З досвіду роботи "Організація комплексної корекційно – розвиткової роботи з молодшими школярами із порушеннями психофізичного розвитку"

 Організація комплексної корекційно – розвиткової роботи з молодшими школярами із порушеннями психофізичного розвитку

Вступ

В останні роки спостерігається тенденція зростання кількості дітей з відхиленнями фізичного та психічного розвитку, які приходять до початкової школи та потребують інклюзивної освіти. Це зумовлено впливом біологічних, екологічних, соціально – психологічних чинників, а також нажаль в останній рік і  чинником війни. За цих обставин невідкладним постає завдання створення адекватної системи шкільного навчання та виховання дітей цієї категорії. Адже за характером поведінки, особливостями пізнавальної діяльності, фізичним розвитком молодші школярі із порушеннями психофізичного розвитку значно різняться від своїх однолітків і потребують спеціальних корекційних впливів як компенсації психічних і фізичних порушень.

Однією із головних проблем сучасної спеціальної освіти є пошук нових підходів, форм, методів навчання і виховання, які б відповідали можливостям та потребам дітей і сприяли розвитку їх талантів, розумових і фізичних здібностей [70]. Проблема порушення психофізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку гостро постала перед психолого – педагогічною наукою вже давно. Питаннями діагностики та корекції цієї вади першими почали займатися дефектологи І.Д. Бех, Т.О. Власова, Т.Д. Ілляшенко, В.І. Лубовський, І.Ф. Марковська та інші. Ця проблема активно вивчалася і в загальному психолого – педагогічному напрямі Т. А. Андрющенко, А.М. Богуш, Н.Ю. Максимовою, Є. Л. Мілютіна, Л.П. Носкова, В.Н. Піскун, В.М. Ямницький та інші, які розробляли методи компенсуючого навчання (Г.Ф. Кумаріна , Є.М. Мастюкова та інш.), визначалися засоби реабілітації розумової працездатності дітей (К.Д. Корольова, М.Раттер та інш). Деякі питання корекції особливостей психічного розвитку дітей розглядалися в контексті проблеми психологічної готовності дітей до школи та труднощів шкільного навчання ( І.Н. Агафонова , І.В. Дубровіна, С.І. Єфімова, Н. Коцур, Б.Г. Круглов, В.Г. Степанов, А. В. Фурман). У роботах М.О. Козленко , А.М. Тучака розкривається теорія і методика колекційної роботи у системі фізичного виховання дітей допоміжної школи, а науковці О.М. Лесько, Х.Є. Шавель торкаються питань ролі фізичних вправ різної спрямованості в розвитку. У роботах С.В. Гвоздецької описано вплив різних засобів фізичної культури на психофізичний  та функціональний розвиток  дітей.

Мета роботи: розкрити організацію комплексної корекційно – розвиткової роботи молодших школярів із порушеннями психофізичного розвитку.

Результати дослідження можуть бути використані адміністраціями загальноосвітніх навчальних закладів та вчителями.

ОСНОВНА ЧАСТИНА.

Проектний підхід якнайкраще підходить для програм з розвитку та корекції сфер здоров’я вихованців спеціальних навчальних закладів, зокрема дітей молодшого шкільного віку із порушеннями психофізичного розвитку. Проектний підхід був обраний як такий, що має комплексний характер, чітку мету та зокрема, як практичне втілення, так і теоретичне обґрунтування. Таким чином, аби підтвердити власні судження не тільки теоретично, а й практично, нами було проведено емпіричне дослідження.

Мету дослідження було визначено як емпіричну перевірку  поведінки організації комплексної корекційно – розвиткової роботи молодших школярів із порушеннями психофізичного розвитку.

Об’єктом дослідження було обрано навчально – виховний процес молодших школярів із порушеннями психофізичного розвитку.

Предметом дослідження було визначено організацію комплексної корекційно – розвиткової роботи з молодшими школярами із порушеннями психофізичного розвитку.

Гіпотеза дослідження полягала в тому, що ефективність комплексної корекційно – розвиткової роботи з молодшими школярами із порушеннями психофізичного розвитку залежить від упровадження в освітній процес сукупності таких організаційно – педагогічних умов: застосування здоров’язберігаючих освітніх технологій; реалізація проектного підходу до корекції фізичного розвитку молодших школярів із порушеннями психофізичного розвитку.

Метою та гіпотезою було обумовлено такі завдання дослідження: 1) підібрати методи та методики дослідження молодших школярів із порушеннями психофізичного розвитку; 2) провести дослідження та виявити рівень фізичного розвитку, самооцінки та рівень тривожності у дітей із порушеннями психофізичного розвитку; 3) удосконалити проектний підхід, до корекції фізичного, психічного та духовного розвитку молодших школярів із порушеннями психофізичного розвитку; 4) зробити якісний і кількісний аналіз отриманих даних емпіричного дослідження; 5)визначити подальші перспективи розробки заявленої проблематики.

Для проведення дослідження було обрано такі методи і методики: для досягнення мети, вирішення завдань дослідження і перевірки гіпотези, проведено узагальнення теоретичних положень і аналізу літератури використано історичний метод, порівняльний метод, проведено педагогічне спостереження, застосовано метод математичної статистики Манна – Уітні та емпіричні методики: 1) Методика «Оцінки фізичного розвитку методом сигнальних відхилень»; 2) Методика «Сходинки» В.Г.Щур; 3) Методика «Тест тривожності» Р. Теммл; М. Дорки; В. Амен; 4) Анкета «Оцінка адаптивності; 5) Методика «Щоденник педагогічних спостережень; 6) Проект «Здорова дитина – щаслива родина».

Емпіричне дослідження проводилося на базі  Комунального закладу освіти «Спеціалізована школа № 55 інформаційно-технологічного профілю» Дніпровської міської ради.

Формуючи контрольну та експериментальну групи ми обрали учнів молодшого шкільного віку із порушеннями психофізичного розвитку, віком 8 – 10 років (всього 20 дітей: 10 дітей – контрольна група, 10 – експериментальна).

На першому, підготовчому етапі роботи було обрано сфери здоров’я, які мають безпосереднє значення в розвитку дітей та визначені новітні технології, які заклад може запропонувати для підвищення ефективності процесу корекції.  По тому була створена відповідна модель роботи та детально описана програма, які разом склали проєкт.

Для реалізації завдань першого етапу емпіричного дослідження були використані п’ять методик: для діагностики фізичного розвитку дітей – «Метод сигнальних відхилень»; для діагностики психічного розвитку дітей – «Сходинка» В.Щур, методика тривожності Р. Теммл, М. Дорки, В.Амен; анкетування для визначення рівня адаптованості дітей «Оцінка адаптивності молодших школярів»; для діагностики духовного розвитку дітей – «Щоденник педагогічних спостережень».

Вцілому, метою проєктного підходу є корекція фізичного, психічного та духовного розвитку дітей із порушеннями психофізичного розвитку, а Програма «Здорова дитина – щаслива родина» включала три великі блоки: фізичний, психічний та духовний розвиток, кожен з яких має свою мету, завдання та технології (Слайд 1).

До основних принципів щодо підготовки проєкту ми віднесли такі: цілеспрямованості – проєктний підхід має за основу цілепокладання, кожна педагогічна дія має мету; зв’язок виховання з життям – практична направленість проєктного підходу перегукується з прагненням педагогічної та корекційної роботи; індивідуального диференційного підходу – проведення первинної діагностики зумовлює отримання різних запитів дітей на корекцію; систематичного та всебічного вивчення учнів педагогом – планомірність, постійність спостереження та точність фіксації даних – дозволяє максимально ефективно працювати над коригуванням негативних та розвитком позитивних якостей дитини, її задатків та талантів; єдність педагогічних вимог школи та сім’ї – дозволяє успішно планувати та працювати над досягненням практичного підходу, до корекції фізичного розвитку дітей із порушеннями психофізичного розвитку.

Здійснення аналізу сучасних педагогічних проєктів дозволило визначити три основних блоки до корекції фізичного розвитку молодших школярів із порушеннями психофізичного розвитку.

Отже, перший блок «Фізичний розвиток», основна мета якого є зняття розумової втоми та навантаження, розвиток м’язової сили, координації рухів, налагодження кровообігу, сенсорний розвиток. Освітні технології цього блоку позиціонуються як здров’язберігаючі, та нами було розподілено їх на загальнопедагогічні та спеціальні

До загально педагогічних ми віднесли: кардіовправи (човниковий біг, стрибки на скакалці) – тренують кровоносну систему дітей, сприяють насиченню мозку киснем та налагодження координації рухів; ігри та вправи на координацію рухів – сюди включаються всі вправи з використанням лави, естафети та ігри з м’ячем, які дозволяють розвинути вестибулярний апарат;  ЛФК – сприяє оздоровленню дітей та мінімізує можливість травмування дітей з вадами фізичного розвитку або зайвою вагою; масаж – сприяє насиченню мозку киснем, підвищенню кінестетичної чутливості, опосередковано впливає на розвиток орієнтування дітей у просторі; релаксація – забезпечує знаття розумового напруження, мобілізації енергетичних запасів дитини та сконцентрованості; популяризація здорового способу життя з боку вчителів, батьків, старших учнів – гарний приклад завжди позитивно впливав на дітей, які навчаються через наслідування.

До спеціальних технологій нами були віднесені такі корекційні технології  як TRX – тренажер. Мета застосування: силове тренування усього тіла з оптимізацією розумового навантаження, однак без шкоди для хребта. Тренажер складається з парашутних строп, що дозволяє тренувати й вестибулярний апарат дітей і розвивати уяву для вигадування нових вправ, має кілька рівнів складності. Завдання: покращити фізичні показники дітей; покращити їх самопочуття та здоров’я (зниження ваги за необхідності); нормалізувати м’язовий тонус; покращити координацію рухів та орієнтацію у просторі.

Проводився фестиваль «Дні здоров’я». Метою яких були популяризація здорового способу життя, розвиток культури здорового тіла і духу. У рамках днів здоров’я відбувся фестиваль педагогічних ідей «БНРЦ» за здоровий спосіб життя» з презентацією роботи кабінетів здоров’язберігаючих технологій. Завданням яких є прищеплення культури тіла; розвиток цікавості до оздоровлення та занять спортом, ознайомлення батьків з доступними та корисними заходами з оздоровлення дітей, просвітницька робота серед батьків. Очікуваними результатами за цим блоком є підвищення рівня адаптивності, оптимізація мисленнєвої діяльності, налагодження зв’язку рук та очей, координація.

Використовувалися фізкультурні корекційні етюди М. Єфіменко. Їх завдання: покращення мозкового кровообігу, зміцнення м’язів, профілактика вад постави, нормалізація тонусу. Комплекс етюдів дозволяє вирішити ряд проблем з опорно – руховим апаратом в ігровій ненав’язливій формі. Очікуваними результатами за цим блоком є підвищення рівня адаптивності, оптимізація мисленнєвої діяльності, налагодження зв’язку рук та очей, координація.

Другий блок – психічний розвиток. Його мета: розвиток мовлення, прагнення до роботи у групі, розвиток дрібної моторики та мислення, пам’яті, уяви, формування «Я» дитини. До загальних педагогічних технологій ми віднесли: психогімнастику – має на меті навчити дітей елементам техніки вираження емоцій за допомогою міміки, жестів, рухів; аутотренінг – допомагає дітям налаштуватися на позитивний лад або на серйозну роботу, під час аутотренінгу відбувається самонавіювання та само переконання, що не може не позначитися позитивно на стані дитини. До спеціальних технологій ми віднесли: кімната казкотерапії – читання та постановка казок дозволяє дітям розвивати мовлення, мислення, загальну моторику, уяву; пальчиковий театр (підготовка костюмів та вистави) – розвиток дрібної моторики, уяви, відповідальності; театр тіней – розвиток здорового сприйняття, уяви, координації, волі; проведення вистав та свят сумісно з батьками (підготовка та проведення) – дітям приносить радість сумісна діяльність з батьками, допомагає краще зрозуміти один одного, налагодити сімейні зв’язки; використання кімнати соціальної адаптації  - сприяє зняттю соціального тиску та напруги, соціалізації. Його завдання: розвиток мовлення, мислення, соціалізація, підвищення самооцінки. Попередньо очікувались наступні результати: покращення монологічного та діалогічного мовлення дітей, довготривалої пам’яті, дрібної та загальної моторики, уяви. Постанова вистав для старших та молодших класів, батьків та сумісно з батьками.

Третій блок – духовний розвиток. Його мета: привити дітям відчуття прекрасного та бажання його творити, ознайомлення із сімейними традиціями та культурними надбаннями народу, засвоєння морально – етичних норм суспільства. Застосовувалися загальнопедагогічні технології: проведення виставок художніх робіт (вереснево) – вони допомагають дітям самоствердитися та підвищити самооцінку. До спеціальних технологій було віднесено: прослуховування та обговорення музичних творів – це сприяє не тільки привиттю естетичного смаку, а й розвитку мислення, мовлення, уяви та слуху, а також збагаченню словникового запасу; постановка міні – спектаклів до свята осені – спектаклі несуть елемент навчання та привчають до культурної спадщини власної держави.

Виходячи з обраного напряму роботи, методів та методик дослідження, а також керуючись складеною програмою на першому констатуючому етапі дослідження за кожною методикою нами були отримані такі результати.

Методика дослідження фізичного розвитку дітей контрольної групи за методикою «Оцінка фізичного розвитку методом сигнальних відхилень» показала, що більшість з них мають проблеми з вагою (Cлайд 2) . Результати обох груп наочно представлені у таблицях та діаграмах  у відсотковому відношенні(Слайд 3).

Показники зросту досягли високого рівня у 33% - цієї групи, у 20% рівень середнього, у 37% середній  та у 10% нижче середнього, низького рівня не має ніхто з дітей.

Показники ваги у жодної  дитини не мають рівня нижче середнього, або низького. Так у 43% - має місце значне перевищення маси тіла, у 2% середній рівень, та у 47% вище середнього. За третім показником «Обхват грудної клітини» більше половини дітей з контрольної групи мають середні показники – 60%, лише 17% - високі, 13% - вище середнього, 7% - нижче середнього, та лише 3% - низький. Таким чином, розвиток кісткової системи дітей в нормі, однак перевищення ваги зумовлює велике навантаження на серцево – судинну систему та кістковий каркас, саме тому нами і було запропоновано у програмі здоров’язберігаючі технології, які б без шкоди для повноцінного розвитку допомогли нормалізувати ці показники. Якщо порівняти показники за цією методикою контрольної та експериментальної груп, то можна побачити, що вони не дуже різняться, тож ці групи підходять для подальшого дослідження. Так дані в експериментальній групі показали, що високі показники мають 36%; вище середнього- 19%, а середні, що відповідають нормі – 42%; нижче середнього 3% дітей, низький рівень відсутній.

Щодо ваги у контрольній групі: 48% - високий рівень і 23% - вище середнього, - це відповідає 61% досліджуваних у цій групі. Лише 29% - мають середній рівень, що відповідає нормам за віком.

Обхват грудної клітини у експериментальній групі також в більшості своїй відповідає нормі.

Таким чином, досліджувані мають проблеми із зайвою вагою, надлишковий кістковий розвиток, таке перевищення фізичних показників виснажує дітей, негативно впливає як на їх самопочуття, так і на навчання та самооцінку.

Первинна діагностика відбувалася за методикою «Сходинки» В.Г. Щур (Слайд 4), яка направлена на визначення самооцінки дітей. Після підрахунку зібраних відповідей, було визначено, що 58% - у експериментальній та 47% у контрольній мають завищену самооцінку, відповідно 23% у експериментальній та 34% у контрольній мають низьку самооцінку. Помічено, що більшість дітей – 70% загальної кількості досліджуваних – не можуть пояснити вибір сходинки, посилаються на дорослих, або починають запитувати дослідника, шукаючи підтвердження власних слів.

Таким чином, більшість досліджуваних мають неадекватну самооцінку, це може спричинити багато складнощів для дітей у спілкуванні з іншими так і при виборі та виконання завдань. Діти, роблячи спроби виконати складні завдання, не можуть їх виконати та не сприймають критики на свою адресу.

За результатами методики на визначення рівня тривожності «Тест тривожності» Р. Теммла, М. Дорки, В. Амена (Слайд 5) було встановлено,  що 53% - з контрольної та 55% з експериментальної мають високий рівень тривожності, адже обрали сумні обличчя у групі щодо відносин у сфері дитина – дитина та по декілька у сферах відносин з дорослими зокрема «Догана» та «Батьки з дитиною», а у побутовій сфері «Одягання» та «Збирання іграшок».  У 27% з експериментальної та 23% дітей з контрольної групи спостерігається середній рівень тривожності, показники знаходяться у межах норми близько до кордону з високою, діти виражають занепокоєність та ними обрано більше половини сумних облич у ситуаціях сфер відносин побут та дитина – дорослий, також часто зустрічається вибір сумного обличчя у ситуації «Гра зі старшими дітьми» та «Об’єкт агресії». Відносно низький рівень агресії мають лише 24% - з контрольної та 18 % з експериментальної.

На першому етапі дослідження було проведено анкетування батьків, яке направлено на виявлення рівня тривожності у повсякденному житті, адже батьки більше часу проводять з дитиною і можуть надати більш повну інформацію щодо неї. Анкета для батьків «Оцінка адаптивності молодших школярів» складалася з 11 питань, які включали в себе варіанти можливих відповідей, після обраних відповідей за допомогою інтерпретації визначалась оцінка молодших школярів. Так, 76 % батьків відзначили, що діти так і не пристосувалися до шкільного режиму дня (важко прокидаються вранці), у 95% дітей відсутня мотивація йти вранці  до школи, у 55% анкет вказано про те що діти не хочуть розмовляти про враження від проведеного в школі дня, а 66% з тих дітей, хто ділиться своїми враженнями роблять це у негативному світлі. Батьки 78% досліджуваних вказували на складнощі та велику кількість часу, яка необхідна їх дітям для виконання домашнього завдання, діти відкладають виконання якомога пізніше  - мотивація відсутня, діти скаржаться на важкість завдань та значно втомлюються після їх виконання. Тільки 22% анкет містять інформацію про негативні відгуки досліджуваних про інших однокласників.

Отже, методика та анкетування вказали на високу тривожність серед досліджуваних. Діти переживають стрес від ситуацій спілкування з дорослими, а це ускладнює спілкування з вчителями, вони не вміють перероблювати ситуації помилки («Догана») собі на користь та бурно реагують, що може відштовхувати інших.

Діагностика третього блоку – духовний розвиток відбувалася за допомогою ведення «Щоденника педагогічних спостережень». Протягом всього періоду проведення попередніх досліджень було зафіксовано ряд ситуацій, які відображають рівень фізичного, психічного та духовного розвитку дітей із порушеннями психофізичного розвитку. Так,  під час педагогічного спостереження було помічено: у Дениса Ш. під час самопідготовки виникали труднощі у виконанні завдань, йому важко було зорієнтуватися у підручнику, дитина почала хвилюватися, шукати очима допомогу. Все відбулося через відволікання дитини, тому що також було помічено, що на початку дитина відволікалася на свій пенал, грався з ним у свої ігри, а потім зрозумів, що пропустив важливий момент, але зорієнтуватися стало важко. Альона С. проявила доброзичливе ставлення до однокласника, коли хлопчику стало погано під час уроку. Дівчинка перша підбігла, запитала як себе почуває, допомогла присісти, принесла води і закликала решту однокласників на допомогу.

За результатами педагогічного спостереження нами було виділено показники розвитку досліджуваних дітей (Слайд 6): 1)ввічливість, толерантність – неодноразово були зафіксовані факти неввічливого відношення до інших учнів (частіше); 2) відсутність рамок – 35% дітей були помічені у псуванні речей інших школярів; 3) творча активність – лише 12% усіх досліджуваних приймали участь у творчих конкурсах, запропонованих в школі; 4) доброзичливість – 96% дітей завжди приходили на допомогу, якщо їх хтось просив.

На третьому етапі дослідження нами почала впроваджуватися модель проектного підходу до корекції фізичного розвитку дітей в експериментальній групі. По закінченні програми було проведене повторне діагностування.

Таким чином, після проведення вторинної діагностики ми спостерігали, що в експериментальній групі  відбулися позитивні зміни серед дітей: почали краще себе почувати, стали активнішими та бадьорішими, рухи стали скоординованіші.(Слайд 7) За показником «Маса тіла», в середньому кожна дитина трішки схудла, цьому сприяли фізичні вправи, заняття та тренажері, кардіо – вправи, гімнастики та усі здоров’язберігаючі освітні технології. За цим можна вважати програму успішною, батьки та вчителі відзначили серед дітей контрольної групи підвищення сконцентрованості та дисциплінованості.

За методикою «Сходинки» В.Г. Щур було виявлено (Слайд 8), що діти з експериментальної групи – 77% мають адекватну самооцінку і лише 23% завищену. Діти почали більш аргументовано пояснювати свій вибір, вони почали пишатися власними досягненнями та намагатися виправити недоліки, стали більш критично до себе відноситися, та до зауважень вчителів та батьків. В контрольній групі також спостерігається певне дорослішання – психологічне дозрівання. Так, самооцінка стала адекватною ще у 17% дітей, яку відмічає більшість вчителів, діти – 60% від групи, продовжують братися за складні завдання не помічаючи власних помилок, що перешкоджає успішному навчанню та налагодженню соціальних відносин з дорослими.

Таким чином, спостерігається позитивна динаміка в експериментальній групі по нормалізації самооцінки дітей. Діти стали більш впевнені в собі, підвищився рівень критичності, з’явилася мотивація до навчальної діяльності, творчості та досягнення успіхів.

У дітей з експериментальної групи знизилася тривожність, вони стали більш спокійні. Це твердження підкріплюється результатами методики «Тест тривожності» Р. Теммл, М. Дорки, В. Амен (Слайд 9). Так, в експериментальній групі тривожність у нормі спостерігалася у 24%, а низька у 58%. Завдяки великій кількості прописаної у програмі заходів спрямованих на соціалізацію, взаємодію та налагодження стосунків з іншими, самореалізацію, діти почали вільно спілкуватися між собою, стали більш впевнені в собі, а завдяки спільній діяльності з батьками  значно знизилася кількість дітей, які обрали сумні обличчя в ситуаціях  сфери «Дорослий – дитина».

У контрольній групі значних змін не відбулося. Лише 13% з дітей перейшли до нормального рівня тривожності та 7% до низького, в основному налагодилися зв’язки з батьками та спілкування з однолітками, особливо з молодшими. Таким чином, спостерігалося, що діти стали більш вмотивовані до шкільної діяльності, спокійні, покращилися навчальні показники, налагодилось стосунки з однолітками. Діти стали більш впевнені та сконцентровані на навчанні.

Для перевірки припущення про те, що впровадження методу проектного підходу сприятиме покращенню фізичному, психічному та духовному розвитку, ми використали математично – статистичний метод обробки отриманих результатів дослідження за непараметричним статистичним U -  критерієм Манна – Уітні.

Отримані дані було опрацьовано за допомогою статистичного пакету програм SPSS Statistics. Після проведеної математично – статистичної обробки даних емпіричного дослідження можливо констатувати, що всі показники рівня фізичного розвитку контрольної групи знаходяться поза зоною значимості (P<_ 0,05), а показники експериментальної групи з якими проводилася системна корекційна робота – в зоні значимості. Таким чином, завдяки правильно організованій роботі за проектом «Здорова дитина – щаслива родина» відбулися зміни рівня фізичного розвитку молодших школярів із порушеннями психофізичного розвитку.

ВИСНОВКИ.

Нами було висунуто гіпотезу про те, що ефективність корекції розвитку, а саме: фізичного, психічного та духовного залежатиме від упровадження здоров’язберігаючих технологій та  проєктного підходу в освітнє середовище. Для підтвердження гіпотези ми проводили емпіричне дослідження на базі Комунального закладу освіти «Спеціалізована школа № 55 інформаційно-технологічного профілю» Дніпровської міської ради. У дослідженні приймали участь молодші школярі віком 8 – 10 років із діагнозом порушення психофізичного розвитку. Всіх дітей було поділено на дві групи: експериментальна та контрольна групи. Дослідження проходило у три етапи: на першому етапі було сформовано експериментальну та контрольну групи для дослідження. Відбулася первинна діагностика дітей щодо фізичних показників, рівня тривожності, адаптивності школярів. Після проведення первинної діагностики нами було впроваджено проєкт «Здорова дитина – щаслива родина», який був спрямований на корекцію фізичного, психічного та духовного розвитку учнів. Розроблена модель проєктного підходу містила три блоки, які гармонійно поєднані та дозволяють ефективно працювати одразу в декількох напрямах корекційної роботи, було проведено вторинну діагностику роботи. На заключному  етапі нашого дослідження було проведено вторинну діагностику за усіма методиками в експериментальній та контрольній групах, які відрізнялися. А саме: діти експериментальної групи почали себе краще почувати, трішки зменшили свою вагу, стали активнішими на заняттях, самооцінка дітей підвищилася, діти стали більш ввічливими, знизилися випадки порушення режиму навчального закладу, неповажливого ставлення до інших, зросла зацікавленість до творчої діяльності.

Після проведеної математично – статистичної обробки даних емпіричного дослідження було зафіксовано, що всі показники рівня фізичного розвитку молодших школярів із затримкою психічного розвитку контрольної групи знаходяться поза зоною значимості (Р<-0, 05), а показники експериментальної групи з якими проводилася системна корекційна робота – в зоні значимості. Таким чином, завдяки правильно організованій роботі за проєктом «Здорова дитина – щаслива родина» відбулися зміни рівня фізичного розвитку молодших школярів із порушеннями психофізичного розвитку.

Проєктний підхід як комплекс технологій, спрямований не тільки на корекцію та розвиток, а й збереження повноцінного розвитку дітей є ефективнішим у роботі з дітьми із порушеннями психофізичного розвитку. Він як комплекс технологій, спрямованих не тільки на корекцію та розвиток, а й на збереження здоров’я дітей, показав себе найкращим чином. Результати, яких досягли діти через поєднання загальних педагогічних та спеціальних інноваційних форм роботи, допомогли досягти позитивної динаміки та можуть бути рекомендовані до застосування.

 Література:

1. Азарський Ш. М. Дитячий церебральнийи параліч, надбана слаборозумовість та педагогічна запущеність (соціально-реабілітаційні аспекти для профільних хворих у суспільстві). Хмельницький : Поділля, 2002. 160 с.

2. Андрюхина Т. В. Фізичне виховання дітей із порушеннями психофізичного розвитку. URL: http://likuysebe.ru/rozvitok-ditini/t5233.html

3. Бабаєв В. М. Проектний підхід в механізмі державного управління URL: http://eprints.kname.edu.ua/29745/1/50.pdf.

4. Башинська Т. Проектувальна діяльність - основа взаємодії вчителя та учнів. Початкова школа. 2003.No 6. C. 58 - 59. -

5. Баштан С. О. Дослідження психофізичних особливостей молодших школярів: автореф. дис. канд. біол. наук : 03.00.13. Херсон, 2011.20 с.

6. Баштан С. О. Показники центральної гемодинаміки молодших школярів. URL: http://zavantag.com/docs/2405/index-8074-6.html

7. Бех І. Виховання особистості:у 2-х кн. 1. Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. Київ : Либідь, 2003. 280 с.

8. Білюк О. В. Духовний розвиток особистостіз погляду B.O.Сухомлинського. Наукові праці. 2012. Вип. 146. Т. 158. С. 130 - 134.

9. Буйницька О. П. Інформаційні технології та технічні засоби

навчання навчальний посіб. К. : Центр учбової літератури, 2012. - 240 с.

10. Брушневська І. М. Корекційно-педагогічні проекти в роботі з дітьми з особливими потребами. Логопед. 2015. No 8. С. 34-40.

11. Ващенко O. Готовність учителяд о використання здоров’язберігаючих технологій. Здоровʼя та фізична культура. Київ. 2006.No 8. C. 2 - 6.

12. Ващенко О. Здоров’язберігаючі технології в загальноосвітніх навчальних закладах. Директор школи (Шкільний світ). 2006. N 2. С. 12-15.