високим могилам.

У полі, мій місяченьку,

Тихенько спинися.
У пам’яті вічній,

Синам поклонися.

 

Як ви умирали, вам сурми не грали.

Ніхто не заплакав за вами.

Лиш в чистому полі ревіли гармати

І зорі вмивались сльозами.

 

Ведуча 2. Не одне покоління кращих синів і дочок поклали своє життя до ніг рідної неньки – України заради її спокою, її мирного існування, її свободи та незалежності.

 

 Пісня «Маки червоні»

 

Ведуча 1. Історія України… Це постійна боротьба за утвердження народності й нації, розбудови соборної незалежної демократичної держави.

 

Ведуча 2. Мужніми борцями за вільне життя в Україні  були не тільки наші пращури, а також є нинішнє покоління.

 

Ведуча 1. Саме це покоління ввійде в історію, як борці за євроінтеграцію та учасники АТО.

 

Ведуча 2. У ці нелегкі, для нашої країни, часи, українці проявляють хоробрість,  терпеливість, відданість своїй Батьківщині, відстоюючи її інтереси. Сотні громадян України уже віддали своє життя, захищаючи рідну землю.

 

Ведуча 1. Ми пишаємося тим, що наша молодь надзвичайно патріотична і ці герої поряд з нами живуть і працюють. В їх серцях палає вогонь великої любові до рідної неньки – України.

 

(Виступ  учасника АТО.
Передача прапора України (з  їхніми  підписами) учасниками АТО.)
 

Пісня «Спасибі вам, фронтовики» 
 

(Учень читає вірш)

Дякую тобі солдате за життя …
За мирне небо, в нас над головою.
Ховаєшся від куль ти в укриття …
Воюєш із страшною ордою…
 

Воюєш ти за нас … Борониш Україну!
Від напасти московської , від зла…
Покинув матір, сина та дружину…
І нищить ворогів пішов, до тла…
 

Над головою люті кулі свищуть,
Десь недалеко, артилерія бомбить…
Хтось живий , а хтось не дише…
Важка для України нині мить…

Та ти не побоявся… Ти пішов у бій …
Щоб мирне небо було в нас над головою!
Війна іде… Ти переможеш в ній!
За тебе , помолюся Богу …

На коліна стану  й щиро помолюся…
І миру я, для всієї попрошу  Землі…
Низько головою до землі вклонюся,
Щоб таланило у бою тобі…

Щоб повернувся, скоро, ти додому,
І більше очі не побачили війни…
Лиш мир … Лиш мир і радість,
А кулі й гради, відійшли мов сни…

 

 

Ведуча 1. Цього весняного дня по всій Україні вкриваються квітами величні пам’ятники і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна – жива, що подвиг загиблих в бою – не забутий!

 

Учень. Ми знову й знов збираємось в цей день.

 Святкові, радісні і в той же час сумні.

І буде так століттями –

Прийдуть до них, загиблих, всі живі,

Щоб пом’янути  поіменно  їх  в ці дні.

 

( Читання ведучими  списків жителів села, які загинули під час ІІ Світової війни і під час бойових дій в АТО)

 

(Священник відправляє панахиду  за померлими, які загинули на війні..

 Діти, по одному, ставлять запалені свічечки в пісок  у виділеному місці).

 

 Ведуча  2. Просимо хвилиною мовчання вшанувати всіх тих, хто загинув і помер від тяжких ран,  захищаючи свободу і суверенність своєї Вітчизни.

( Хвилина мовчання)

 

Ведуча  1. Тож сьогодні і назавжди, молоде серце повинно берегти пам’ять про всіх, хто відстояв державу у  страшній війні.

 

Ведуча  2. Берегти, шанувати прадідів, стояти на варті миру, щоб ніколи не повторилась та біда, яку пережив народ у1941-1945 роках і переживає сьогодні.

 

Учень1. В нас клятва -  єдина і воля – єдина,

Єдиний в нас клич і порив:

РАЗОМ: Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів.

 

Учень 2. Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна,

Розтрощимо вщент ворогів.

РАЗОМ: Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів.

 

Учень 3. Вкладає меча в руки вірного сина

Наш край, щоб цей меч пломенів.

РАЗОМ: Ніколи, ніколи не буде Вкраїна

Рабою фашистських катів.

 

( Учні виконують пісню « О, Україно, о люба ненько»).

(Виступ сільського голови.

Вручення нагород ветеранам. Учні дають квіти.)

 

Учень 1. Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,

Що живі вернулись у свій отчий дім.

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелим їх тернистий  вік.

 

Учень 2. Вклонімося низько сьогодні і тим,

Хто поліг на нашій багатостраждальній землі,

Тим,  хто пройшов  важкий шлях війни

 Вернувся  живим з полів битв, але

 Невблаганна смерть забрала їх від нас.

Ще раз і ще раз низько вклоняємось вам.

 

(Ведучі і учні вклоняються. Звучить тиха мелодія. Діти покладають квіти до підніжжя пам’ятника.)

 

Ведуча 1. Щороку  дедалі менше серед нас ветеранів, дедалі слабшими вони стають. Тому й потребують від нас більшої уваги, поваги й допомоги.

 

РАЗОМ: Цінуймо їх! Любімо їх! Шануймо їх!

 

Ведуча 2. Молімося щодня за Україну!

 

Ведуча 1. Любіть і бережіть  свою землю!

                 Слава Україні!

 

РАЗОМ : Героям слава!

 

Пісня Н. Бучинської  «Ти солдат України».