Японія.10 клас. Презентація

ЯПОНІЯ

Бліц турнір99% населення Японії складають.. Релігія, що прийшла в Японію з ІндіїЯк японці називають свою краї­ну? Який тип відтворення населення Японії? Мистецтво вирощування карли­кових дерев. На якому острові знаходиться столиця? Тип господарства Японії. Японська релігія. Екс-столиця Японії. Грошова одиниця Японії Найвища гора, символ Японії. 

«Візитна картка»4 Офіційна назва – Японська держава1235 Площа – 378 тис. км2 Населення – 126,2 млн. осіб. Столиця - Токіо. Парламентська монархія, унітарна держава (47 префектур)

Японія – економічно високорозвинена держава, країна «Великої Сімки»

Економіко-географічне положення. Острівна держава поблизу східного узбережжя Азії, 4000 островів (чотири великі – Хонсю, Хоккайдо, Кюсю, Сікоку);Відділена Японським морем від Росії, Північної і Південної Кореї, Східнокитайським морем – від Китаю, зі сходу й південного сходу омиває Тихий океан;Берегова лінія дуже порізана.

Природно-ресурсний потенціал80% території складають гори, а найвища гірська вершина країни - вулкан Фудзіяма (3776 м.) – вважається святинею

Сучасний вул­канізм, землетруси, цунамі.

Клімат мусонний, на півночі (Хоккайдо, північ Хонсю) помірний, на інший території — субтропічний, багато опадів (1000 до 2500 мм на рік). Річки численні, короткі, бурхливі й порожисті, мають великий гідропотенціал. Лісистість 68, 5% (близько 1/3 — штучні насадження). Ґрунти підзолисті, бурі лісові,-жовтоземи, червоноземи — родючість низька. Рілля 13% площі. Біоло­гічні ресурси Океану. Багаті рекреаційні ресурси (20 об'єктів Спадщини ЮНЕСКО). Природно-ресурсний потенціал

Населення. Японія – країна одного етносу.99% - японці; 0,5% - корейці; 0,5% - китайці і айни (залишки корінного населення)Природний приріст від'ємний — 2,1‰Старіння населення (28% старші за 65 р.) Середня густота населення понад 330 осіб/км2 (в сім разів більше середньо-світової!), на Тихоокеанському узбережжі понад 1000 осіб/км2 Релігія: синтоїзм — 79,2%, буддизм — 66,8% (ба­гато сповідують синтоїзм та буддизм одночасно), християни — 1,5%.

Урбанізація 93,5%. Найбільші міста: Токіо (38 млн), Осака-Кобе (20,2 млн), Нагоя (9.4 млн), Китакюсю-Фукуока (5,5 млн), Сидзуока-Хамамацу (3,4 млн), Саппора (2,6 млн). Робоча сила — 67,8 млн, структура зайнятості: сільське господар­ство — 2,9 %, промисловість — 26,2 %, сфера послуг — 70,9 %.

Трудові ресурси ЯпоніїВисока якість трудових ресурсів. Один з головних критеріїв неухильного еко­номічного зростання Японії «людський фактор» — особливі риси, що властиві японському народу: разюча працьовитість, сумлінність, високий рівень освіченості,і професійної кваліфікації. Японців відрізняє сильна прив'язаність до своєї сім'ї, навчального заклад, місця роботи, батьківщини. «Господарський» патріотизм: японці працюють набагато більше, ніж жителі Європи або Америки; 30% япон­ців працюють понад 50 годин на тиждень, а 12% — навіть більше, ніж 60 годин; в Японії найкоротші відпустки в світі — два тижні.

Особливості сучасного постіндустріального розвитку країни. Японія — високорозвинена постіндустріальна держава, одна з найбільш про­мислово розвинених та технологічно оснащених країн світу. Загальний ВВП на душу населення — 42,7 тис.$ — 40 місце. Структура ВВП: сільське господарство —1,0 %, промисловість - 29,7 %, сфера послуг — 69,3%. Японські ТНК, на відміну від американських та європейських, спеціалізуються переважно на виробництві промислової продукції, зокрема авто­мобілебудуванні та електроніці.

Основні чинники, які забезпечили Японії економічні успіхи. Ретельно зважена національна стратегія економічного розвитку; Широке запозичення науково-технічних досягнень інших розвинених країн;Порівняно низькі витрати на оборону;Інтенсивна праця японців.

Економічна модель Японії — «ієрархічний корпоративізм», ґрунтується на ак­тивній участі держави в економіці країни. Особлива форма організації економі­ки — об'єднання фірм у промислово-фінансові групи — кейрецу. Головний промисловий, фінансовий та культурний центр — Токіо. Економічна модель

Домінуючі складники третинного сектору. Розвинені всі види діяльності характерні для постіндустріальних країн 3-тє міс­це в світі за виробництвом послуг після Китаю та США. Потужна фінансово-бан­ківська система. До переліку найбільших банків світу входять Mitsubishi UFJ Financial Group (3 - тє місце), Japan Post Bank (10 місце), Sumitomo Mitsui Financial Group (18 місце). Наука та наукові дослідження: біотехнології, системи інформаційного забезпе­чення, нові види енергії і матеріалів, системні дослідження Землі, космосу та оке­ану. Державна програма «Технополіс» (Цукуба, «Кремнієвий острів» Кюсю). Одна з найрозвиненіших у світі систем охорони здоров'я.

Транспорт. Ефективна транспортна система. Основні види внутрішнього транспорту — автомобільний та залізничний. «Сінкансен» — система швидкісних залізниць (довжина майже 3,4 тис. км, швидкість до 300 км/год). Найбільші морські порти світу: Нагоя, Тіба, Йокогама, Кобе, Токіо, Осака;Найбільший аеропорт — «Ханеда» в Токіо.

Промисловість. За обсягами промислового виробництва — третє місце в світі після Китаю та США. Найбільше значення як у національному, так і у світовому господарстві ма­ють машинобудування, чорна металургія, хімічна й нафтохімічна промисловість, електроенергетика. Понад половини обсягів промислової продукції забезпечує ма­шинобудування. Панівні позиції в світі за виробництвом автомобілів, верстатів, морських суден, електроніки, електротехніки, робототехніки.

Машинобудування ЯпоніїНайпотужніші автомобільні концер­ни — «Тойота», «Ніссан», «Хонда». 18% світового виробництва всіх промислових роботів. Основні підприємства машинобудування розташовані в межах Тихоокеан­ського промислового поясу: у Токійському районі — автомобілебудування, складне верстатобудування, промислові роботи; в Осакському — металомістке обладнання (близько центрів чорної металургії); в Нагойському районі — верстатобудування, виробництво устаткування для інших галузей промисловості.

Сільське господарство. Самозабезпеченість продуктами харчування — 64 %. Сільськогосподарські угіддя — 13 %. Переважають дрібні господарства. Застосування передових техноло­гій. Провідне значення має рослинництво: рис (половина посівних площ, 4-те місце в світі), пшениця, ячмінь, овочі, фрукти, цукровий буряк. Розводять птахів, сви­ней, велику рогату худобу. Традиційно велике значення рибальства, аквакультури. У середньому один японець вживає близько 168 кг риби на рік.

Зовнішні економічні зв'язки. Експорт: транспортні засоби, метали, напівпровідники, автозапчастини, енергетичне обладнання, пластмаси.Імпорт: нафта, природний газ, вугілля, продукти харчування, одяг. Найбільші партнери: США, Китай, Республіка Корея, Таїланд, Австралія. Україна та Японія мають різнобічні двосторонні зв'язки. Україна купує автомобі­лі, комп'ютери, телевізори, годинники, фотоапарати тощо; постачає в Японію руди металів, продукти харчування.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Лірика Мацуо Басьо. Мацуо Басьо часто повторював прислів'я: «Пер­лина полюбляє ховатись у непоказ­ній оболонці». Лишаючись наодин­ці з природою, він придивлявся, прислухався і намагався передати її голоси. Туман — як щільна мжичка. Удень, коли не видно Фудзі,— Якийсь химерний настрій. Мацую Ба­сьо вважав, що щастя — пізнання себе і природи, чисте сумління. Ба­гато його мініатюр наповнені гли­боким філософським змістом. Басьо-сенсей (що в перекладі озна­чає — вчитель) олюднював природу, відчував себе її частиною.

Бонсай. Це мистецтво ви­рощувати карликові дерева, які схо­жі на ті, що ростуть у горах, зма­гаючись за виживання. Слово бон означає «дерево», сай — «тарілка». Мініатюрність досягається постій­ною обрізкою і прищипуванням Мета цього виду мистецтва — створити в домі мініа­тюрний шматочок природи.

Ікебана. Це ком­позиція з квітів, яка є не букетом у нашому розумінні, а справжнім мистецтвом, наповненим глибо­ким філософським змістом. У пе­рекладі з японської слово ікебана означає «квіти, що ожили». Мета ікебани — показати, висловити красу природи, допомагати квітам виявити свою красу Створюючи ікебану, майстер намагається передати єдність природи — неба, людини і землі. Тому основу ікебани становить композиція з трьох ліній, які називаються сін, соє, хікайє.

Школа в ЯпоніїНавчальний рік в японській школі найдовший у світі: 240 днів. Але не­зважаючи на це викладачі задають додому стільки, що старшокласни­ки змушені сидіти за підручниками після шкільних уроків ще 5—6 го­дин. Батьки суворо слідкують за на­вчанням дітей і не дозволяють дітям піднятися з-за столу, доки уро­ки не вивчені. Школа — частина суспільства. Для японських дітей життєво важливо засвоїти дух общини та сімейності. Учителі визнають існування відмін­ностей у здібностях дітей, але вва­жають, що не можна виділяти ко­гось, і через це ставляють усьому класу однакові оцінки. Діти в японських школах не зали­шаються на другий рік. Навіть за двері з уроків не виставляють. У шість років японські хлопчики і дівчата ідуть у початкову школу. Провчив­шись у ній шість років, майже всі вони переходять у молодшу серед­ню школу, потім — у трирічну стар­шу середню школу. Школи ділять­ся на державні, муніципальні, при­ватні. Державні школи вважають­ся «дешевими», приватні — «доро­гими».

Релігія ЯпоніїЯпонська релігія синто — «шлях богів» — стверджує, що все у світі живе, а значить і святе: гора, лотос, райдуга після грози. Буддизм прижився на японській землі як релігія знаті. Весільні обряди традиційно закріплені за синтоїстськими храмами, похоронні й поминальні — за буддійськими.)

Японський дім«Будуючи собі житло,— говорять японці,— ми перш за все розкри­ваємо зонт у вигляді даху, щоб на землю упала тінь, а потім оселяє­мось у цій тіні». Коли вперше бачиш япон­ське житло, більш за все дивуєш­ся повній відсутності будь яких ме­блів. Ніде немає прикрас, за виключенням ніші, де висить свиток з яким-небудь зобра­женням, під ним стоїть ваза з кві­тами. На своєрідність японського будин­ку має вплив натура його госпо­даря. Розсувні стіни відображають прагнення злитися з природою, за­мість того, щоб відгородитися від неї.

Гейша. Японці звикли ділити жінок на три категорії: для домашнього вогни­ща й продовження роду — дружи­на; для душі — гейша з її освіче­ністю; для плоті — ойран — дівчи­на з бару. Час, проведений з гейшами,— це пам'ятна подія. Гейші запрошують­ся, щоб позмагатися з чоловіками в знанні поезії, виконати церемон­ний танець. У дослівному перекладі слово «гей­ша» означає «людина мистецтва». Гейша — це людина, яка вміє роз­важати чоловіків, причому не тіль­ки умінням співати, танцювати, але і своєю освіченістю.

Як в Японії розв'язується проб­лема нестачі земель?Проблема дефі­циту земель в Японії розв'язується за рахунок наступу на прибережні ділянки морів. Так, у центрі Осакської затоки за 14 років було побу­довано величезний штучний острів

Японці говорять, що Японія починається з Токіо. Токіо з приміською зоною посідає перше місце у світі за кіль­кістю населення (26 млн чол.). То­кіо росте і вгору (50-60-поверхові хмарочоси на антисейсмічних фундаментах), і вниз (підземне бу­дівництво), і вшир. Токіо відзнача­ється дуже хаотичною забудованістю. Загальна довжина вулиць Токіо складає 22 тис. км, що перевищує половину довжини екватора. При цьому більшість вулиць взагалі не має назв. Таблички з цифрами вка­зують номер району, блоку, номера квартир.

Японський характер — у чому його особливості?Японці над­звичайно ввічлива нація. Співроз­мовники тільки те й роблять, що вклоняються і кивають один од­ному, навіть тоді, коли розмовля­ють по телефону. Японець ніколи не стане катего­рично заперечувати, він майже ні­коли не говорить «ні», навіть, коли не згоден. Тому Японія отримала назву «країни, де не сперечаються». Ввічливість японців ніби підкрес­люється їхнім зовнішнім виглядом, як правило, всі вони надзвичайно охайні.

Японський характер — у чому його особливості?Майже на кожній вулиці японсько­го міста Сендая розташовані ящики з парасольками. Виявляється, що, коли японця застає зненацька дощ, він просто візьме одну з парасольок, коли дощ закінчиться — покла­де її в найближчий ящик. Це під­креслює ще одну рису японців — чесність. Японців важко змусити вийти з себе. Япон­ський етикет вважає неввічливим перекладати свої турботи на інших і виказувати надлишок радості. Японці не сприймають індивідуа­лізм. Японське суспільство — це суспільство груп. Кожен японець відчуває себе час­тиною будь-якої з них — чи то сім'ї, чи общини, чи фірми. Японці багато читають, люблять по­дорожувати.

Має свої особливості і японська система виховання та навчання дітей. Виховання базується не на погро­зах, а піклуванні. Малюку нічого не забороняють. Від дорослих він чує лише попередження: «З тебе будуть глузувати, на тебе розлю­тяться. Дивись, у дім більше не вві­йдеш»,— застерігає японська мати дитину, таким чином погрожуючи їй відлученням від сім'ї — першої общини. Діти пізнають перші обмеження вже в шкільні роки. Курс шкільного навчання в Японії триває 12 років, шість із яких припадає на початко­ву школу. Це пояснюється виключ­ною складністю японської мови. Учні повинні засвоїти мінімум 1850 ієрогліфів. Насправді для читання книг і газет необхідно знати близь­ко 3 тисяч.

Освіта. Університет для свого чада — найзаповітніша мрія батьків. Їй підпо­рядковане все життя дитини, і дуже часто ключем для здійснення цієї мрії стає постійне зубріння. Змалку дітей навчають за прислів'ям: «Будеш читати чотири голини — потра­пиш до вузу»В Японії нараховується майже 200 університетів, це більше, ніж в усій Західній Європі. Кількість бажаю­чих здобути вищу освіту постійно збільшується. І японців не зупиня­ють ніякі труднощі на цьому шля­ху — ні складні конкурси, ні висо­ка плата за навчання, тому що піс­ля закінчення університету можна влаштуватися на престижну фірму. За даними статистики: до 25 років 40% японських юнаків здобувають вищу освіту, це вдвічі більше, ніж у США.

КімоноЇх існує декілька різновидів: чоловічі й жі­ночі, верхні й нижні. Чоловічі кімо­но мало чим відрізняються від жі­ночих, хіба що стриманішим за­барвленням. Чоловіки запинаються на стегнах, зав'язуючи вузол право­руч або ззаду. Жінки перехоплюють кімоно на талії або вище та зав'язу­ють пояс бантом із заду.

Про чайну цере­монію. Відбувається ця церемонія в чайній кімнаті, де панують сутінки. Посе­редині кімнати — квадратна загли­бина, де у керамічній корчазі жевріє деревне вугілля. Тут стоїть посуди­на з окропом. Дерев'яним черпаком господиня набирає воду і ополіс­кує фарфорову піалу, потім ретель­но витирає її край білосніжною лля­ною серветкою. Кладе впіалу роз­тертий в найтоншу пудру порошок зеленого чаю. По краплинах нали­ває окріп і починає збивати бамбу­ковою мітелкою, аж поки зеленува­та, схожа на крем піна, не підніметь­ся до країв піали. Чайна цере­монія з суворо визначеними рухами, їх красою і розміреністю, заспокоює душу, виховує стриманість і врівно­важеність.

Кендо – це вид фехтування, в яко­му замість шпаг використовують­ся бамбукові палиці. Одяг кендоїстів — довгі чорні спідниці, рукавич­ки та шоломи. Борці сумо мають незвичайний зов­нішній вигляд. Особливо вражає їхня вага, яка перевищує 120-170 кг. Назва дзюдо складається з двох слів: дзю перекладається як «шлях», до — «вміння триматися».

СамураїЦе японські вояки. Вони несли служ­бу в знатних феодалів, яким при­сягали на вірність. За хоробрість їх нагороджували землею, але при цьому вони мали бути готовими в будь-який момент віддати жит­тя за свого хазяїна. Наприклад, якщо в бою гинув хазяїн, яко­му служив самурай,— той вважав своїм обов'язком заподіяти собі смерть, тобто здійснити харакірі. Найбільше самурай боявся проя­вити слабкість.