«Як треба жити, щоб не стати Кайдашевою сім’єю »?

Як треба жити, щоб не стати «кайдашевою сім’єю»?

Стаття до відкритого урокуза повістю І. С. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

 Декілька поколінь однієї родини живуть під одним дахом…

Чи можливо в такому випадку зберегти мир, взаєморозуміння та любов у сім’ї?  Віповідь на це запитання у ХІХ ст. намагався дати Іван Нечуй-Левицький у своїй сатиричній повісті «Кайдашева сім’я». Традиційна українська селянська  родина, не навчившись слухати й поступатися один одному, руйнує  саму ідею сімейного щастя.

Кайдаші протягом повісті стають  ворогами один одному. Як так? 

         У центрі твору — типова українська селянська родина ХІХ ст., де замість любові, підтримки, взаєморозуміння панує ворожнеча.  А причини цього знайомі нам і сьогодні, у ХХІ ст.: побутові дрібниці стають джерелом конфліктів.

Груші, курка, межа — усе це перетворювалося на привід для сварки між свекрухою та невістками, між братами, між батьком та синами. А головне, ми не бачимо поваги між поколіннями. Батьки не довіряли синам та невісткам, діти зневажали батьків.  Майно затьмарило моральні цінності. Нездатність прощати та йти на компроміс руйнує сімейну єдність.

В «Кайдашевій сім’ї» в центрі людського життя не любов до ближнього, а егоїзм, жадібність… Саме це перетворює родину з опори на поле бою.

Як же жити, щоб не стати «кайдашевою сім’єю»?

Нечуй-Левицький не тільки критикує, а й дає нам своєрідні підказки, як зберегти родину: основа порозуміння – спілкування, уміння чути інших, особливо близьких людей. Про почуття потрібно говорити, проблеми потрібно обговорювати, шукати спільні рішення, компроміси… Саме це може стати запорукою миру.

  Повага до старших і молодших… Кожен член родини — цінність. Важливо чути і старших, і молодших, рахуватися з їх думкою. Матеріальні речі приходять і минають, а любов і тепло залишаються назавжди.

Терпіння і прощення… Той, хто вміє прощати, будує, а не руйнує.

Повість «Кайдашева сім’я» — це не лише смішна історія про сварливих родичів. Це дзеркало, в якому можемо побачити й себе сучасних. Щоб не повторити їхньої долі, треба будувати свої стосунки на щирості, підтримці, довірі й любові. А не вибирати в нашому ХХІ ст. саме просте рішення, щоб здихатися чоловіка, свекруху, тещу тощо, - розлучення. Особливо, якщо в родині є діти.

Справжня сім’я — це не про побут і майно. Це про серце, яке здатне любити, розуміти й пробачати.

Минуло понад сто років, але проблеми, порушені автором, не втратили актуальності. Це довів сучасний український серіал «Спіймати Кайдаша» — влучна, глибока і болісно правдива екранізація на новий лад.

У чому суть такого явища як«кайдашевість»?

У Нечуя-Левицького конфлікт розгортається між традиційною селянською мораллю та новими поколіннями. У серіалі ж події перенесено в незалежну Україну — і проблеми залишилися тими самими: батьки тиснуть на дітей, не розуміючи їхніх мрій; діти звинувачують батьків у «совковому» мисленні; всі хочуть бути правими, але ніхто не хоче бути мудрим.

Сім’я перетворюється на арену боротьби, а не на осередок любові.

Чому ми стаємо «кайдашами»?

Повість і серіал дають чітке пояснення: егоїзм — коли власна думка важливіша за почуття інших; невміння слухати і чути — коли кожен говорить, але ніхто не слухає; жадібність і матеріалізм — коли землю, хату, речі ставлять вище за родинні цінності; замовчування проблем — коли замість відкритої розмови обирають образу й мовчазну злість; конфлікт поколінь — коли старше покоління нав'язує минуле, а молодше не готове пояснювати своє теперішнє.

Прикметник «кайдашева» вже давно стало уособленням родинних скандалів, які тягнуться роками. Але вихід є. І він дуже людяний: діалог і довіра!

Говорити, а не мовчати, слухати, а не сперечатися, шукати компроміс — це не слабкість, а мудрість!

Дорослі діти — не власність батьків. Їм потрібно дати свободу вибору та відповідальності.  Не ставити майно понад стосунки.

Хата, груші, земля чи нова машина — це лише речі. Сім’я — це люди.

Образи нищать зсередини. Тільки щире прощення може зупинити ворожнечу.

Давайте проведемо паралелі між героями повісті «Кайдашева сім’я» та серіалу «Спіймати Кайдаша»:

«Кайдашевість» — це не риси епохи, а людські слабкості, які можуть зруйнувати будь-яку родину. Історія Кайдашів — не лише про минуле, вона про нас сьогодні. Сучасні «кайдаші» — це ті, хто не вміють любити ближнього, хто вибирає гординю замість прощення, контроль замість свободи, злість замість тепла.

Щоб не стати «кайдашевою сім’єю», треба щодня обирати любов, повагу і людяність.

Список використаних джерел:

1. Нечуй-Левицький І. С. Кайдашева сім’я // Повісті. – К.: Дніпро, 1984. – С. 57–134.
2. Костенко Н. М. «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького як соціально-побутова повість // Українська література в загальноосвітній школі. – 2018. – № 6. – С. 12–16.
3. Серіал «Спіймати Кайдаша» / Режисер: Л. Сандлер. – Україна: ТРК «СТБ», 2020. – 12 серій.
4. Офіційна сторінка серіалу «Спіймати Кайдаша» [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://stb.ua/kajdash/
5. Методичні рекомендації МОН щодо вивчення української літератури у 10 класі (2024/2025 н. р.).
6. Сучасне українське суспільство у дзеркалі літератури: аналітичні матеріали до уроків. – Харків: Основа, 2021.
7. Плахотник О. «Кайдашева сім’я» сьогодні: погляд через призму телебачення // Українська література. – 2021. – № 3. – С. 21–24.