З досвіду роботи "Розвиток творчого потенціалу школярів на основі підвищення рівня їх естетичної культури"

Управління освіти і науки міської ради Комунальний заклад                                                                                            «Середня загальноосвітня школа №22 м. Дніпродзержинська»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток творчого потенціалу школярів на основі підвищення рівня їх естетичної культури

 

 

 

Підготувала  Любчич Вікторія Володимирівна, учитель образотворчого мистецтва та художньої культури, кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії»

 

 

 

                      м. Дніпродзержинськ  - 2018 рік

 

 

Вступ

Мистецтво – це вікно у наш світ, яке   захоплює дитячу уяву і дозволяє                         її буяти пишним цвітом. Усім нам варто глянути на світ через це вікно.

     Головна мета національної освіти сьогодні – створення сприятливих умов для особистісного становлення і творчої самореалізації дитини, формування її життєвої компетентності. Шкільне дитинство – це період життя, коли закладаються основи особистості і значною мірою визначається майбутнє людини. Якою виросте дитина, як пристосується до життя – в значній мірі залежить сьогодні від педагога.

Проблема творчого розвитку особистості в сучасному світі стоїть гостро. Кожна цивілізована країна або та, яка хоче бути цивілізованою, дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Усе це разом пов'язане із рівнем загальної освіти, увагою до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявляти їх.

Окрім того, як свідчить досвід, людина, яка здатна генерувати ідеї, використовувати знання й уміння в нових ситуаціях, комфортно почувається в нестабільних соціальних умовах – швидше знаходить своє місце в суспільстві.

Оскільки Україна перебуває на шляху становлення, то відповідно і потребує освічених громадян, креативних особистостей, здатних творчо підходити до вирішення будь-яких проблем. Перед навчальними закладами всіх рівнів постає дуже важливе завдання: сприяти, щоб кожна дитина в майбутньому стала не просто пасивним членом суспільства, а інтелектуальною, ініціативною, творчою, суспільно корисною особистістю.

Для естетичного і творчого розвитку дитини великі можливості має образотворча діяльність. Заняття з образотворчої діяльності в школі можуть і повинні стати зустріччю з прекрасним: природою, людиною, світом мистецтва, забезпечувати емоційно-образне сприйняття дійсності, формувати естетичні почуття та уявлення, розвивати образне мислення та уяву, вчити дітей створювати зображення, використовуючи засоби виразності, надаючи їм оригінальності, неповторності. Тому постає ряд запитань:

Як навчити дитину сприймати красу оточуючого світу?

Які умови необхідні для ефективної творчої роботи?

Використання яких методів і прийомів допоможе розширити природні   нахили та здібності?

Як виховати творчу особистість?

1. Загальна характеристика творчої активності дітей

У системі сучасної освіти мистецтво розглядається як суттєвий компонент загальної світи школяра. Його могутній пізнавальний потенціал пов'язаний з естетичною природою, завдяки якій осягаються найскладніші процеси духовного життя людини, їх внутрішнього світу. Серед багатьох предметів, що вивчаються в загальній школі, чи не найвищий виховний та розвивальний потенціал має мистецтво з притаманним йому впливом на свідомість і підсвідомість особистості на інтелектуальну та емоційну сфери, на моральне і навіть фізичне здоров'я людини. Мистецтво – це, перш за все виховання душі, почуттів повага до духовних цінностей. Воно не тільки відображає життя,а й формує його, створює уявлення про прекрасне, збагачує людську душу.

Феномен творчості завжди привертав увагу дослідників як найважливіший компонент соціальної культури. Творчість – це позитивно спрямована діяльність, каталізатор прогресивних змін у суспільстві, культурі. Це багатогранне поняття, що пронизує всі сторони діяльності особистості і проявляється у всіх напрямках суспільної практики. З моменту зародження та становлення шкільної практики навчання особлива увага завжди приділялася  вихованню особистості, що зможе творчо ставитися до праці, самостійно знаходити вирішення назрілих проблем. Виховання таких якостей потребує відповідного педагогічного підходу, цілеспрямованого впливу педагогів протягом усього періоду навчання та виховання. Діти повинні вчитися самостійно мислити, мату власну думку, відчувати відповідальність за справу. Творча особистість значно краще адаптується до соціальних, побутових та побутових умов, ефективно їх використовує, удосконалює, змінює. Протягом тривалого часу творчі здібності вважалися притаманними лише обранцям долі. Проблема творчості з давніх-давен цікавилися Платон, Аристотель, Августин, Гегель та ін. Більш глибоке дослідження питань творчості, особливостей творчої діяльності, умов формування творчої особистості почалося на межі XIX та XX століть. Великий внесок у дослідження проблем творчості внесли Г.Я.Буш, О.М.Леонтьєв, К,С.Пігров та ін. Розв'язання цієї проблеми в Україні почалося з часів Ярослава Мудрого, який «залюблений в книгу, в пізнання нового,створював всі умови на землі руській щодо розвитку духовного і наукового потенціалу». Батьком української творчої думки вчені називають Феодосія Печерського, девізом творчості якого стали слова «Віруй і пізнавай». Прославилися своїм інтересом до питань творчості козаки, які прагнули до постійного духовного вдосконалення життя у Запорізькій Січі. Проблеми розвитку творчого потенціалу дитини, дорослої людини були в центрі уваги першого філософа України Г.С.Сковороди. Він у своїх працях підкреслював: «Єдність думок, вчинків, слова і діла, розуму і волі сприяють розвиткові всебічно розвиненої, духовної особистості, яка в подальшому буде працювати наполегливо, творчо». А досягти цього можливо за умов вивчення педагогами природних якостей особистості.

Творчість не виростає на порожньому місці, творчість – властивість, як правило, професіоналів своєї справи які ефективно працюють у відповідній галузі.

Під творчістю розуміється передусім процес створення нового корисного продукту. За обсягом принципової новизни результату розрізняють чотири рівні творчості. Перший, найвищий рівень характеризує процес творчості, який приводить до принципово нового результату, нового для всього людства. Це твори геніальних письменників, художників, композиторів, винаходи та відкриття, які перетворюють життя людини й людства в найрізноманітніших напрямах ( від атомної бомби до пеніциліну). Зрозуміло, що творчість такого рівня властива досить вузькому колу творців-геніїв, прерогативою еліти людства.

Другий рівень творчості стосується продукту, який є новим для досить великого кола людей, скажімо для певної країни світу. Деякі винаходи з'являються одночасно або з певним інтервалом у різних країнах однак відповідний рівень творчості, безумовно, досить високий.

Третій рівень характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей. Найочевиднішим прикладом творчості цього рівня є раціоналізаторська пропозиція, що реалізується, як правило, в межах якогось підрозділу підприємства.

І. нарешті, четвертий рівень торкається творчості, новизна продукту якої є суб'єктивною,відносною, значущою тільки для самої людини, що творить.                      Однак такий обмежений обсяг цього рівня творчості не заважає йому бути найважливішим, початковим етапом в оволодінні вищими рівнями творчості, формуванні вмінь і навичок загальної креативності.

Творчість – це не просто сплеск емоцій, вона не роздільна із знаннями та  вміннями, а емоції супроводжуючи творчість, надихають людину на діяльність. При рішенні якихось завдань відбувається акт творчості, знаходиться новий шлях або створюється щось нове. Ось тут і потребується розвиток особливих якостей розуму, такі як спостережливість, уміння зіставляти й аналізувати, знаходити зв'язки та уявляти все те, що в сукупності й складає творчі здібності. А дитяча творчість – це чудова та таємнича країна, допомогти дитині увійти до неї й навчитися відчувати себе там, значить, зробити життя маленької людини насиченою й цікавішою. Природа наділила дітей здібністю яскраво й емоційно мислити, співчувати новому, цілісно сприймати світ. Задача педагога – виявити й розвинути творчий потенціал в доступній та цікавій дітям діяльності. Однак я вважаю, що розвивати здібності – це, означає, озброїти дитину способами діяльності, дати йому до рук ключа, принцип виконання роботи, створити умови для виявлення й розквіту його обдарованості. Здібності не просто проявляються в праці, вони формуються, розвиваються розквітають в праці й гинуть у бездіяльності. Тому для розвитку творчої діяльності необхідні створені потрібні умови.

Велике значення в розвитку творчих здібностей у дітей приділяється методиці викладання. Однією з основних умов розвитку творчого мислення є створення атмосфери, яка сприяє появі нових думок та ідей. Перший ступінь на шляху створення такої атмосфери – розвиток почуття психологічної захищеності в дітей. Варто пам'ятати, що критичні висловлювання на адресу учнів і створення в них відчуття, що їхні пропозиції неприйняті або дурні, - це найперший засіб пригнітити їхні творчі здібності. До думок, висловлювань школярів варто ставитись з повагою. Більш того, потрібно заохочувати дітей у їхніх спробах братися за складні задачі, розвиваючи тим самим їхню мотивацію і наполегливість. Атмосфера захопленості, яка сприяє творчій діяльності досягається за допомогою живого слова вчителя, його численних діалогів з учнями, музики, зорових образів, поетичного тексту, ігрових ситуацій. Весь арсенал засобів повинен працювати на те, щоб захопити, запалити, душевно пробудити учнів. Тільки тоді можна говорити про результати художньо -творчої  діяльності. Найбільш ефективний шлях розвитку індивідуальних творчих здібностей лежить через залучення вихованців до продуктивної діяльності, починаючи з шкільного віку.

Але ж кому потрібні здібності?

Саме зараз, у століття науково-технічного прогресу, коли отримали розвиток сучасні технології, суспільство, як ніколи потребує в творчих, сміливих, ініціативних особистостях. Цей прогрес і буде залежати від кількості та якості творчо розвинених умів, від їх здібностей підвищити інтелектуальний потенціал народу. Так що ж,всі повинні стати творцями?  Так! Хай одні в меншій, другі в більшій мірі, але обов'язково всі.

2. Загальні способи стимуляції творчої активності

Художнє виховання в школі – це розвиток потреби і здатності дитини до емоційно-естетичного переживання. Світ навколо нас прекрасний не тому, що художньо досконалий, а тому, що кожний індивід переносить на нього власне розуміння краси на стільки, наскільки в нього розвинене бачення цієї краси.

Мистецтво – це, перш за все виховання душі, почуттів, повага духовних цінностей. Воно не тільки відображає життя, але й формує його, створює уяву про прекрасне, робить багатшою людську душу. Давньогрецький вислів говорить: «Учень – не чаша, яку необхідно наповнити, а факел, який потрібно запалити». Завдання будь-якого педагога «запалити цей факел», шукаючи різні методи та способи. Що ж підтримує цей вогонь творчості?

   Загальні способи стимуляції творчої активності

• Забезпечення сприятливої атмосфери. Доброзичливість з боку дорослого,його відмова від оцінювань і критика на адресу дитини сприяють вільному виявові дивергентного мислення.
• Збагачення навколишнього середовища дитини найрізноманітнішими новими для неї предметами і стимулами з метою розвитку її допитливості.
• Заохочення висловлювання оригінальних ідей.
• Забезпечення можливостей для вправи і практики. Широке використання питань дивергентного типу щодо найрізноманітніших галузей.
• Використання особистого прикладу творчого підходу до вирішення проблем.
• Надання учням можливості активно ставити запитання.

Створення середовища, що сприяє розвиткові творчих здібностей, і використання спеціальних методик є важливими умовами, але не слід забувати і про ті можливості, що приховуються у звичайній побутовій обстановці. Наприклад, для активізації дивергентного мислення школяр може скористатися звичайним сніданком або обідом. Попросіть дітей перелічити всі смачні речі, що вживають у їжу в холодному вигляді або, скориставшись яким-небудь шумом за дверима, попросіть назвати його можливі джерела. Такі сприятливі ситуації виникають досить часто, треба тільки не упустити момент.

Особливим засобом формування творчої активності дітей є мистецтво: література, музика. Скульптура, народна творчість, живопис. Вплив його на становлення особистості учнів,їх розвиток дуже великий. Без виховання естетично розумних людей, виховання з дитячих років поваги до духовних цінностей, уміти розуміти та оцінювати мистецтво, без пробудження в дітей творчих зачатків неможливе становлення гармонійно розвиненої та творчо активної особистості.

Саме в дитинстві закладаються основи інтелекту людини, формуються різнобічні потреби, погляди, ідеали. Тому цей період є найсприятливішим і найвідповідальнішим. Чим раніше й активніше здійснюється процес прилучення до прекрасного, тим він ефективніший, міцніший, тим глибше формуються інтереси до мистецтва, ефективніше йде процес духовного розвитку людини.

Мистецтво може стати однією з основних ланок у становленні особистості. Саме воно відкриває нам чарівний світ почуттів людини, що прагне в барвах, лініях, кольорі, у звуках, інтонаціях, темпі; у виразних, зворушливих висловах поділитись своїми переживаннями, хвилюваннями, радостями, захопленнями від почутого, побаченого, пережитого в реальному житті.

Світ мистецтва безмежний. Пізнавати його ми будемо не день, не рік, а все життя. Тому, починаючи з дитинства, педагог покликаний розвивати в дітей художній смак, виховувати важливу для людини якість – любов до мистецтва, до прекрасного. Зорові образи, створені мистецтвом, легко запам'ятовуються й залишаються в пам'яті надовго. Вони збагачують емоційний світ, учать яскравіше сприймати навколишнє життя.

3. Особливості навчання на уроках творчості

Уроки творчості – це особливі заняття і вимоги до них особливі. Вони повинні будуватися по законам мистецтва. Від цього й ряд особливостей, де вирішуються морально-естетичні задачі виховання. Прилучати школярів до мистецтва на уроках образотворчого мистецтва – це перші кроки,початковий етап входження в «Храм мистецтв». Вчитель повинен тонко відчувати своїх вихованців, дбайливо підтримувати їх, коли вони роблять свої перші кроки в цей прекрасний і різноманітний світ. Як важливо, щоб юний художник повірив у свої сили, не здригався, не ховав свою роботу від стороннього ока, а впевнено й спокійно вів її до завершення. Бо творчість – це потаємний процес, під час якого людина відкриває душу. Як повинен довіряти юний художник педагогу, щоб поряд з ним залишатися самим собою!

Особливістю навчання на заняттях творчості є те, що існує два основних підходу. Їх можна визначити як академічне та вільне (творче).                                           В першому випадку учнів навчають відображати об'єкти у відповідності з вимогами професійного реалістичного мистецтва. За такою системою навчання діти набувають образотворчих, практичних навичок, корисних для багатьох спеціальностей, розвивають  дрібну моторику, що корисно в життєвих ситуаціях.

Але вони не отримують досвіду  в вирішенні художніх задач, не прилучаються до мистецтва. Це потрібне навчання. На таких заняттях учні оволодівають новою технікою – роботу фарбами та пензлем, графічними матеріалами (олівець, перо, вугіль), матеріалами для роботи в об'ємі ( папір, ножиці, пластилін, природні матеріали, картон), тобто отримують ті основні навички, які дозволяють їм відчувати себе більш впевненіше на кожному етапі навчання.

У другому випадку школярам створюють сприятливі умови і середовище для творчості, не вчиняючи ніякого академічного впливу. Вони отримують досвід вільного самовираження, спілкування з вже відомими художніми матеріалами,за допомогою яких створюються цікаві образи. Таким чином розвивається уява, естетичний смак, збагачується і розвивається внутрішній світ. Але творчість без навчання особливим графічним навичкам неможлива.

Для того, щоб юний митець «увійшов у володіння» особистим творчим потенціалом потрібно використовувати обидва підходи, щоб шлях творчого розвитку був цілеспрямованим і повним, а дитина змогла використовувати весь арсенал художніх засобів і свою уяву. Могла не тільки фантазувати, а й втілювати задум шляхом образотворчих навичок, отриманих на академічних уроках.

Під час даного навчання необхідно відмітити кілка моментів, важливих для навчання на уроках творчості.                                                         

• Перед учнями з перших кроків навчання повинна ставитися задача на «виразність», яка більш ускладнюється за змістом, яка торкається кольору, форми й матеріала. Вирішуючи такі задачі, учень виконує на доступному йому рівні теж саме, що й справжній художник.
• Художній розвиток дитини відбувається нормально, коли вона засвоює технологію мистецтва для вирішення конкретних художніх задач. Тоді набуті навички стають не зайвим вантажем за плечима, а гнучким інструментом в руках, засобом втілення своїх задумів.
• Необхідно пробуджувати в учнях особисту зацікавленість в мистецтві. В цьому можуть допомогти завдання, які потребують адекватного виразу особистих почуттів, відношення, настрою, задуму дитини ( наприклад, ігри на розвиток кольорової чутливості).

4. Шляхи і способи розвитку зацікавленості на заняттях образотворчого           мистецтва

Творчі завдання носять відкритий характер, але частіше всього, не мають правильної відповіді. Відповідей стільки ж, скільки й дітей. Роль педагога тут складається в тому, щоб не тільки зрозуміти й прийняти різноманітні рішення, але й показати учням правомірність цих рішень, а іноді й захистити нестандартну роботу, і тим самим підштовхнути їх зацікавленість до творчості. Педагог в будь-якій творчій діяльності повинен заохочувати ініціативу дітей, збагачувати арсенал способів самовираження, підтримувати первісну активність. Розвиток зацікавленості до творчості на уроках проявляється в засвоєнні різних технік, і при цьому не вимагаючи кропітких, одноманітних рухів, які вбивають в емоційних, палких душах творчість. Їх потрібно змінювати.

Для залучення до творчості вчитель повинен враховувати багато факторів, які розвивають творчий потенціал учня.  

• Його інтереси, особисті якості, навички, схильності. Бо дитина не пустий сосуд, який ми наповнюємо. Вона суб’єкт творчості.
• Потрібно враховувати те, що ніхто крім неї не дасть потрібного рішення творчому завданню, яке перед дитиною стоїть. Наприклад, якщо учень шукає сполучення кольорів, які передають відповідне почуття або обирає матеріал для роботи, щоб створити цікавий, характерний образ, він вирішує істинно художньо-творчу задачу.
• Під час вибору форм проведення занять, необхідно враховувати те, що може захопити дітей, а саме обирати ті заняття, де можна пофантазувати,і наскільки це можливо оточити учня таким середовищем і такою системою відносин, яка  стимулювала б найрізноманітнішу його творчу діяльність. А саме, дитяча творчість особливо яскраво проявляється в ігрових заняттях, на заняттях-казках.
• Як ігрових заняттях, так і в звичайних, необхідно враховувати те, що учень починає самовиражатися, починаючи з першого класу. І тому, йому не можна  надто сильно нав'язувати своє бачення, а тільки підказати, направити на вірний шлях, заохотити нестандартний підхід.

Для виявлення зацікавленості до творчості на заняттях використовую наступні принципи.

• Учень повинен мати максимальну свободу для виявлення творчої ініціативи, творчої діяльності. Дуже важливо. Щоб на заняттях звучали не холодні, бездушні, хоча і правильні відповіді учнів, а відповіді, які мають особисті переживання і враження. Саме тоді, процес сприйняття мистецтва набуває бажаної форми й допомагає учню розкрити себе.
• Сюжет дитячої роботи ніколи не повинен піддаватися критиці, а навпаки, надихнути дитину, щоб вона продовжувала творити.
• Знайомство з різними художніми матеріалами і технічними засобами. Школяр, працюючи з різними матеріалами, почуває  себе творцем і здатен у створенні конкретних предметів вражати своє відношення до світу. В різних технічних засобах дитина знаходить задоволення, збагачуючи свої пізнання про світ.
• Використання елементів творчої гри на уроках. Тут можна досягти великих успіхів у навчально-виховній роботі з дітьми. Творча гра навчає учнів замислюватися над тим, як здійснити той чи інший задум. В ній , як ні в якій іншій діяльності,розвиваються цінні для людей якості: активність, самостійність уяви, а також, що дуже важливо, у творчій грі знімається напруга й невпевненість. Бо різні ігри – це завжди зацікавлення й також. Як творчість, захоплення й навіть пристрасть. Гра – є найдоступнішою формою роботи, яка дозволяє в невимушеній обстановці перевірити, повторити та закріпити нові поняття. Наприклад, гра «Так» чи «Ні» дає можливість дізнатися рівень знань з теми «Виражальні засоби графіки» у п'ятому класі; гра «Домалюй» та «Малюємо цифрами» розвиває дитячу уяву, образне мислення та фантазію.
• Використання інноваційних технологій на уроках творчості. Сьогодні  активно впроваджую в навчально-виховний процес інноваційні технології, що зумовлено необхідністю створення умов для особистісного ставлення школярів, їх  повноцінної самореалізації. Наприклад, «Мозкова атака» - спонукає до колективного дослідження, ставлячи проблемне запитання ( урок «Книжкова графіка» у шостому класі – «Чи одне й те саме – ілюстрація й сюжетна композиція?»). Побудова «Асоціативного куща», метод «Навчаючись  навчаю»  сприяють ефективному формуванню у школярів прагнення до самореалізації та самовдосконаленню. До результативних методів оптимізації навчально-виховного процесу також можна віднести проектну діяльність з використанням комп'ютерних технологій.             ( наприклад, мультимедійні презентації Microsoft Power Point). Метод проектів набув поширення завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань і можливостей їх практичного застосування, розв'язанню різноманітних проблем і завдань шляхом спільної діяльності учнів. Перші кроки  вже зроблені. Учні сьомих класів працювали над проектами по створенню  макетів сучасних інтер'єрів, букетів ікебани, учні старших класів створюють презентації з різних тем по мистецтву ( «Витоки джазу», «Архітектура Давнього Єгипту», «Прага – перлина європейської архітектури» та інше).
• Для стимулювання творчої діяльності дуже важливо виставляти роботи дітей для показу глядачам. Це викликає зацікавлення дитини до своєї роботи, у неї з'являється гордість за неї й впевненість у своїх силах.

Дитяча творчість невичерпна. Її середовище, яким вона живиться – почуття таємничості., яку хочеться відгадати. Командні методи у творчості не діють, ефект досягається на основі захопленості. Головний стимул творчості – величезна радість, яку вона дає і дитині, і педагогу. За моїми спостереженнями, всі ці принципи розвивають інтерес до творчості.

Висновок

Дитина ще не встигла народитися, а в ній вже живе велика таємниця таланту. І високе призначення педагога – допомогти маленькій людині розгадати секрети свого внутрішнього «я», прилучити її до краси й гармонії у світі, до мистецтва, збудити її творчі сили, бажання оволодіти різними видами художньої діяльності. Дитина повинна повірити, що вона здатна фантазувати, вигадувати і втілювати плоди своєї уяви у малюнках. Тому можливість творити учням потрібно надавати щодня, щохвилини. Педагог повинен не тільки керувати образотворчою діяльністю дітей, а й стати активним учасником творчого процесу, в повній мірі передати учням свій досвід – здатність помічати красу, відчувати й емоційно переживати її, співпереживати, розпізнавати добро і зло, доброзичливо ставитися до навколишнього, володіти своїми емоціями і почуттями, розуміти людське життя і вміти знайти своє місце в ньому. Все це допоможе школярам. Надихне юних художників до творіння. І тоді казка, яка народжуватиметься в дитячих малюнках, скрасить буденність життя, доведе. Що кожна дитина – маленький, неповторний творець та геній, підтвердить той факт, що професія педагога – це творче покликання душі і серця.

 

 

                                   Список використаних джерел

1. Горяева Н.А.. «Первые шаги в мире искусства» - издательство Просвещение Москва 1991 г.
2. Левин В.И. «Воспитание Творчества» - издательство – Томск: Пеленг, 1993 г.
3. Энциклопедический словарь юного художника – сост. Н.И. Платонова
4. Алёхин А.Д. «Изобразительное искусство» М., Просвещение – 1984. – 61- 103 с.
5. Выготский Л.С. «Воображение и творчество в детском возрасте». М., Просвещение – 1967. – 7-8 с.
6. Беспалова Т.І. Технології мистецтва « Талант і творчість» - Дніпропетровськ: «Інновація», -2011. 1, 6, 9 с.
7. «Джерело» №25-32 (577-584) липень- серпень 2011. 24с.
8. «Джерело» №21-32 (429-440) червень-серпень 2008. 41с.