"Як я стимулюю пізнавальний розвиток дітей своєї групи".(есе)

 Як я стимулюю пізнавальний розвиток дітей своєї групи.(есе)

        Пізнавальна діяльність відіграє важливу роль у розвитку розумової обдарованості. Тому уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знайти в собі сили, щоб відшукати відповідь на ці запитання, не відступити перед труднощами, а, діставши відповідь, знову прагнути вперед, у незвідане, - все це разом узяте, і є пізнавальний інтерес який  мені  потрібно стимулювати щоденно.               

  Як я стимулюю пізнавальний розвиток дітей своєї групи? Доречне питання сьогодення кожного педагога!  

       Діти люблять все пізнавати. І я вихователь спостерігаю  в старших дошкільників яскраво виражена потреба пізнавальної діяльності. Безкінечні "Що це таке?", "Як?", "Чому?", "Чого?" вилітають з уст "маленького дослідника". Пізнавальна діяльність притаманна всім здоровим дітям. Важливо не погасити, не зруйнувати це природне багатство, а зміцнити, розвинути.

    Прагнення пізнати нове властиве всім - і дорослим і дітям. Але вони ще маленькі і не можуть задовольнити свої потреби у пізнавальній діяльності. Тут і приходять перші розчарування, які негативно впливають на пізнавальні потреби. Діти вчаться в грі:

зосереджено, уважно слухати пояснення, розповіді, настанови вихователя;

виділяти, запам'ятовувати навчальне завдання;

успішно оволодівати навичками ігрової діяльності;

тримати в порядку свої речі;

дотримуватись  режиму ЗДО.

       Старших дошкільнят я вчу виділяти в предметах певні ознаки; розрізняти форму, розмір, колір, смак; знаходити у двох об'єктах схожі і різні ознаки; вилучати зайвий предмет серед трьох-чотирьох однорідних. Процес пізнання включає в себе відображення краси. У читанні для старших дошкільнят в окремих темах подані прекрасні картини природи, і малий читач пізнає, сприймає розумом і серцем красу природи, життя, праці.

      Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам'яттю, мисленням і волею.

     Щоб це пізнання було глибшим, багатшим, суть кожного явища чи події я розкриваю перед дитиною на доступному йому рівні.

     Запитання "Що?", "Як?", "З якої причини?", "Чому ти так думаєш?" спонукають дитину до пошуку. Але для пізнавального процесу потрібні ще й факти, приклади, спостереження, уявлення. Спостерігаючи, міркуючи діти осмислюють суть того чи іншого предмета, явища, події і розв'язують посильне пізнавальне завдання.

      Наприклад на занняті опрацьовуємо казку Г. Демченка "Калинка". Перед читанням створюю таку проблемну ситуацію: спочатку даю кожній дитині попробувати ягідку калини і роздивитись зернятко, яке знаходиться в середині ягідки. Дітям даю запитання "На що схоже зернятко?". У відповідь чую: "На серце". Далі, кажу: "а чому ж кущ назвали калиною, чому зернятко схоже на серце?Про це ви дізнаєтесь, якщо прочитаєте казку "Калинка".       Отже у дітей виникла потреба у нових знаннях, а це перша умова розвитку, їхньої пізнавальної самостійності. Щоб активізувати роботу думки дитини, краще розвинути пізнавальну діяльність я застосовую різні види напівсамостійної і самостійної роботи (відповіді на запитання вихователя, постановка запитань самими дітьми, різні види ігор). Правильно організована пізнавальна робота вчить дітей спостерігати і уявляти, запам'ятовувати і порівнювати, вчить виділяти головне і другорядне.

      Пізнавальна діяльність дошкільників старшого віку на занятті сприяє розвитку пам'яті, мислення, уяви, сприймання.

   Так я обґрунтувала тему заняття, і, головне, довела дітям, що нове вміння допоможе їм краще розбиратись у життєвих ситуаціях.

Пропоную таке завдання:

- Зараз я, наприклад, читаю один раз десять слів: сонце, мама, зима, собака, яблуко, літак, береза, молоко, щука, годинник. Дітям пропоную запам'ятати  в будь-якій послідовності.

     Інше завдання: показую сюжетний малюнок і пропоную запам'ятати, хто або що на ньому зображено (сюжет "Природа в лісі"). Пропоную уважно роздивитись і запам'ятати що намальовано. Через хвилину ставлю такі питання:

      Скільки дітей на малюнку?Скільки дітей збирали квіти?Кого побачили хлопчик і дівчинка?Скільки тварин було на малюнку?Яка пора року зображена?

       У розв'язанні проблеми розвитку пізнавальної діяльності дошкільників у період навчання грамоти важливе місце займає прийом використання загадок. Загадка стимулює діяльність дитини, викликає потребу поміркувати.   Стимулювання пізнавальної роботи характеризується активністю, як тільки діти чують загадку - очі спалахують здогадками, постає маленьке "світло розуму", коли школяр прагне вирішити поставлене завдання - знайти відгадку. Вже сам процес пошуку відгадки приносить дитині задоволення, бо вдовольняє її пізнавальну потребу, спонукає розум до активної роботи. Отже активність, потреба в самому процесі розумової праці - це ті важелі, на яких тримається, розвивається пізнавальна діяльність дитини. Я намагаюсь розвивати пізнавальні можливості в усіх дітей, допомагаю кожній дитині відчути світлу радість пізнання.

     На мою думку робота в малих групах сприяє розвиткові пізнавальних інтересів сором'язливих дітей, дає можливість виразити їм в словах свою думку пізнання, вчить активно слухати, культурно говорити.

     Великий інтерес діти виявляють до природи, до живих істот. Пізнання навколишнього світу змінює світ дитини тоді, коли сама дитина зацікавлена щось дізнатись, пізнати нове, невідоме.

     Стимулювання пізнавальних інтересів є необхідною умовою дошкільного навчання. Дітям подобаються заняття природничого циклу. Дітям хочеться дізнатись більше про себе, чому буває ніч і день, для чого потрібне сонце, чому листочки мають зелений колір, для чого потрібна вода. Щоб дати відповіді на ці та інші питання, я намагаюсь використовувати різні за формою пізнавальні завдання.   ІКТ-технології,логічні вправи, дидактичні ігри, загадки, ребуси потребують творчої самостійної  пошукової діяльності дітей.

    І тому я намагаюсь стимулювати навчальний процес так, щоб кожна дитина відчувала, що його праця - то частка загальнонародної праці.

«Якщо Ви бажаєте, щоб діти творили, створювали художні образи, перенесіть з вогника своєї творчості хоча б одну іскру в свідомість дитини. Якщо Ви не вмієте творити, або вам здається пустою забавою спуститися до світу дитячих інтересів, – нічого не вийде.» В. Сухомлинський