З ДОСВІДУ РОБОТИ. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

 Завдання сучасної школи – розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність та особистість. З огляду на це, велике значення має формування в учнів творчого потенціалу, прагнення до самоосвітньої пізнавальної діяльності, вміння ставити і вирішувати нові проблеми. Проблема розвитку творчої особистості хвилювала таких видатних педагогів: В. О. Сухомлинського, І. В. Кожух, Н. А. Глинську, І. П. Горєву.

  Творчість – діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей. Необхідними компонентами творчості є фантазія , уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

    У процесі творчого розвитку особистості уроки образотворчого мистецтва відіграють незамінну роль. Вони здатні ввести учня у світ творчості, прилучити його до скарбів художньої культури, відчути радість від власної творчості.

     В. О. Сухомлинський писав, що образотворче мистецтво не тільки предмет, але і могутній засіб виховання, яке повинно емоційно та естетично прикрасити все духовне життя людини.

      Переконана проблема розвитку творчої особистості дуже актуальна. Нова епоха потребуватиме передусім  духовності, бо раціоналізм  дійшов уже тієї межі, за якою прірва. Сучасне життя вимагає від людини рухливості, гнучкості мислення, швидкості орієнтації й адаптації до нових умов, творчого підходу до розв’язання більших або менших проблем.

     Вважаю, дуже важливим є розуміння, що унікальність кожної людини – це запорука її творчого потенціалу. Тому я вибрала проблему: «Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва».

   Своїм професійним кредо вибрала слова грецького філософа Сократа «В кожній людині – сонце, тільки дай йому сіяти».

    Метою моєї педагогічної діяльності є емоційно – естетичний розвиток особистості учня, його фантазії, художнього смаку і творчих здібностей,набуття вмінь і навичок в образотворчій діяльності та готовність використовувати отриманий досвіт у самостійній творчій роботі.

     На своїх уроках прагну до створення емоційної атмосфери захопленості, тобто, такої обстановки в класі, яка благотворно впливає на появу нових, оригінальних ідей. Для цього я застосовую метод комплексного використання таких видів мистецтва, як музики, художньої літератури, театрального мистецтва та інших.         Наприклад, на уроці «Декоративно – ужиткове мистецтво» в 6 класі я використовую красу літературної української мови (вірші, приказки, прислів’я, загадки, порівняння), інсценізацію сторінок біографії К. Білокур, музичні заставки.

      У своїй роботі я дотримуюсь думки, що творча атмосфера в класі це особистий приклад вчителя. Тому намагаюся запалити своїм  захватом, милуванням від тієї чи іншої художньої діяльності. І саме з цією метою для мотивації навчальної діяльності учнів використовую різні методичні прийоми під загальною назвою «Здивувати, зацікавити, надихнути»! Дітям подобається  працювати разом із вчителем. Така співпраця «вчитель – учень» допомагає вдосконалити їх вміння і навички.

      На уроці «Ляльковий театр» в 5 класі діти мали змогу спостерігати захоплюючий процес створення казкової іграшки. І тому їх вже не потрібно було заохочувати до роботи. Мотивацією для творчого підходу у створенні художньої роботи може бути виготовлення подарунку, сувеніра для батьків або друзів, для конкурсу, для шкільної виставки.

      Також, щоб сприяти гармонійному творчому розвитку дитини, у своїй роботі широко використовую інтерактивні методи та нестандартні форми організації уроку на різних його етапах.

     Так, під час актуалізації опорних знань учнів використовую різні методи і прийоми роботи з класом. Наприклад: «Ланцюжок», «Пінг – понг», «Так – ні», побудова асоціативного куща, використання сигнальних карток, «Третій зайвий».

      Під час уроку «Рельєфна композиція» в 5 класі можна запропонувати учням гру «Так – ні». Суть гри полягає в тому, що діти мають задати питання вчителю, стосовно малюнка або фото рельєфної композиції, розміщеного на закритій дошці. Учням пропонується відгадати, про що йтиме мова на уроці, ставлячи запитання які вимагають від учителя тільки відповідей «так» чи «ні». Діти можуть ставити такі запитання:

•                   Це твір живопису (графіки, скульптури…)?
•                   Це обємна  скульптура?
•                   Це скульптура на площині?
•                   Це рельєф?

   Якщо знайдено учнями відповіді, показую класу зразок і оголошую тему уроку. Цей прийом вчить повязувати розрізнені факти, систематизувати наявну інформацію, сприяє зміцненню здобутих знань.

     Для активізації знань учнів і підготовки їх до сприйняття нового матеріалу застосовую метод «Побудова асоціативного куща». На уроці «Модель і образ у портреті» у 6 класі діти записують короткі тези на дошці навколо поняття  «Портрет».

     Це допомагає за короткий проміжок часу пригадати учням та сформувати засвоєні раніше знання.

      Для підвищення рівня засвоєння учнями навчальної інформації використовую такі методи: «Подорож», «Мозкова атака», «Наукова конференція», «Обмін інформацією».

     Наприклад, навчальний матеріал з теми «Витинанка».

   «Дерево життя» (5 клас) учні сприймають цікавіше, якщо його розглянути у формі подорожі по рідному краю. Учні об’єднуються у групи для спільного опрацювання одного з аспектів досліджуваної проблеми, готують виступи.

1.                            «Історики» повідомляють про час та умови виникнення витинанок.
2.                            «Народознавці» готують виступ про символіку, обереговість та полі функціональність витинанок.
3.                            «Краєзнавці» розповідають про особливості сюжетів витинанок різних регіонів України.
4.                            «Кольорознавці» пояснюють значення кольорів у витинанках.
5.                            «Знавці техніки витинання» повідомляють інформацію про класифікацію витинанок залежно від особливості сюжету та форми.
6.                            «Мистецтвознавці» ознайомлюють із легендами та піснями про писанки.

    На уроках, що містять такий вид діяльності як сприйняття творів образотворчого мистецтва використовую метод  «Мікрофон». Такий спосіб вираження своїх думок дає кожному змогу сказати щось швидко, проявити себе, визначити головне, виступити по черзі.

     Помітила, що учнями усвідомлюється не палітра фарб, а позиція особи щодо об’єкта сприйняття. Тому, розглядаючи картину, ставлю дітям запитання.

Наприклад доречні були б такі  запитання:

1. Що можна сказати про цю картину?

2. Що змушує тебе так думати?

3. Хто може доповнити? Хто вважає інакше?

4. Що ти відчуваєш, дивлячись на цю картину?

5. Як зявилось таке відчуття?

6. Що думаєм про…?

7. Чому ти так думаєш?

   Для активізації розвитку творчих здібностей використовую нетрадиційні художні техніки.

     Робота з солоним тістом, паперопластикою, природніми матеріалами, на склі урізноманітнюють і збагачують уроки образотворчого мистецтва. Різні прийоми роботи допомагають дітям найповніше проявити свої здібності, відшукати цікаві та оригінальні рішення виконання роботи.

      Допомагають розвивати художньо – творчі здібності учнів інноваційні мистецько – педагогічні технології навчання, які дають змогу підвищити ефективність засвоєння знань, викликати живий інтерес до навчання. Тому пропоную учням різні види науково – дослідницької роботи з використанням сучасних медіа – засобів.

      Глибоко переконана, що результативність роботи безпосередньо залежить від ступеня пізнавальної активності школярів та розвитку їхніх творчих здібностей. І тому роблю все можливе щоб дати простір для самостійної творчої діяльності учнів.

      Кожна дитина – це індивідуальність, яка потребує особливого підходу. Тому саме учень має бути головною діючою особою всього навчально – виховного процесу. Вчитель фактично стає лише консультантом і помічником, даючи дитині можливість будувати творчий процес самостійно. Таким чином дитина навчається самовиражатися, що дуже важливо для її розвитку і становлення як особистості.

     Як результат моєї роботи стали перемоги наших учнів у різноманітних виставках і конкурсах дитячого малюнка (шкільних, міських, обласних, всеукраїнських). Це впливає  на зростання дитини як особистості, усвідомлення нею значимості та продуктивності своєї праці.

      Виховувати творчу особистість нелегко. Учитель образотворчого мистецтва має глибоко висвітлювати і органічно вкорінювати в учнівські душі красу навколишнього світу, формувати високі естетичні ідеали.

      Як це зробити? З чого почати?

      А почати треба з найпростішого – з себе.

       Відомо, чим яскравіша особистість учителя, тим потужніший виховний вплив вона справляє на учнів. Також недаремно своїм педагогічним кредо я вважаю гасло: «Навчаючи – учись».

       Одна прекрасна вчителька зазначила: «Я починаю з того, що закохую в себе учнів…» Чудова стратегія (і саме її я намагаюсь дотримуватися), бо закохані учні тягнуться до вчителя, як соняшники до сонця, розкриваються йому, і тоді їм можна  передати свою любов до рідної землі, культури, прищепити загальнолюдські цінності.

                                                           Література

1.                            Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Художньо – естетичний цикл 5-11 класи. – к . : «Перун»,20013.
2.                            Сухомлинський В. О. Вибр. Тв.: У5 т. – к., 1977. – т. з. с544.
3.                            Кириєнко В. И. Психология спосібностей к изобразительной деятельности. – М.: Изд. АПНРСФСР, 1959. -304с.
4.                            В. І. Моляко. Концепція виховання творчої особистості. II Рідна школа. – 1991. -№5.
5.                            Кондратова В. В., Попова Л. М. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва: Навчально – методичний посібник. –Кіровоград: Видавництво обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, 2012. – 32 с.

Подобається