З чистого джерела народної мудрості . Музика яка не знала нот.

ТЕМА: З чистого джерела народної мудрості . Музика яка не знала нот.

МЕТА: продовжувати знайомити учнів з різновидами народної творчості; розширювати уявлення про влучність, точність, красу рідного слова; пробуджувати інтерес до вивчення рідної мови; розвивати образне і логічне мислення, творчу думку, спостережливість, уяву, музичний смак, інтерес до музичних образів, почуття ритму; виховувати любов до творів усної народної творчості, до книги; розкрити поняття «народна музика», актуалізувати і поглибити знання щодо сутності і специфіки народної музики; учити на елементарному рівні висловлювати враження від музичних творів, виразно співати.

ОБЛАДНАННЯ: музичний інструмент, комп’ютер, мультимедійний проектор, екран, виставка книжок «Усна народна творчість», торбинка із зівданнями.

 

ТИП УРОКУ: узагальнення та систематизація знань, умінь, навичок.

 

ХІД УРОКУ

 

І. Організація класу

Дзвоник дзвонить, не стихає,

Школярів усіх скликає:

– Гей, до класу поспішайте

На місця свої сідайте –

І урок розпочинайте.

II.Актуалізація знань учнів

- Що це, діти?

Це торба.

А в нашій торбі знаходиться лист, а  від кого він ми зараз дізнаємось.

 Шановні учні другого класу!

У цій торбі знаходиться народна мудрість яка передається із покоління в покоління. Сьогодні на уроці ви доповніть цю торбу новими знаннями і передайте її наступним поколінням…

 

Ваші предки.

ІІI. Оголошення теми і мети уроку

Сьогодні ми будемо разом  дізнаватися про скарби української народної мудрості.

 

 

ІV. Опрацювання теми уроку

1.          Галявина лічилок.

- А зараз настав час зазирнути у чарівну торбинку. Про торбу навіть лічилочка є

-  Хто знає цю лічилочку?

Котилася торба з високого горба

А в тій торбі хліб-паляниця

Кому доведеться - той буде жмуриться.

 

- За правильні відповіді ви отримаєте маленькі зернятка.

А які ви ще знаєте лічилочки?

- Діти, подивіться на екран, прочитаємо яку лічилочку я для вас

Зайчик-зайчик-побігайчик
Виніс хліба нам окрайчик,
Виніс свіжої води.
Ой, виходь жмурися ти!

- Молодці, діти. Лічилочки, це зерна народної мудрості.
 

2. Зупинка «Українські потішки».

- Подивимось, що там ще є у торбині.

 

НАЛОВИЛА БАБА ЩУК
Чук чук чук, чук!
Наловила баба щук.
Роздивилась в казані-
То не щуки, а лини!
Чук, чук, чук, чук!
Наловив дідуньо щук.
Роздививсь у казані —
Знов не щуки, а лини!
Чук, чук, чук, чук!
Обійдемось і без щук.
А линки, а линки
Повминаєм залюбки!

 

ПІШЛА КИЦЯ ПО ВОДИЦЮ
Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю.
Пішов котик витягати:
- Давай, кицю, лапку
Та вилізай на кладку.
Сиди, кицю, грійся
Та нікого не бійся.

 

Ось ми  і познайомилися  ще з  одним  скарбом - українські потішки.

 

 

 

 

 

4. Робота над піснями.

(Діти дістають наступну зернину «Народні пісні»)

Учитель. - Достеменно невідомо, коли виникла музика, але можна впевнено сказати, що це було дуже-дуже давно. Автори деяких музичних творів нам відомі, але існує багато музики, автори якої невідомі. Як називають таку музику? Сьогодні ми знайдемо відповідь на це питання.

- Якщо ми знаємо ім’я автора музики, то таку музику називають композиторською.

- Музика виникла дуже давно, коли ще не існувало професії композитора. Її складали народні музиканти, які навіть не знали нот, і передавали музику своїм дітям та онукам у спадок. Її створювали хлібороби та ремісники, селяни та міські жителі. Така музика поширювалась у народі, її називають народною.

 

Віки - роки спливали, їх пам’ять берегла...

Ще нот тоді не знали, а музика — була!

Вона допомагала селянам у жнива,

Вона спостерігала і свята, і дива.

Вона пливла роками у хороводі днів,

До доньки йшла від мами, від батька — до синів.

Ту музику чудову, яка не знала нот,

Плека, як рідну мову, і береже народ.

О.  Лобова

5. Вокально-хорова робота

- А які ви знаєте народні пісні?

До народної музики належить багато дитячих пісень, із-поміж них — українська народнапісня-поспівка «Диби-диби».

 

V. Фізкультхвилинка

Виконання поспівки «Диби-диби» з рухами.

 

VI. Продовження роботи над новою темою.

1. Знайомство з колисковою піснею.

- Перший жанр усної народної творчості, з якою людина ознайомлюється, щойно з’явившись на світ, — це колискові пісні. З народженням в сім’ї дитини поруч із нею постійно перебуває матуся. Заколисуючи дитя, матуся співала колискові пісні.

- Колискові пісні призначені здебільшого для одного слухача і мають одного виконавця — матір або іншу близьку людину. Свою любов і ніжність, бажання бачити свою дитину щасливою, здорового, розумною мати передає в простій і спокійній мелодії, що відповідає ритму гойдання колиски.

- Яким є призначення колискової пісні? (Ії співають, щоб дитина спокійно заснула.)

- У народі кажуть: «Пісня колискова — то найперша материна мова».

- На попередньому уроці   музичного мистецтва ви вивчили колискову. Заспіваймо її разом!

(Учні виконують колискову « Котику сіренький).

2. Слухання музики

(Діти дістають наступну зернину «Народні танці»)

Учитель. Українська пісня — душа народу. Але й у танцях українці були завзятими.

 

Чуки,чуки,чуки,чок,

Пішли дітки в таночок,

Пішли дітки в таночок,

Донька збила каблучок.

- Прибий,татку, каблучок,

Бо я хочу в таночок.

 

З давніх-давен до улюблених танців українців належить «Козачок».

Це — старовинний масовий хороводний танець. Першими його виконавцями були козаки-воїни. Звідси походить його назва. Іноді танець починається повільним вступом ліричного характеру. Але основна частина його завжди бадьора та життєрадісна. Швидкий рух, чіткий ритм, повторення в різних варіантах тієї самої музичної фрази передають жваві й дрібні танцювальні рухи, що властиві танцю.

 Прослухайте український народний танець «Козачок» та опишіть його характер.

Слухання українського народного танцю «Козачок».

Під час повторного прослуховування  обговорення характеру танцю.

Який прекрасний український одяг. А хто з вас знає вірш про вишиту сорочку?

 

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами
Сорочку мама вишила мені

Червоними і чорними нитками.

 

3. Ознайомлення із прислів'ями та приказки.

 Дістаємо з нашого мішечка ще один скарб. Це - прислів’я, і приказки.

 

Яке дерево, такі й квіточки

Які батьки, такі їхні діточки.

 

Який дуб, такий тин

Який батько, такий син.

 

Який кущ, така й калина
Яка мати, така й дитина.

 

 

А зараз із розсипаних слів складемо прислів’я.

 

 Хоч і довго вчився,                       пригодиться на старість!

Зустрічають по одягу,                та дурнем лишився.

Учитись змолоду -                       а проводжають по розуму.

 

 

3. Опрацювання легенди про калину.
4.  

Хто ж ті ягоди не знає,

Від застуди їх приймає.

На кущах вони висять,

І, як маків цвіт, горять.

Тільки це не є малина.

Що за ягідка?

 

- Так, це калина.

 

Калина - один із символів України. Кущ калини був на кожному подвір'ї, її оспівували у піснях, розповідали про неї казки та легенди. Калина увійшла в побут людей не лише як їстівний продукт, а й як окраса. Узимку нею прикрашають святковий зал. 

Є такий вислів - без верби і калини нема України. Тому що калина є символом отчого краю, нашої рідної України. Коли в давнину козак вирушав у далеку подорож, то мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною.

 

– Але перш, ніж познайомитися з цим твором – підготуємось до читання.

а) вправа на розширення кута зору

 

  сві         ті

 

ку            щик

 

        ка                    лина

 

     чер                          воним

 

        

 

.

б) словникова робота

Гілля – відросток від стовбура дерева;

Милуватися –  дивитися, захоплюватися;

Шата – багатий, гарний одяг;

Покуштували – дізналися яке за смаком.

 

 

в) мовчазне читання (рибки; губи на замок)

- Читання тексту самостійно;

 

г) Гра «Закінчи речення».

 

Калинонька

 

Дуже давно жила на світі дівчинка Калинка. Не було у неї ні батька, ні матері. Пішла вона одного разу у ліс, щоб сухого гілля назбирати. Прийшла, дивиться, аж стоїть кущик та такий сухий, жодного листочка немає. Жаль стало кущика Калинці, викопала та й узяла з собою. Прийшла до хати, вибрала гарне місце та й посадила деревце. Старанно поливала його Калинка, доглядала, а навесні деревце зацвіло ніжним білим цвітом. Хто не йшов — милувався кущем. Коли ж прийшла чарівна осінь, одягнувся і кущ Калинки в золоті шата, та ще й повісив на віти ягоди червоні, мов кров. І старі, і малі дивувалися кущем Калинки. Пройшла осінь. Все побіліло, замерзло, лише кущ Калинки горів червоним намистом. Прилетіли горобчики, покуштували ягід, а вони ж бо солодкі, мов мед. Рознесли горобчики славу про кущ Калинки, ще й по насінинці в дзьобику. З тих пір вирощують українці Калинкові кущі, які звуть калиною.

5.  Казкова вікторина.

1. Хто з’їв Колобка?

 

а) Вовк;  

б) лисиця;                                      

в) дід.

 

2. Хто врятував Івасика-Телесика?

 

а) Орел; 

б) гуска; 

в) качка.

 

3. Хто загубив рукавичку?

 

а) Баба;  

б) дід;     

в) собачка.

 

4. Яке яйце знесла Курочка-Ряба?

 

а) Дерев’яне;                                 

б) срібне;

в) золоте.

 

 

5. Кого покликала кішка тягнути ріпку?

 

а) Мишку;                                      

б) собачку;                                    

в) дочку.

 

6. З чого пригощала Лисичка Журавля?

 

а) 3 глечика;                                  

б) з тарілки;                                   

в) з банки.

 

6. Галявина закличок.

А щоб був добрий і багатий урожай люди співали заклички.

7. Відгадування загадок.

 

Народився із землі,

Зарум’янивсь на вогні

І з’явився на столі

 До борщу тобі й мені.

(Хліб)

Виріс у полі на добрій землі,

Місце знайшов на столі.

(Хліб)

Так це слова про хліб, гарний, запашний.

Із хлібом-сіллю на вишитому рушникові завжди зустрічають гостей у нас на Україні. Такий існує у народі давній звичай. Люди кажуть: "Без солі, без, хліба не буде обіду". А щоб хліб був на столі, люди працювали. Влітку до схід сонця виходили в поле і працювали до пізнього вечора. Запам'ятайте, що головна праця українців - землеробство. Хліб здавна є символом добробуту, гостинності, хлібосольства. Протягом віків у народі виробилося ставлення до нього як до священного предмета. Зустрічати хлібом-сіллю дорогих гостей - цей звичай, що має глибоке коріння, дійшов до нашого часу. Традиції, пов’язані з хлібом, який уособлює повагу до праці й людини праці, кращі моральні засади взагалі, продовжують жити й тепер. Окрасою всіх свят і обрядів є хліб. Найпоширенішим обрядовим хлібом є коровай.

 

Вклоняємось вам, любі гості

Даруєм хліб святий та сіль

Від щирої душі людської

Від щедрої матінки-землі.

 

 . VІІ. Підсумок уроку.

Діти, пам'ятайте все про що ми розповідали - це обереги нашого роду тож шануйте їх. Багато скарбів української мудрості ми назбирали. По зернятках ми з вами збирали ці скарби. Із світанням полинуть вони в світ широкий і будуть чарувати інших людей своєю мудрістю.