Як досліджують Сонячну систему

Як досліджують Сонячну систему.

Земна група. Венера. Меркурій. Земля. Марс. Планети -гіганти. Юпітер Сатурн. Уран. Нептун

Велика Червона Пляма. Найбільша серед планет земної групи. Олімп — найвища у Сонячній системі гора Найближча до Сонця і найменша планета Сонячної системи. Земля. Марс. Меркурій. Юпітер 

Марс. Земля. Сатурн. Юпітер Уран14325

Для досліджень космічних терен поза Місяцем використовують безпілотні зонди. Усі зонди працюють за однаковою схемою. Космічний корабель наближається до планети, фотографує її поверхню і збирає необхідну інформацію. Після цього орбітальні апарати виходять на орбіту планети і стають її штучними супутниками. Тепер черга за спусковим апаратом, який опускається на поверхню планети

Як працює космічний зонд: 1 — спусковий апарат; 2 — апарат гальмує; 3— подушка навколо посадкового модуля наповнюється повітрям; 4 — модуль опускається на поверхню Марса; 5 — повітря виходить із подушки; 6— подушка спадає, відкривається капсула з марсоходом; 7 — марсохід залишає посадковий модуль і досліджує поверхню

Після того як ракета відправить на орбіту необхідні вантажі, вона здійснює керований спуск і згорає в атмосфері над заздалегідь визначеним регіоном Землі, таким як ненаселена ділянка океану. Сьогодні навколо Землі обертається понад 10 000 космічних об’єктів, серед яких діючі супутники становлять незначну частину. Решта — це космічне сміття (ступені ракет-носіїв, розгінні блоки та їхні фрагменти), що вже зараз становить реальну загрозу діяльності людини в космосі. 

Меркурій. Планету дослідив автоматичний міжпланетний зонд “Маринер-10”Меркурій увесь усіяний кратерами Тут в 1 році 88 земних діб (через оберти навколо Сонця)А в 1 добі – 176 земних діб. Виходить, рік на цій планеті коротший за добу

ВенераЇї ще називають “ранковою” чи “вечірньою” зорею (бо у цей час її видно на земному небі).Єдина з планет Сонячної системи, яка обертається проти годинникової стрілки навколо своєї осі (за 243 дні). Поверхня Венери повністю схована за шаром хмар, через це є найспекотнішою планетою. Зонд “Магеллан” у 1990-1994 рр. наніс на карту планети 98% поверхні.

Сатурн. Не має твердої поверхні (гази). Має 18, а, може, понад 20 супутників і найбільшу та найяскравішу систему кілець у всій Сонячній системі. Усі відомості про планету ми знаємо завдяки апаратам: “Піонер-11” (1979), “Вояжер-1” і “Вояжер-2” (1980), “Кассіні” (2004)

Нептун. Бірюзова газова планета. Холодний голубий і вітряний світ із системою кілець і 8 супутниками. У 1845 р. Джон Коуч Адамс й Урбан Левер’є розрахували положення невідомої планети. У 1846 р. Йоганн Галле відкрив там Нептун.Інформацію про планету дослідив апарат “Вояджер-2” у 1989 р.

Плутон. Найменша, найхолодніша і найвіддаленіша планета. Деякі дослідники вважають його не планетою, а малим тілом Сонячної системи. Має супутник Харон, маса якого становить 25% від маси Плутона. На Плутоні температура становить -220 °С, але, коли він підходить найближче до Сонця, частина крижаної поверхні перетворюється на газ і утворює атмосферу. Плутон було відкрито у 1930 р. Клайдом Томбо, а його супутник Харон – у 1978 р. Він так далеко від Землі, що лише у 2004 р. апарат “Експрес Плутон-Койпер” вирушив для дослідження планети.

Пояс астероїдів. Кільце між Марсом і Юпітером. Першим у 1801 р. було відкрито астероїд Цереру. Він найбільший. Усього відкрито понад 10 тис. астероїдів, кожен з них має назву Фотографії астероїдів отримані 2 космічними апаратами: зондами “Галілео” та “NEAR”

 Космічні апарати, які вийшли за межі Сонячної системи: 1 — «Вояджер» досліджує околиці Сонячної системи; 2 — «Нові горизонти» на шляху до Плутона. Детальні розрахунки показують, що зонд, обладнаний сонячними вітрилами, може розвинути швидкість 100-150 км/с! Подорож до околиць Сонячної системи займе приблизно 10 років, і для цього не потрібні реактивні двигуни. Тож мрія про далекі космічні подорожі цілком здійсненна!