З досвіду роботи "Адаптація учнів 1 класу"

« Бути готовим до школи – не означає вміти

 читати, писати і рахувати. 

Бути готовим до школи – означає бути готовим

Всьому цьому навчатися.»

Венгер Л.А.                

                         Як  почуваються у школі найменші учні НУШ – шести – семилітки? Скільки серед них ( особливо з числа шестилітніх) тих, кому комфортно, цікаво, хто радо йде до школи, успішно оволодіває навчальними вміннями, осягає основи наук, на повну силу реалізує свої можливості? А скільки тих, кому тут незатишно, хто почувається невпевнено, боїться неуспіху, використовує перший – ліпший привід, щоб залишитися вдома, хто хоче повернутися в дитинство, яке тепер –в  минулому? У когось їх  більше, у когось – менше. Головне, що діти, в яких процес звикання до шкільного життя та його умов протікає складно, існують. Визнати цей факт означає, з одного боку, об’єктивувати проблему шкільної дезадаптації, з іншого – зробити крок назустріч фізичному й психічному здоров’ю малюків, закласти цеглину у фундамент їхньої довіри дорослому оточенню, сподівання на його захист і підтримку.

                                 А щоб захистити й підтримати, необхідно усвідомлювати важливість не лише функції постачальника інформації  для розуму, а й оберегу, на якого можна покластися, на якого дитина може розраховувати у плині життя. Підтримка дорослого – важливий гарант гармонійного входження малюка у шкільне життя. Хоча адаптація до нього пред’являє високі вимоги і до власних сил дитини. Якщо вчитель готовий здійснювати « догляд за душею» малюка, орієнтується у законах психічного розвитку дошкільника  і  молодшого школяра, сповідує  особистісну орієнтовану модель освіти. Можна сподіватися, що особливих проблем  із звиканням до школи в його першокласників

                     Актуальність і значущість проблеми адаптації дітей до школи полягає в своєчасному виявлення незрілості дітей, оскільки можливе повніше її подолання, що дозволить попередити саме виникнення багатьох проблем.

                               Шкільне життя на кожному кроці ставить вимоги до компетентності   дитини, її гнучкості, вміння виділяти головне і другорядне, здатності до одного пристосовуватися, а іншому чинити опір, відстоюючи власну гідність. В житті класного колективу щодня виникають непередбачувані ситуації, проблеми, що потребують вирішення і випробовують дитину на вміння приймати самостійні рішення, надавати чомусь – комусь перевагу, відмовляти у прихильності, відстоювати власну точку зору. Можливо, вперше у житті. У цьому сенсі актуалізується проблема формування у дитини пристосованості до життя як здатності бути придатної до повноти проявів, відповідною вимогам життя. В даному конкретному випадку – шкільного.

  Адаптація – пристосування дитини до умов та вимог нового середовища.

Адаптація дітей до школи буває:

• біологічна;
• психологічна;
• соціальна.

        Вступ до школи вимагає певного рівня розвитку мислення, довільної регуляції поведінки, навиків спілкування. Оцінка рівня шкільної адаптації складається з наступних блоків:

1. Показник  інтелектуального розвитку.
2. Показник емоційного розвитку.
3. Показник сформованості комунікативних навиків.
4. Рівень шкільної зрілості дитини в дошкільний період.

Результати досліджень Г.М.Чуткіної показали, що виходячи з рівня розвитку кожного з перерахованих показників, можна виділити три рівні соціально – психологічної адаптації до школи.

1.  Високий   рівень адаптації                      

Першокласник позитивно відноситься до школи, вимоги, що пред’являються, сприймає адекватно; учбовий матеріал засвоює легко; глибоко і повно опановує програмним матеріалом; вирішує ускладнені задачі, старанний, уважно слухає вказівки, пояснення вчителя, виконує доручення без зовнішнього контролю; виявляє велику цікавість до самостійної учбової роботи , суспільні доручення виконує охоче і сумлінно; займає в класі сприятливе статусне положення.

1. Середній  рівень адаптації

Першокласник позитивно відноситься до школи, її відвідини не викликають негативних переживань, розуміє учбовий матеріал, якщо вчитель висловлює його детально і наочно, засвоює основний зміст учбових програм, самостійно вирішує типові задачі, зосереджений і уважний при виконанні завдань, доручень, вказівок дорослого, але при його контролі; буває зосереджений лише тоді, коли зайнятий чимось  для нього цікавим; суспільні доручення виконує сумлінно, дружить з багатьма однокласниками.

2. Низький рівень адаптації

Першокласник негативно або індиферентно відноситься до школи; нерідкі скарги на нездоров’ї; домінує пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; з’ясований з вчителем матеріал засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником утруднена; при виконанні самостійних учбових завдань не виявляє цікавості; до уроків готується нерегулярно, необхідні постійний контроль, систематичні нагадування  і спонуки з боку вчителя і батьків; зберігає  працездатність і увагу при подовжених паузах для відпочинку, для розуміння нового і рішення задач за зразком потрібна значна учбова допомога вчителя і батьків; суспільні доручення виконує під контролем, без особливого бажання, пасивний; близьких друзів не має. Знає по іменах і прізвищах лише частину однокласників. О. Савченко зазначав, «… перший клас – своєрідна сходинка в системі   початкового навчання. З одного боку, шестилітні учні за своїм статусом – школярі, які навчаються у певних часових нормах за чітко визначеними вимогами  навчальних програм, підручниками. А з іншого, - це діти, які за своїм віком перебувають на межі вікових періодів – довкілля і молодшого шкільного. Саме це зумовлює тривалу перебудову їхньої психіки, складність адаптації до умов шкільного навчання».

В 1 класі навчається 6 дітей, 5 учнів відвідувало дитячий садок, 1 учень виховувався вдома( Ноздрачов Євген).

 У своїй роботі я використовую різні заняття для покращення  адаптації дітей до школи.

1. Виготовити медальйони.

2. Підготовка до знайомства.

Був собі дитячий  садок. У ньому дружно жили діти. Коли хотіли – грались, коли хотіли – розмовляли. І ось їм виповнилося по 6 років.

Прийшла пора йти до школи. Діти хотіли швидше стати школярами. Але трішечки боялися. Яке воно, шкільне життя? Але так було тільки спочатку. У класі їх зустріла добра вчителька. Вони познайомилися і зажили цікавим шкільним життям.

Ми також розпочнемо своє навчання зі знайомства.

Мене звати…( представитися). І я дуже хоч знати ваші імена. Пропоную на рахунок «один», «два», « три» голосно сказати своє ім’я і на сигнал мовчок ( палець на губах) – закрити ротик рукою. ( діти хором вигукували свої імена).

• Діти, ви чули як кого звати?
• Знайомство не відбулося. Ви, мабуть, зрозуміли , що всім разом говорити не можна. Говоритимемо по черзі. Для цього треба підняти руку. (   Я хочу сказати ).

2.Інтерактивна гра «Сонечко по колу»

• Ви сидите групами. Познайомитися по черзі означає, що хтось скаже своє ім’я першим. Ті, до кого я звернуся , називатимуть своє ім’я.

3. Знайомство в групах. Інтерактивна гра «Вогник»

(У кожній групі хтось першим називає своє ім’я, за ним по черзі – всі інші).

• А тепер усі групи повторять імена діток зі своєї групи пошепки.(Подає сигнал дзвіночком – всі затихають).

1. Представлення груп. 

Групи по черзі встають, хором називають імена всіх діток своєї групи. Підходжу до кожного учня, чиє ім’я  називають діти, торкаюся його плеча. Ім’я кожної дитини зустрічається оплесками.

Ми зробили першу шкільну справу- познайомились: дізналися і запам’ятали ім’я кожного. А хто вміє читати, завжди зможе прочитати імена на медальйонах однокласників.

Крім створення оптимальних умов для навчання, вважаємо за необхідне створити  умови для цікавого життя дитини в школі, адже відомо, що дитинство – це не період підготовки до майбутнього життя, а повноцінне життя. Отже, організовуючи ознайомлення першокласників зі школою, ставлю в центрі уваги саму дитину та необхідність її гармонійного розвитку.  Саме ці орієнтири націлюють мене на пошук найдієвіших методів адаптації дітей до школи. Запропоновані новітні методи адаптації дітей до школи мали на меті не тільки розвивати мислення, довільну регуляцію поведінки, навички спілкування, але й створити умови для цікавого життя дитини в школі.

Провівши анкетування в 1 класі для оцінювання рівня шкільної мотивації й адаптації, маємо таку картину:

Високий рівень адаптації - 4 учні 68 %;

Середній рівень адаптації – 2 учні 32%;

Низький рівень адаптації – 0.

Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до школи належить сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження. Батькам даються рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра вже в процесі навчання, як подолати труднощі адаптаційного періоду.