З досвіду роботи "Взаємодія з родинами вихованців у просторі патріотичного виховання"

Взаємодія з родинами вихованців у просторі патріотичного виховання

Виступ на семінарі-практикумі

З досвіду роботи

      Велику роль в громадянсько-патріотичному вихованні наших вихованців відіграє взаємодія педагогів з сім'єю. Духовно-моральне розвиток і виховання особистості починається в сім'ї. Через сім'ю наповнюються конкретним змістом такі поняття, як «мала Батьківщина», «Вітчизна», «рідна земля», «рідна мова», «моя сім'я і рід», «мій дім». Тому робота педагога з громадянсько-патріотичного виховання неможлива без участі батьків.

     Родина вважалася першою найуніверсальнішою академією, де не лише загартовують тіло, а й формується духовний світ. Чи треба дітям знати свій родовід? Родовід – це коріння, на якому тримається дерево. Українці завжди схилялись перед своєю родовідною. Гордість за неї, вірність своїм сімейним реліквіям яскраво виявились впродовж багатьох століть. Це було стержнем української державності. Разом з дітьми та батьками ми виготовляємо родинну квітку, родинне дерево кожної сім`ї, проводимо родинні свята.

Наводжу модель роботи з сім’єю.

В якості форм роботи з сім'єю з громадянсько-патріотичного виховання дітей використовую:

• анкетування батьків «Моя дитина, яка вона?» «Патріотичне виховання»;
• підтримка групових традицій спільною участю в них «Солодкий вечір», «Запрошуємо гостей»;
• індивідуальні консультації, бесіди;
• круглий стіл для батьків «Як виховати патріота і громадянина»;
•  фотовиставки «Найкрасивіше місце в нашому місті», «Мій улюблений домашній вихованець», «Свята і розваги  в дитячому садку»;
• спільна творчість батьків і дітей - як стимул єднання сім'ї (виставки малюнків, аплікацій);
• спільне проведення доросло-дитячого проекту «Люблю тебе, мій Дніпродзержинськ»;
• оформлення інформаційного стенду: рубрика «Петріківське диво»,«Про видатних українців минулого» (список дитячої художньої літератури щодо патріотичне виховання);
• батьківські збори громадянсько-патріотичної спрямованості;
• допомога в організації і проведенні різноманітних заходів- волонтерська діяльність – допомога воїнам АТО;
• проведення спільних заходів (виставки, конкурси, екскурсії);
• наочні види роботи: інформаційні стенди для батьків, виставки дитячих робіт;
• дні відкритих дверей;
• створення батьківського активу, благодійного фонду.

   Продовженням прилучення до української культури стали вечорниці “Омово рідна українська”, де головними дійовими особами були діти. Дошкільники разом з дорослими імпровізували пісні, які прославляли дівочу красу, красу рідної приролди, грали на дитячих музичних інструментах, виконували пісні-ігри “Ой у лузі калина стояла”, “Вийшли в поле косарі”, “Несе Галя воду”.

     Дорослі особистим прикладом, задушевним співом вчили своїх малят доброти, людяності, любові. Адже пісня, та ще й у талановитому виконані, справляє особливий вплив на датину. Тож і слухали діти затамувавши подих ліричну “Летіла зозуля через мою хату”, жартівливу “А мій милий вареничків хоче”. Опісля відбулося справжнє частування варениками з сиром, маком, капустою.

Отже, у ході занять і бесід, підготовки та проведення різних заходів була зроблена визначна робота, а в кінці будь-якої праці треба “збирати” результати. Тому, враховуючи дану закономірність, провели узагальнюючу заключну бесіду “Що ми знаємо про Україну?”. Основними запитаннями цієї бесіди були:

1. Як називається наша держава?

2. Як звуться люди, що живуть на Україні?

3. Опишіть національний прапор України. Що означають жовтий та блакитний кольори?

4. Назвіть національні символи української землі.

      Далі я пропонувала окремим дітям розповісти про певні регіони України: Закарпаття, Дніпропетровщину,Київщину. А саме,використовуючи фотоальбом, показати і розказати про природу рідного краю, ремесло його народу, елементарні історичні довідки

    Результати бесіди були такими: 60% дітей правильно відповідали на запитання, 25% - дали відповідь на значну частину запитань, 15% дітей знали відповідь на елементарні питання. Вважаю результати позитивними, враховуючи, що бесіда була важкою за змістом.