З досвіду проведення нестандартних уроків економіки

З досвіду проведення нестандартних уроків економіки

Чую і забуваю,

бачу і пам’ятаю,

роблю і розумію.

(китайське прислів’я)

З метою утримання інтересу учнів до навчання педагоги часто використовують нестандартні уроки.

Обираючи методи навчання, важливо враховувати, як учень збирає, сприймає та засвоює знання. Встановлено, що засвоюється приблизно:

• 10% того, що читаємо;

• 20% того, що чуємо;

• 30% того, що бачимо;

• 50% того, що бачимо та чуємо;

• 80% того, що кажемо;

• 90% того, що кажемо і робимо.

Ось чому дуже ефективними в освіті є не академічні, а активні та інтерактивні методи навчання, які доцільно впроваджувати в вигляді нестандартних уроків.

Нестандартний урок – урок, який має нетрадиційну (невстановлену) структуру. Інша назва нестандартного уроку - імпровізований.

Нестандартні уроки є антитезою пасивності. Вони є дієвими і повинні навчити активності та вмінню розв’язувати проблеми.

Аналізуючи педагогічну літературу, можна назвати наступні типи нестандартних уроків: уроки типу КВК, уроки взаємного навчання, уроки-прес-конференції, уроки-рольові ігри, уроки-аукціони, уроки-ділові ігри, уроки-занурення, уроки-дискусії, уроки-змагання, уроки-консультації, телеуроки, кіноуроки, комп'ютерні уроки, уроки з груповими формами роботи, уроки творчості, уроки, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-конкурси, уроки-"суди", театралізовані уроки, уроки пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-подорожи, уроки-екскурсії, інтегральні уроки.

Отже, нетрадиційні уроки залучають до дії, створюють ситуації переживання та випробування, що сприяє кращому запам’ятовуванню матеріалу.

Звичайно, такі незвичні уроки більше подобаються учням і для заохочення до навчання час від часу їх проводити корисно. Але готувати і проводити такі уроки непросто. Перш за все необхідно бути творчою особистістю і хотіти проводити такі уроки.

Краще ретельно підготувати кілька нестандартних уроків у навчальному році, ніж часто проводити похапцем ігри.

1.Урок-гра „П'ять речень”

Постановка проблеми: значна частина учнів так і не опановують належним чином такий складний метод навчання, як робота з книгою: уміючи читати, вони не розуміють змісту прочитаного, не вміють виділяти головне. Завдання педагогів – підготувати учнів до самостійної роботи з книгою.

Ціль уроку: навчити учнів розвивати дуже важливе уміння - виділяти головне, на якому ґрунтуються і навики роботи з пресою, і орієнтування в інформаційному потоці, а також уміння скласти план, конспект, реферат; формування навичок прийняття рішень в команді шляхом досягнення консенсусу.

Хід уроку: вчитель готує роздатковий матеріал (текст) про тривалість економічних циклів (до теми „Циклічність економічного зростання”). Учням по парам необхідно уважно прочитати і передати зміст матеріалу п'ятьма простими реченнями. Потім вчитель утворює малі групи (по 4-5 учнів). Кожна група працює над створенням загальної позиції - вибором п'яти найбільш простих речень. Представники малих груп (за бажанням чи за вибором вчителя) презентують результати своєї роботи. Перемагає та група учнів, у кого розповідь коротше і при цьому точно передає зміст. Після групового обговорення п'ять простих речень учні записують їх в зошиті.

Приклад з досвіду роботи:

Тривалість економічних циклів (фрагмент тексту)

Одним з найвідоміших дослідників економічних циклів був учень М.І.Тугана-Барановського М.І.Кондратьєв. Вже його попередники (Х.Кларк, К.Виксель, В.Парето та ін.) зазначили наявність в економіці економічних циклів різної тривалості та глибини. Вони виявили, що в середньому тривалість циклу складає 7-11 років. Кондратьєв зробив спробу проаналізувати взаємовплив економічних циклів різної тривалості. Про існування довгострокових економічних коливань (довгих хвиль) економісти здогадувались давно. Вперше ще у ХІХ ст. про це писали Дж.Б.Кларк, І.С.Джевонс, пізніше - М.І.Туган-Барановський, К.Каутський, В.Парето та ін.

Створення теорії "довгих хвиль", однак, пов'язано з ім'ям російського вченого М.Д.Кондратьєва (1892-1938). Не зважаючи на те, що основні дослідження з цього напрямку були опубліковані ним ще у 20-х роках, внесок Кондратьєва в дослідження даної проблеми був настільки вагомим і загальновизнаним, що великі економічні цикли одержали в науці назву „циклів Кондратьєва”, а самого вченого прийнято вважати родоначальником теорії великих циклів в економіці.

На основі статистичних матеріалів він виділив цикли тривалістю 48-55 років. На думку вченого, такі великі цикли в економічному житті зароджуються разом з серйозними нововведеннями (значні відкриття, розробка великих сховищ корисних копалин). Тому висновки Кондратьєва про дуже тривалі цикли визвали великий інтерес у всьому світі. Але на батьківщині вченого його теорія суперечила основам командної економіки. В віці 46 років він був розстріляний.

П'ять речень:

1. На практиці в середньому тривалість циклу складає 7 - 11 років.

2. Деякі економісти вважають, що існують дуже тривалі цикли - «довгі хвилі» в економіці.

3. Їх ще називають «циклами Кондратьєва».

4. М. Кондратьєв (1892-1938) - російський економіст, якого прийнято вважати родоначальником теорії великих циклів в економіці.

5. На основі статистичних матеріалів він виділив цикли тривалістю 48-55 років.

2. Урок-дискусія «Анкета 5 з 25»

Постановка проблеми: учні часто не мають власної думки, а якщо і мають, бояться висловлювати її відкрито, на весь клас, тому відмовчуються в процесі заняття. Часто учні не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс. Завдання педагогів – навчити учнів володіти мистецтвом ведення дискусії.

Ціль: навчити учнів мати самостійний погляд на конкретну проблему, захищати свою позицію, погоджувати свої дії з іншими, приймати спільні рішення.

Суть методу: Анкета “5 з 25” є методом поглибленої дискусії. Метод вчить учасників аргументування, переконування, вислуховування партнерів і досягнення консенсусу. Дозволяє використовувати досвід і думки всіх членів групи.

Хід уроку: з запропонованого переліку тверджень (25) слід вибрати п'ять найбільш значущих і розставити їх по мірі важливості. 25 тверджень може запропонувати вчитель, а можуть це зробити і учні. Для цього учні заздалегідь розбиваються на "малі" групи за формальною ознакою і отримують завдання підготувати до певного терміну від кожної групи одну анкету. Коли учні приносять анкети, вчитель на їх основі складає кінцеву анкету, з якою здійснюватиметься робота на занятті. Анкета повинна бути старанно видрукувана і розмножена, так щоб її отримав кожен з учасників і кожна мала група.

Етапи роботи з анкетою:

1. Індивідуальний вибір. На початку уроку кожен учень, отримавши в руки таку анкету, повинен визначити свої індивідуальні переваги: вибрати п'ять основних, із його точки зору, тверджень і проранжирувати їх по мірі важливості. Таким чином кожний учень визначає свою позицію з цього питання.

2. Ділення на групи. Вчитель утворює малі групи (по 5–7 чол.). Поділ повинен бути, по можливості, випадковим, добре щоб в групі з’явились учні, які не сиділи до цього часу поряд. Чим більша внутрішня різнорідність групи, тим кращий ефект праці, тим більше різноманітного досвіду вносить кожний.

3. Робота в малих групах. Кожна група працює над створенням загальної позиції - вибором п'яти найбільш значущих тверджень. Спільний вибір повинні розділяти усі члени підгрупи. Тут важливо чути один одного і вибирати вагомі аргументи. Цей етап є, в принципі, найістотнішим в цілому методі – тут народжується найбільше задумів та ідей. Тут кожен може відчути, якою важливою є його власна думка. Результат виборів групи записується на додатковій анкеті.

4. Ієрархізація. Вчитель сам визначає, вводити цей етап або ні. Ведучий просить, щоб учасники впорядкували за важливістю зроблений вибір, присвоюючи найважливішому п’ять пунктів, а найменш важливому з вибраних – один пункт. Цей варіант варто застосовувати в невеликих групах, бо він значно полегшить визначення найбільш пріоритетних рішень.

5. Представлення результатів. Представники підгруп (бажано за вибором вчителя) презентують результати своєї роботи – ведучий записує їх на дошці, не коментуючи. Для того, щоб у окремих учнів не виникало бажання "сховатися" в групі, вчитель може сам визначити людину, яка презентуватиме ідею своєї малої групи. Як правило, це веде до активізації усіх учасників навчання і формує персональну відповідальність за вивчення матеріалу.

6. Коментарі ведучого. Педагог підводить підсумки роботи, коментує результати роботи малих груп. Зазвичай учнів цікавить і позиція ведучого. Він мотивує свій вибібор як один з поглядів на проблему, а не як на рішення суперечки.

Приклад з досвіду роботи:

Анкета «5 з 25» на тему

«Конкуренція»

1. Наслідком конкуренції є підвищення ефективності виробництва.

2. Подеколи монополії не треба запобігати.

3. Конкуренція – та сила, яка допомагає економіці розвиватися.

4. Наслідком конкуренції є зниження цін і витрат виробництва.

5. Монополія – це результат конкуренції.

6. Часто монополії не можливо уникнути.

7. Конкуренція є необхідним елементом ринку.

8. Конкуренція між виробниками зазвичай вигідна споживачам.

9. Монополія є результатом більш ефективного господарювання.

10. Механізм ціноутворення формується залежно від того, у якому ринковому середовищі діє фірма.

11. Конкуренція збільшує загальний добробут.

12. На ринку олігополії варто застосовувати нецінову конкуренцію.

13. Найдемократичніший ринок – це ринок досконалої конкуренції.

14. Конкуренція – одна з причин безробіття.

15. Конкуренція впливає на процес ціноутворення.

16. Захист конкуренції є метою антимонопольного законодавства.

17. Споживачі завжди програють внаслідок існування монополії.

18. Монополіст, призначаючи завищену ціну, перекладає зростання своїх витрат на споживачів.

19. Цінова конкуренція в умовах олігополії невигідна, навіть небезпечна.

20. Якщо на ринку панує один великий виробник, то в працівників обмежені можливості вибору місця роботи.

21. На ринку праці необхідно забути прислів'я «Робота – не вовк, в ліс не втече».

22. Ринок з найбільшим рівнем конкуренції – ідеально конкурентний ринок.

23. Конкуренція впливає на технічний прогрес.

24. Наслідком конкуренції є підвищення якості товарів та послуг.

25. Конкуренція на ринку праці – мотивація до самовдосконалення, підвищення кваліфікації працівників.