Як обрати "правильний" мультфільм

ЯК ОБРАТИ «ПРАВИЛЬНИЙ» МУЛЬТФІЛЬМ

Часто до психологів приводять дітей які наче і нормальні, але все ж таки з ними щось не так. Вони не розуміють простих питань, у відповідь або мовчать, або несуть якусь нісенітницю, не можуть навіть разом з мамою розіграти в ляльках нескладну сценку або розповісти казку, сюжет якої, здавалося б, нав'яз у них в зубах. Ці діти (частіше хлопчики) дуже соромязливі, повні страхів і в той же час неймовірно конкурентні, зображують з себе «крутих». Соромлячись проявити себе з кращого боку (наприклад, розповісти, чим вони сьогодні порадували маму), такі хлоп'ята без жодного утруднення кривляються у присутності малознайомих дорослих, не бояться задирати інших дітей на очах у батьків, дратуються, корчать пики, голосно регочуть, повторюючи (знову-таки демонстративно, при дорослих!) різні безглуздості, а деколи і непристойності. І навідріз відмовляються долати труднощі. Навіть мінімальні. Слід задатися питанням: у кого дитина переймає подібні моделі поведінки? І поставити заслін поганому впливу. Як, власне кажучи, у всі часи чинили дбайливі батьки.

І ось тут-то починається найцікавіше. Коли питаєш батьків, що, на їх думку, могло так «розгвинтити» дитину, одні у відповідь здивовано знизують плечима, а інші говорять про спадковість (частіше не свою, а другої половини) або про поганий вплив інших. Але при найближчому розгляді з'ясовується, що дуже багато таких дітей з раннього віку грають в комп'ютерні ігри і дивляться сучасні мультики. У чому ж справа? Вплив сучасних ЗМІ є очевидним для фахівця. Сильно впливаючи на фантазію, мультфільми і комп'ютерні ігри дають дітям нові установки і моделі поведінки. Ніщо не витримує конкуренції з цими яскравими  зоровими образами, що запам'ятовуються, підкріпленими до того ж відповідним звукорядом. На такому фоні навіть найталановитіші дитячі книжки з прекрасними картинками виглядають блякло.

Безконтрольний процес перегляду анімаційної продукції здатен не тільки затормозити розвиток дитини, але і принести шкоду її психічному здоров’ю.

Удар по психіці

Багато мультфільмів, які виходять на наші екрани, можна назвати цілком вдалими виробами – як в художньому відношенні так і з точки зору дитячих психологів. В якості гарного прикладу можна привести американську «Історію іграшок», де рухи і міміка персожанів різноманітна і гарно промальована. Або пригадати «Чучу» Гаррі Бардіна, яка, з точки зору психологів, містить важливі і актуальні для дитини образи та переживання.

Але деякі з сучасних  мультфільмів можуть погано вплинути на дитячий розвиток, сформувати у дитини схильність до залежності (наприклад, зробити її більш вразливою до наркоманії та ігроманії), а в гіршому випадку – викликати психічні розлади! Особливо якщо мова йде про самих маленьких.

Звичайним є те,що період освоєння світу не повинен бути завантажений переглядом мультфільмів поки не складеться ансамбль основних функцій раннього дитинства (тобто доки дитина не вміє одночасно йти, тримати предмети, дивить, слухати), неможна її усаджувати як пасивного глядача перед телевізором. Інакше можуть з’явитись проблеми з рухами, мовою і розвиток в цілому може уповільнитись. Крім того, в ранньому дитинстві – від 2,5 до 3 років – краще дивитись чорно-білі мультфільми, оскільки колір приваблює дитину і їй стає важко слідкувати за рухами.

Старшим дітям дивитись будь-що теж не рекомендовано. Інакше діло може дійти навіть до епілептичного припадку. Людмила Ельконіна говорить: «Висока швидкість зміни кадрів, при якій різко міняється ще й яскравість, може перевищити можливість дитячого сприймання.»

Дуже важливо, щоб темпо-ритмічні характеристики мультфільму не суперечили можливостям сприймання дитини. Коли ви читаєте казку і тримаєте дитину на колінах, ви завжди відчуваєте, де необхідно призупинитись, де змінити інтонацію, оскільки слухачу вже страшно. А тут екран: і якщо дитина не встигає пережити події які показують, то справа може дійти навіть до нервового зриву!

Мультфільми минулих часів відзначалися не лише своєю рідкістю і недовготривалістю, але і своєю спокійною динамікою.  Дитяча психіка не страждала від занадто жвавих рухів персонажів, частої зміни сцен і прискореної або різкої музики. Так, майже в усіх мультфільмах  були присутні динамічні моменти, коли персонажі співають, танцюють, когось наздоганяють і т.п. Але цього було дуже й дуже в міру.

Згадаємо тепер про поведінку персонажів, про їхню мову. Позитивні персонажі поводяться статечно, з гідністю на відміну від персонажів негативних, яким притаманні не дуже культурні манери, ламані, некрасиві жести. А мова персонажів взагалі заслуговує на окрему увагу. Хороші, добрі герої говорять красиво, ввічливо, інтелігентно, навіть між близькими друзями не допускається фамільярність. Цікаво, що негативні персонажі теж говорять літературною мовою, в їх висловлюваннях не почуєш нецензурної лексики, лайки.

Естетика теж відігравала важливу роль. Позитивні персонажі показані красивими або симпатичними, а негативні наділені відштовхуючою зовнішністю. Краса уособлює добро, а потворність – зло й між парами «краса-добро» і «потворність-зло» проводиться дуже чітка межа.
І нарешті - вічні цінності. Доброта, порядність, відданість, вірність, самопожертва позитивних героїв завжди винагороджується, а негативні, злі персонажі отримують по заслугах. Добрі вчинки обов’язково схвалюються, а погані – засуджуються, висміюються. Утверджується ідея добра і це є головним стрижнем.

Як боротись з «неправильними»  мультфільмами

Випадки явних психічних розладів, на щастя, не так вже часті. Проте екранна продукція впливає на мову і пластику дитини, під її дією створюються його уявлення про світ і система цінностей, придумуються подальші ігри. Крім того, формується майже наркотична залежність від екшна, від черги видовищ, що змінялися, від бездумних розваг, які не вимагають від глядача ні інтелектуальних, ні емоційних зусиль.

Сьогодні проблема стала очевидна для багатьох. Про те, як боротися з «неправильними мультиками», задумалися і у нас, і за кордоном. Наприклад, у Англії, Австралії, Норвегії, Канаді помітні спроби відродити традицію авторської дитячої анімації, і на телеекранах все частіше з'являються мультфільми з прекрасними літературними сюжетами і вишуканою графікою.

Одним словом, професійне анімаційне співтовариство в міру сил намагається проблему вирішувати. На жаль, авторські короткометражки на телеекранах погоди не роблять, так що розвиток і здоров'я дітей залишається як і раніше турботою батьків. Психологи радять їм ретельно відбирати для своїх малят анімаційну програму і по можливості дивитися мультфільми разом з дітьми, спостерігаючи за їх реакцією.

Приклади анімаційних скандалів

1. 38-я серія «Покемонів» здобула популярність через те, що 685 японських дітей було госпіталізовано після її перегляду з симптомами, що нагадують епілептичний припадок.
2. Сумно прославилися «Телепузіки» після того, як Сара Грем, колишній продюсер каналу Children’s BBC, зізналася, що ці і інші програми були придумані під впливом галюциногенів.

І все ж таки є ряд мультфільмів, які можна віднести в категорію «можна дивитись». Це «Попелюшка», «Білосніжка», «Піноккіо», «Анастасія», «Пітер Пен», «Спляча красуня», «Бембі», «Книга джунглів». Ці мультики красиві, із мелодійною музикою, повчальні. Якби тільки не їх надмірна динаміка, від якої навіть у дорослого паморочиться в голові.

Як же захистити душу і психіку дитини від негативного впливу багатьох сучасних мультиків? Перш за все – до трьох років взагалі не садовіть малюка перед телевізором. В цьому віці дитина все одно не спроможна зрозуміти жодного мультика, для неї це просто миготіння картинок, яке тільки збуджує її. Після трьох років починайте знайомити дитину зі спокійними мультфільмами. По можливості створіть власний фонд хороших мультиків, благо сучасні технології дозволяють зберігати на дисках велику кількість інформації. Їх можна не лише купувати, а й качати з Інтернету.

Звичайно, повна ізоляція від поганих мультиків неможлива. Але якщо ви, батьки, в цю хвилину поруч, знайдіть час і спробуйте разом переглянути цей  мультфільм, а потім обговоріть з дитиною щойно побачене. Ми відповідаємо за душі наших дітей і повинні проводити такі бесіди, вчити відрізняти їх Добро від Зла. І можливо цим ретельним відбором мультиків вдасться виробити у дитини імунітет проти ще страшніших спокус, які чекають на неї у майбутньому – жорстоких фільмів і жорстоких комп’ютерних ігор.

На що звертати увагу під час вибору мультфільму

1. Рухи і міміка персонажів всілякі і добре промальовані. 

Якщо немає пластики рухів і міміки, це шкодить розвитку дитячого тілесного самовідчуття, тому що екран — це ще і дзеркало, в якому дитина бачить зразок для наслідування. Відсутність чітко опрацьованої міміки та пластики персонажів обертаються потім недостатнім розвитком тілесного самовідчуття і поганою координацією.

2. Сюжет містить важливі і актуальні для дитинства образи і переживання.

Серед неодмінних сюжетних ходів — образи зустрічі, перетворення, близького і чужого, незвичайного. Є додатковою перевагою, щоб в мультику були присутні відчуття ревнощів, страх і його подолання, дружба, любов, досягнення бажаного через якісь зусилля.

3. Страхітливі або емоційно напружені події чергуються із спокійнішими.

Сюжет фільму не розгортається дуже швидко, а його темп відповідає віку і індивідуальному розвитку дитини — так, щоб у нього був час на усвідомлення і переживання того, що відбувається.

4. Мультфільм не повинен руйнувати базової довіри до світу.

Цим інколи грішать талановиті авторські фільми для дітей, що пропонують дуже похмуру картину світу, в якому персонаж не отримує жодної любові і підтримки. Не обов'язково, щоб фільм був однозначно позитивним і радісним, але важливо, щоб в нім не було безвихідності і безнадійності.

5. Відчуття героїв мають подвійний, суперечливий характер.

Для розвитку дитини важливо, щоб ці відчуття не були однозначні і примітивні.