Загадки про весняні квіти

ЗАГАДКИ ПРО КВІТИ

Загадки про квіти для дітей та дорослих зібрані в цій статті, рівень складності у них різний, деякі складні, деякі прості. Всі загадки про квіти з малюнками й відповідями українською мовою.

Загадки про квіти – барвінок, волошки, дзвіночки, конвалії, проліски, кульбабу, маки, підсніжники, фіалки, черемху, ромашки, соняшник, калину, шипшину, м’яту, кропиву, очерет, тюльпан, нарцис, вишню та яблуню. 

 

Загадки про квіти

Навесні вона в теплі

Проростає з – під землі.

Має стан стрункий та вроду

І дарує насолоду.

(Квітка)

* * *

Яскраві пелюстки

І запах пречудовий.

Нам хочеться усім

Побачити їх знову.

(Квітка)

* * *

Дихає, росте,

Гарно цвіте,

А ходити не може.

(Квітка)

* * *

Влітку диво це знайду

В полі, в лісі і в саду.

Ці рослини кольорові

Запашні, такі чудові.

(Квіти)

Пропоную повідгадувати загадки про квіти українською мовою і згадати

всі їхні назви.

* * *

Лист зелений не пропав, 
А під снігом задрімав,
Щоб у синю сукнину
Одягнуть весняну днину.

(Барвінок)

* * *

За лісом, за пралісом 
Синьоокий вогонь горить. 
(Барвінок)

* * *
Лист зелений і міцний,

Сніг для нього не страшний,

А коли весну стрічає,

Сині очі розкриває.

(Барвінок)

* * *

Цвіте синьо, лист зелений

Квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив -

Його не займає.

    (Барвінок)
 

* * *
Як кошики сині квіти

   Пишаються серед жита.

(Волошки)

* * * 

Сині зірочки пухнасті

   Виглядають з жита,

   Мов веселі оченята.

   Як їх не любити?

  (Волошки)

* * * 

Блакитні оченята

   Із жита виглядають.

   Хоч квіточки ці люблять,

   Та з поля виганяють.

(Волошки)

* * * 

Синьоока чарівниця
часто в полі в нас вертиться.
Де вінки вона сплетена —
пшениці ростуть й жита.
(Волошка)

 

* * *

Хоч і схожий він на дзвоник,

   Та тихесенько стоїть.

   Скільки б я не колихала -

   Він не дзеленчить.

 (Дзвіночки)

* * *

Ми у лісі проживаємо,

   Дзвоном сонце зустрічаємо.

   Маєм гарні сині очки,

   Називаємось ...

(Дзвіночки)

* * *

На тонких бринять стеблинах

   Між травинок і пеньочків,

   Сині - сині, звуться дзвінко

   Лісові квітки …

(Дзвіночки)

 

* * *

В біле плаття 
Убравшись, стояла.
А потім плаття зникло,
Згубилося, пропало.
Лиш ґудзики тримались
На ниточках все літо,
Щоб наче ті вуглинки
На сонці почорніти. 
(Черемха)

 

* * *

Із перлин разочок, 
зелений листочок.
Аромат духмяний
тішить ліс весняний. 

(Конвалія)

* * *

Із зеленої сорочки, 
Що зіткав весною гай, 
Білі дивляться дзвіночки.
Як зовуть їх? Відгадай! 
(Конвалії)

* * *

Намистечка малі

   Стебло тягнуть до землі.

(Конвалії)

* * *

На тоненькій стеблині

   Висять білі горошини.

(Конвалії)

* * *

Листочки великі, зелені.

   Стебло тендітне, тоненьке,

   А квітка духмяна, біленька.

 (Конвалія)

* * *

Що за квітка, відгадай?

   Листя велике, широке,

   Стебло високе, тоненьке,

   А квіточка тендітна, біленька.

 (Конвалія)

* * *

Дзвіночки в лісі ніжні - ніжні,

   Немов сніжинки білосніжні.

   В зеленім листі спочивають,

   П'янкий весняний запах мають.

(Конвалії)

* * *

Квітень жовту фарбу взяв, 
моріжок розмалював,
і з-під пензлика розквітли,
наче сонце, диво-квіти.

(Кульбаба)

* * *

Перший раз цвіла — 
Жовтою була,
Як дозріла — побіліла, 
Схопилася, полетіла 
Знову десь рости 
Й жовтим зацвісти. 
(Кульбаба)

* * *
Сонечко в травах зійшло, 
Усміхнулось, розцвіло, 
Потім стало біле-біле
І за вітром полетіло. 
(Кульбаба)

* * *

Квітка сонячна, красива,
Стане згодом сива-сива,
Вітерець на неї подуха - 
Стане миттю сивим пухом.
(Кульбаба)

* * *

Стала на поляні

В жовтім сарафані.

Підросте - всміхнеться,

Для вітрів вбереться

В платтячко біленьке,

Пишне та легеньке.

(Кульбаба)

* * *

Як припустить теплий дощик,

Я згорнусь в зелений кошик - подивись!

А коли година гожа,

Я на сонце в небі схожа - усміхнись!

Одцвіту я жовтим цвітом,

Одягну на себе літом капелюх!

Набіжить вітрець, повіє,

Капелюшок мій розвіє, наче пух!

(Кульбаба)

З-під снігу з'явився,

   Прокинувся від сну.

   Усіх запросив

   Зустрічати весну.

(Підсніжник)

* * *

Я першим зацвітаю серед гаю

   І білий, наче сніг, я колір маю.

(Підсніжник)

* * *

Тільки вчора теплий вітер

   Вість приніс нам від весни,

   А сьогодні дивні квіти

   Крізь замети проросли.

(Підсніжник)

* * *

Перші квіти проростають

   З цибулинок малих,

   Кожну весну зустрічають,

   Розпізнайте, діти їх.

(Підсніжник)

* * *

Я той сніг колю "голками",

   Зелененькими листками.

   Білу квітку вивільняю -

   В ноги березню схиляю.

(Підсніжник)

* * *

Перша квіточка весняна

   Тихо під сніжком куняла.

   Дмухнув вітерець тепленький,

   І з'явився цвіт біленький.

(Підсніжник)

 

* * *

Я найперша зацвітаю 
Синім цвітом серед гаю, 
Відгадайте, що за квітка, 
Бо мене не стане влітку. 

(Пролісок)

* * *

Ще в долині сніг біліє,

Юна ж квіточка синіє.

З проталини на горбочку

Визирає блакитне очко.

Як розкрилася вона -

Значить, вже прийшла весна.

(Пролісок)

* * *

З-під снігу свій листочок

До сонця простягну.

І синій мій дзвіночок

Вітатиме весну.

(Пролісок)

* * *

Іще сніг не зійшов із землі,

А з-під нього рослини малі

Визирають і сонце вітають.

Синім цвітом вони розцвітають.

Якщо рідну природу ти знаєш,

То одразу ці квіти впізнаєш.

(Пролісок)

* * *

За підсніжником у квітні

Голубим намистом квітну.

Не одну вже квітку маю -

Сім до неба піднімаю.

(Пролісок)

* * *

Зубів не має, а кусає.

(Кропива)

* * *

Не гаряче, а пече - утечеш,

   При дорозі не скубнеш - обминеш.

   Дуже злючою бува ця трава,

   Називається вона....

 (Кропива)

* * *

Не оса, а жало має,

   Не вогонь, а обпікає.

   Коли йдете в ліс гуляти,

   Обминіть її, малята.

(Кропива)

* * * 
Стоїть при дорозі на одній нозі,
Хто її зрушить — плакати мусить. 
(Кропива)

* * *

Нога в землю,

   Голова на повітрі,

   Тулуб у воді.

(Очерет)

На болоті біля річки

   Виросли пухнасті свічки.

   Забіжу я наперед -

   Це звичайний...

(Очерет)

* * *

Стоїть дід над водою,

   Трясе бородою.

(Очерет)

На квітник погляньте, діти,
Там козак стоїть між квітів.
Весь червоний – гордий пан.
Не козак це, а ...
(Тюльпан)

 * * *

Із малої цибулини

   Виріс весняної днини.

   До нарциса привітався

   Та на грядці запишався.

(Тюльпан)

Фіолетові фіранки 
у світлиці та на ґанку.
Фіолетові малята
весну люблять зустрічати. 

(Фіалки)

* * *

Квітка я ніжна, низенька, дрібна.

   Коли розцвітаю, приходить весна.

   Мій цвіт фіолетовий, п'ять пелюсток.

   І довго я квітну між інших квіток.

 (Фіалки)

* * *

Має гарні жовті вічка

   Й фіолетову спідничку.

   Запах ніжний і духмяний

   Наповняє ліс весняний.

 (Фіалки)

* * *

Маю я п'ять пелюсток

   І напівкруглий зелений листок.

   А середина у мене жовтенька,

   Личко не кругле, а трохи довгеньке,

   Квітка я ніжна, низенька, дрібна.

   А як запахну - приходить весна.

(Фіалки)

На зелені листочки 
Одягли білі віночки. 
Усміхаючись весні,
зацвітають… (яблуні)

Вишні росами вмивались, 
чепурились, наряджались.
В білі вбралися сорочки —
звеселилися садочки. (Цвіт)

Жовтенька голівонька, 
Біленька хустинонька,
Що я за квітонька?

(Ромашка)

* * *
Росіє ця лікувальна квітка, 
Опріч лісів, іще в полях. 
Аби її добути влітку,
Малі й дорослі знають шлях.
Шовково коси променіють,
Коли настоєм їх помиють.
А що, скажіть, за квітка, діти? 
(Ромашка)

* * *
Наче сонце, серединка,
Пелюсток біла хустинка.
Знає бджілка і мурашка,
Що звуть квіточку ...
(Ромашка)
* * *
Стоять в полі сестрички: 
Жовті оченята, білі повіки. 
(Ромашки)

* * *

Стоять у лузі сестрички милі:

Золотенькі очі, білі вії.

(Ромашки)

* * *

Стоїть півень на току

   У червонім ковпаку.

(Мак)
* * *

В житечку зеленім

   Факели вогненні

   Цілий день палають,

   З сонцем спати лягають.

(Мак)
* * *

Запалали в чистім полі

   Квіти гарні, всі червоні.

   То палає влітку так

   Польовий червоний ...

(Мак)

* * *

Що за диво-дивина

   В житі квітка є одна?

   Палає, мов ліхтарик,

(Мак)

* * *

Взимку голо тут було,
Навесні вогнем цвіло.
Навесні вогнем цвіло,
Влітку виросло село!
Аж сто хат, аж сто хат
На кілочках стоять.
Хати щастям багаті —
По сто діток у хаті.
По сто діток скрізь було.
Отаке зросло село!
(Мак)

* * *

Стоїть в одежині
вогник на стеблині.
Цвісти перестане –
м’ячиком він стане.
(Мак)

* * *

Стоїть тичка,
На тичці—капличка
А всередині повно людей.
(Мак)

* * *

Повна діжка жита,

   П'ятачком накрита.

(Мак)

* * *
Дуже скромна і тендітна,
Серед квітів непримітна.
Та якщо в руці пом’яти,
То умить впізнаєш...
(М’яту)

* * *

Червона кожушинка, 
Всередині вітамінка — 
Хто хоче зірвати,
Той поколеться 
(Шипшина)
* * * 
Стережуть колючки їй
Цвіт весняний запашний,
А осінньої години - 
Червонясті намистини.
(Шипшина)

 

* * * 
Знають мене луг і води,
І криниці, й огороди,
І дівчина мене знає — 
В косу радо заплітає. 
Сніг потане — я радію,
Розвиваюсь, зеленію: 
В нічку зоряну, весняну 
Соловейків колихаю. 
Одягаюсь білим цвітом, 
Наливаюсь теплим літом. 
Осінь холодом повіє — 
Я шаріюсь — червонію. 
Знають мене луг і води,
І криниці, й огороди, 
І дівчина мене знає — 
В косу пишну заплітає, 
Діти, певне, мене знають, 
Швидко загадку вгадають, 
Бо нема тої людини,
Щоб не відала... 
(Калини)
* * * 
Стоїть півень над водою 
З червоною бородою. 
Хто йде — за борідку щипне. 
(Калина)

 * * * 
У вінку зеленолистім, 
У червоному намисті 
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду. 
(Калина)

 

* * *
Посадила в квітнику 
Квітку ніжну та струнку. 
Жовті ніжні пелюстки, 
Зеленесенькі листки. 
В квітнику у мене зріс 
Гордий красень... Це —
(Нарцис)

 

 

 

 

 

 

* * *

В золотому решеті чорних хаток повно.

Скільки чорненьких хаток,

Стільки й білих мешканців.

(Соняшник)

* * *

Золотисте ситечко
покотилось в літечко.
Заглядає в віконечко,
наче справжнє сонечко.

Квітка ця на сонце схожа,
На олію вона гожа,
Жовті пелюсточки має,
Їх до сонця повертає.

(Соняшник)

* * *

На городі в нас росте
Сонце ясне, золоте,
Жовте око, жовтні вії
Та чомусь воно не гріє.

(Соняшник)

* * *

На городі нога стоїть,
На нозі голова висить.
Куди сонце повертається,
Туди голова нахиляється.

(Соняшник)

* * *

На сонечко я схожий
і сонце я люблю.
До нього повертаю
голівоньку свою.

(Соняшник)

* * *

Стоїть палиця,
на палиці хатинка,
а в тій хатинці –
повно людей.

(Соняшник)

* * *

Хлопець Мартин
Похилився через тин.
А дівчина Гапка:
«Яка в тебе гарна шапка!
Ще й жовта китиця
Проти сонця світиться.
Як прилетять горобці.
Буде тобі як вівці
Від сірого вовка».
Що це за примовка?

(Соняшник)

* * *

Із мішка – на забаву, а з пляшки – на приправу.

(Соняшник)

* * *

Сімсот соколят на одній подушці сплять.

(Соняшник)

* * *

Скільки чорних хаток,
стільки білих пані-маток.

(Соняшник)

* * *

Вранці умивається
Срібною росою.
До сонця повертається
Своєю головою.
(Соняшник)

* * * 
У зеленім картузі 
На одній стоїть нозі. 
Коло вуха китиця 
Щирим злотом світиться. 
Звичка в нього є ота: 
Він головку повертає
В бік, де сонце котиться, 
Родичем доводиться 
(Соняшник)