Явище омонімії в сучасному мовознавстві

Явище омонімії в сучасному мовознавстві Скільки коштує ваш лук?

Омоніми (від грец. homos - однаковий, опута - ім'я) - це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Явище омонімії - наслідок випадкового збігу звучання, у значенні ж слова-омоніми не мають абсолютно нічого спільного.

Наприклад: Дід – батьків Дід – будяк.або материн батько; чоловік похилого віку. Дід – сніп соломи або очерету; сніп, що стоїть на почесному місці в хаті.

Омонімія та полісемія. Омоніми принципово відрізняються від багатозначних слів. Між значеннями полісемантичного слова існують зв’язки: вони об’єднані спільним поняттям. Значення омонімів не пов’язані між собою. Існує кілька способів відрізнення омонімів від полісемічних (багатозначних) слів: Шляхом підбору синонімів: бродити – блукати, сновигати; бродити – шумувати, отже, це омоніми, а  вибиратися – виїжджати, виселятися, вибиратися – вилазити, видряпуватися, вибиратися – вирушати, відправлятися – синоніми різні, тому це полісемічне слово. Шляхом утворення похідних слів. В омонімів вони будуть різними: термін – терміновий, термін – термінологічний, отже. А полісемічне слово клас утворює: класний, класовий, класифікаційний, тому в кожному випадку слід зважати на зміст слова, його морфологічні та синтаксичні особливості.

Групи омонімів. Розрізняють омоніми повні та неповні. Повні (абсолютні) омоніми трапляються в межах однієї частини мови, їх звуковий склад збігається в усіх граматичних формах: двір (господарська ділянка, на якій розміщені будівлі та місце біля них) і двір (монарх і його оточення). Такі слова ще називаються власне омонімами. Неповні омоніми – це слова, що збігаються звучанням не в усіх граматичних формах. Неповні омоніми поділяються на кілька підгруп:а) омофони – це слова, у яких однаковим є тільки звучання, а значення й написання різні: сонце – сон це, гриби – греби, Роман – роман, Вікторія – вікторія.б) омографи – слова, у яких однаковим є тільки написання, а звучання і значення різні: зáмок – замóк. Такі слова розрізняються наголосом.в) омоформи – це однакові форми слів. Це збіг форм слів тільки в одному якомусь граматичному значенні: три (числівник) і три (дієслово в наказовому способі).

Джерелами омонімії є:випадковий збіг неспоріднених слів:  деркач (птах) деркач (віник);  розпад багатозначного слова:  переказати (переповісти) переказати (гроші);словотвірні процеси: винний (вина) винний (вино);

збіг абревіатури та вже наявного в мові слова:  СТО (станція технічного обслуговування) сто (100);збіг українського та іншомовного слова:  лава (предмет для сидіння) лава (з італ. - розплавлена вулканічна маса);засвоєння з різних мов:  ліга (з франц. - асоціація) ліга (з італ. -знак над нотами у вигляді дуги).

Міжмовна омонімія Існує також явище міжмовної омонімії - продукт взаємодії близькоспоріднених мов, сплутування однакових за звучанням слів, що позначають різні поняття у різних мовах. Це дало змогу називати міжмовні омоніми "фальшивими друзями перекладача", "ключами, що відмикають зовсім різну дійсність". Наведемо приклади міжмовних омонімів на межі слов’янських мов, одна з яких – рідна українська.

На межі української та інших слов’янських мов. Польська – українська:sklep (польс., в перекладі «крамниця») – склеп (укр., «гробниця»). Болгарська -українська:булка(та) (болг., в перекладі «нареч. Ена») – булка (укр., хліб з пшеничного борошна). Російська – українська:пыльный (від пилу) - пильний (укр., ретельний); На межі української та германських мов. Англійська – українськаcut (англ., в перекладі «різати»), читається «кат» – кат (укр., «людина, яка втілює в житті смертні вироки»);Німецька – українськаdas deputat (нім., розмір заробітної плати; ставка викладача) – депутат (укр., виборчий представник).

На межі української та романських мов. Французька – українськарarole (фр., в перекладі «слово, обіцянка») – пароль (укр., «слово-код»).Іспанська – українськаpie (ісп., в перекладі «кінець сторінки чи репліки; ступня ноги; основа, опора; підніжжя; стовбур дерева та ін.») – п’є (укр., від інфінітива «пити» – вживати якусь рідину).Італійська – українськарiano (італ., в перекладі «тихо, повільно, рівно») – п’яно (укр., за звучанням нагадує людину, яка перебуває у стані сп’яніння – п’яний, тобто нетверезий). На межі української та східної (японської) мов. Японська – українськаkawa (яп., в перекладі «ріка») – кава (укр., напій).

Міжмовні омонімічні ланцюжки1) кабан (українською означає «дика чи свійська тварина»)cabane (французькою означає «хатина, хижа»);kaban (鞄) (японською означає «сумка, портфель»).2) кара – (українською означає «суворе покарання, відплата»);cara (іспанською означає «обличчя»);cara (італійською означає «дорог. А» як звертання до жінки).3) каса (українською означає «скринька або сейф для зберігання грошей, цінних паперів; окремий відділ з цією ж функцією»);casa (іспанською означає «дім; заклад, компанія, фірма»);kasa (японською означає «парасоля»).

Як відомо, існує словник російсько-українських міжмовних омонімів, який нараховує близько 2,5 тисяч омонімічних пар. Причиною прикрих помилок у щоденному мовленні більшості українців є сплутування слів, однакових за звучанням у російській та українській мовах. Міжмовна омонімія може стосуватися й віддалених від української мов. Найчастіше це зумовлює помилки під час перекладу текстів. Перекладачі залишають поза увагою окремі відтінки значень слів. Щоб уникати таких помилок, треба знати предмет перекладу, досконало володіти мовою оригіналу та його лексико-граматичними особливостями у зіставленні з рідною, частіше звертатися до перекладного словника.

Використання омонімів. Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання. Тому основна вимога до тексту з омонімом - чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту. Омоніми широко вживаються в художній літературі, у народній творчості, в усному мовленні. В омонімії майстрів слова приваблює суперечність між формою та змістом – адже це слова однакові (звучанням) і водночас різні (значенням). У ділових та наукових текстах омоніми зі стилістичною метою не використовуються, адже вони можуть тільки утруднювати спілкування в цих стилях. На основі омонімії будуються каламбури, жарти, гра слів, загадки, скоромовки.

Наприклад: То пригріло взимку СОНЦЕ,чи, можливо, тільки СОН ЦЕ?«Росте у лісі ПРОЛІСОК», -читає Настя ПРО ЛІСОК. Ледве вгору дід ДОБРІВ,зморшки в діда аж ДО БРІВ. Це усе було НАСПРАВДІ,вчитель научав НАС ПРАВДІ. На вікні стоїть ІРИС,на столі є хліб І РИС. На горі росте квасоля, а з гори несе квас Оля. Я тягнув на гору віз, а з гори мене він віз. Я зробила піну з мила, та її водичка змила. Ігор Січовик

Омоніми є важливим засобом не лише для досягнення гумористичного чи іронічного ефекту. Наприкінці поетичного рядка вони часто не тільки римуються, а й наповнюються особливою виразністю та силою. Так, наприклад, у Т. Шевченка: Думи мої, думи мої, Квіти, мої діти. Виростав вас, доглядав вас. Де ж мені вас діти?

Омоніми вводяться в текст для виявлення дотепності, для пародійного спрямування тексту, його стилістичної витонченості. Дотепність, як відомо, сприяє кращому висвітленню певного поняття: «Він на éпосі жадає Прислужитися епóсі» (В. Лагода). У деяких непрямих відмінках слова епос та епоха різняться тільки наголосами, що й використав автор для каламбуру.

Загадки на використання омонімів. На омонімах побудовано багато загадок. Так, наприклад: Яке поле не виореш? (Поле капелюха). На яких полях не росте трава? (На полях капелюха)Яку косу не можна заплести? (Ту, що косить)Якою косою не можна косити? (Дівочою)У якому магазині нічого не купиш? (У магазині автомата)Яку байку не можна прочитати? (Тканину)

Неточності, що можуть виникати при використанні омонімів. Шкодять тексту омоніми тоді, коли виникає двозначність, непередбачена автором. Трапляється це, як правило, у коротких, нерозгорнутих реченнях – найчастіше в заголовках, бо в звичайному, розгорненому реченні омонімія майже не буває шкідливою й узагалі відчутною: “Винний брак”. Неуважне ставлення до слова нерідко помічається в розмовному мовленні. Біля каси магазину можна почути: “Вибийте мені печінку”; у поліклініці: “Зніміть череп і запишіться до хірурга” тощо. Отож, не слід забувати про можливість двопланового розуміння слів, здатних до омонімії.

Отже, омоніми - слова, що мають однакове звучання й написання, але зовсім різне значення. Від багатозначних слів омоніми відрізняються тим, що означають предмети, ознаки, дії, що не мають між собою нічого спільного. Збіги у звучанні й написанні слів виникають як унаслідок взаємодії між різними мовами, так і під дією внутрішньомовних чинників, одним із яких є розпад багатозначного слова, коли його різні значення перестають сприйматися як пов'язані між собою й перетворюються на окремі лексеми. Омоніми виникають і внаслідок історичних змін у звуковому складі слів, які призводять до їх формального збігу. Використовуючи омоніми, треба дбати про те, щоб контекст точно окреслював властиве їм лексичне зна­чення. Невдале вживання омонімів може породжувати двозначність думки.